Рішення

від 01.02.2023 по справі 495/7583/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/7583/20

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

01 лютого 2023 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

судді Заверюха В.О., при секретарі Червинській І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Клименко С.Ю., представника відповідача - Вербіцької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в режимівідеоконференції позамежами приміщеннясуду задопомогою системи«EasyCon» в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пансіонат Лиман» про витребування майна з чужого володіння, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ТОВ «Пансіонат Лиман», в якому просить:

-визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на приміщення №5, площею 9,6 кв.м.; приміщення №6, площею 11,75 кв.м.; приміщення №7, площею 9,85 кв.м.; приміщення №8, площею 11,75 кв.м., всього загальною площею 42,97 кв.м., які розташовані у спальному корпусі літ.«О» на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 ;

-витребувати у ТОВ «Пансіонат Лиман», ідентифікаційний код юридичної особи: 32629440 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №5, площею 9,6 кв.м.; приміщення №6, площею 11,75 кв.м.; приміщення №7, площею 9,85 кв.м.; приміщення №8, площею 11,75 кв.м., всього загальною площею 42,97 кв.м., які розташовані у спальному корпусі літ.«О» на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2003 року по справі №2-40/2003 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, позовні вимоги задоволено та в тому числі, за ОСОБА_1 визнано право власності на частину будівлі спального корпусу літ.«А» на 24 місця, розташованих на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №5 площею - 9,6 кв.м.; №6 площею - 11,75 кв.м.; №7 площею - 9,85 кв.м.; №8 площею - 11,75 кв.м., всього загальною площею - 42,97 кв.м.. Вказане рішення суду не було оскаржене та набрало законної сили. Вказаним рішенням суду встановлено також обставини того, що позивач власними коштами та силами здійснював будівництво частини будівлі бази відпочинку літ.«А». Позивач зазначає, що з часу ухвалення вищевказаного рішення суду, він безперешкодно використовував та розпоряджався спірними приміщеннями, крім того, на протязі багатьох років ним проводився поточний косметичний ремонт у вказаних приміщеннях. Проте при зверненні до державного реєстратора із відповідною заявою про державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно, позивачу було відмовлено, у зв`язку із тим, що спірні об`єкти нерухомого майна зареєстровані за іншою особою. Так на даний час право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ТОВ «Пансіонат Лиман», а підставою для державної реєстрації за відповідачем ТОВ «Пансіонат «Лиман» на вищевказаний будинок відпочинку в тому числі і на приміщення, які належать позивачу слугував договір купівлі-продажу ВСТ №258867 від 15.05.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №1786, акт прийому передачі державного майна від 24.05.2006 року за №245. 14.02.2005 року КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» проведено технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт будинку відпочинку - літ.«О», щодо належних позивачу на праві власності приміщень будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вказана інвентаризація проводилась саме на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2003 року по справі №2-40/2003, відповідно до якого за позивачем було визнано право власності на спірні приміщення. Будинок відпочинку - літ.«О», що був складовою будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » був в тому числі предметом договору купівлі-продажу ВСТ № 258867 від 15.05.2006 року, відповідно до якого відповідач набув право власності на останній. Таким чином, збудовані за власний рахунок позивача спірні приміщення знаходяться у володінні відповідача, з яким у позивача не було жодних договірних та зобов`язальних відносин, щодо спірного майна. Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку судової експертизи встановлено наступне: «В результаті дослідження інформації наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційної справи №97 та при зіставленні об`ємно-планувальних рішень будівлі, до складу якої входять приміщення №5 площею - 9,6 кв.м, №6 площею - 11,75 кв.м, №7 площею - 9,85 кв.м, №8 площею - 11,75 кв.м, всього загальною площею - 42,97 кв.м, зазначені у рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2003 року у справі №2-40/2003 як складові частини спального корпусу літ.«А»», встановлено, що зазначена частина спального корпусу літ.«А» являється будівлею спального корпусу на 24 місця, котра зазначена у рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2003 року у справі №2-40/2003 як літера «А». При зіставленніз технічнимипараметрами будівлібудинку відпочинку-літ.«О», технічні характеристики якої визначені згідно наявної технічної документації в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційній справі №97, виготовленої КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації», виявлена їх ідентичність. Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також той факт, що на теперішній час на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0079, фактично знаходяться основні конструктивні елементи будівлі будинку відпочинку - літ.«О» (за винятком даху та сход будівлі), що реконструйована під будівлю спального корпусу - літ.«П», встановлено, що: на теперішній час на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0079, фактично знаходяться основні конструктивні елементи будівлі спального корпусу на 24 місця, котра зазначенау рішенні Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 15.07.2003 року у справі №2-40/2003 як літера «А» (за винятком даху та сход будівлі); на теперішній час на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0079, фактично знаходяться основні конструктивні елементи будівлі, до складу якої входять приміщення №5 площею - 9,6 кв.м, №6 площею - 11,75 кв.м, №7 площею - 9,85 кв.м, №8 площею - 11,75 кв.м, всього загальною площею - 42,97 кв.м, зазначені у рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2003 року у справі №2-40/2003, як складові частини спального корпусу літери «А» (за винятком даху та сход будівлі). Виходячи із інформації наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційної справи №97, результатів проведеного огляду, а також зіставлення технічних параметрів з інформацією, яка міститься в матеріалах встановлено, що на теперішній час на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0079, фактично знаходяться основні конструктивні елементи будівлі будинку відпочинку літ.«О» (за винятком даху та сход будівлі), технічні характеристики якої визначені згідно наявної технічної документації в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційній справі №97, виготовленої КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації», яка реконструйована під будівлю спального корпусу літ.«П». Виходячи із інформації наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційної справи №97, результатів проведеного огляду, а також зіставлення технічних параметрів з інформацією, яка міститься в матеріалах, встановлено, що на теперішній час на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0079, фактично знаходиться будівля спального корпусу літ.«П», технічні характеристики якої визначено згідно технічної інвентаризації, проведеної КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у період 19.09.2012 30.09.2012 року, а також згідно проведеного огляду. Проте, при зіставленні результатів проведеного огляду з технічними характеристиками спального корпусу літ.«П», розташованого на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0079, зазначеними в технічній інвентаризації, проведеної КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у період 19.09.2012 - 30.09.2012 року, встановлено, що після 2012 року відбулися будівельні роботи з прибудови додаткових приміщень на І, II та ІІІ-му поверхах спального корпусу літ.«П», в результаті чого змінилися його техніко-економічні показники зі зміною геометричних розмірів у плані. При зіставленні конструктивних елементів будівлі спального корпусу літ.«П», розташованого на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0079, встановлених в результаті проведеного огляду, з технічними характеристиками, зазначеними в технічній документації на будівлю будинку відпочинку літ.«О», наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційній справі №97, виготовленої КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації», встановлена їх відповідність. А при зіставленні об`ємно-планувальних рішень будівлі спального корпусу літ. «П» (див. Графічне відображення, рис. №12 даного висновку), а саме: приміщень: №2-1, №2-2, №3-1, №3-2, №4-1, №4-2, №5-1, №5-2, №11-1, №11-2, №12-1, №12-2, №13-1, №13-2, №14- 1, №14-2 першого поверху та №17-1, №17-2, №18-1, №18-2, №19-1, №19-2, №20-1, №20-2, №25-1, №25-2, №26-1, №26-2, №27-1, №27-2, №28-1, №28-2 другого поверху, з технічними характеристиками будинку відпочинку літ.«О», зазначеними в поверховому плані на будівлю літ.«О» будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виготовленого КП «Білгород-Дністровським МБТІ» від 30.09.2004 року із поточними змінами від 29.03.2005 pоку; 20.02.2006 роу (див. а.і.с. 93- 95 (том 1) див. Графічне відображення, рис. №6 даного висновку), а саме: лінійних розмірів приміщень у плані, встановлено, що були проведені будівельні роботи з добудови внутрішніх стін в приміщеннях: №1, №2, №5, №6, №№9-12 першого поверху та №3, №4, №7, №8, №№13-16 другого поверху будівлі літ.«О», приблизно на 1,0 м у довжину, що підтверджується різницею у товщині стін (добудовані внутрішні стіни, місцями тонші ніж основна довжина існуючої стіни). Виходячи із інформації наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційної справи №97 та при зіставленні архітектурно-планувального рішення, конструктивних елементів та об`ємно-планувальних показників будівлі будинку відпочинку літ.«О» з даними, зазначеними в декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.06.2011 року із реконструкції бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зареєстрованою Інспекцією ДАБК в Одеській області 04.07.2011 року за №ОД 08311011968 та проектній документації на реконструкцію бази відпочинку, виготовленої СПД ОСОБА_3 , затвердженої замовником ТОВ «Пансіонат Лиман» 20.06.2011 року та управлінням містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради 29.03.2011 року за №73, відповідно до вищенаведених вимог нормативної законодавчо-технічної та правової документації, які регулюють питання віднесення об`єкту до реконструйованого, встановлено, що була проведена реконструкція будівлі будинку відпочинку літ.«О». В результаті проведених досліджень технічних характеристик будівлі будинку відпочинку літ.«О», вказаних в копії технічного паспорта на будинок відпочинку «Будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа №97, виготовленого КП «Білгород-Дністровське БТІ» станом на 01.10.2004 рік із внесеними змінами від 04.10.2004 року (див. а.с. 29-34 (том 1), в поверховому плані на будівлю літ.«О» будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виготовленого КП «Білгород-Дністровським МБТІ» від 30.09.2004 року із поточними змінами від 29.03.2005 pоку; 20.02.2006 року (див. а.і.с. 93-95 (том 1) та при зіставленні їх з об`ємно-планувальними показниками приміщень №5, №6, №7, №8 першого поверху та №25, №26, №27, №28 другого поверху будівлі спального корпусу літ.«П», технічні характеристики якої вказані в матеріалах технічної інвентаризації, проведеної КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у період 19.09.2012 30.09.2012 року, встановлено, що за своїми об`ємно-планувальними показниками приміщення будівлі спального корпусу літ.«П», співпадають з приміщеннями будинку відпочинку літ.«О», тобто є ідентичними з приміщенням №5 площею - 9,6 кв.м, №6 площею - 11,75 кв.м, №7 площею - 9,85 кв.м, №8 площею - 11,75 кв.м, всього загальною площею - 42,97 кв.м». Таким чином, встановлено та підтверджено висновком судової експертизи фактичну наявність нерухомого майна, яке належить позивачу. Посилаючись наст.ст.387,388ЦПК України позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі, оскільки матеріали справи підтверджено факт володіння позивачем нерухомого майна з 2003 року та факт неправомірності позбавлення цього права відповідачем.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач скористався своїм правом відповідно до ст.178 ЦПК України та на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву та просив у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі. Позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння ґрунтується на рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2003 року у справі №2-40/2003 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, яким позовні вимоги задоволено та в тому числі, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину будівлі спального корпусу літ.«О» на 24 місця, розташованих на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а сааме: приміщення №5 площею - 9,6 кв.м, №6 площею - 11,75 кв.м., №7 площею - 9,85 кв.м, №8 площею - 11,75 кв.м, всього загальною площею - 42,97 кв.м.. Проте представник відповідача наголошує, що відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України у редакції 2003 року якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власностівиникає змоменту державноїреєстрації. За приписами ст.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У заяві про зміну предмета позову позивач стверджує, що звертався до державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне майно, проте йому було відмовлено. У той же час позивач не надає жодних доказів на підтвердження вказаної обставини, у т.ч. відмови державного реєстратора, не оскаржує таку відмову тощо. Представник відповідача також наголошує, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2003 року у справі №2-40/2003 набрало законної сили 16.08.2003 року. Цілісний комплекс ДП «Будинок відпочинку Лиман» був переданий у власність відповідачу 24.05.2006 року. Позивач протягом близько трьох років не вчинив жодних дій щодо до того, щоб у передбаченому законом порядку набути право власності на спірне нерухоме майно до того, як воно було відчужене на користь відповідача. Виходячи із наведеного, а також відповідно до ст.5 ЦПК України, представник відповідача вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки позивач досі не був та не є власником майна, яке є предметом позову. Натомість 15.05.2006 року між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Лиман» було укладено договір КПБ-60 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Будинок відпочинку Лиман», що підлягає продажу шляхом викупу, на підставі якого ТОВ «Пансіонат «Лиман» отримав у власність цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Будинок відпочинку Лиман», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 05.08.2005 року рішенням Господарського суду Одеської області, справа №30/175-05-5701, позов Державного підприємства «Будинок відпочинку Лиман» задоволено повністю та визнано право державної власності на майно, що розташоване на території будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: смт.Затока, Одеської області. Рішення набрало законної сили та не було оскаржене. У складі такого майна також вказаний будинок відпочинку літ.«О» із усіма кімнатами, що в ньому розміщені. Таким чином, продавець (Фонд держмайна) володів та розпоряджався спірним майном на законних підставах, а відповідач на законних підставах його набув, сплативши за нього 533 170,80 гривень.. Таким чином, майно, яке є предметом позову, перебуває у законному володінні відповідача з 2006 року. Відповідач протягом усіх цих років з метою здійснення ефективної господарської діяльності у рекреаційній сфері обслуговував вказане майно, покращував його, проводив ремонтні на роботи, вкладав у нього грошові кошти. Натомість,позивач протягом усіх цихроків незвертався досуду зжодними позовнимивимогами,а відтакпозивач посправі пропустив строк позовної давності. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.12.2020 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.12.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пансіонат Лиман» про витребування майна з чужого володіння відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.12.2020 року за заявою ОСОБА_1 в порядку забезпеченнядоказів з КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» витребувана інвентаризаційна справа на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2021 року за клопотанням позивача по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено судовому експерту Мазуровій І.С..

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.10.2021 року апеляційна скарга ТОВ «Пансіонат Лиман» на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2021 року залишена без задоволення, ухвала залишена без змін.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2021 року відновлено провадження по цивільній справі №495/7583/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пансіонат Лиман» про витребування майна з чужого володіння.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.09.2021 року за клопотанням представника відповідача адвоката Вербіцької Мар`яни Василівни проведення судового засідання призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме системи «Easy Con».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2021 року за клопотанням представника відповідача адвоката Вербіцької Мар`яни Василівни проведення судового засідання призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме системи «Easy Con».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.10.2021 року за клопотанням позивача по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено судовому експерту Мазуровій І.С..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2021 року відновлено провадження по цивільній справі №495/7583/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пансіонат Лиман» про витребування майна з чужого володіння.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2021 року в задоволенні заяви представника відповідача адвоката Вербіцької М.В. про зупинення виконання ухвали про призначення проведення судовоїбудівельно-технічноїекспертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пансіонат Лиман» про витребування майна з чужого володіння відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.10.2022 року за клопотанням представника відповідача адвоката Вербіцької Мар`яни Василівни проведення судового засідання призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме системи «Easy Con».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.10.2022 року за клопотанням представника відповідача адвоката Вербіцької Мар`яни Василівни проведення судового засідання призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме системи «Easy Con».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.11.2022 року за клопотанням представника відповідача адвоката Вербіцької Мар`яни Василівни проведення судового засідання призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме системи «Easy Con».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.12.2022 року за клопотанням представника відповідача адвоката Вербіцької Мар`яни Василівни проведення судового засідання призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме системи «Easy Con».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2022 року підготовче провадження по справі закрито та справа признавчена до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Клименко С.Ю. в судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили задовольнити з підстав викладених відповідно до поданої заяви та заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про зміну предмету позову.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннямист.12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідност.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2003 року по справі №2-40/2003 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, позовні вимоги задоволено та за ОСОБА_1 в тому числі визнано право власності на частину будівлі спального корпусу на 24 місця, розташованих на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення № НОМЕР_2 , площею 9,6 кв.м., №6, площею 11,75 кв.м., №7, площею 9,85 кв.м., №8, площею 11,75 кв.м., всього загальною площею 42,97 кв.м..

14 лютого 2005 року комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» проведено технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт будинку відпочинку літ.«О», щодо належних позивачу на праві власності приміщень будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до листа комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 28.11.2018 року за № 1687 встановлено, що вказана інвентаризація проводилась саме на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2003 року по справі №2-40/2003.

15 травня 2006 року між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Лиман» було укладено договір КПБ-60 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДП «Будинок відпочинку «Лиман», розташованого за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, будинок відпочинку «Лиман».

Спірний будинок відпочинку літ.«О», що був складовою будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » був в тому числі предметом договору купівлі-продажу ВСТ №258867 від 15.05.2006 року, відповідно до якого ТОВ «Пансіонат «Лиман» набув право власності на останній.

Статтею 321ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З урахуванням вказаних приписів основного Закону України та основного акту цивільного законодавства України, суд визначає обсяг цивільних прав та межі судового захисту порушених прав позивача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2003 року по справі № 2-40/2003 було визнано право власності на будинок відпочинку літ.«О». Вказане рішення суду на момент розгляду данної справи не було ані оскаржене, ані скасоване.

Позивач обгрунтовує порушення свого права на безперешкодне володіння та користування спірним майном тією обставиною, що належне останньому майно вибуло з його фактичного володіння поза його волею.

Так позивач зазначає, що на день звернення до суду позбавлений можливості використовувати спірне майно через те, що воно знаходиться у власності відповідача, так само позивачу було відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на спірне майно на підставі виготовленого останнім технічного паспорта та рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2003 року по справі № 2-40/2003, відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 належить спірний будинок відпочинку.

Відповідно до Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у циільній справі», рішення суду є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, а тому суд повинен неухильно дотримуватись вимог про законність і обгрунтованність рішення в цивільній справі, яке може бути законним тільки тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

На виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.10.2021 року, суду був наданий висновок експерта №044/2021 судової будівельно-технічної експертизи, який складений судовим експертом Мазуровою Інгою Станіславівною, свідоцтво №1790 від 27.05.2016 року.

Таким чином, суд при вирішенні спору в дійсній справі та з`ясування обставин, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення керується наданим суду експертним висновком та з огляду на відсутність у сторін клопотань про проведення додаткових експертиз, приймається судом для ухвалення рішення по справі.

Судовим експертом при проведення дослідження та з`ясуванні відповідей на поставлені судом питання зроблені наступні висновки.

У висновку судового експерта зазначено, що виходячи із інформації наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційної справи №97, результатів проведеного огляду, а також зіставлення технічних параметрів з інформацією, яка міститься в матеріалах встановлено, що на теперішній час на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0079, фактично знаходяться основні конструктивні елементи будівлі будинку відпочинку літ.«О» (за винятком даху та сход будівлі), технічні характеристики якої визначені згідно наявної технічної документації в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційній справі №97, виготовленої КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації», яка реконструйована під будівлю спального корпусу літ.«П».

Виходячи із інформації наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційної справи №97, результатів проведеного огляду, а також зіставлення технічних параметрів з інформацією, яка міститься в матеріалах встановлено, що на теперішній час на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0079, фактично знаходиться будівля спального корпусу літ.«П», технічні характеристики якої визначено згідно технічної інвентаризації, проведеної КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у період 19.09.2012 30.09.2012 року, а також згідно проведеного огляду.

Проте, при зіставленні результатів проведеного огляду з технічними характеристиками спального корпусу літ.«П», розташованого на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0079, зазначеними в технічній інвентаризації, проведеної КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у період 19.09.2012 - 30.09.2012 року, встановлено, що після 2012 року відбулися будівельні роботи з прибудови додаткових приміщень на І, ІІ та ІІІ-му поверхах спального корпусу літ.«П», в результаті чого змінилися його техніко-економічні показники зі зміною геометричних розмірів у плані.

При зіставленні конструктивних елементів будівлі спального корпусу літ.«П», розташованого на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:019:0079, встановлених в результаті проведеного огляду, з технічними характеристиками, зазначеними в технічній документації на будівлю будинку відпочинку літ.«О», наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційній справі №97, виготовленої КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації», встановлена їх відповідність.

Виходячи із інформації наявної в матеріалах цивільної справи №495/7583/20 та інвентаризаційної справи №97 та при зіставленні архітектурно-планувального рішення, конструктивних елементів та об?ємно-планувальних показників будівлі будинку відпочинку літ.«О» з даними, зазначеними в декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.06.2011 року із реконструкції бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зареєстрованою Інспекцією ДАБК в Одеській області 04.07.2011 року за №ОД 08311011968 та проектній документації на реконструкцію бази відпочинку, виготовленої СПД ОСОБА_3 , затвердженої замовником ТОВ «Пансіонат Лиман» 20.06.2011 року та управління містобудуванням та архітектури Білгород-Дністровської міської ради 29.03.2011 року за №73, відповідно до вищенаведених вимог нормативної законодавчо-технічної та правової документації, які регулюють питання віднесення об?єкту до реконструйованого, встановлено, що була проведена реконструкція будівлі будинку відпочинку літ.«О».

В результаті проведених досліджень технічних характеристик будівлі будинку відпочинку літ.«О», вказаних в копії технічного паспорта на будинок відпочинку «Будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа №97, виготовленого «Білгород-Дністровське МБТІ» станом на 01.10.2004 рік із внесеними змінами від 04.10.2004 року в поверховому плані на будівлю літ.«О» будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виготовленого «Білгород-Дністровським МБТІ» від 30.09.2004 року із поточними змінами від 29.03.2005 року; 20.02.2006 року та при зіставленні їх з об?ємно-планувальними показниками приміщень №5, №6, №7, №8 першого поверху та №25, №26, №27, №28 другого поверху будівлі спального корпусу літ.«П», технічні характеристики якої вказані в матеріалах технічної інвентаризації проведеної КП «Білгород-Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у період 19.09.2012 - 30.09.2012 року встановлено, що за своїми об?ємно-планувальними показниками приміщення будівлі спального корпусу літ.«П», співпадають з приміщеннями будинку відпочинку літ.«О», тобто є ідентичними з приміщенням №5 плошею - 9,6 кв.м., №6 площею - 11,75 кв.м., №7 площе - 9,85 кв.м., №8 площею - 11,75 кв.м., всього загальною площею - 42,97 кв.м.».

Виходячи з вказаних експертних висновків та дійсних обставин справи, суд дійшов висновку про доведенність обставин знаходження спірного майна, належного позивачу у володінні відповідача та про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання права власності на спірне майно за позивачем ОСОБА_1 ..

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не завдаючи при цьому шкоди правам інших осіб і не порушуючи їхніх інтересів.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань(ст.55 Конституції України).

Згідно п.6 ч.1ст.3 ЦК Україниоднією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п.5 ч.1ст.3 ЦК Україниоднією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно ч.1ст.13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2ст.13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч.3ст.13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже не допускаються дії, щодо набуття речового права на спірну нерухоме майно позивача з метою порушення його прав, як законного власника цього майна від витребування такої речі із володіння набувача. Перешкоджання законному, титульному користувачу спірної будівлі в її витребуванні назад в своє володіння, після незаконного захоплення речових прав не може отримати схвальну оцінку з боку суспільної моралі і не ґрунтується на добросовісності. Вказані дії відповідають зловживанню правом, що не забезпечується судовим захистом.

Крім того, відповідно до рішення Верховного Суду від 16 січня 2019 в справі №521/17654/15-ц « … добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків. Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними. Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності».

Оскільки в діях позивача ОСОБА_1 не вбачається недобросовісних дій, щодо набуття у власність спірного нерухомого майна, позаяк набуття позивачем у власність майном є презюмованим фактом правомірності набуття речових прав, можливо дійти висновку, що позабвлення позивача прав на таке майно порушує принцип розумності та добросовісності здійснення суб`єктивних цивільних прав. Відмова в задоволенні позову за вказаних обставин означало б ігнорування судом юридичної рівності учасників цивільних правовідносин та ставило б сторін у дійсному спорі у нерівне положення один до одного.

Відчуження спірного майна, належного на підставі законного титулу позивачу, становить безперечне втручання у Конституційне право на користування та вільне володіння своїм майном. Таким чином позивачем однозначно доведено перед судом наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України.

У відповідності до ст.330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст.387 ЦК України віндикаційний позов може бути пред?явлений тільки тоді, коли відповідач незаконно заволодів річчю, зокрема тоді, коли майно відповідачеві передав не позивач, а інша особа.

Якщо річ шляхом двох і більше правочинів виявилась у володінні особи, якій передав її не власник, а інша особа, власник не повинен вимагати визнання недійсними всього ланцюга правочинів, або частини правочинів, або останнього правочину, внаслідок яких річ виявилась у незаконному володінні відповідача.

Оскільки добросовісне набутя в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов?язальний спосіб захисту. У зобов?язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Суд погоджується з позицію позивача, що останнім обрано ефективний спосіб захисту порушеного права та вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження№14-208цс18), згідно з якимивласник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року у справі№922/614/19 (провадження №12-157гс19) викладено висновок, згідно з якимвласник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (пункти 50, 51 постанови).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2 ст.5 ЦПК України).

З урахуванням вищевикладених висновків суду, наявних та доведених обставин справи, суд доходить висновку про вибуття спірного нерухомого майна поза волею користувача у спосіб, що не передбачений законодавством.

Судом у данній справі встановлено на підставі належних та допустимих доказів існування у позивача права на спірне нерухоме майно, набуте на законних та передбачених цивільним законодавством підставах.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02.05.2018 року у справі №914/904/17, від 27.06.2018 року у справі №904/8186/17, від 11.04.2019 року у справі №910/8880/18 та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19) та постанові від 23.06.2020 року у справі №909/337/19.

Щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності, заявленого відповідачем, суд зазначає наступне.

Позивачем підтверджено належними доказами час коли йому стало відомо про порушення його прав та інтересів. Так окрім іншого позивачем ОСОБА_1 надано суду постанову прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури від 08.08.2019 року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160240002219 від 13.07.2019 року. Відповідно до вказаної постанови позивача визнано потерпілим у справі за фактом заволодіння шахрайським шляхом права власності на спірне майно. Також момент порушення своїх прав позивач пов`язує з часу отримання відповідей від уповноважених органів, щодо підтвердження порушення своїх прав, а саме: відповідями від КП «Білгород-Дністровське МБТІ» за №1687 від 28.11.2018 року та від Департаменту ДАБІ в Одеській області за №1015-01/11-5553 від 10.07.2019 року.

Таким чином суд погоджується з позицією позивача про обізнаність порушення своїх прав саме з вищевказаного часу, у зв`язку із чим строк позовної давності на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом не сплив.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Пансіонат Лиман» про витребування майна з чужого володіння в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Пансіонат Лиман» про витребування майна з чужого володіння задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на приміщення №5, площею 9,6 кв.м.; приміщення №6, площею 11,75 кв.м.; приміщення №7, площею 9,85 кв.м.; приміщення №8, площею 11,75 кв.м., всього загальною площею 42,97 кв.м., які розташовані у спальному корпусі літ.«О» на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати у ТОВ «Пансіонат Лиман», ідентифікаційний код юридичної особи: 32629440 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №5, площею 9,6 кв.м.; приміщення №6, площею 11,75 кв.м.; приміщення №7, площею 9,85 кв.м.; приміщення №8, площею 11,75 кв.м., всього загальною площею 42,97 кв.м., які розташовані у спальному корпусі літ.«О» бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Заверюха В.О.