Постанова

від 16.02.2023 по справі 520/10514/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 р. Справа № 520/10514/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, по справі № 520/10514/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С"

до Сумської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (далі позивач, ТОВ "Євротранс С") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі відповідач, Слобожанська митниця), в якому просило суд визнати протиправними і скасувати рішення Слобожанської митниці про коригування митної вартості товару - напівпричепу рефрижератору, б/y, марки SOR, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , 2010 року виготовлення з застосуванням резервного методу на рівні 5950.00 EUR за 1 шт.: № UA807000/2021/000632/2 від 24.03.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено ТОВ "Євротранс Є" у митному оформленні товару: напівпричепу рефрижератору, б/y, марки SOR, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , 2010 року виготовлення за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту): № UA807290/2021/00230 від 24.03.2021; стягнути на користь ТОВ «Євротранс С» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості UA807000/2021/000632/2 від 24.03.2021, винесене відповідачем за результатами перевірки митної декларації № UA807290/2021/006365, про відмову ТОВ "Євротранс С" у митному оформленні товарів є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом на виконання вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України ( далі - МК України) було надано митному органу повні та достатні відомості на підтвердження задекларованої митної вартості товарів та її складових, зокрема транспортних витрат (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, рахунок - фактуру, автотранспортну накладну, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, банківське платіжне доручення, рахунок-фактуру про надання транспортних послуг та калькуляцію транспортних витрат, договір про надання послуг митного брокера, копію митної декларації країни відправлення), а тому підстав для визначення митної вартості на підставі резервного методу не існувало.

Зауважив, що оскаржуване рішення є формальним та таким, що не містить належних мотивувань з посиланням на докази того, що подані позивачем документи, є недостатніми або такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, також свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі № 520/10514/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 69, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код - 41643544) до Слобожанської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код - 43332958) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Слобожанської митниці Держмитслужби № UA807000/2021/000632/2 від 24.03.2021.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Держмитслужби № UA807290/2021/00230 від 24.03.2021.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (ідентифікаційний код - 41643544) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код - 43332958) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі № 520/10514/21 та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Євротранс С» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою ненадання позивачем під час декларування товару за митною декларацією №UА807290/2021/006365 від 24.03.2021 договору транспортного експедирування, який є основним документом, що підтверджує складову митної вартості товарів - транспортні витрати. Також зазначив, що із рахунку - фактури від 19.03.2021 № СФ-221 неможливо встановити на яку саме поставку даний документ було виставлено, оскільки в останньому відсутні будь-які ідентифікаційні ознаки.

Вказав, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовувався відповідачем у зв`язку з відсутністю у митниці інформації про митне оформлення ідентичних (подібних) товарів.

З огляду на викладене, вважає, що Слобожанською митницею Держмитслужби правомірно обрано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів шляхом прийняття спірного рішення з метою не допущення можливих втрат Державного бюджету України у разі здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, визначеною позивачем, у розмірі 23190,91 грн.

Також зазначив, що платіжне доручення від 08.02.2021 (МТ103 вихідний через SWIFT) № (Mur)374, яке за висновками суду має реквізити, необхідні для здійснення і проведення банком переказу у валюті, не містить у графах «Проведено банком» та «Підписи банку» будь-якої інформації щодо здійснення оплати за товар, що в свою чергу унеможливлює підтвердження факту здійснення оплати за товар у задекларованому позивачем розмірі.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.01.2021 у справі №805/2942/16-а, вказав, що ненадання декларантом договору між виробником товарів і контрагентом є достатньою підставою для запиту у декларанта додаткових документів.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 задоволено клопотання представника Слобожанської митниці Держмитслужби. Замінено відповідача по справі № 520/10514/21 з Слобожанської митниці Держмитслужби на Сумську митницю.

Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Євротранс С" (покупець) та компанія UAB "Rimartas", Республіка Литва (продавець) уклали договір купівлі - продажу № 17/12-1, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав за 2900 EUR один напівпричіп - рефрижератор, який був у користуванні, з непрацюючою холодильною установкою, марки SOR, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2010 року реєстрації.

Невід`ємною частиною договору купівлі-продажу є рахунок - фактура (інвойс), міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR), реєстраційний документ з відміткою про знаття транспортного засобу з обліку та митна декларація, які були продавцем передані покупцю.

08.02.2021 позивач здійснив оплату товару - напівпричепа рефрижератора, шляхом безготівкового платежу в сумі 2900 EUR на банківський рахунок продавця UAB "Rimartas", що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № (MUR) 374 від 08.02.2021 (МТ 103 вихідний через SWIFT).

04.03.2020 за актом прийому-передачі майна до договору купівлі-продажу № 17/12-1 від 17.12.2020 ТОВ "Євротранс С" отримало від UAB "Rimartas" напівпричіп - рефрижератор, ідентифікаційний номер VVCS0RXBCS4A03564.

З метою митного оформлення імпортованого товару, уповноваженим від позивача ТОВ "Суми Автомаксимум", 22.03.2021 до митного органу подана митна декларація UA807290/2021/006365 від 22.03.2021 на напівпричіп - рефрижератор, який був у користуванні, тривісний - 1 шт., марки SOR, з непрацюючим холодильним обладнанням, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2010, дата першої реєстрації 01.01.2010, колір білий, маса в разі максимального навантаження 39,000 т, призначення - для перевезення вантажів дорогами загального користування, ціною 2900 EUR (або по курсу 95555,58 грн) та витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості) в розмірі 27973,79 грн, на загальну суму 123529,37 грн, яка була визначена за основним методом - ціною договору (контракту).

Для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу до вказаної митної декларації декларантом були долучені, наявні в нього: рахунок - фактура (інвойс) серії ART№ 000657 від 08.02.2021, згідно якої вартість товару складає 2900 євро; автотранспортна накладна (CMR) №17122020-1 від 04.03.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.05.2010; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № (MUR) 374 від 08.02.2021 про перерахування валюти в сумі 2900 євро; рахунок-фактура про надання транспортних послуг з перевезення напівпричепа рефрижератора № СФ-221 від 19.03.2021 на суму 27973,79 грн, калькуляція транспортних витрат № 21 від 19.03.2021 на суму 27973,79 грн, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 17/12-1 від 17.12.2020 на суму 2900 євро; договір про надання послуг митного брокера № 20/11-ЕС від 20.01.2020, фото транспортного засобу, реєстраційний документ № 18779549 від 04.03.2021; копію митної декларації країни відправлення № 21LTVС0100ЕК09Е7Е2 від 04.03.2021.

24.03.2021 відповідач прийняв рішення № UА807000/2021/000632/2 про коригування митної вартості товарів на загальну суму 5950 євро.

У графі 33 вказаного рішення, митний орган зазначив, що відповідно до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації направлено електронним повідомленням декларанту. В повідомленні декларанту, запропоновано надати окрім наданих документів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також, у картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807290/2021/00230 від 24.03.2020 зазначені наступні причини відмови у митному оформленні (випуску) товарів: порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2021 № 651 в частині заповнення у графах № 44,45,43,46,47 та у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/000632/2 від 24.03.2021 згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірних рішень відповідача, з огляду на подання ТОВ «Євротранс С» до митного органу всіх необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною угоди та не доведення відповідачем того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або містять розбіжності або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, що унеможливило визначення митної вартості за першим методом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вищевказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 24.03.2021 № UА807000/2021/000632/2, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано невідповідність вартості товару, який надійшов на митну територію України, рівню вартості подібних та аналогічних товарів.

В обґрунтування причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач послався на ст.ст. 54, 55, 57, 58, 368 МК України: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а подані декларантом документи, перелік яких зазначено у частині другій статті 53 МК України, мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також вказано на ненадання декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України, відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні товари, інформації щодо угод на подібні товари, інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, даних щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну та вимогу декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості.

Зазначено, що джерелом інформації для даного рішення слугували надані документи, наявна у митному органі цінова інформація, наявна в АСМО Інспектор інформація про товари, митне оформлення яких вже здійснено, МД № UA204020/2021/214786 від 16.03.2021, mobile de.

При прийнятті рішення застосовано методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до ст. 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає тов.1 5950,00 EUR/шт* 1 шт= 5950.00 EUR.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в митній декларації (далі по тексту МД) № UA204020/2021/214786 від 16.03.2021, що була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 24.03.2021 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, свідчить про невмотивованість та, як наслідок, необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем під час декларування товару за митною декларацією № UA807290/2021/006365 від 22.03.2021 не подано документи для підтвердження вартості перевезення (транспортування напівпричепа), які є складовими митної вартості товару, колегія суддів зазначає.

Так, зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації № UA807290/2021/00230 вбачається, що серед переліку наданих декларантом документів зазначено про надання ним до митного оформлення автотранспортної накладної № 17122020-2 від 04.03.2021, рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-221 від 19.03.2021, калькуляції транспортних витрат № 21 від 19.03.2021 документу, що підтверджує вартість перевезення товару № 27-04/1 від 27.04.2021.

Крім того, позивачем до матеріалів справи також надано договір-заявку №10 про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.03.2021 та платіжне доручення №1094 від 21.07.2021 на суму 27973,79 грн, які при митному оформлені не надавались.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів установила, що на виконання послуг, відповідно до договору - заявки № ДГ-10 від 01.03.2021 постачальником транспортних послуг ТОВ «Євротранс» оформлено рахунок фактуру № СФ-221 від 19.03.2021, в якій зазначено, що останній надає ТОВ «Євротранс С» (одержувач) транспортні послуги по перевезенню напівпричепа SOR, 1 шт. по маршруту м. Плунге- м/п Нова Гута/Нові Яриловичі, автомобілем з д.н.з. НОМЕР_3 на суму 27973,79 грн.

Відповідно до калькуляції транспортних витрат, перевезення напівпричепу SOR 3564 здійснювалося ТОВ «Євротранс» вантажним автомобілем з д.н.з НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Вказані ідентифікаційні дані містяться як в декларації № UA807290/2021/006365, так і свідоцтві про тимчасову реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 03.04.2021. Також в калькуляції постачальником послуг зазначено маршрут транспортування м. Плунге (Литва) - п/п Нова Нуга/Нові Яриловичі; вартість транспортних послуг складає - 27973,79 грн.

Варто зазначити, що відомості, зазначені в рахунку фактурі, повністю узгоджуються з калькуляцією витрат №21, та не містять жодних розбіжностей з митною декларацією та іншими документами, які були надані митному органу.

Щодо ненадання до митного оформлення № ДГ-10 від 01.03.2021 колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.МК Українине визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура та калькуляція, надані позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом напідтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

Щодо доводів апелянта про неможливість підтвердження факту оплати наданими ТОВ «Євротранс С» документами, а саме платіжним дорученням від 08.02.2021 (МТ103) вихідний через SWIFT) № (Mur) 374, яке , на думку митного органу, не містить необхідних реквізитів, колегія суддів зазначає таке.

Так, постановою Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова - № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 № Постанови № 216 ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3).

Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжний документ SWIFT від 08.02.2021 містить посилання на договір (контракт) №7/12-1 від 17.12.2020, дату операції, суму операції в EUR, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами договору №7/12-1 від 17.12.2020 та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

До того ж ТОВ «Євротранс С» надано до суду виписку по рахунку від 08.02.2021 з відміткою банку про переказ валюти у розмірі 2900 EUR, чим підтверджується оплата по договору №7/12-1 від 17.12.2020.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на ненадання банківських документів на підтвердження оплати за поставку товару.

Неприйнятними є і доводи апелянта про ненадання позивачем даних щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, оскільки в договорі купівлі-продажу №7/12-1 від 17.12.2020, який було подано позивачем до митного оформлення, відсутні умови (положення), які б передбачали наявність та, відповідно, оплату, вказаних витрат, що в свою чергу свідчить про неможливість надання декларантом відповідних даних; договірні відносини взагалі не передбачали існування наведених в оскаржуваному рішенні витрат.

Посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено обов`язку подання такого виду документу.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем відкориговано митну вартість за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в митній декларації MD UA 204020/2021/214786 від 16.03.2021.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно витягу з цінової бази даних ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про оформлений товар за MD UA 204020/2021/214786 від 16.03.2021, відповідач використав інформацію щодо митної вартості напівпричепу - рефрижератору виробника марки «Schmitz», модель SKO 24. В той же час, позивачем було задекларовано напівпричіп-рефрижератор іншої марки SOR, який за умовами договору №17/12-1 від 17.12.2020 мав непрацюючу холодильну установку після ДТП. За таких обставин, відомості, використані митним органом для коригування митної вартості товару, стосуються різних транспортних засобів з нетотожними технічними характеристиками, що дає підстави для висновку про не подібність (не аналогічність) товару та умов поставки, поставленого позивачу у межах спірної митної операції.

Не наведено митним органом і додаткових пояснень щодо порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що в свою чергу свідчить про невмотивованість визначення митним органом митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 24.03.2021 №UA807000/2021/000632/2, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Як наслідок, підлягає скасуванню і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2021/00230, винесена відповідачем у зв`язку з винесенням спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі № 520/10514/21 є законним та обґрунтованим, отже підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст. 241 ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі № 520/10514/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій