Постанова

від 14.02.2023 по справі 751/3023/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 лютого 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/3023/22

Головуючий у першій інстанції Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/367/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Патук А.А.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія Комфорт»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Сіверпродукт»,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія Комфорт» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2022 року (ухвалене о 14:55, повний текст складено 08 грудня 2022 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія Комфорт» до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди,-

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія Комфорт» (далі ТОВ «СБК Комфорт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 09.05.2022 до договору оренди № 1/18 від 01.01.2018 про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 від 01.01.2018, укладеної між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Сіверпродукт» (далі ПП «Сіверпродукт»).

Позов обґрунтовувало тим, що між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт» 01.01.2018 укладений договір оренди № 1/18, відповідно до якого відповідач здав в оренду третій особі нежитлові приміщення для розміщення офісних приміщень та складу продовольчих та непродовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1200 квадратних метрів.

01.04. 2020 укладено додаткову угоду, відповідно до якої в договір оренди № 1/18 від 01.01.2018 додали пункт 4.1.6 такого змісту: «Орендар має право передавати Об`єкт оренди або його частину в суборенду третім особам без згоди орендодавця».

Указував, що на підставі договору оренди № 1/18 від 01.01.2018 третя особа уклала з ТОВ «СБК Комфорт» договір суборенди № 19 від 01.06.2020, відповідно до якого передало в суборенду частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв.м.

Зазначав, що оскільки ПП «Сіверпродукт» 17.12.2021 в односторонньому порядку відмовилось від виконання умов договору суборенди № 19 від 01.06.2020, то позивач звернувся з позовом до Господарського суду Чернігівської області про зобов`язання підприємства усунути перешкоди в користуванні орендованим майном згідно договору суборенди № 19 від 01.06.2020.

Наголошував, що судовим рішенням вiд 08.07.2022 у справі №927/273/22 за позовом ТОВ «СБК Комфорт» до ПП «Сіверпродукт» про усунення перешкод в користуванні орендованим майном за договором суборенди № 19 вiд 01.06.2020 було встановлено, що вказаний договір суборенди пролонгований на новий термiн, i дiє до 31.12.2022.

Звертав увагу на те, що договір суборенди №19 від 01.06.2020 не припинив свою дію на момент укладання відповідачем та ПП «Сіверпродукт» угоди № 2 від 09.05.2022 до договору оренди № 1/18 від 01.01.2018 про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 від 01.01.2018.

Ураховуючи викладене, із посиланням на ст. 627, 629, 653, 759, 795 ЦК України, вважав, що відповідач та третя особа, перш ніж укладати оскаржувану угоду, зобов`язані були припинити дію договору, укладеного між позивачем та третьою особою.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2022 року у задоволенні позову ТОВ «СБК Комфорт» відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «СБК Комфорт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «СБК Комфорт» просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 09.05.2022 до договору оренди № 1/18 від 01.01.2018 про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 від 01.01.2018, укладену між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт», посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана додаткова угода порушує право позивача на користування орендованим майном, оскільки договір суборенди № 19 від 01.06.2020 не припинив свою дію на момент укладення ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт» угоди № 2 від 09.05.2022 до договору оренди № 1/18 від 01.01.2018 про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 від 01.01.2018.

Заявник вважає незаконним рішення суду в частині покладення на нього витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн, посилаючись на порушення судом приписів ст. 83 ЦПК України. Зазначає, що з відзивом на позовну заяву відповідач не надав доказів про понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката та не вказав, що такі докази будуть надані ним відповідно до приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ «СБК Комфорт» відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Указує, що укладений між ТОВ «СБК Комфорт» та ПП «Сіверпродукт» Договір суборенди припинив свою дію достроково, тобто до закінчення продовженого строку дії Договору, 31.12.2022.

Зазначає, що позивач не надав доказів, яким чином оспорюваний договір порушує його права та в разі задоволення позову яким чином буде поновлено нібито порушене право позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «СБК Комфорт» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «СБК Комфорт», суд першої інстанції виходив з того, що позивач просив визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 09.05.2022 про дострокове розірвання Договору оренди № 1/18 від 01.01.2018, яка укладена між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт», однак ПП «Сіверпродукт» не є відповідачем у справі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає нормам процесуального права.

Судом у справі встановлено, що 01.01.2018 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Сіверпродукт» (орендар) укладено Договір оренди №1/18, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне тимчасове користування нежитлове приміщення для розміщення офісних приміщень та складу продовольчих та непродовольчих товарів, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1200,00 квадратних метрів (а.с.8-10).

Відповідно до п 6.1 даного Договору він вступає в силу з моменту його підписання, та діє до 31.12.2018, а у випадку відсутності повідомлення будь-якої із сторін про припинення договору за 15 календарних днів до його закінчення, дія його продовжується на наступний календарний рік. Кількість таких пролонгацій необмежена.

Договір може бути розірваний у випадках передбачених чинним законодавством України, а також за згодою сторін. Даний договір припиняється на підставі ст.781 ЦК України (п. 6.6, 6.7 договору).

01.04.2020 між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт» укладено додаткову угоду №1 до договору оренди № 1/18 від 01.01.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, а саме: додати пункт 4.1.6 такого змісту: «Орендар має право передавати Об`єкт оренди або його частину в суборенду третім особам без згоди орендодавця» (а.с.12).

01.06.2020 між ПП «Сіверпродукт» (орендар) та ТОВ «СБК Комфорт» (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 19 (а.с.15).

Відповідно до п. 23 цього договору орендар передає, а суборендар приймає в суборенду, тобто у строкове платне користування, частину об`єкта незавершеного будівництва, нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , площею 600 (шістсот) квадратних метрів.

Згідно із п. 37 договору суборенди, дія даного договору може бути достроково припинена: в односторонньому порядку у випадку, коли одна із сторін порушує умови, цього договору. У такому разі сторона, яка є ініціатором розірвання договору, зобов`язана в письмовій формі повідомити іншу сторону за 15 календарних днів до ймовірної дати припинення договору.

01.06.2020 укладено додаткову угоду №1 до Договору суборенди нежитлового приміщення № 19 від 01.06.2020, відповідно до якої орендар передав, а суборендар прийняв, на підставі Договору суборенди нежитлового приміщення № 19 від 01.06.2020 у строкове платне тимчасове користування нежитлове приміщення для здійснення підприємницької діяльності, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 600 квадратних метрів. Орендар дає згоду для подальшої суборенди суборендатору (а.с.17).

Листом № 156 від 28.10.2021 ПП «Сіверпродукт» попередило директора ТОВ «СБК-Комфорт» Сусленка С.М. про те, що у зв`язку з невиконанням п.29 Договору суборенди нежитлового приміщення №19 від 01.06.2020 даний договір буде розірвано та просило терміново погасити заборгованість по даному договору (а.с.45).

09.05.2022 між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт» укладено додаткову угоду №2 про розірвання договору оренди № 1/18 від 01.01.2018 оренди нежитлового приміщення, яка набула чинності з 01.01.2018 (а.с.13).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди розірвати договір оренди №1/18 від 01.01.2018.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2022, залишеним без змін постановою Північний апеляційний господарський суду від 06.09.2022 (справа №927/124/22), позовні вимоги ПП «Сіверпродукт» до ТОВ «СБК Комфорт» про стягнення боргу за послуги з користування об`єктом суборенди задоволено частково, стягнуто з ТОВ «СБК Комфорт» 240000 грн боргу за оренду нежитлового приміщення; 1190,13 грн пені; 18072 грн інфляційних втрат та судові витрати (а.с.46-56).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2022, залишеним без змін постановою Північний апеляційний господарський суду від 14.11.2022 (справа №927/273/22), у задоволенні позову ТОВ «СБК Комфорт» до ПП «Сіверпродукт» про усунення перешкод в користуванні орендованим майном шляхом зобов`язання відповідача надати доступ до орендованого майна відмовлено повністю (а.с.18-25, 99-104).

Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «СБК-Комфорт» просило визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 09.05.2022 до договору оренди №1/18 від 01.01.2018 про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 від 01.01.2018, укладену між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт». При цьому, єдиним відповідачем зазначило ОСОБА_1 , а ПП «Сіверпродукт» у позові зазначило як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Отже, так як сторонами в оспорюваній угоді є ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт», то вони мають бути і співвідповідачами у даній справі. Вирішення позову по суті щодо визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 09.05.2022 до договору оренди № 1/18 від 01.01.2018 безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ПП «Сіверпродукт», яке не було стороною у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 642/6181/16-ц).

За викладених обставин, районним судом вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «СБК-Комфорт» із посиланням на те, що ПП «Сіверпродукт» не є відповідачем у справі.

Доводи апеляційної скарги, які стосуються обґрунтованості позову, доведеності обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин по суті спору не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень та не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. Позов у справі за відсутності належного відповідача, співвідповідача не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

Разом з тим, зазначені обставини не перешкоджають позивачу звернутися до суду з позовом до належних відповідачів відповідно до вимог процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги про порушення приписів ст. 83 ЦПК України при долученні до матеріалів справи доказів про понесені відповідачем витрати на правову допомогу під час слухання справи, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано копію договору про надання правової допомоги від 12.10.2022 та попередній (орієнтовний) розрахунок гонорару за Договором про надання правової допомоги від 12.10.2022 (а.с. 69-70).

Зазначене відповідає приписам ч. 1 ст. 134 ЦПК України, відповідно до якої разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У судовому засіданні 02.12.2022 за клопотанням представника відповідача Антоненко Л.А. долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом до Договору про надання правової допомоги від 12.10.2022, акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 12.10.2022 та квитанцію № 020167 про сплату ОСОБА_1 адвокату Антоненко Л.А. 15000 грн за надання правової допомоги за Договором від 12.10.2022 (а.с. 105-108). При цьому, відповідачем надано докази направлення вищевказаних документів позивачу та його представнику.

Зазначене відповідає приписам ч. 8 ст. 141 ЦПК України, згідно якої, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не надав доказів про понесені ним витрати на правничу допомогу з відзивом на позовну заяву адвоката не є слушними, з огляду на положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, які відповідачем дотримані.

Заперечень щодо розміру стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення постановлено районним судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим, згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2022 року - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія Комфорт» залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст складено 17 лютого 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: О.І. Онищенко

Н.В. Шитченко