Постанова

від 27.09.2023 по справі 751/3023/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 751/3023/22

провадження № 61-3049св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія - Комфорт»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне підприємство «Сіверпродукт»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія - Комфорт» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2022 року у складі судді Ченцової С. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Онищенко О. І., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія - Комфорт» (далі - ТОВ «СБК - Комфорт») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне підприємство «Сіверпродукт» (далі - «Сіверпродукт»), про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт» 01 січня 2018 року укладений договір оренди № 1/18, відповідно до якого ОСОБА_1 здала в оренду ПП «Сіверпродукт» нежитлові приміщення для розміщення офісних приміщень та складу продовольчих та непродовольчих товарів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 200 кв. м.

01 квiтня 2020 року укладено додаткову угоду, відповідно до якої в договір оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року додали пункт 4.1.6 такого змісту: «Орендар має право передавати Об`єкт оренди або його частину в суборенду третім особам без згоди орендодавця».

На підставі договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року ПП «Сіверпродукт» уклало з ТОВ «СБК - Комфорт» договір суборенди № 19 від 01 червня 2020 року, відповідно до якого передано в суборенду частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв. м.

ПП «Сіверпродукт» та ТОВ «СБК - Комфорт» складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення в суборенду від 01 червня 2020 року до договору суборенди № 19 від 01 червня 2020 року, згідно якого приватне підприємство передало, а ТОВ «СБК - Комфорт» прийняло у суборенду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв. м.

Також між ПП« Сіверпродукт» та ТОВ «СБК - Комфорт» 01 червня 2020 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди № 19 від 01 червня 2020 року, якою ТОВ «СБК - Комфорт» надано право передавати у подальшу суборенду частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв. м.

Вказувало, що оскільки ПП «Сіверпродукт» 17 грудня 2021 року в односторонньому порядку відмовилось від виконання умов договору суборенди № 19 від 01 червня 2020 року, тому ТОВ «СБК - Комфорт» звернулось із відповідним позовом до Господарського суду Чернігівської області про зобов`язання підприємства усунути перешкоди в користуванні орендованим майном згідно договору суборенди № 19 від 01 червня 2020 року.

Під час розгляду справи № 927/273/22 товариство дізналось, що мiж ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт» 09 травня 2022 року укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 1/18 вiд 01 січня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 вiд 01 січня 2018 року. Також 09 травня 2022 року між ними укладено акт прийому передачі об`єкту оренди до договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року.

Товариство вважало, що додаткова угода № 2 від 09 травня 2022 року до договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 вiд 01 січня 2018 року порушує його права, оскільки оскаржувана угода створює йому перепони в користуваннi орендованим майном, переданим за актом приймання-передачі нежитлового приміщення в суборенду вiд 01 червня 2020 року до договору суборенди № 19 вiд 01 червня 2020 року.

При цьому вказував, що судовим рішенням вiд 08 липня 2022 у справі № 927/273/22 за позовом ТОВ «СБК - Комфорт» до ПП «Сіверпродукт» про усунення перешкод в користуванні орендованим майном за договором суборенди № 19 вiд 01 червня 2020 року було встановлено, що вказаний договір суборенди пролонгований на новий термiн i дiє до 31 грудня 2022 року.

Звертало увагу на те, що договір суборенди № 19 від 01 червня 2020 року не припинив свою дію на момент укладання відповідачем та ПП «Сіверпродукт» угоди № 2 від 09 травня 2022 року до договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року.

Враховуючи наведене просило суд визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 09 травня 2022 року до договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року, укладеної між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили із того, що ТОВ «СБК - Комфорт» просило визнати недійсною додаткову угоду від 09 травня 2022 року про дострокове розірвання договору оренди від 01 січня 2018 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт», проте останнє не є відповідачем у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «СБК - Комфорт».

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «СБК - Комфорт», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, провадження № 61-11сво17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, які не усунуто апеляційним судом, а саме відмовлено представнику товариства про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПП «Сіверпродукт».

Також заявник вказує, що апеляційний суд провів судове засідання без участі представника товариства під час повітряної тривоги.

Доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «СБК - Комфорт» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 січня 2018 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Сіверпродукт» (орендар) укладено договір оренди № 1/18, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне тимчасове користування нежитлове приміщення для розміщення офісних приміщень та складу продовольчих та непродовольчих товарів, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 200,00 кв. м (а. с.8-10).

Відповідно до пункту 6.1 даного договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 року, а у випадку відсутності повідомлення будь-якої із сторін про припинення договору за 15 календарних днів до його закінчення дія його продовжується на наступний календарний рік. Кількість таких пролонгацій необмежена.

Договір може бути розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також за згодою сторін. Даний договір припиняється на підставі статті 781 ЦК України (пункти 6.6, 6.7 договору).

01 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору, а саме: додати пункт 4.1.6 такого змісту: «Орендар має право передавати об`єкт оренди або його частину в суборенду третім особам без згоди орендодавця» (а. с. 12).

01 червня 2020 року між ПП «Сіверпродукт» (орендар) та ТОВ «СБК - Комфорт» (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 19 (а. с. 15).

Відповідно до пункту 23 цього договору орендар передає, а суборендар приймає в суборенду, тобто у строкове платне користування, частину об`єкта незавершеного будівництва нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , площею 600 (шістсот) кв. м.

Згідно із пунктом 37 договору суборенди дія даного договору може бути достроково припинена: в односторонньому порядку - у випадку, коли одна із сторін порушує умови цього договору. У такому разі сторона, яка є ініціатором розірвання договору, зобов`язана в письмовій формі повідомити іншу сторону за 15 календарних днів до ймовірної дати припинення договору.

01 червня 2020 року укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди нежитлового приміщення № 19 від 01 червня 2020 року, відповідно до якої орендар передав, а суборендар прийняв на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 19 від 01 червня 2020 року у строкове платне тимчасове користування нежитлове приміщення для здійснення підприємницької діяльності, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 600 квадратних метрів. Орендар дає згоду для подальшої суборенди суборендатору (а. с. 17).

Листом № 156 від 28 жовтня 2021 року ПП «Сіверпродукт» попередило директора ТОВ «СБК - Комфорт» Сусленка С. М. про те, що у зв`язку з невиконанням пункту 29 договору суборенди нежитлового приміщення № 19 від 01 червня 2020 року даний договір буде розірвано та просило терміново погасити заборгованість по даному договору (а. с. 45).

09 травня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт» укладено додаткову угоду № 2 про розірвання договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року. (а. с. 13).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди розірвати договір оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року (справа № 927/124/22), позовні вимоги ПП «Сіверпродукт» до ТОВ «СБК - Комфорт» про стягнення боргу за послуги з користування об`єктом суборенди задоволено частково, стягнуто з ТОВ «СБК - Комфорт» 240 000 грн боргу за оренду нежитлового приміщення, 1 190,13 грн пені; 18 072 грн інфляційних втрат та судові витрати (а. с. 46-56).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2022 року (справа № 927/273/22), у задоволенні позову ТОВ «СБК - Комфорт» до ПП «Сіверпродукт» про усунення перешкод в користуванні орендованим майном шляхом зобов`язання відповідача надати доступ до орендованого майна відмовлено повністю (а. с. 18-25, 99-104).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 754/7124/20 (провадження № 61-8998св22) зазначено, що «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами».

Пред`явлення позову не до всіх осіб, які мають бути залучені до участі у справі в якості співвідповідача, не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки положеннями статті 51 ЦПК України передбачена можливість за клопотанням позивача залучити співвідповідачів, які є суб`єктами спірних матеріально правових правовідносин.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності й повного складу відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «СБК-Комфорт» просило визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 09 травня 2022 року до договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди № 1/18 від 01 січня 2018 року, укладену між ОСОБА_1 та ПП «Сіверпродукт». При цьому єдиним відповідачем товариство визначило ОСОБА_1 , а ПП «Сіверпродукт» у позові зазначило як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року в справі № 570/1533/20 (провадження № 61-8068св21) вказано, що «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них».

Враховуючи те, що неналежний суб`єктний склад є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, які не усунуто апеляційним судом, а саме відмовлено представнику товариства про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПП «Сіверпродукт».

Колегія суддів відхиляє вказані доводи касаційної скарги як необґрунтовані, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу на 09 листопада 2022 року. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Частиною першою статті 51 ЦПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

21 жовтня 2022 року ТОВ «СБК - Комфорт» подало до місцевого суду відповідь на відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому було відсутнє клопотання про залучення співвідповідача у справі.

Під час судового засідання, яке відбулось 09 листопада 2022 року, представник позивача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача третю особу - ПП «Сіверпродукт».

Протокольною ухвалою під час судового засідання суд відмовив у задоволенні клопотання.

Таким чином, враховуючи те, що представник позивача звернувся із відповідним клопотанням з порушенням строків, визначених частиною першою статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано не задовольнив вказане клопотання.

При цьому апеляційна скарга ТОВ «СБК - Комфорт» на рішення місцевого суду не містить відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечень щодо законності протокольної ухвали місцевого суду про відмову в задоволенні клопотання про залучення співвідповідача у справі.

Касаційна скарга містить доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції провів судове засідання під час повітряної тривоги без участі представника апелянта.

Разом із тим, вказані обставини не підтверджуються матеріалами справи.

Так, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою апеляційного суду від 16 січня 2023 року закінчено проведення підготовчих дій, які пов`язані з забезпеченням апеляційного розгляду справи.

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 10:00 год. 14 лютого 2023 року.

З доводів касаційної скарги вбачається, що повітряну тривогу було скасовано об 11:30 год.

14 лютого 2023 року представник відповідача подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 172).

З копії журналу відвідувачів Чернігівського апеляційного суду вбачається, що представник товариства - Водолагін С. М. 14 лютого 2023 року зайшов у приміщення апеляційного суду об 11:34 год та вийшов об 11:49 год (а. с. 173-174).

При цьому представник товариства 14 лютого 2023 року об 13:43 год. подав до апеляційного суду заяву, у якій, серед іншого, просив розглядати справу без його участі та участі товариства (а. с. 176).

Враховуючи те, що 14 лютого 2023 року представники сторін з`явилися до суду, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, тим самим висловились щодо реалізації свого права брати участь в судовому засіданні (підпункт 2 частини першої статті 43 ЦПК України), тому в апеляційного суду були відсутні підстави для відкладення розгляду справи

З довідки Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року вбачається, що відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (а. с. 175).

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З постанови Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року вбачається, що її повний текст було складено 17 лютого 2023 року.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що сторонами в день розгляду справи апеляційним судом були подані заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому колегія суддів відхиляє посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час перегляду вказаної справи в апеляційному порядку.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельна компанія - Комфорт» без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян