Рішення

від 15.02.2023 по справі 522/19529/21

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/19529/21

Провадження № 2/147/44/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем Подолян Т. І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Карпової О. В.,

відповідача 1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача 1 - адвоката Дудіна Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2021 ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Карпова О. В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу, в якому просить стягнути з відповідачів солідарно суму боргу, що становить 4000 доларів США на свою користь.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22 грудня 2020 року він надав відповідачу 1 - ОСОБА_2 кошти у розмірі 4000 доларів США, які той зобов`язався повернути відповідно до графіку 15.03.2021 - 500 доларів США, 15.04.2021 - 500 доларів США, 15.05.2021 - 500 доларів США, 15.06.2021 - 500 доларів США, 15.07.2021 - 500 доларів США, 15.08.2021 - 500 доларів США, 15.09.2021 - 500 доларів США, 15.10.2021 - 500 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою про отримання коштів від 22.12.2020, а також борговою розпискою від 22.12.2022. В розписці про отримання коштів від 22.12. 2020 зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 готівкою 4000 доларів США власноруч в офісі ТОВ «Зодчий», за адресою: м. Одеса, вул. Осіпова, 48, у присутності двох свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . В борговій розписці зазначається, що дружина відповідача, ОСОБА_3 повністю обізнана про те, що ОСОБА_2 бере в борг кошти в ОСОБА_1 , а також знає, що у випадку невиконання зобов`язання в обумовлені строки, в рахунок боргу може бути стягнення на усе майно, активи, грошові кошти ТОВ «БІЗНЕС МАРКЕТ», засновником якого є ОСОБА_3 , а також усе спільне майно з дружиною та нерухомість, а також транспортні засоби, які належать ОСОБА_2 або його дружині. Відповідач 1 у зазначений в розписках термін, борг не повернув, під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобов`язання. На неодноразові прохання позивача про добровільну сплату боргу не реагує, не поспішає сплатити гроші.

Відповідач ОСОБА_2 скористався правом регламентованим ст. 178 ЦПК України та подав відзив на позов, в якому просить повністю відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача всі судові витрати, які зазнає ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом справи в розмірі 20000 грн. Свої вимоги мотивує тим, що після отримання коштів вони були зараховані як поворотна фінансова допомога ТОВ «БІЗНЕМ МАРКЕТ» та того ж числа, тобто 22.12.2020 були повернуті ТОВ «Зодчий» на рахунок вказаний позивачем, на прохання позивача. 22 грудня 2020 року платіжним дорученням №348 від 22.12.2020 на рахунок ТОВ «Зодчий» були перераховані кошти в сумі 112 000,00 гривень, які раніше були отримані директором ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» ОСОБА_2 у виді поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1 . Призначення платежу «за газобетонний блок згідно з рахунком-фактурою №СФ-000328 від 11.11.2020 у тому числі ПДВ 18666,67 грн.» було зазначено помилково.

Позивач подав відповідь на відзив, в порядку ст. 179 ЦПК України, в якій стверджує, що наведена у відзиві обставина щодо повернення коштів, не відповідає дійсності, оскільки кошти були надані у борг фізичною особою ОСОБА_1 , а не ТОВ «ЗОДЧИЙ», та гроші брав в борг саме ОСОБА_2 на поповнення оборотних коштів підприємства ТОВ «БІЗНЕС МАРКЕТ». Те, що позивач прохав повернути йому кошти на рахунок ТОВ «ЗОДЧИЙ» є вигадкою відповідача та жодним документом не підтверджується. При наданні поворотної фінансової допомоги укладається договір про надання поворотної фінансової допомоги, який в даному випадку не укладався. Зазначає, що сплата коштів ТОВ «БІЗНЕС -МАРКЕТ» згідно з рахунком-фактурою №СФ-000328 від 11.11.2020, не є сплатою боргу, а є платою за товар, що підтверджується податковою накладною за №РН-0000157 від 22.12.2020, яка була прийнята ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ», де зазначається, який товар та яка кількість його була надана відповідачу. Зазначає, що надані відповідачем документи (прибутковий касовий ордер №2 від 22.12.2020, бухгалтерська довідка від 27.10.2022), в яких зазначається, що ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» отримало поворотню фінансову допомогу від ОСОБА_1 - є підробкою, оскільки не відповідає дійсності.

Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов із викладенням своїх заперечень до суду не подала.

07.10.2021 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів солідарно суми боргу у розмірі 4000 дол. США надійшла до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою суду від 28.10.2021 справу прийнято до розгляду суддею, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого засідання.

На підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, передано до Тростянецького районного суду Вінницької області для розгляду за підсудністю.

Справа надійшла до Тростянецького районного суду Вінницької області 30 вересня 2022 року.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2022 року прийнято до розгляду зазначену вище справу, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, є призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.12.2022. Викликано позивача ОСОБА_1 в судове засідання для надання особистих пояснень.

У зв`язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладався на 05.01.2023. Розгляд справи не відбувся 05.01.2023 і вона була знята з розгляду, у зв`язку з аварійним/плановим відключенням електропостачання у Тростянецькому районному суді Вінницької області. Судове засідання призначено на 16.01.2023, неодноразово оголошувалась перерва і судове засідання призначено на 15.02.2023.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Карпова О. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити. Додатково наголосили на тому, що кошти в борг ОСОБА_2 , який є директором ТОВ "БІЗНЕС-МАРКЕТ", брав, як фізична особа у фізичної особи ОСОБА_1 з метою поповнення оборотних коштів товариства директором, якого він є, та запевняв, що дружині ОСОБА_3 достовірно відомо про отримання такої позики. Стосовно коштів, які як стверджує відповідач, на вимогу позивача, було повернуто шляхом безготівкового розрахунку ТОВ "Зодчий", у той же день, сторона позивача зазначає, що між ТОВ "Зодчий" та ТОВ "БІЗНЕС-МАРКЕТ" близько двох років існували господарські відносини з поставки товару, і ті кошти були перераховані за поставлений товар, та жодного відношення до боргу перед фізичною особою ОСОБА_1 не мають. Натомість на виконання договору позики від 22.12.20202 відповідачем не здійснено повернення коштів.

Представник відповідача 1 ОСОБА_2 - адвокат Дудін Л. В. та ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечують з підстав наведених у відзиві на позов, просили в задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначають, що між ТОВ "Зодчий", директором і засновником якого є ОСОБА_1 та ТОВ "БІЗНЕС-МАРКЕТ", директором, якого є ОСОБА_2 близько двох років існували господарські відносини. За цей період ОСОБА_2 неодноразово позичав у позивача гроші, а відповідач повертав але на рахунок ТОВ "Зодчий", при цьому призначення платежу зазначалось за газобетонний блок. В той час, як ОСОБА_2 не купував у позивача жодного разу газобетонний блок, що підтверджується виписками банку за 2020 рік та за січень 2021 року. Із записів телефонних розмов, наданих позивачем до позовної заяви, не йдеться за який саме борг ведеться мова, і за який рік вказані записи, там тільки вказуються дати і дні тижня, період дня. Натомість вказані записи свідчать про те, що між сторонами мали місце господарські відносини, і при цьому, про поставку газобетонного блоку не йшлося, що на думку сторони відповідача, повністю спростовує позоввні вимоги.

Відповідач 2 - ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, в судові засідання 16.12.2022, 16.01.2023, 25.01.2023, 01.02.2023 та 15.02.2023 не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надала.

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, а також вивчивши подані докази, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

22 грудня 2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є директором ТОВ «Бізнес-Маркет, код ЄРПОУ - 38813560 та ОСОБА_1 було укладено договір позики у виді боргової розписки. Відповідно до вказаної боргової розписки (позики) ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 суму в розмірі 4000,00 доларів США. Вказану суму відповідач 1 - ОСОБА_2 взяв для поповнення оборотних коштів підприємства ТОВ «БІЗНЕС МАРКЕТ», яку зобов`язався повернути відповідно до графіку 15.03.2021 - 500 доларів США, 15.04.2021 - 500 доларів США, 15.05.2021 - 500 доларів США, 15.06.2021 - 500 доларів США, 15.07.2021 - 500 доларів США, 15.08.2021 - 500 доларів США, 15.09.2021 - 500 доларів США, 15.10.2021 - 500 доларів США.

В борговій розписці зазначається, що дружина відповідача, ОСОБА_3 повністю обізнана про те, що ОСОБА_2 бере в борг кошти в ОСОБА_1 , а також знає, що у випадку невиконання зобов`язання в обумовлені строки, в рахунок боргу може бути стягнення на усе майно, активи, грошові кошти ТОВ «БІЗНЕС МАРКЕТ», засновником якого є ОСОБА_3 , а також усе спільне майно з дружиною та нерухомість, а також транспортні засоби, які належать ОСОБА_2 або його дружині.

Розписка від 22.12.2020 підписана ОСОБА_2 у присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с. 3, 207).

Разом з тим, 22.12.2020 ОСОБА_2 було підписано розписку про отримання готівкових коштів, в якій зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 готівкою 4000 доларів США власноруч в офісі ТОВ «Зодчий», за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності двох свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с. 4, 208).

На неодноразові усні звернення і вимоги позивача ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не реагує, що спонукало позивача звернутися до суду з цим позовом.

Факт укладення договору позики від 22.12.2020 між сторонами не оспорюється.

Разом з тим, відповідач 1 - ОСОБА_2 стверджує, що після отримання коштів від позивача вони були зараховані як поворотна фінансова допомога ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» та того ж числа, тобто 22.12.2020 були повернуті ТОВ «Зодчий» на рахунок вказаний позивачем, на його прохання, що підтверджується платіжним дорученням №348 від 22.12.2020 на суму 112000,00 гривень (а.с. 127).

Відповідач 1 стверджує, що саме ці кошти раніше були отримані директором ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» ОСОБА_2 у виді поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1 , однак у платіжному дорученні №348 від 22.12.2020 призначення платежу «за газобетонний блок згідно з рахунком-фактурою №СФ-000328 від 11.11.2020 у тому числі ПДВ 18666,67 грн.» було зазначено помилково. На підтвердження своїх доводів надає оригінал прибуткового касового ордера №2 від 22.12.2020 (а.с. 122), та оригінали бухгалтерських довідок від 27.10.2022(а.с. 123-124).

Позивач стверджує, що наведена у відзиві обставина щодо повернення коштів, не відповідає дійсності, оскільки кошти були надані у борг фізичною особою ОСОБА_1 , а не ТОВ «ЗОДЧИЙ», та гроші брав в борг саме ОСОБА_2 на поповнення оборотних коштів підприємства ТОВ «БІЗНЕС -МАРКЕТ».

Позивач заперечує ту обставину, що він прохав повернути йому кошти на рахунок ТОВ «ЗОДЧИЙ», зазначає що це вигадка і жодним документом не підтверджується.

Позивач зазначає, що сплата коштів ТОВ «БІЗНЕС - МАРКЕТ» згідно з рахунком - фактурою №СФ-000328 від 11.11.2020, не є сплатою боргу, а є платою за товар, що підтверджується податковою накладною №РН-0000157 від 22.12.2020, яка була прийнята ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ», де зазначається, який товар та яка кількість його була надана відповідачу.

Позивач та його представник стверджують, що надані відповідачем документи (прибутковий касовий ордер №2 від 22.12.2020, бухгалтерська довідка від 27.10.2022), в яких зазначається, що ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» отримало поворотну фінансову допомогу від ОСОБА_1 - є підробкою, оскільки це не відповідає дійсності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про повернення позивачу відповідачем ОСОБА_2 коштів у сумі 4000 доларів США відповідно до боргової розписки від 22.12.2022.

Позичальник не виконав своїх зобов`язань, вказану суму позики у визначений договором строк не повернув. Оскільки договір позики укладався в іноземній валюті на суму еквівалентну 4000,00 доларів США, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 4000,00 доларів США.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання позики та права подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, які регулюються главами 8, 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14 446цс18) у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача 2 - ОСОБА_3 позивач зазначив, що в борговій розписці зазначається, що дружина відповідача, ОСОБА_3 повністю обізнана про те, що ОСОБА_2 бере в борг кошти в ОСОБА_1 , а також знає, що у випадку невиконання зобов`язання в обумовлені строки, в рахунок боргу може бути стягнення на усе майно, активи, грошові кошти ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ», засновником якого є ОСОБА_3 , а також усе спільне майно з дружиною та нерухомість, а також транспортні засоби, які належать ОСОБА_2 або його дружині.

Як зазначено вище, приписи статті 65 СК регулюють правовідносини щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання позики (кредиту), оскільки кредитний договір за своєю правовою природою є правочином щодо отримання у власність грошових коштів, а не правочином щодо розпорядження належним подружжю майном.

Такий договір створює обов`язки для другого з подружжя лише у разі, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК).

Для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя, а той з подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 30 червня 2021 року у справі №462/2662/20.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі, (разом з тим, ця обставина ніким не заперечується, а тому не підлягає доведенню відровідно до ст. 82 ЦПК України), як і не містять доказів на підтвердження обізнаності відповідача 2 - ОСОБА_3 щодо боргових зобов`язань ОСОБА_2 (про укладення відповідачем ОСОБА_2 договору позики від 22.12.2020). Позивачем не доведено, що ОСОБА_3 погоджувала боргові зобов`язання ОСОБА_2 , що договір позики (боргова розписка від 22.12.2020) та отримані за ним кошти не виходять за межі дрібного побутового та/або укладені в інтересах сім`ї та направлені на потреби сім`ї.

Поняття дрібного побутового правочину на законодавчому рівні визначено у п.1 ч.1 ст. 31 ЦК України. Згідно з цією нормою, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Суд критично ставиться до доводів позивача, що договір позики (боргова розписка) від 22.12.2020 було укладено за згодою дружини відповідача ОСОБА_3 , в борговій розписці відсутній підпис ОСОБА_3 , а також відсутні дані на підтвердження її присутності при підписанні цієї розписки.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладений договір створив обов`язки для іншого з подружжя, а також доказів укладення договору та використання майна в інтересах сім`ї матеріали справи не містять. Відсутність доказів використання зазначених коштів в інтересах сім`ї виключає зобов`язання ОСОБА_3 повертати отримані її чоловіком кошти, тобто покладення на відповідача 2 - ОСОБА_3 солідарного обов`язку з повернення отриманих відповідачем 1 ОСОБА_2 коштів виключається.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог до відповідача 2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, що договір позики було укладено за погодженням з ОСОБА_3 чи в інтересах їх сім`ї.

Щодо позову в частині вимог до ОСОБА_2 , суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як встановлено судом, відповідно до договору позики від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 суму в розмірі 4000,00 доларів США. Розпискою про отримання коштів від 22.12.2020 підтверджено отримання готівкових коштів у розмірі 4000,00 доларів США, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем 1 в рахунок погашення боргу перераховано 112000,00 гривень сторонами не надано.

Суд критично ставиться до доводів відповідача 1 - ОСОБА_2 про те, що кошти в сумі 4000,00 доларів США були отримані директором ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» Царієм О. А. від ОСОБА_1 у виді поворотної фінансової допомоги, як і те, що вказані кошти були поверненні цього ж дня, що підтверджується платіжним дорученням №348 від 22.12.2020 про перерахування ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» на рахунок ТОВ «ЗОДЧИЙ» 112000,00 гривень.

Як випливає зі змісту боргової розписки від 22.12.2020, ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 суму в розмірі 4000,00 доларів США. Вказану суму відповідач 1 - ОСОБА_2 взяв для поповнення оборотних коштів підприємства ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ», яку зобов`язався повернути відповідно до графіку 15.03.2021 - 500 доларів США, 15.04.2021 - 500 доларів США, 15.05.2021 - 500 доларів США, 15.06.2021 - 500 доларів США, 15.07.2021 - 500 доларів США, 15.08.2021 - 500 доларів США, 15.09.2021 - 500 доларів США, 15.10.2021 - 500 доларів США.

Таким чином, матеріали справи взагалі не містять доказів щодо отримання ОСОБА_2 4000,00 доларів США, в якості поворотної фінансової допомоги, адже у борговій розписці зазначено про отримання коштів ОСОБА_2 для поповнення оборотних коштів ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ», директором якого він є. На борговій розписці і розписці про отримання коштів стоїть підпис саме фізичної особи ОСОБА_2 та зазначені паспортні дані відповідіча 1, на вказаних документах проставлена також печатка ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ».

З наданого відповідачем платіжного доручення №348 від 22.12.2020 вбачається, що ТОВ «ЗОДЧИЙ» отримав від ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» грошові кошти у розмірі 112000,00 гривень, разом із цим у графі «Призначення платежу» вказано платежу «за газобетонний блок згідно з рахунком-фактурою №СФ-000328 від 11.11.2020 у тому числі ПДВ 18666,67 грн.».

Стороною відповідача 1 зазначено, що у платіжному дорученні призначення платежу було зазначено помилково, однак такі доводи не підтверджені належними і допустимими доказами, зі змісту платіжного доручення №348 від 22.12.2020 не випливає, що вказані кошти будь-яким чином стосуються погашення заборгованості за договором позики за грудень 2020 року.

Крім того, з копії видаткової накладної №РН-0000167 від 22.12.2020 (а.с. 137) та податкової накладної №22122028 (а.с. 137, зворот) випливає, що ТОВ «ЗОДЧИЙ» (постачальник) поставив ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» (одержувач) на умовах безготівкового розрахунку товар, а саме: «Блок із ніздрюватого бетону UDK D-400 600х200х400 В 2,5» в кількості 84,270 на суму 112000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 18666,67 гривень, що спростовує доводи відповідача 1 ОСОБА_2 , про повернення коштів ОСОБА_2 отриманих від позивача, як поворотна фінансова допомога, цьо ж дня 22.12.2020, що і складена боргова розписка.

Також з наданих позивачем ОСОБА_1 записів розмов, які записані на носій Apacer у 2021 році (а.с. 15), вбачається, що ОСОБА_1 просив ОСОБА_2 погасити заборгованість у готівковій або безготівковій формі, також зазначалось про повернення коштів частинами по тисячі дві. Зі змісту записаних розмов випливає, що відповідач ОСОБА_2 не заперечував наявність боргу перед позивачем, та обіцяв про його повернення в разі можливості. Таким чином, суд критично ставиться стосовно доводів відповідача про повне повернення ОСОБА_1 коштів в день їх отримання, а саме 22.12.2020, та як наслідок необгрунтованими і не підтвердженими є доводи відповідача про те, що позивач звертаючись з позовом у 2021 році фактично ставить вимогу про повторне повернення боргу. Доводи відповідача про те, що ці розмови стосувалися відвантажувача, не знайшли свого підтвердження жодними доказами, тоді як висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Не знайшли свого підтвердження також доводи відповідача про те, що суми боргу про які йдеться в записах телефонних розмов мали місце у 2020 році, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин. В судовому засіданні йшлася мова про виписки банку, однак суду не надано жодних виписок з банку щодо підтвердження розрахунків, як між сторонами, як фізичними особами, так і між товариствами ТОВ "ЗОДЧИЙ" та ТОВ "БІЗНЕС-МАРКЕТ", директорами яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Щодо наданих ОСОБА_2 оригіналів прибуткового касового ордеру №2 від 22.12.2020 та бухгалтерських довідок від 27.10.2022 (а.с. 122-124), суд позбавлений можливості встановити їхню достовірність і як наслідок відношення до вказаної справи. Наведені в бухгалтерських довідках від 27.10.2022 обставини, щодо отримання ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» 22.12.2020 повороної фінансової допомоги у розмірі 112000,00 грн. та її повернення 22.12.2020 на рахунок ТОВ «ЗОДЧИЙ, як і помилковість призначення платежу, спростовується наданими позивачем видатковою та податковою накладними від 22.12.2020 про поставку товару (на яких наявні відбитки печаток ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» та ТОВ «ЗОДЧИЙ»).

Враховуючи наведені обставини, у їх сукупності, на думку суду відносини між ТОВ «БІЗНЕС-МАРКЕТ» директором якого є ОСОБА_2 та ТОВ «ЗОДЧИЙ», засновником і директором, якого є ОСОБА_1 не мають жодного відношення до цієї справи.

Таким чином, за договором позики від 22.12.2020 з ОСОБА_2 підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 4000,00 доларів США.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1074,00 гривні (а.с.13).

Враховуючи те, що позов задоволено в частині вимог до відповідача 1 - ОСОБА_2 сума судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500,00 гривень. Разом із цим, на підтвердження надання позивачу професійної правничої допомоги надано меморіальний ордер №@2PL569258 від 05.10.2021 на суму 13500,00 гривень (а.с. 14); договір про надання правової допомоги №80 від 09.08.2021 (а.с. 10); додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №80 від 09.08.2021 від 09.08.2021 (а.с.11), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003793 (а.с. 12), акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №80 від 09.08.2019 від 13.10.2022(а.с. 82), детальний опис робіт до договору про надання правової допомоги №80 від 09.08.2021 (а.с.90, зворот), копію ордеру серії ВН №1158862 (а.с. 92).

Позивач довів обґрунтованість та співмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Відповідачем та його представником не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку поніс позивач.

Таким чином, з відповідача 1 підлягають стягненню на користь позивача понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13500,00 гривень, які є співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 533, 625, 629, 1046, 1047 ЦК України, ст. 65 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики від 22 грудня 2020 року у розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США 00 центів.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 14574 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_1 від 14.06.2019, орган, що видав паспорт: НОМЕР_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Тростянецьким РС УДМС України у Вінницькій області 07.02.2014, РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , фактично приживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач 2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Тростянецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 05.08.2006, РНОКПП - НОМЕР_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 20 лютого 2023 року.

Суддя О. Г. Борейко