Рішення

від 17.02.2023 по справі 466/1506/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/1506/22

Провадження № 2/466/394/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретарів с/з Репета К. М., Тесля С. Б., Настасяк Б. І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Русенко Р. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним,-

в с т а н о в и в :

23 лютого 2023 року Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні Позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні Відповідача ОСОБА_5 про визнання договору позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_8 від 22 січня 2015 року на суму 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів CШA - недійсним (а.с.1-6).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року третю особу що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні Відповідача ОСОБА_5 залучено до участі у справі співвідповідачем (а.с.164).

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

Згідно доводів викладених в позовній заяві, Позивачем зазначено наступне.

Відповідно до розписки від 22 січня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спільно позичили у ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 180 000 доларів США та зобов`язались повернути позику в термін до 22 січня 2020 року. Також їх обов`язком за цим документом було сплатити проценти за користування грошима у розмірі 5 % в місяць від суми боргу.

22 січня 2015 року був укладений Договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і ОСОБА_8 про наступне.

За цим Договором Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлені цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Грошовими коштами за цим Договором є долари США. Розмір позики за цим Договором становить 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США. Цей Договір позики є процентним. Розмір процентів становить 5% в місяць від суми боргу. Остаточною датою повернення позики є «22» січня 2020 року. Позика повертається в готівковій формі або шляхом перерахування коштів на рахунок Позикодавця (вказаний в реквізитах сторін). Позика вважається поверненою в момент фактичної передачі Позичальником Позикодавцеві суми позики, визначеної в п.2.1. цього Договору в готівковій формі. У випадку перерахування коштів на рахунок Позикодавця, позика вважається повернутою в момент поступлення коштів на рахунок Позикодавця.

Позивач вважає, що таким Договором порушені його права та законні інтереси.

Згідно з розпискою від 27 грудня 2007 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримала протягом березня-грудня 2007 року особисто кошти в сумі 6395000,00 грн., з яких: від ОСОБА_7 3150000,00 грн.; від ОСОБА_9 - 1270000,00 грн.; від ОСОБА_10 - 1975000,00 грн. Вказані кошти відповідачка отримала готівкою та зобов`язувалася повернути до 31 грудня 2012 року або передати у власність майно чи майнові права на еквівалентну суму.

Відповідачка ОСОБА_4 , за доводами Позивача, свої зобов`язання не виконала, грошові кошти в обумовлений час не повернула, ніякого майна у власність таким особам не передала, у зв`язку з чим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до Залізничного районного суду міста Львова з позовом до Відповідача про визнання права власності та стягнення заборгованості.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31.05.2017 по справі № 462/2589/14-ц за позовом ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за участю третьої особи ОСОБА_8 , вирішено стягнути: із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 3 729 796,58 грн. боргу та 1218 грн. судового збору; на користь ОСОБА_12 2 398 400,83 грн. боргу та 1218 грн. судового збору; на користь ОСОБА_7 5 948 789,47 грн. боргу та 1218 грн. судового збору.

Вищевказане судове рішення залишене без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.05.2018, постановою Верховного Суду від 28.11.2018 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ) та постановою Львівського апеляційного суду від 21.12.2020 (за апеляційною скаргою ОСОБА_8 ), постановою Львівського апеляційного суду від 28.09.2021 (за апеляційною скаргою ОСОБА_13 ).

На підставі даного судового рішення та виконавчих листів у справі № 462/2589/14-ц 09.07.2018 приватним виконавцем Львівського виконавчого округу Маковецьким З.В. відкриті виконавчі провадження №56735305, №56737606 та об`єднані того ж дня у зведене виконавче провадження. Також до вказаного зведеного виконавчого провадження 02.03.2020 приєднано виконавче провадження №61431414 та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

З метою уникнення виконання зобов`язання перед позивачами по справі №462/2589/14-ц, стягнення на своє майно, ОСОБА_4 укладено договір дарування на користь свого сина ОСОБА_14 щодо відчуження земельної ділянки площею 0,3494 га, кадастровий номер 4610136300:06:018:0128, що розташована по АДРЕСА_1 ; будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв.м, що позначена на плані літерами А-1 та А-l та котельні, площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Позивачі звернулися до Залізничного районного суду м.Львова з позовом про визнання фіктивним договору дарування нерухомого майна та земельної ділянки, укладеного 02 квітня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1031, а також подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова по цивільній справі №462/2990/14-ц від 12.05.2014 вжито заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_6 , накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер № 461013600:06:018:0128; будівлі лазні-пральні та котельні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вищезгаданої ухвали, державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 43320983 від 14.05.2014 внесено відомості у відповідний Реєстр обтяжень нерухомого майна за № 5657095, № 6177179 та № 5657286, а саме на нерухоме майно: земельну ділянку загальною площею 0,3494 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 4610136300:06:018:0128; будівлі лазні-пральні загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А- 1,та котельні площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 25.08.2016 у справі №462/4525/16-ц накладено арешт на вищезгадане майно.

Цією ж ухвалою заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки загальною площею 0,3494 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 4610136300:06:018:0128; будівлі лазні-пральні загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А- 1,та котельні площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року у справі №462/2990/14-ц задоволено позов ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_14 про визнання договору фіктивним, визнано недійсним договір дарування нерухомого майна земельної ділянки, укладеного 02 квітня 2014 року між ОСОБА_4 ОСОБА_14 , посвідченого приватним нотаріусом Львівсько міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1031.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28.01.2020 рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року у справі №462/2990/14-ц залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_14 - без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2020 по справі №462/2990/14-ц (проваджен № 61-3314ск20) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_14 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року.

У зв`язку з цим, 02.03.2020 приватний виконавець Маковецький З.В. звернувся до Залізничного районного суду м.Львова з поданням про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 , яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме, нерухоме майно, зазначене вище, на яке було накладено арешти у порядку норм ст.440 ЦК України (заінтересовані особи - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ).

30.04.2020 Залізничним районним судом м. Львова по справі №462/1399/20 подання приватного виконавця задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме на лазню-пральню загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами 7 А-1, та котельню площею 134.3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 328806146101; земельну ділянку загальною площею 0,3494 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 4610136300:06:018:0128, цільове призначення для обслуговування комплексу лазні, реєстраційний номер майна 328806146101, право власності на які не зареєстровані у встановленому законом порядку, однак належне боржнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 22.12.2020 по справі №462/1399/20 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова 30.04.2020 - без змін.

31.03.2020 з інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру забор відчуження об`єктів нерухомого майна, як зазначає Позивач йому стало відомо, що нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Ворос Тетяною Петрівною 24.03.2020 було безпідставно припинено обтяження №56570 №6177179 та №5657286.

Крім цього, державним виконавцем Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Бузніцькою Тетяною Григорівною 25.03.2020 аналогічно припинено обтяження №16070562, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошено заборони його відчуження №52040500 від 25.08.2016, обтяжувачем по якому виступає Залізничний ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області.

Будь-яких судових рішень у справах, де сторонами виступають - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , ОСОБА_8 щодо припинення обтяжень, накладених у цих справах немає, такі ухвали не виносилися.

Згідно повідомлення нотаріуса Іванківської районної державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Воробей Тетяни Петрівни, рішення №517563 №51757436 та №51757703, якими припинено обтяження №5657095, №6177179 №5657286, нею не приймалися та до відповідного реєстру не вносилися. Станом 31.03.2020 ці рішення нотаріусом анульовано, як безпідставні. Крім цього, нотаріусом повідомлено, що дослідженням файлів свого службового комп`ютера, нею встановлено ознаки несанкціонованого доступу до ПК та внесення відповідних відомостей з нього відповідних реєстрів обтяжень нерухомого майна.

Іванівська районна державна нотаріальна контора листом №331/02-14 від 01.04.2020 повідомила, що нею було виявлено факт втручання в роботу Реєстру речових прав на нерухоме майно (несанкціоноване втручання) та встановлено, що 24.03.2020 під їхнім ключем було здійснено погашення записів про заборони нерухомого майна за №5657095, №6177179 та №5657286. Державним нотаріусом Воробей Т.П., державним реєстратором Іванківської державної нотаріальної контори такі обтяження не припинялися.

Крім того, згідно повідомлення державного виконавця Бородянського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Бузніцької Т.Г., рішення №51771820, яким припинено обтяження №16070562, нею також не приймалося та до відповідного реєстру не вносилося. Станом на 31.03.2020 це рішення виконавцем анульоване як безпідставне. Вважає, що до автоматизованої системи вчинено несанкціонований доступ сторонніми особами. З цього приводу ОСОБА_15 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України направлена відповідна заява щодо встановлення вищезазначеного правопорушення з метою проведення розслідування.

За доводами Позивача, Відповідач ОСОБА_4 , достовірно знаючи про накладені судами та виконавчою службою арешти на усе її майно, які не скасовані, вчинила незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Також, 15.07.2020 внаслідок несанкціонованого втручання невідомими особами до Реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно припинені обтяження на вищевказане майно по АДРЕСА_1 : обтяження №5657095 припинено 15.07.2020 державним виконавцем Франківського ВДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) Борським Русланом Михайловичем (лазня-пральня, котельня); обтяження №5657286 припинено 15.07.2020 начальником Яготинського ДВС Центрального МЮ (м.Київ) Жовтун Оленою Іванівною (земельна ділянка).

Зі слів вищевказаних посадових осіб, такі обтяження ними не припинялися, у зв`язку з чим обтяження №5657286 в Реєстрі речових прав поновлено Жовтун 0.1. 17.07.2020, ОСОБА_16 не взмозі відновити обтяження у зв`язку із закінчення терміну дії електронних ключів.

Крім того, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Христиною Василівною 26 березня 2020 року посвідчено акт приймання-передачі об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стеко», код ЄДРПОУ 34725225.

Згідно вищевказаного акту приймання-передачі об`єктів нерухомого майна ОСОБА_17 передала в якості внеску до статутного капіталу, а Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Стеко» прийняло у власність: земельну ділянку загальною площею 0,3494 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4610136300:06:018:0128; будівлі лазні-пральні загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А- 1,та котельні площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що такі дії ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Куйбіди-Кришкевич Христини Василівни та директора Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стеко» - Бузовського Анатолія Васильовича є незаконними, оскільки вищевказане майно перебуває під арештом, забороною відчуження.

Незважаючи на численні обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявність записів в Єдиному реєстрі боржників про боржника ОСОБА_4 та відкриті щодо неї виконавчі провадження, нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Христиною Василівною незаконно переоформлено право власності на будівлі лазні-пральні загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А-1,та котельні площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на ПП «ВКФ «СТЕКО», код ЄДРПОУ 34725225, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №216447715.

В зв`язку із вищевказаними несанкціонованим втручанням в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, безпідставним припиненнями обтяжень нерухомого майна та незаконним переоформленням цього майна, Позивачі відповідно звернулися із заявою до органів поліції, триває досудове розслідування.

Вищенаведене, на думку Позивача підтверджує, що ОСОБА_4 всіляко намагалася уникнути звернення стягнення на її майно, унеможливити виконання судового рішення про стягнення з неї боргу на користь ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 .

Щоб уникнути стягнення на своє майно в користь ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , на переконання Позивача, укладено фіктивний договір позики з ОСОБА_5 .

В Рішенні Франківського районного суду м. Львова по справі №465/1005/20 зазначено, що 21 січня 2015 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений Договір позики (надалі Договір), згідно п. 2.1 розмір позики за цим Договором становить 180 000, 00 (сто вісімдесят тисяч) доларів США, що еквівалентно 4 401 000, 00 гривень (по курсу НБУ 24, 45 грн за долар США, на момент подання позовної заяви). Відповідно до п 2.2 цей Договір позики є процентним. Розмір процентів становить 5% в місяць від суми боргу. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 720 000, 00 (сімсот двадцять тисяч) доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 17 640 000, 00 (сімнадцять мільйонів шістсот, сорок тисяч) гривень. Згідно п. 4.1 Договору, Відповідачка мала повернути позичені кошти в термін до 21 січня 2020 року. На підтвердження передання коштів, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 надали ОСОБА_5 розписку. Однак відповідачі у встановлений строк не повернули кошти позивачу.

В рішенні суду зазначено, що представником відповідачів було подано клопотання про визнання позову разом з нотаріальною заявою від ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 визнають в повному обсязі, просять позов задовільнити, та проводити розгляд справи за їхньої відсутності.

Вказаним рішенням суду позовні вимоги задоволені.

Приватним виконавцем Білецьким І.М. постановою від 18.09.2020 відкрито виконавче провадження №ВП 63081481 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Франківським районним судом м.Львова по справі №465/1005/20 про стягнення із ОСОБА_4 , ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 17 640 000 грн., судового збору в сумі 10 510 грн. на користь ОСОБА_5 .

За доводами Позивача, спірний Договір позики від 22 січня 2015 року безпосередньо стосується його прав та законних інтересів, адже спрямований на унеможливлення звернення стягнення на майно Відповідачки, яке було куплене за частину коштів, які передав останній ОСОБА_10 , тому аби не виконувати боргове зобов`язання перед Позикодавцями, одним з яких являється - Позивач ОСОБА_18 .

Тому Позивач вважає, що визнанням недійсним (нікчемним) правочину є можливість відновити порушене його право шляхом повернення коштів такій особі, які він надав як позику Відповідачці (а.с.1-6).

Обґрунтування правової позиції відповідача ОСОБА_4

09 червня 2022 року Відповідачем ОСОБА_4 подано суду письмовий відзив на позовну заяву (а.с.141-144).

Згідно доводів викладених у відзиві, позовні вимоги відповідачка не визнає у повному обсязі, оскільки такі не відповідають, на її думку вимогам закону та суперечать дійсним обставинам.

Відповідачка вважає хибною думку Позивача, що вона, ОСОБА_4 уклала договір позики з ОСОБА_5 22.01.2015, щоб уникнути боргових зобов`язань перед позивачем та ОСОБА_19 ; ОСОБА_7 .

Таке твердження Позивача вважає припущенням, що не підтверджується жодним доказом.

Крім цього, Відповідачка зазначила, що у позовній заяві позичальником перед ОСОБА_5 виступала не сама ОСОБА_4 ,, а подружжя ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_20 , тоді як перед ОСОБА_21 , ОСОБА_19 та ОСОБА_7 зобов`язання боргового характеру були лише у самої ОСОБА_22 .

Відповідачка зауважила, що ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 звернулись в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості і за своєю розписку в травні 2014 року, тоді як ще 02.10.2013 Залізничним районним судом м. Львова було прийнято рішення у справі № 462/5935/13-ц про поділ майна подружжя, яким визнано за ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_8 право власності на лазню-пральню А-1, А*-1 загальною площею 543,7 кв.м. та котельню Б-1 загальною площею 134,3 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,3494 та, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:06:018:0128.

Таким чином, як наголошує Відповідачка, ОСОБА_10 та його партнери не можуть бути претендентами на означене у позові майно.

Щодо договору позики між подружжям ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , який є предметом оскарження у даній справі, Відповідачка зазначила, що Франківським районним судом м. Львова прийнято рішення у справі № 465/1005/20 про стягнення заборгованості про задоволення позову в повному обсязі. Відтак, доводи Позивача про те, що договором позики порушено його права та законні інтереси, як вважає Відповідачка при розгляді даної справи не є актуальними, оскільки судом в іншій справі вже прийнято рішення про стягнення заборгованості.

На думку Відповідачки, Позивачу слід було оскаржувати рішення Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/1005/20, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про його права чи інтереси.

Також Відповідачка у відзиві вказала, що покликання Позивача на відповіді Іванківської районної державної нотаріальної контори, Бородянського районного ВДВС, інформація з Єдиного державного реєстру речових прав та обтяжень не мають жодного відношення до даного позову, не стосуються договірних зобов`язань подружжя ОСОБА_23 та ОСОБА_5 та предметом оскарження у інших судових справах.

Окрім цього, за твердженням Відповідачки, не відповідають дійсності тези Позивача про те, що Даний договір с фраудаторним, оскільки зазначено позику у ОСОБА_5 було взято подружжям ОСОБА_23 , майно яких було розділено ще до пред`явлення позову ОСОБА_6 , ОСОБА_11 ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та до укладення договору із ОСОБА_5 .

На підставі чого Відповідачка ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позову повністю

Стороною Відповідача ОСОБА_5 письмовий відзив на позовну заяву не подавався.

Третіми особами у справі письмові пояснення щодо позовних вимог суду не подавались.

Третьою особою ОСОБА_7 08 червня 2022 року подано заяву до суду про розгляд справи за його відсутністю, в якій ж просив позов задовольнити (а.с.131).

Процесуальні дії у справі.

11 квітня 2022 року Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.17).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 червня 2022 року третю особу що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні Відповідача ОСОБА_5 залучено до участі у справі співвідповідачем (а.с.164).

15 липня 2022 року Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.168).

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, норми права, що застосовані судом при розгляді спірних правовідносин та висновки суду.

У судовому засіданні Позивач та його уповноважений представник адвокат Сєргєєва О.І. (а.с.13) надали пояснення, що аналогічні викладеному в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Уповноважений представник відповідача ОСОБА_17 адвокат Цімура Я.В. (а.с.124-125) заперечив вимоги Позивача, надав пояснення, що аналогічні викладеному у письмовому відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях (172-174), просив у задоволенні позову відмовити.

Уповноважений представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Пащук А.І. позовні вимоги не визнав, доводи сторони Позивача заперечив з аналогічних підстав, що і сторона Відповідача ОСОБА_4 , просив у задоволенні позову відмовити.

Уповноважений представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні Позивача ОСОБА_6 , адвокат Русенко Р.І. (а.с.132-133) у судовому розгляді у своїх поясненнях підтримав доводи сторони Позивача, просив позовні вимоги задовольнити.

Судовим розглядом, перевіркою доводів сторін і обставин справи та дослідженням письмових доказів встановлено наступне.

Даний спір виник із приводу виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до розписки від 22 січня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спільно позичили у ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 180 000 доларів США та зобов`язались повернути позику в термін до 22 січня 2020 року, з обов`язком сплатити проценти за користування грошима у розмірі 5 % в місяць від суми боргу (а.с.8).

22 січня 2015 року між ОСОБА_5 (далі - Позикодавець) та ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (далі - Позичальник) укладено Договір позики, за яким Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлені цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Грошовими коштами за цим Договором є долари США. Розмір позики за цим Договором становить 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США. Цей Договір позики є процентним. Розмір процентів становить 5% в місяць від суми боргу. Остаточною датою повернення позики є «22» січня 2020 року. Позика повертається в готівковій формі або шляхом перерахування коштів на рахунок Позикодавця (вказаний в реквізитах сторін). Позика вважається поверненою в момент фактичної передачі Позичальником Позикодавцеві суми позики, визначеної в п.2.1. цього Договору в готівковій формі. У випадку перерахування коштів на рахунок Позикодавця, позика вважається повернутою в момент поступлення коштів на рахунок Позикодавця (а.с.9-10).

Згідно розписки від 27 грудня 2007 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримала протягом березня-грудня 2007 року особисто кошти в сумі 6395000,00 грн., з яких: від ОСОБА_7 3150000,00 грн.; від ОСОБА_9 - 1270000,00 грн.; від ОСОБА_10 - 1975000,00 грн. Вказані кошти відповідачка отримала готівкою та зобов`язувалася повернути до 31 грудня 2012 року або передати у власність майно чи майнові права на еквівалентну суму.

Через невиконання Відповідачкою ОСОБА_4 зобов`язань ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до Залізничного районного суду міста Львова з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності та стягнення заборгованості.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31.05.2017 по справі №462/2589/14-ц за позовом ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за участю третьої особи ОСОБА_8 , вирішено стягнути із ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_11 3 729 796,58 грн. боргу та 1218 грн. судового збору; на користь ОСОБА_12 2 398 400,83 грн. боргу та 1218 грн. судового збору; на користь ОСОБА_7 5 948 789,47 грн. боргу та 1218 грн. судового збору (а.с.26-33).

Вказане рішення залишене без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.05.2018, постановою Верховного Суду від 28.11.2018 (за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ) та постановою Львівського апеляційного суду від 21.12.2020 (за апеляційною скаргою ОСОБА_8 ), постановою Львівського апеляційного суду від 28.09.2021 (за апеляційною скаргою ОСОБА_13 ) (а.с.34-43; 44-58).

На підставі вказаного судового рішення та виконавчих листів у справі №462/2589/14-ц 09.07.2018 року приватним виконавцем Львівського виконавчого округу Маковецьким З.В. відкриті виконавчі провадження №56735305, №56737606 та об`єднані того ж дня у зведене виконавче провадження. Також до вказаного зведеного виконавчого провадження 02.03.2020 приєднано виконавче провадження №61431414 та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника (а.с.67).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року у справі №462/2990/14-ц задоволено позов ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_14 про визнання договору фіктивним, визнано недійсним договір дарування нерухомого майна земельної ділянки, укладеного 02 квітня 2014 року між ОСОБА_4 ОСОБА_14 , посвідченого приватним нотаріусом Львівсько міського нотаріального округу Стефанюк О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1031 (а.с.70-77).

Постановою Львівського апеляційного суду від 28.01.2020 рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року у справі №462/2990/14-ц залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_14 - без задоволення (а.с.78-82).

Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2020 по справі №462/2990/14-ц (провадження № 61-3314ск20) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргу ОСОБА_14 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2020 року (а.с.83-85).

Таким чином, суду підтверджено доводи сторони Позивача, що з метою уникнення виконання зобов`язання перед позивачами по справі №462/2589/14-ц, стягнення на своє майно, ОСОБА_4 укладено договір дарування на користь свого сина ОСОБА_14 щодо відчуження земельної ділянки площею 0,3494 га, кадастровий номер 4610136300:06:018:0128, що розташована по АДРЕСА_1 ; будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв.м, що позначена на плані літерами А-1 та А-l та котельні, площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані по АДРЕСА_1 .

02.03.2020 приватний виконавець Маковецький З.В. звернувся до Залізничного районного суду м.Львова з поданням про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 , яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме нерухоме майно, зазначене вище, на яке було накладено арешти у порядку норм ст.440 ЦК України (заінтересовані особи - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ).

30.04.2020 Залізничним районним судом м. Львова по справі №462/1399/20 подання приватного виконавця задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: на лазню-пральню загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами 7 А-1, та котельню площею 134.3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 328806146101; земельну ділянку загальною площею 0,3494 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 4610136300:06:018:0128, цільове призначення для обслуговування комплексу лазні, реєстраційний номер майна 328806146101, право власності на які не зареєстровані у встановленому законом порядку, однак належне боржнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 (а.с.86-89).

Постановою Львівського апеляційного суду від 22.12.2020 по справі №462/1399/20 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова 30.04.2020 - без змін (а.с.91-93).

У судовому розгляді не спростовано доводів Позивача щодо наступного.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру забор відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Ворос Тетяною Петрівною 24.03.2020 було безпідставно припинено обтяження №56570 №6177179 та №5657286 (а.с.99-117).

Крім цього, державним виконавцем Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Бузніцькою Тетяною Григорівною. 25.03.2020 аналогічно припинено обтяження №16070562, зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошено заборони його відчуження №52040500 від 25.08.2016, обтяжувачем по якому виступає Залізничний ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області.

Згідно повідомлення нотаріуса Іванківської районної державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Воробей Тетяни Петрівни, рішення №517563 №51757436 та №51757703, якими припинено обтяження №5657095, №6177179 №5657286, нею не приймалися та до відповідного реєстру не вносилися. Станом 31.03.2020 ці рішення нотаріусом анульовано, як безпідставні. Крім цього, нотаріусом повідомлено, що дослідженням файлів свого службового комп`ютера, нею встановлено ознаки несанкціонованого доступу до ПК та внесення відповідних відомостей з нього відповідних реєстрів обтяжень нерухомого майна.

Іванівська районна державна нотаріальна контора листом №331/02-14 від 01.04.2020 повідомила, що нею було виявлено факт втручання в роботу Реєстру речових прав на нерухоме майно (несанкціоноване втручання) та встановлено, що 24.03.2020 під їхнім ключем було здійснено погашення записів про заборони нерухомого майна за №5657095, №6177179 та №5657286. Державним нотаріусом Воробей Т.П., державним реєстратором Іванківської державної нотаріальної контори такі обтяження не припинялися (а.с.94).

Крім того, згідно повідомлення державного виконавця Бородянського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Бузніцької Т.Г., рішення №51771820, яким припинено обтяження №16070562, нею також не приймалося та до відповідного реєстру не вносилося. Станом на 31.03.2020 це рішення виконавцем анульоване як безпідставне. Вважає, що до автоматизованої системи вчинено несанкціонований доступ сторонніми особами. З цього приводу ОСОБА_15 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України направлена відповідна заява щодо встановлення вищезазначеного правопорушення з метою проведення розслідування (а.с.109).

Після зняття обтяжень того ж дня, 25.03.2020 ОСОБА_4 здійснено державну реєстрацію прав на вказане нерухоме майно.

Суд погоджується з твердженнями Позивача, що Відповідачка ОСОБА_4 , достовірно знаючи про накладені судами та виконавчою службою арешти на усе її майно, які не скасовані, вчинила дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Також, судовим розглядом встановлено, що 15.07.2020 внаслідок несанкціонованого втручання невідомими особами до Реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно припинені обтяження на вищевказане майно по АДРЕСА_1 : обтяження №5657095 припинено 15.07.2020 державним виконавцем Франківського ВДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) Борським Русланом Михайловичем (лазня-пральня, котельня); обтяження №5657286 припинено 15.07.2020 начальником Яготинського ДВС Центрального МЮ (м.Київ) Жовтун Оленою Іванівною (земельна ділянка).

За твердженнями Позивача вищевказані посадові осіби, такі обтяження не припинялися, в зв`язку з чим обтяження №5657286 в Реєстрі речових прав поновлено ОСОБА_24 17.07.2020, ОСОБА_16 не взмозі відновити обтяження у зв`язку із закінчення терміну дії електронних ключів. Такі твердження Позивача суду не спростовані.

Крім того, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Христиною Василівною 26 березня 2020 року посвідчено акт приймання-передачі об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Стеко», код ЄДРПОУ 34725225 (а.с.96).

Згідно вищевказаного акту приймання-передачі об`єктів нерухомого майна ОСОБА_17 передала в якості внеску до статутного капіталу, а Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Стеко» прийняло у власність: земельну ділянку загальною площею 0,3494 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4610136300:06:018:0128; будівлі лазні-пральні загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А- 1, та котельні площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Суду доведено та належними і допустимими доказами не спростовано, що незважаючи на численні обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявність записів в Єдиному реєстрі боржників про боржника ОСОБА_4 та відкриті щодо неї виконавчі провадження, нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Христиною Василівною здійснено переоформлення права власності об`єктів нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на ПП «ВКФ «СТЕКО», код ЄДРПОУ 34725225, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №216447715 (а.с.99-107).

В зв`язку із несанкціонованим втручанням в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, безпідставним припиненнями обтяжень нерухомого майна та незаконним переоформленням цього майна, органами поліції, проводиться досудове розслідування (а.с.108).

Аналізом вищеописаних обставин та фактів, що підтверджені, наявними у справі та дослідженими судом належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що Відповідачка ОСОБА_4 своїми дії спрямовує на уникнення звернення стягнення на її майно, з метою унеможливити виконання судового рішення про стягнення з неї боргу на користь ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 .

Суд вважає правомірно обґрунтованою позицію Позивача ОСОБА_1 , що укладений ОСОБА_4 спірний Договір позики з ОСОБА_5 порушує його інтереси та права.

Так, Рішенням Франківського районного суду м. Львова по справі №465/1005/20 встановлено, що 21 січня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений Договір позики (надалі Договір), згідно п. 2.1 розмір позики за цим Договором становить 180 000, 00 (сто вісімдесят тисяч) доларів США, що еквівалентно 4 401 000, 00 гривень (по курсу НБУ 24, 45 грн. за долар США, на момент подання позовної заяви). Відповідно до п 2.2 цей Договір позики є процентним. Розмір процентів становить 5% в місяць від суми боргу. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 720 000, 00 (сімсот двадцять тисяч) доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 17 640 000, 00 (сімнадцять мільйонів шістсот, сорок тисяч) гривень. Згідно п. 4.1 Договору, Відповідачка мала повернути позичені кошти в термін до 21 січня 2020 року. На підтвердження передання коштів, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 надали ОСОБА_5 розписку. Однак відповідачі у встановлений строк не повернули кошти позивачу (а.с.118-121).

Згідто тексту мотивувальної частини цього ж рішення, Позивач в судове засідання не з`явився, однак від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Відповідачі в судове засідання не з`явились, однак від представника відповідачів надійшло клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

Крім того представником відповідачів було подано клопотання про визнання позову, разом з нотаріальною заявою від ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 визнають в повному обсязі, просять позов задовільнити та проводити розгляд справи за їхньої відсутності.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова у справі №465/1005/20 позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_8 до ОСОБА_5 задоволено.

Приватним виконавцем Білецьким І.М. постановою від 18.09.2020 відкрито виконавче провадження №ВП 63081481 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Франківським районним судом м.Львова по справі №465/1005/20 про стягнення із ОСОБА_4 , ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 17 640 000 грн., судового збору в сумі 10 510 грн. на користь ОСОБА_5 .

Приватним виконавцем Білецьким І.М. в ході виконання рішення Франківського районного суду м. Львова у справі №465/1005/20 описано нерухоме майно (будівлю лазні-пральні, котельні) та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , з метою продажу такого на електронних торгах.

Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою.

Оспорюваний Договір позики від 22 січня 2015 року, на переконання суду, безпосередньо стосується прав та законних інтересів Позивача, оскільки унеможливлює звернення стягнення на майно Відповідачки, при виконанні боргового зобов`язання перед Позикодавцями, одним з яких являється - Позивач ОСОБА_18 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини щодо укладення договору позики від 27 грудня 2007 року, створення перешкод з боку Відповідачки щодо стягнення заборгованості за цим договором, укладення договору позики від 22 січня 2015 року є преюдиційними фактами, які не підлягають доказуванню, оскільки такі встановлені вищевказаними рішеннями Залізничного районного суду міста Львова, Франківського районного суду міста Львова, Львівського апеляційного суду та Верховного суду.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктрівний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору: приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) погодилась з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі .№646/3972/16-ц (провадження №61-28761 св 18) та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. При цьому у цій постанові вказано, що Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від цього висновку.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Великою Палатою Верховного Суду звернуто увагу на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числи вироку).

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт б статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Варто відзначити, що вищенаведені правові позиції були підтримані ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 405/1820/17, провадження № 61-2761 сві 9, які закріплені в Постанові від 24 липня 2019 року, ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 754/2450/18, провадження № 61-18350св 19, які закріплені в постанові від 14 липня 2020 року.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво 18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-1751 Ісв 19) висловлено правову позицію, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудсітоуності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, які дозволяють кваліфікувати отатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредиторові. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова наявність відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.11.2029 у справі № 910/8357/18 наголошено на тому, що обираючи варіант добросовісно боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, то кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтереси кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною чи недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Позичальник у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно і його бажанням, який став боржником у зв`язку з невиконанням ним свого обов`язку, не абсолютно вільними в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно, недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом., спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудиторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду: 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 ; справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі У 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011. від 17.09.2020 у справі У 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19, від 02.06.2021 у справі 904/7905/16.

Суд вважає, що Договір позики, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_8 відповідає ознакам фраудаторного правочину, оскільки такий укладений в момент існування у Відповідача перед Позивачем невиконаного зобов`язання із повернення позики, яке мало бути виконане Позичальником в термін до 31.12.2012.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 на час укладення Договору володіла інформацією про те, що 16.04.2014 Залізничним районним судом м. Львова відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 до останньої з вимогами про визнання права власності та стягнення заборгованості, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, про що вказано в ухвалах такого суду по справі № 462/2589/14-ц.

Суд звертає увагу на твердження Позивача і таке розцінює як прийнятне, що оспорюваний правочин укладений з ОСОБА_5 , заінтересованою особою, яка перебуває в тісних відносинах та в сфері впливу ОСОБА_4 .

Судом достеменно встановлено, що спірний Договір укладений в момент, коли у Відповідача ОСОБА_4 було наявне невиконане зобов`язання щодо повернення суми позики перед ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_10 (Позивачем по справі) за борговою розпискою від 27 грудня 2007 року, строк виконання якого сплив 31 грудня 2012 року. Варто зауважити, що укладаючи оскаржуваний правочин на суму 180 000 доларів США Відповідачка повністю усвідомлювала та розуміла безперспективність та недоцільність такого договору, зважаючи на неможливість його виконання, що зумовлене тим, що ОСОБА_4 є також боржником за борговою розпискою від 27 грудня 2007 року, згідно якої вона повинна повернути 6395000,00 грн., з яких: ОСОБА_7 - 3150000,00 грн., ОСОБА_25 - 1270000,00 грн., ОСОБА_26 - 1975000,00 грн. Виникає питання: як Відповідачка могла виконати умови, оспорюваного правочину на таку суму, якщо вона жодної копійки не внесла в рахунок виконання первинного позикового зобов`язання від 27 грудня 2007 року.

Суд погоджується з правовою позицією Позивача, що сукупність наведених обставин доводить наявність умислу всіх сторін правочину, а саме - свідомого наміру невиконання спірного Договору, тобто про відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Дії з укладення Договору позики Відповідачки ОСОБА_4 з Відповідачем ОСОБА_5 вчинені в короткий проміжок часу після прийняття Залізничним районним судом міста Львова ухвал про відкриття провадження у справі та забезпечення позову від 16.04.2014, що вказує на прагнення сторін договору на фіктивний перехід грошових коштів на суму 180 000 доларів США від близької особи до Позичальника з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів в користь кредиторів, одним з яких є Позивач ОСОБА_18 .

Відтак, на думку суду, дії Відповідачки були спрямовані на створення для Позивача перешкод щодо стягнення існуючої у ОСОБА_4 заборгованості, у зв`язку з чим такі дії є недобросовісними та такими, що були вчинені на шкоду одному з кредиторів, внаслідок чого такий правочин є фраудитопним і підлягає скасуванню як недійсний.

Згідно листа №272/22.1-108 від 18.03.2021 Львівського міського відділу ДРАЦС Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підтверджено факт смерті ОСОБА_8 - актовий запис про смерть №312 від 15.02.2021 року, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - м. Львів. В зв`язку із чим позовні вимоги заявлені до одного з позичальників за спірним Договором позики ОСОБА_4 .

З урахуванням викладеного, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи та перевіркою доводів сторін, дослідженні письмових доказів у справі, керуючись принципом, що злий умисел не може бути реалізований під приводом права, всупереч засадам розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, повністю доведеними у судовому розгляді належними та допустимими доказами, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому такий позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на Відповідача.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. (а.с.7). Вказана сума підлягає стягненню на користь Позивача з Відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 141, 209, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним - задовольнити.

Визнати Договір позики, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_8 від 22 січня 2015 року на суму 180000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США недійсним.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа: ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2023 року.

Суддя П. Т. Едер