Постанова

від 24.10.2023 по справі 466/1506/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/1506/22 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.

Провадження № 22-ц/811/687/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Гай О.О.

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника

ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

23.02.2022 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 22.01.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і ОСОБА_9 на суму 180 000,00 доларів CШA.

На обґрунтування позову покликався на те, що відповідно до розписки від 22.01.2015 ОСОБА_7 і ОСОБА_9 спільно позичили у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 180000,00 доларів США та зобов`язались повернути позику в термін до 22.01.2020 зі сплатою процентів за користування грошима у розмірі 5 % в місяць від суми боргу. 22.01.2015 був укладений Договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , згідно якого останні позичили у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 180000,00 доларів США та зобов`язались повернути позику в термін до 22.01.2020 зі сплатою процентів за користування грошима у розмірі 5 % в місяць від суми боргу.

Зазначає, що оспорюваний договір позики відповідає ознакам фраудаторного правочину, оскільки такий був укладений в момент існування у ОСОБА_7 перед позивачем невиконаного зобов`язання із повернення позики згідно розписки від 27.12.2007, яке мало бути виконане нею в термін до 31.12.2012. Дії відповідачки були спрямовані на створення для позивача перешкод щодо стягнення існуючої у ОСОБА_7 заборгованості, у зв`язку з чим такі дії є недобросовісними та такими, що були вчинені на шкоду одному з кредиторів. Враховуючи, що договором позики порушені його права та законні інтереси, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08.02.2023 позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано Договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 від 22.01.2015 на суму 180 000,00 доларів США недійсним.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що сторонами по справі визначено місце виконання договору, а саме АДРЕСА_1 . Таким чином, справа підсудна Франківському районному суду м.Львова, тобто за місцем виконання договору, тобто справа розглянута неуповноваженим судом із порушенням територіальної підсудності.

Звертає увагу на те, що спірний договір позики від 22.01.2015 укладений між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальниками ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

Відповідно додовідки приватногонотаріуса ЧерникН.С.після смерті ОСОБА_9 булазаведена спадковасправа №22/2021.Спадкоємцем післясмерті ОСОБА_9 є його двоюрідний брат ОСОБА_10 . ОСОБА_1 у встановлені строки пред`явив вимогу до спадкоємця за договором позики від 22.01.2015. Отже, правонаступником за договором позики є ОСОБА_10 , який мав бути відповідачем по справі. Таким чином, відповідачами по справі мали бути сторони договору, в тому числі і правонаступник після смерті ОСОБА_9 а його двоюрідний брат ОСОБА_10 . Подання позову до неналежного відповідача є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Наголошує, що суд не вказав на якій підставі та на підставі яких доказів зробив висновок, що договір є фіктивним, а саме те, що сторони спірного правочину діяли із єдиним умислом, при цьому позивачем не представлено таких доказів. Саме у представника позивача з`ясовувалось, якими доказами підтверджується нібито злісна домовленість відповідачів, на що не було відповіді.

Просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача ОСОБА_11 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 заперечили проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Відповідно до розписки від 22.01.2015 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спільно позичили у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 180000,00 доларів США та зобов`язались повернути позику в термін до 22.01.2020, з обов`язком сплатити проценти за користування грошима у розмірі 5 % в місяць від суми боргу.

22.01.2015 між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальниками ОСОБА_7 і ОСОБА_9 було укладено Договір позики, за яким позикодавець передає у власність позичальникам грошові кошти в розмірі 180000,00 доларів США з датою повернення позики 22.01.2020, та сплатою процентів у розмірі 5% в місяць від суми боргу.

Згідно листа№ 272/22.1-108від 18.03.2021Львівського міськоговідділу ДРАЦСЗахідного Міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів)позичальник ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис про смерть №312 від 15.02.2021.

Як вбачаєтьсяз матеріалівспадкової справи№ 22/2021,заведеної приватнимнотаріусом ЧерникН.С.після смерті ОСОБА_9 а, спадкоємцем після смерті останнього є його двоюрідний брат ОСОБА_10 , до якого у встановлені строки ОСОБА_1 пред`явив вимогу за договором позики від 22.01.2015.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 48ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Статтею 50ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно з частинами першою-другою статті 51ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір позики від 22.01.2015, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і ОСОБА_9 на суму 180 000,00 доларів CШA.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,відповідачами уцій справіпозивач зазначив ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ,яксторін оспорюваногодоговору позики.Ще однієюстороною оспорюваногодоговору єпомерлий ОСОБА_9 .

Враховуючи,що ОСОБА_9 , як сторона оспорюваного правочину, помер до звернення позивача до суду з цим позовом, зазначений спір безпосередньо стосується прав та інтересів його спадкоємця, а відтак його спадкоємець мав би бути залучений до участі у справі співвідповідачем, проте позовних вимог до нього не заявлено.

Незалучення співвідповідачів до участі у справі позбавляє їх права на вчинення процесуальних дій, які передбачені законом, зокрема, можливості подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, заяви про застосування позовної давності тощо.

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слідвідмовити узв`язку зтим,що вирішенняцього спорубез залученняспіввідповідачем спадкоємця ОСОБА_9 а є неможливим.

Разом з тим, наведені обставини не перешкоджають заявнику звернутись із новим позовом, визначившись із належним суб`єктним складом відповідачів.

До такого ж висновку за схожих обставин справи дійшов Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 331/5317/21 (провадження № 61-10144св22).

Доводи представникапозивача проте,що права ОСОБА_10 оспорюванимдоговором позикине порушуютьсяу зв`язкуіз скасуваннямдержавної реєстраціїправа власностіна нерухомемайно заадресою: АДРЕСА_2 запомерлим ОСОБА_9 , не заслуговують на увагу, оскільки до складу спадщини входять, в тому числі, і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До того ж, як встановлено, ОСОБА_1 пред`явиввимогу задоговором позикивід 22.01.2015до ОСОБА_10 як спадкоємця ОСОБА_9 а.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати та постановити нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 лютого 2023 року скасувати та постановити нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , про визнання договору позики недійсним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 06.11.2023

Головуючий

Судді