Рішення
від 17.02.2023 по справі 500/3828/22
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3828/22

17 лютого 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації), Міністерства охорони здоров`я України про визнання бездіяльності протиправною, визнання неналежним розгляду звернень, визнання протиправними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради (надалі, відповідач 1, КНП ТОКЛ ТОР), Департаменту охорони здоров`я Тернопільської облдержадміністрації (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації) (надалі, відповідач 2, ДОЗ ТОДА), Міністерства охорони здоров`я (надалі, відповідач-3, МОЗ), в якому, з урахуванням уточнень, просив:

-визнати неналежний розгляд звернення ОСОБА_1 від 25.04.2022 №Г-51/01-4 Комунальним некомерційним підприємством Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради;

-визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради від 11.03.2022 №76-од Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану в КНП Тернопільська обласна клінічна лікарня ТОР;

-стягнути з Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 12000,00 грн., а також судові витрати шляхом безспірного списання коштів з рахунків;

-визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації від 10.03.2022 №339/11-06 Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану;

-визнати неналежний розгляд звернення від 11.05.2022 №Г-999/191-Е-130 Департаментом охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації;

-зобов`язати Департамент охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 № Г-999/191-Е-130 та забезпечити його участь у розгляді звернення;

-стягнути з Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., в також судові витрати шляхом безспірно списання коштів з рахунків;

-визнати бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за № Г-5908;

-зобов`язати Міністерство Охорони здоров`я України розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за №Г-5908 та забезпечити його участь у розгляді;

-стягнути з Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., а також судові витрати шляхом безспірного списання коштів з рахунків.

Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується із зазначеними вище спірним наказами, діями та бездіяльністю відповідачів. На думку позивача, Департамент охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації (Департамент охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації) перевищив свої повноваження та підмінив повноваження лікуючих лікарів військово-лікарськими комісіями (для громадян чоловічої статі призовного віку), які не надають жодних медичних послуг, що, на думку позивача, суперечить нормативно-правовим актами, зобов`язав заклади охорони здоров`я області, всупереч вимог законів, розкривати медичну таємницю про факт звернення за медичною допомогою, а також заборонив надавати медичну допомогу чоловікам призовного віку без направлення центрів комплектування, чим порушив принципи надання медичної допомоги, визначені Законом. Також, позивач просить врахувати, що Наказ ДОЗ ТОДА від 10.03.2022 №339/11-06 не зареєстрований як нормативно-правовий акт, хоча, на переконання позивача, по суті встановлює обов`язок керівникам ЗОЗ на невизначений термін (на час дії військового стану). Позивач вважає та звертає увагу суду на тому, що з аналізу положень Закону України «Про звернення громадян», в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому звернення чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Вказав, що Законом України «Про звернення громадян» регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у скарзі та належать до компетенції органу; у разі якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до його повноважень, звернення повинно бути направлене за належністю. Однак, просить врахувати, що у листі КНП ТОКЛ ТОР від 28.04.2022 №01-4/763 відповідачем не надано відповіді на вимогу поновлення права на медичну допомогу, відповідачем не надано жодних роз`яснень з цих питань, а лише визнається факт протиправних дій; у листі Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації) від 23.05.2022 №146/077-01 не зазначено результатів перевірки фактів, викладених у скарзі, не вирішено питання щодо порушення медичними працівниками вимог щодо захисту персональних даних та заборони на розкриття медичної таємниці про факт звернення за медичною допомогою, не вирішено питання щодо скасування наказу КНП ТОКЛ ТОР не направлено за належністю до відповідальних органів скаргу в цій частині. Крім цього, зазначив, що до Міністерства охорони здоров`я України також було направлене звернення, яке зареєстроване 05.11.2022 за №Г-5908, однак МОЗ України не тільки не запросило позивача на розгляд скарги, а взагалі її не розглянуло, чим, на думку позивача допустили порушення ст.ст.19,22,40 та 64 Конституції України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента України №109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування»; позивач не отримав на електронну адресу жодної кореспонденції від МОЗ України, крім реєстраційного номера скарги. Позивач також просить врахувати, що внаслідок протиправних дій відповідачів йому було завдано моральної шкоди.

Ухвалою суду від 31.10.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, у такий спосіб: 1) сплатити 8733 грн. 12 коп. судового збору, подавши докази такої сплати; 2) подати належним чином завірену копію повного тексту скарги ОСОБА_1 від 25.04.2022 №Г-51/01-4; 3) направити до суду скан-копію скарги від 11.05.2022 № Г-999/191-Е-22 до Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації, скан-копію скарги від 05.11.2022 за № Г-5908; 4) подати до суду належним чином завірену копію звернення ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України від 05.11.2022 №Г-5908 та докази його надіслання і отримання Міністерством охорони здоров`я України.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, подавши відповідне клопотання від 09.11.2022 з відповідними додатками.

Ухвалою суду від 21.11.2022 відмовлено у відкритті провадження в даній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради щодо обробки персональних даних ОСОБА_1 без письмової згоди, визнання протиправними дії посадових осіб Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради щодо передачі персональних даних ОСОБА_1 третій особі Швецю М.С. без законних підстав, визнання протиправними дій посадових осіб Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради щодо розкриття медичної таємниці про факт звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою третій особі ОСОБА_2 .

В частині інших позовних вимог ухвалою суду від 21.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзивів на позовну заяву.

Також, ухвалою суду від 21.11.2022 постановлено витребувати у відповідача Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради засвідчену копію наказу КНП ТОКЛ від 11.03.2022 №76-од; вищезазначену інформацію надати суду до 06.12.2022.

Ухвалою суду від 30.11.2022 постановлено повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2381,76 грн., сплаченого у відповідності до квитанції №2313240998769120 від 09.11.2022 на суму 8733,12 грн.

06.12.2022 від відповідача Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову повністю та зазначив наступне. Вважає, що Наказ від 10.03.2022 № 339/11-06 "Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану" жодним чином не обмежує право громадян на медичну допомогу, а передбачає додаткові організаційні заходи при взаємодії закладів охорони здоров`я з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах правового режиму воєнного стану для забезпечення надання медичної допомоги. Також, просить врахувати, що зазначений наказ не підлягає державній реєстрації, оскільки виданий відповідно до вищенаведених нормативно-правових актів, та надає відповідні організаційні доручення керівникам закладів охорони здоров`я, які в галузевому відношенні належать до сфери управління Департаменту. На думку відповідача-2, з аналізу позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається жодних порушень його прав на медичну допомогу у зв`язку із виданням наказу від 10.03.2022 № 339/1 1-06; позивачем не наведено аргументів, в чому саме конкретно полягає порушене його право і яким чином його права порушені оскаржуваним наказом.

Звернув увагу суду на тому, що наказ від 10.03.2022 № 339/1 1-06 жодним чином не забороняє надавати медичну допомогу, не передбачає розголошувати медичну таємницю чи надавати конфіденційну інформацію про особу, а лише передбачає обов`язкове інформування по телефону чергових районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та їхніх відділів та документальним підтвердженням протягом доби.

На думку відповідача- 2, відносини що склалися між ТОКЛ та позивачем ОСОБА_1 не можуть слугувати приводом для визнання протиправним та скасування наказу Департаменту від 10.03.2022 № 339/11-06. Стосовно позовної вимоги про визнання неналежного розгляду звернення від 11.05.2022 № Г-999/191-Е-130 та зобов`язання Департамент повторно його розглянути та забезпечити участь позивача, зазначив, що у зверненні позивача, серед іншого оскаржуються також дії керівника ТОКЛ ОСОБА_3 , надсилання звернення за належністю до ТОКЛ в частині вимог, передбачених пунктом 5.4 звернення, порушує норми частини 4 статті 7 Закону України "Про звернення громадян". Вказав, що засновником, власником та органом управління ТОКЛ є Тернопільська обласна рада, однак, зазначене звернення ОСОБА_1 адресовано також Тернопільській обласній раді, у зв`язку з цим направлення за належністю до Тернопільської обласної ради не здійснювалось. Звернув увагу суду на тому, що представником Департаменту в телефонному режимі проведено спілкування з ОСОБА_1 та з метою верифікації діагнозу та визначення подальшої тактики лікування запропоновано звернутися з наявним електронним направленням до експерта департаменту охорони здоров`я обласної військової адміністрації за напрямом "Гематологія" ОСОБА_4 , а також уточнювалась дата та час проведення консультації (розшифровка вихідних міжміських телефонних розмов додається). Вказав, що при спілкуванні з боку позивача жодних претензій чи зауважень до розгляду Департаментом звернення не було. Вважає, що Департаментом належно організовано та забезпечено право ОСОБА_1 на медичну допомогу. Додатково вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди.

Від представника Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач 1 заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні даного позову повністю. Вважає, що оскаржуваний позивачем наказ Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації від 10.03.2022 №339/11-06 «Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану», а також виданий на його виконання наказ КНП «ТОКЛ» ТОР від 11.03.2022 №76-од переслідують мету налагодження в умовах воєнного стану необхідних заходів саме для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки. На думку відповідача-1, правові підстави для визнання дій відповідачів та оскаржуваних позивачем наказів такими, що не відповідають законодавству і порушують права громадян, відсутні. Крім цього, на переконання відповідача-1, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Позивач подав до суду відповідь на відзив Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, в якій зазначив, що відповідачем - 1 не надано жодних пояснень та аргументів щодо неналежного розгляду звернення від 25.04.2022 №Г-51/01-4, відповідь на яке не відповідає вимогам ст. 15 та 19 Закону України "Про звернення громадян", а також ст. 19, 22, 40, 64 Конституції України. Вважає, що на виконання протиправного наказу ДОЗ ТОДА від 10.03.2022 №339/11-06, який було видано з перевищенням повноважень ДОЗ ТОДА, відповідачем-1 було видано власний протиправний наказ від 11.03.2022 №76-од, яким у свою чергу із перевищенням повноважень були встановлені обмеження прав громадян України на медичну допомогу (обмеження якого не передбачено указом президента України про встановлення воєнного стану), таємницю про факт звернення за медичною допомогою, право на невтручання в особисте життя які охороняються Законом та Конституцією України. Просить врахувати, що на виконання цих наказів були порушені права позивача. На думку позивача, Законами України не передбачено можливість обмеження прав громадян України у спосіб, визначений у наказах ДОЗ ТОДА від 10.03.2022 №339/11-06 та КНП ТОКЛ ТОР від 11.03.2022 №76-од, через що ці накази є протиправними та підлягають скасуванню. Також вказав, що надані відповідачем- 1 заперечення щодо розміру моральної шкоди не стосуються заявлених у адміністративному позові вимог, а відносяться до вже розглянутої Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області справи №607/8337/22, у якій дії відповідача щодо відмови у наданні медичної допомоги були визнані протиправними; не надано жодних аргументів щодо моральної шкоди, заподіяної порушенням мого права на своєчасний та об`єктивний розгляд звернень позивача та отримання аргументованої відповіді із посиланням на Закон як на особистому прийомі у посадових осіб відповідача так і на письмове звернення, складене після усних безпідставних відмов посадових осіб відповідача.

Позивач подав до суду відповідь на відзив Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації), в якому зазначив наступне. Звернув увагу суду на тому, що жоден захід, передбачений частиною першою ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану не містить можливості обмеження прав громадян України на медичну допомогу та втручання в особисте життя (розкриття медичної таємниці про факт звернення громадян України за медичною допомогою, передачу персональних даних громадян України третім особам у непередбачений Законом України Про захист персональних даних спосіб). Крім цього, на думку позивача, наказ ДОЗ ТОДА від 10.03.2022 №339/11-06 мав бути поданий на реєстрацію до Міністерства юстиції, як новий нормативно-правовий акт (як документ, що встановлює обов`язки для керівників ЗОЗ, не передбачених іншими НПА), у якій Міністерством юстиції мало бути відмовлено через його невідповідність Законодавству України. Додатково зазначив, що Наказ ДОЗ ТОДА від 10.03.2022 N339/11-06 передбачає встановлення обов`язку юридичних осіб. Вважає, що положення Наказу за своїм змістом встановлюють обмеження конституційного права на медичну допомогу, конституційного права на невтручання в особисте життя, а саме медичну таємницю про факт звернення за медичною допомогою, а також передачу персональних даних громадян, які сталі відомі посадовим особам закладів охорони здоров`я третім особам. Звернув увагу суду на тому, що на виконання протиправного наказу ДОЗ Тернопільської ОДА від 10.03.2022 N339/11- 06 із порушенням ст. 60 Конституції України генеральний директор КНП ТОКЛ ТОР видав власний протиправний наказ від 11.03.2022 №76-од. Також, на думку позивача, лист ДОЗ ТОДА від 23.05.2022 N 146/07-01 із відповіддю на звернення позивача від 11.05.2022 N Г-999/191-Е-130 не відповідає вимогам Закону України Про звернення громадян, що свідчить про неналежний розгляд звернення позивача. Також, позивач вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, звернувши увагу на тому, що Верховний Суд неодноразово зазначав про наявність заподіяння моральної шкоди посадовими особами органів виконавчої влади через невиконання ними встановлених Конституцією України та Законами України обов`язків.

Позивач подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що ним подана письмова скарга на відмову у наданні медичної допомоги, яка зареєстрована у КНП ТОКЛ ТОР від 25.04.2022 Nr-51/01-4. Вважає, що відповідь надана КНП ТОКЛ ТОР листом від 28.04.2022 N01-4/763 не відповідає вимогам ст. 15 та 19 Закону України "Про звернення громадян" та порушує конституційне право позивача на отримання об`єктивної відповіді. Крім цього, до Департаменту охорони здоров`я була подана скарга на протиправні дії КНП ТОКЛ ТОР, зареєстрована 11.05.2022 за N Г-999/191-Е-130, а також до Міністерства охорони здоров`я України була подана таж скарга із іншими вимогами, зареєстрована 11.05.2022 за N Г-5908. На думку позивача, ДОЗ ТОДА допущено формалізм під час розгляду скарги позивача на протиправні дії КНП ТОКЛ ТОР, у той час як Міністерство охорони здоров`я взагалі проігнорувало звернення позивача. Вважає, що відповідачами спричинено численні порушення прав позивача, що потягнуло за собою у позивача значні та тривалі душевні страждання. Позивач обґрунтовує обраний розмір моральної шкоди, як справедливу сатисфакцію спричиненої моральної шкоди.

Ухвалою суду від 16.12.2022 постановлено перейти до розгляду адміністративної справи №500/3828/22 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 05.01.2023 о 10:00 год.; відповідно до статей 162-164 КАС України встановити: - відповідачам 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; - позивачу 5-денний строк, з дня отримання відзиву на позов, для подання відповіді на відзив; - в разі подання позивачем відповіді на відзив, відповідачам 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання своїх заперечень.

05.01.2023 підготовче засідання у справі не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.

Від Міністерства охорони здоров`я до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 3 заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні повністю, зазначив, що позивач звернувся до МОЗ зі зверненням від 10 травня 2022 року №б/н, щодо здійснення контролю за дотриманням та притягнення до відповідальності за порушення, на думку автора, законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та якості надання медичних послуг в умовах КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, яке зареєстроване в МОЗ від 11 травня 2022 року № Г-5908. Вказав, що МОЗ проінформувало позивача листом від 20 травня 2022 року № 17-06/Г- 5908//5940-зв, що його звернення від 10 травня 2022 року направлено за належністю до Національної служби здоров`я України та Тернопільської обласної державної адміністрації. Звернув увагу суду на тому, що МОЗ не є органом управління КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради. Вважає, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач жодним чином не доводить вини МОЗ у нанесенні такої шкоди.

Позивач подав до суду відповідь на відзив Міністерства охорони здоров`я України. Вважає, що відзив МОЗ України від 27.12.2022 №687/82-22 на адміністративний позов надано із порушенням процесуального строку, визначеного в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 по справі №500/3828/22. Вказав, що до відзиву не додано жодних доказів надсилання на електронну адресу (яку позивач обрав як спосіб отримання відповіді) відповіді на звернення або повідомлення про пересилання звернення відповідно вимог Закону України "Про звернення громадян", що не спростовує зазначеного у адміністративному позові факту про неотримання відповіді на звернення. Позивач звернув увагу суду на тому, що скарга зареєстрована у МОЗ України 11.05.2022, а доданий до відзиву лист МОЗ України 20.05.2022; різниця між цими датами становить дев`ять днів, а також неповідомлення позивача про пересилання скарги свідчить про порушення МОЗ України строку, визначеного статтею 7 Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою суду від 16.01.2023 призначено підготовче засідання у справі на 26.01.2023 о 11:30 год.

26.01.2023 підготовче засідання у справі не проводилося у зв`язку із повітряною тривогою. Судове засідання відкладено на 31.01.2023 о 10:00 год.

31.01.2023 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 08.02.2023 о 11:30 год.

Представник Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради» подав до суду письмові заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких зазначив, що оскільки позивач, розуміючи суть положень озвучених йому наказів, не подав вмотивованої відмови щодо обробки його персональних даних, отже, працівники лікарні не порушили норми Закону України «Про захист персональних даних». Просить врахувати, що надана на скаргу позивача від 25.04.2022 відповідь (від 10.05.2022 №01-4/881) підтверджує ту частину інформації, яка була надана йому усно під час візиту. Звернув увагу суду на тому, що в скарзі позивача від 25.04.2022 він заперечував лише щодо відмови в наданні йому медичної послуги. В той же час, вказав, що звинувачень щодо порушення адміністрацією прав на захист персональних даних та незаконного розкриття медичної інформації позивач не висував, що, на думку відповідача - 1 підтверджує той факт, що за відсутності заперечень на пояснення завідувача поліклініки про зміст вимог наказів позивач дав їй змогу зробити висновок про надання згоди на уточнення інформації в голови ВЛК обласного центру комплектування та соціальної підтримки. На думку відповідача 1, медичні заклади у своїй взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки сприяють наповненню Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальною інформацією, яка є надважливою в умовах воєнного стану. Вважає, що в діях посадових осіб відповідачів у справі відсутні порушення положень Конституції України, а оскаржувані позивачем накази відповідають вимогам чинного законодавства України.

Представник Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації) подав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про порушення з боку Департаменту його права, адже безпосередньо наказ департаменту від 10.03.2022 № 339/11-06 не порушує прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 та не стосується його безпосередньо. Звернув увагу суду на тому, що позивач не вказав на те, яким чином оскаржуване рішення порушує його права, свободи чи охоронювані законом інтереси, тобто відсутній причинно-наслідковий зв`язок між оскаржуваним рішенням та порушенням конкретних (індивідуальних) прав позивача. Вказав, що Наказ директора Департаменту від 10.03.2022 № 339/11-06 „Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану видавався на виконання Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу, розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 24.02.2022 № 91/01.02-01 „Про запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Тернопільській області, рішення ради оборони Тернопільської області від 07.03.2022 № 14 „Про запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в області, введеного в дію розпорядженням начальника Тернопільської обласної військової адміністрації від 07.03.2022 № 116/01.02-01 тощо. Просить врахувати, що з аналізу Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992№731, наказ директора департаменту від 10.03.2022 № 339/11-06 не підлягає реєстрації в органах юстиції як нормативно-правовий акт. Вважає, що жоден пункт наказу від 10.03.2022 № 339/11-06 не стосується позивача ОСОБА_1 та не порушує жодних його прав, у зв`язку з чим він не може в законодавчому полі виступати суб`єктом оскарження даного наказу. Також, на думку відповідача -2, право на звернення позивача Департаментом не було порушене.

Позивач подав до суду додаткові пояснення у справі від 08.02.2023, в яких вважає, що на нього розповсюджується дія п. 3 ч. 1 наказу ДОЗ ТОДА від 10.03.2022 N339/11-06, на виконання якого, всупереч вимог чинного законодавства, посадовими особами КНП ТОКЛ ТОР було обмежено моє право на медичну допомогу та таємницю про факт звернення за медичною допомогою. Просить врахувати, що ДОЗ ТОДА під час неналежного розгляду звернення позивача від 10.05.2022 не було здійснено жодних заходів реагування на протиправні дії посадових осіб КНП ТОКЛ ТОР. Позивач вважає, що будь-яке обмеження прав громадян на охорону здоров`я, зокрема вимагання додаткових документів для надання медичної допомоги, з боку державних органів та установ є протиправним.

08.02.2023 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.02.2023 о 10:00 год.

14.02.2023 позивач подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

14.02.2023 представник Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради подала до суду письмове клопотання, в якому просила суд розглянути дану справу за відсутності представника КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР та на підставі наявних в суду матеріалів.

14.02.2023 представник Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації) подала до суду письмове клопотання, в якому просила розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Представник Міністерства охорони здоров`я України у відкрите судове засідання 14.02.2023 не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

Ухвалою суду від 14.02.2023 постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження та здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується Довідкою від 07.04.2022 №6119-5000774312.

10.03.2022 Департаментом охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації прийнято Наказ №339/11-06 від 10.03.2022 "Про налагодження взаємодії з територіальним центрами комплектування та соціальної підтримки". У преамбулі даного наказу зазначено, що такий прийнято відповідно до Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", Указу Президента України від 24.02.2022 №70/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 24.02.2022 №91/01.02-01 "Про запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного станув Тернопільській області", рішення ради оборони Тернопільської області від 07.03.2022 №14 "Про запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в області", введеного в дію розпорядженнями начальника Тернопільської обласної військової адміністрації від 07.03.2022 №116/01.02-01, з метою сприяння роботі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в період воєнного стану.

11.03.2022 Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради прийнято Наказ №76-од "Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану в КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня". Даний Наказ прийнятий на виконання наказу Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації №339/11-06 від 10.03.2022 «Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану», розпорядження начальника Тернопільської обласної військової адміністрації від 07.03.2022 та з метою сприяння в роботі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подана скарга на відмову у наданні медичної допомоги, яка зареєстрована у КНП ТОКЛ ТОР 25.04.2022 №-51/01-4.

У відповідь на вказану скаргу Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради направила на адресу позивача лист №01-4/763 від 28.04.2022, з якого вбачається, що про звернення позивача від 25.04.2022 в реєстратуру консультативної поліклініки щодо консультації в лікаря гематолога, завідуюча консультативної поліклініки ОСОБА_5 повідомила голову ВЛК обласного Центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надав конкретну вказівку про скерування позивача в Чортківську ВЛК.

05.05.2022 Національної службою здоров`я України (НСЗУ) листом №14418/25-11-22 повідомлено позивача про те, що за результатами опрацювання звернення позивача від 25.04.2022 (вх.№Г-15701-22 від 26.04.2022), НСЗУ направила лист до Надавача (КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради) із проханням надати пояснення стосовно суті обставин, викладених у зверненні позивача, а також інформації про вжиті заходи, спрямовані на недопущення випадків порушення та обмеження прав пацієнтів на медичне обслуговування за програмою медичних гарантій.

10.05.2022 Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради направлено лист №01-4/881 на адресу заступника Голови Національної служби здоров`я України, з якого вбачається, що у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо ймовірного порушення працівниками КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР його права на медичне обслуговування за програмою медичних гарантій повідомлено, що при його зверненні 25.04.2022 в консультативну поліклініку закладу у проведенні консультації лікарем гематологом заявнику відмовлено не було.

Крім цього, до Департаменту охорони здоров`я (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації) була подана скарга на протиправні дії КНП ТОКЛ ТОР, зареєстрована 11.05.2022 за N Г-999/191-Е-130.

Листом Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації №146/07-01 від 23.05.022 «Про розгляд звернення», яким відповідач 2 повідомив про те, що проведення юридичної експертизи наказів закладів охорони здоров`я області (окремих юридичних осіб комунальних некомерційних підприємств) та прийняття рішень про їх скасування виходить за межі наданих Департаменту повноважень. Окрім цього, повідомлено, що з метою верифікації діагнозу та визначення подальшої тактики лікування позивачу необхідно звернутися з наявним електронним направленням до експерта Департаменту охорони здоров`я обласної військової адміністрації за напрямком «Гематологія» ОСОБА_4 у Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради за адресою: вул. Клінічна,1, м.Тернопіль. Дату та час консультації буде узгоджено з позивачем у телефонному режимі.

Також до Міністерства охорони здоров`я України позивачем була подана скарга, зареєстрована 11.05.2022 за N Г-5908.

Як зазначає позивач, відповіді на вказану скаргу Міністерством охорони здоров`я надано не було.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації від 10.03.2022 № 339/11-06 Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану, визнання протиправним та скасування наказу Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради від 11.03.2022 №76-од Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану в КНП Тернопільська обласна клінічна лікарня ТОР, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 757/12159/17-а (адміністративне провадження № К/9901/4129/17) зазначив, що порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Разом з тим, суд вважає, що оскаржувані Накази своїми приписами не породжують права і обов`язки для позивача ОСОБА_1 , а поширюються на невизначене коло осіб.

При цьому, суд зазначає, що Наказ Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації від 10.03.2022 № 339/11-06 Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану адресований начальнику відділу охорони здоров`я та медичного забезпечення Тернопільської міської ради Василю Даньчаку, керівникам закладів охорони здоров`я м.Тернопіль та області всіх форм власності, а також головному лікареві головному експерту Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_6 . А Наказ Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради від 11.03.2022 №76-од Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану в КНП Тернопільська обласна клінічна лікарня ТОР адресований завідуючій консультативної поліклініки ОСОБА_7 , завідуючому приймальним відділенням Ярославу Рудчику, завідуючим стаціонарними відділеннями, завідувачу відділення медичної статистики та методичної роботи Вірі Ганчарик, медичному директору Ірині Герасимець, заступнику медичного директора з хірургії ОСОБА_8 (всі вказані особи є працівниками КНП Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради).

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувані накази стосуються конкретних працівників Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації та КНП Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради. Відповідно, у даному конкретному випадку реалізується компетенція видавця цих актів як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта, а відповідно інший суб`єкт зобов`язаний виконувати його вимоги та приписи.

Доказів того, яким чином оскаржувані рішення реально порушують права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, (відсутній причинно-наслідковий зв`язок між оскаржуваним рішеннями відповідачів та порушенням конкретних (індивідуальних) прав позивача), судом не здобуто, та позивачем суду не надано.

Крім цього, слід зазначити, що оскаржувані накази прийняті за умов особливого правового режими, що введений в Україні і який передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Тобто, відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», Указу Президента України від 24.02.2022 №70/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 24.02.2022 №91/01.02-01 «Про запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного станув Тернопільській області», рішення ради оборони Тернопільської області від 07.03.2022 №14 «Про запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в області, введеного в дію розпорядженнями начальника Тернопільської обласної військової адміністрації від 07.03.2022 №116/01.02-01, а також з метою сприяння роботі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в період воєнного стану.

Відтак, оцінюючи правомірність оскаржуваних в даній справі наказів на відповідність частині другій ст. 2 КАС України, відповідач-1 та відповідач 2 діяли на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації від 10.03.2022 № 339/11-06 Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану, визнання протиправним та скасування наказу Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради від 11.03.2022 №76-од Про налагодження взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану в КНП Тернопільська обласна клінічна лікарня ТОР, до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання неналежним розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.04.2022 №Г-51/01-4 Комунальним некомерційним підприємством Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради, визнання неналежним розгляду звернення від 11.05.2022 N Г-999/191-Е-130 Департаментом охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації, зобов`язання Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 N Г-999/191-Е-130 та забезпечити його участь у розгляді звернення, визнання бездіяльності Міністерства охорони здоров`я України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за № Г-5908, зобов`язання Міністерство охорони здоров`я України розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за №Г-5908 та забезпечити його участь у розгляді, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про звернення громадян, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

При цьому, статтею 3 Закону України Про звернення громадян встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 19 Закону України Про звернення громадян встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відтак, праву громадянина звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондує прямий та неухильний обов`язок вказаних органів об`єктивно і вчасно розглянути звернення та повідомляти громадянина про наслідки такого розгляду.

При цьому, суд зауважує, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року у справі №826/5053/17.

Також, статтею 15 Закону України Про звернення громадян встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про звернення громадян, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що орган державної влади у місячний строк від дня надходження звернення зобов`язаний в межах своїх повноважень: 1) об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою, 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення та 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення. Тобто, належним розглядом органом державної влади звернення громадянина вважатиметься безумовне виконання останнім чітко визначеної законодавцем сукупності зазначених дій (а не кожної окремо) протягом строків, встановлених ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Крім цього, проаналізувавши норми ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», суд вважає, що праву громадянина бути присутнім при розгляді його заяви чи скарги кореспондує обов`язок органу державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб в межах своїх повноважень на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.02.2020 року у справі №800/304/17, від 08.09.2022 року у справі №9901/276/19 вказувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Так, відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Аналізуючи положення Закону № 393/96-ВР у взаємозв`язку із положеннями статті 7 Закону № 393/96-ВР суд зазначає, що за загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб`єктом, якому вони адресовані. Водночас, звернення подається органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушеного у зверненні питання. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п`ятиденний строк.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №804/9185/15.

Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №800/580/17.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся зі скаргою, серед інших, до Міністерства охорони здоров`я України, яка зареєстрована за №Г-5908 від 11.05.2022, в якому позивач просив Міністерство охорони здоров`я України на виконання ст.ст.14 та 22 Закону України «Основ законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»: здійснити контроль за дотриманням законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, а також контроль якості надання медичних послуг КНП «ТОКЛ» ТОР; притягнути до відповідальності за порушення законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та права пацієнтів на таємницю про факт звернення за медичною допомогою посадових осіб КНП «ТОКЛ» ТОР.

З даної скарги вбачається, що позивач просив, на підставі ст.18 Закону України «Про звернення громадян» для можливості прийняти участь у розгляді звернення за допомогою засобів електронного зв`язку, а також можливості надавати додаткові матеріали, повідомити про місце, дату та час розгляду звернення, вказавши свій номер телефону та електронну адресу. Крім цього, позивач просив відповідь надати у встановлений Законом строк в електронному вигляді завірену КЕП (із доданням копій документів, на які є посилання та на яких немає у вільному доступі) на електронну адресу.

Однак, судом встановлено, що Міністерство охорони здоров`я України, розглядаючи скаргу позивача та пересилаючи її Національній службі здоров`я України, Тернопільській обласній державній адміністрації, порушило процедуру розгляду скарги, оскільки на прохання позивача не запросили його на засідання при розгляді його скарги, в результаті чого позивач був позбавлений можливості бути присутнім та надавати свої пояснення та документи під час розгляду його скарги по суті.

При цьому, суд зазначає, що Міністерство охорони здоров`я скаргу Гордєєва від 10.05.2022 надіслало також Тернопільській обласній державній адміністрації, однак Департамент охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації, у відповідності до Положення про Департамент, є структурним підрозділом Тернопільської обласної державної адміністрації, а тому в силу приписів Закону України «Про звернення громадян» заборонено скеровувати скарги особам, дії чи бездіяльність яких оскаржена.

Вирішуючи спір в зазначеній частині позовних вимог, суд враховує, що скарга позивача зареєстрована у МОЗ України 11.05.2022, в той час як лист МОЗ України, яким направлено скаргу позивача до Національної служби здоров`я України датований 20.05.2022, тобто з недотриманням строку, визначеного ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідачем- 3 не дотримано процедуру розгляду скарги, яка визначена Законом України «Про звернення громадян», а тому позовна вимога про визнання бездіяльності Міністерства охорони здоров`я України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за № Г-5908, підлягає до задоволення.

При цьому, порушене право позивача у цій частині підлягає захисту, шляхом зобов`язання Міністерство охорони здоров`я України розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за №Г-5908 в порядку, спосіб та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Щодо позовної вимоги про визнання неналежним розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.04.2022 №Г-51/01-4 Комунальним некомерційним підприємством Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 25.04.2022 позивач звернувся до Генерального директора Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради із скаргою на відмову у наданні медичних послуг при наявності електронного направлення, в якому просив «негайно прийняти заходи щодо поновлення його права, передбаченого п.1 ч.1 ст. 6 Закону України «Про державні фінансові гарантії» медичного обслуговування населення (а також допущено дискримінацію за статевими та віковими ознаками) чим порушено п.2 ч.1 ст.5 цього ж Закону), ст.35-2 Закону України №2801-ХІІ; розмістити посилання на права пацієнтів на отримання медичних послуг із посиланням на Закон та порядок реалізації ПМТ 2022 біля Наказу №76-од від 11.03.2022 у реєстратурах ввіреної лікарні; довести до відома працівників вимог законів, що регулюють зазначені питання».

З даної скарги також вбачається, що позивач вважає, що порушене питання не потребує додаткового вивчення, тому просить розглянути дану скаргу невідкладно. Також, просить відповідь надати у письмовому вигляді і надіслати на зазначену ним електронну адресу.

Судом встановлено, що скарга позивача, зареєстрована відповідачем -1 25.04.2022 за №Г-51/01-4, а відповідь надана Комунальним некомерційним підприємством Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради 28.04.2022 за №01-4/763, із якої видно, що дана відповідь не містить рішень по суті викладених у скарзі питань, а лише зазначено про надання вказівки щодо скерування позивача в Чортківську ВЛК..

Таким чином, суд вважає, що відповідачем -1 у даній відповіді не належним чином вирішені поставлені у скарзі позивача питання із урахуванням суті відповідної скарги та не надано мотивованої відповіді, що свідчить про те, що відповідачем 1 скарга ОСОБА_1 від 25.04.2022 №Г-51/01-4 розглянута не у спосіб, визначений Законом України «Про звернення громадян».

При цьому, враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд, задовольняючи позов у цій частині позовних вимог, вважає, що слід визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради щодо розгляду скарги ОСОБА_1 не у спосіб, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Щодо позовних вимог про визнання неналежним розгляду звернення від 11.05.2022 № Г-999/191-Е-130 Департаментом охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації (Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації), зобов`язання Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 N Г-999/191-Е-130 та забезпечити його участь у розгляді звернення, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся зі скаргою, серед інших, до Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації, яка зареєстрована за №Г-999/191-Е-130 від 11.05.2022.

Однак, відповідачем -2 не надано мотивованої відповіді на вказану скаргу у спосіб, визначений Законом України «Про звернення громадян», оскільки у відповіді зазначено лише про те, що для верифікації діагнозу та визначення подальшої тактики лікування ОСОБА_1 йому необхідно звернутися з наявним електронним направленням до експерта Департаменту хорони здоров`я обласної державної адміністрації за напрямом «Гематологія» ОСОБА_4 у комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР.

При цьому, розгляд звернення було здійснено без запрошення скаржника, що не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», оскільки ОСОБА_1 просив провести розгляд за його участі.

Тому, суд приходить до переконання, що скарга ОСОБА_1 розглянута з порушенням процедури розгляду скарги, визначеної Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно, враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд, задовольняючи позов у цій частині позовних вимог, вважає, що слід визнати протиправними дії Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації щодо розгляду скарги від 11.05.2022 N Г-999/191-Е-130 ОСОБА_1 не у спосіб, визначений Законом України «Про звернення громадян».

При цьому, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 N Г-999/191-Е-130 в порядку, спосіб та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

У відповідності до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем долучено через систему «Електронний суд» аудіозапис особистого прийому у генерального директора КНП ТОКЛ ТОР 25.04.2022 з приводу відмови його підлеглих у наданні ОСОБА_1 медичної допомоги при наявності документів, які передбачені Законом, аудіозапис телефонного дзвінка полковника СБУ Романа Мосляка 06.06.2022 із запрошенням ОСОБА_1 до обласного управління СБУ з приводу скарг на протиправні дії посадових осіб КНП ТОКЛ ТОР, аудіозапис особистої розмови з полковником ОСОБА_9 16.06.2022 об 12:39 з приводу скарг на протиправні дії посадових осіб КНП ТОКЛ ТОР у якості доказів у даній справі.

Суд не вважає належними доказами аудіозапис телефонного дзвінка полковника ОСОБА_10 06.06.2022 із запрошенням ОСОБА_1 до обласного управління СБУ з приводу скарг на протиправні дії посадових осіб КНП ТОКЛ ТОР, аудіозапис особистої розмови з полковником ОСОБА_9 16.06.2022 об 12:39 з приводу скарг на протиправні дії посадових осіб КНП ТОКЛ ТОР у якості доказів у даній справі, оскільки ні полковник ОСОБА_11 , ні СБУ в Тернопільській області не є учасниками даної справи, а тому такі докази не містять інформацію щодо предмета доказування у розумінні ст. 73 КАС України.

При цьому, суд зазначає, що позивачем Гордєєвим не обґрунтовано належність даних доказів для підтвердження його позовних вимог. А тому, суд не бере дані до розгляду, так як вони не стосуються предмету доказування.

Також, суд не бере до уваги аудіозапис особистого прийому у генерального директора КНП ТОКЛ ТОР 25.04.2022 з приводу відмови його підлеглих у наданні ОСОБА_1 медичної допомоги при наявності документів, які передбачені Законом, оскільки позивачем не доведено, що даний доказ отримано з дотриманням порядку, встановленого Законом, тобто даний доказ не є допустимим у відповідності до ст. 74 КАС України.

Щодо позовних вимог про стягнення з Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 12000,00 грн., стягнення з Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., стягнення з Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,0 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З викладеного випливає, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Тобто моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №822/3180/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425178) та від 04.03.2020 у справі №815/2215/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88027776).

У даному спірному випадку, доводи позивача, на думку суду фактично зводяться виключно до тверджень про заподіяння йому відповідачем моральних страждань, однак жодного доказу в обґрунтування цих тверджень позивач не надає.

На переконання суду не є достатнім лише тверджень позивача про завдання йому моральної шкоди для задоволення відповідної вимоги. Позивач обов`язково має надати суду докази наявності заподіяної йому відповідачем моральної шкоди, а також обґрунтувати її розмір, оскільки у протилежному випадку існує загроза зловживань процесуальними правами у вигляді заявлення позивачем безпідставних та необґрунтованих вимог про стягнення моральної шкоди лише з посиланням на допущення відповідачем протиправної бездіяльності, та без надання доказів завдання такою бездіяльністю втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань.

Наведене, у свою чергу, суперечитиме положенням частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Отже, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо стягнення судового збору, який сплачений позивачем, суд зазначає таке.

Відтак, сума судового збору станом на день вирішення спору по суті, яка підлягає розподілу, становить 6351,36 грн. Стягнення судового збору здійснюється пропорційно до задоволених позовних вимог, враховуючи коефіцієнт пониження відповідного розміру ставки судового збору, передбачений Законом України «Про судовий збір».

При цьому суд зазначає, що стягнення понесених позивачем судових витрат (в даному випадку сплаченого судового збору) шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідачів статтею 139 КАС України не передбачено, а тому сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.

Вирішуючи заяву позивача про становлення судового контролю, суд зазначає таке.

03.01.2023 позивачем до суду подана заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій позивач просив встановити судовий контроль шляхом зобов`язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення у цій справі, встановивши відповідний строк для цього (7 робочих днів). В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що до подання адміністративного позову КНП ТОКЛ ТОР було запропоновано добровільно скасувати протиправний Наказ від 11.03.2022 №76-од, про обґрунтування скасування якого довести до ДОЗ Тернопільської ОДА, зазначені вимоги відповідач виконати відмовився. ДОЗ Тернопільської ОДА також було запропоновано добровільно скасувати свій наказ, а також повторно розглянути скаргу позивача за участі позивача в режимі відеоконференції, зазначені вимоги відповідач також відмовився виконувати.

При вирішенні заяви про встановлення судового контролю у відповідності до ст. 382КАС України, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 КАС України викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а).

На думку суду, лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу.

Крім того, при прийнятті рішення судом не встановлено обставин, які б ставили під сумнів добросовісність дій відповідачів в процесі виконання цього рішення.

Суд також звертає увагу на тому, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність необхідності встановлювати строк для подання звіту про виконання судового рішення та зобов`язувати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст.382 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 25.04.2022 за №Г-51/01-4 не у спосіб, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Визнати протиправними дії Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації щодо розгляду скарги від 11.05.2022 за № Г-999/191-Е-130 ОСОБА_1 не у спосіб, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Зобов`язати Департамент охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за №Г-999/191-Е-130 в порядку, спосіб та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за № Г-5908.

Зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України розглянути звернення ОСОБА_1 від 11.05.2022 за №Г-5908 в порядку, спосіб та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 793 (сімсот дев`яносто три) грн. 92 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1587 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім) грн. 84 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 1587 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім) грн. 84 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 лютого 2023 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

- Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради" (місцезнаходження: вул. Клінічна, 1,м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ 02001311);

- Департамент охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації (Департамент охорони здоров`я Тернопільської обласної військової адміністрації) (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,46021 код ЄДРПОУ 02013171);

- Міністерство охорони здоров`я України (місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 7,м. Київ,01601 код ЄДРПОУ 00012925);

Головуюча суддяДерех Н.В.


Суд	Тернопільський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	17.02.2023
Оприлюднено	03.04.2024
Номер документу	109112077
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Дерех Надія Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.02.2023 по справі 500/3828/22ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —500/3828/22

Рішення від 17.02.2023

Рішення
від 17.02.2023 по справі 500/3828/22
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД