Постанова

від 21.02.2023 по справі 564/1979/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року

м. Рівне

Справа № 564/1979/21

Провадження № 22-ц/4815/133/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Ковальчук Н.М.,

Хилевича С.В.,

секретар Пиляй І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Таргонія Валерія Олександровича, діючого від імені Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп", правонаступником якого є Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп", на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року, у складі судді Грипіч Л.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп", правонаступником якого є Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп", про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

20 липня 2021 року адвокат Євгеюк О.Є., діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,в якому просив:

--- визнати незаконним та скасувати наказ №65-к від 18.06.2021 р. про звільнення ОСОБА_1 з 22.06.2021 р. у зв`язку із скороченням чисельності та штату;

--- поновити його на роботі в ДП "Костопільський військовий лісгосп" на посаді механіка з 22.06.2021 р.;

--- стягнути з ДП "Костопільський військовий лісгосп" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі,

--- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць;

--- стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5600 грн.

Позов обґрунтований наступним.

Позивач працював у Костопільському військовому лісгоспі з 01.08.2011 р. на посаді лісника, майстра лісу. 07.11.2013 р. був переведений на посаду майстра лісу в Костопільський лісгосп ДП "Львівський військовий лісгосп". 11.08.2015 р. переведений на посаду головного інженера на цьому ж підприємстві, а з 30.09.2019 р. звільнений за переведенням на ДП "Костопільський військовий лісгосп".

У подальшому, з 01.10.2019 р., працював на ДП "Костопільський військовий лісгосп" механіком.

Згідно наказу №65-к від 18.06.2021 р. позивача звільнено з 22.06.2021 р. з посади механіка у зв`язку зі скороченням чисельності та штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Вказує, що відповідач 20.04.2021 р. попередив позивача про наступне звільнення з 21.06.2021 р. у зв`язку із проведення організаційних заходів при реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" шляхом приєднання до ДП "Волинський військовий лісгосп" на підставі наказу №43 від 20.04.2021 р., але, всупереч ст.49-2 КЗпП України, не запропонував при цьому позивачу жодної вакансії для переведення, які були вільними на ДП "Костопільський військовий лісгосп" та/або на ВП "Волинський військовий лісгосп" станом на 20.04.2021 р. або з`явилися в період з 20.04 по 22.06.2021 р.

Також вказує, що позивач є членом первинної профспілкової організації Збройних Сил України ДП "Костопільський військовий лісгосп", але відповідач, всупереч ч.1 ст. 40 КЗпП України, не звертався до профспілкової організації з письмовим поданням про надання згоди на його звільнення.

Вважає, що звільнення позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, відповідно до ст.235 КЗпП України, це є підставою для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також зазначив, що розмір заробітку позивача за 2 місяці перед його звільненням з роботи склав: за квітень 2021 р. - 23641,88 грн, за травень 2021 року - 14143,50 грн, а тому середньоденна заробітна плата за два пропрацьовано місяці перед звільненням становить 944,63 грн (23641,88+14143,50 грн = 37785,38 грн : 40 роб днів).

20 серпня 2021 року до суду першої інстанції надійшов відзив відповідача, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю та безпідставністю. Відповідач вказав, що оскільки позивач фактично не працював у ДП "Волинський військовий лісгосп", а тому не було підстав запропоновувати йому вільні вакантні посади. Також вказав, що позивач навіть не звертався до відповідача з письмовою заявою про прийняття його на роботу. Крім того зазначив, що всі працівники ДП "Костопільский військовий лісгосп" не були переведені до ДП "Волинський військовий лісгосп" (а.с.28-30).

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року позов задоволено повністю. Суд вирішив:

--- визнати незаконним та скасувати наказ №65-к від 18.06.2021 року про звільнення ОСОБА_1 механіка з 22.06.2021 року у зв`язку з скороченням чисельності та штату, п.1 ст.40 КЗпП України;

--- поновити ОСОБА_1 на роботі в ДП "Костопільський військовий лісгосп" на посаді механіка з 22 червня 2021 року;

--- стягнути з ДП "Костопільський військовий лісгосп" на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 280555 грн за мінусом вирахувань податку на доходи фізичних осіб та військового збору;

--- стягнути з ДП "Костопільський військовий лісгосп" на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5600 грн;

--- стягнути з ДП "Костопільський військовий лісгосп" на користь держави судовий збір в сумі 4621 грн;

--- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимог ч.3 ст.49-2 КЗПП України при звільненні позивача, який з 01.08.2011 року працював на посадах майстра лісу, головного інженера, механіка. Всупереч ч.3 ст.49-2 КЗпП України ОСОБА_1 не було запропоновано іншу посаду у ДП "Волинський військовий лісгосп". При цьому суд виходив з того, що у ДП "Волинський військовий лісгосп" в період звільнення позивача (зокрема на 01.06.2021 р. та 22.06.2021 р.) збільшилась кількість посад, зокрема, станом на 01.04.2021 р. штатний розпис нараховував промислового персоналу 74,5 посад, станом на 01.06.2021 р. - 76,5 посад, станом на 22.06.2021 р. - 99 посад. З них станом на 01.04.2021 року була наявна 1 посада водія, станом на 01.06.2021 року - 1 посада водія, станом на 22.06.2021 року - 2 посади водія. Також з них станом на 01.04.2021 року було наявних 30 посад майстра лісу, станом на 01.06.2021року - 30 посад майстра лісу, станом на 22.06.2021 року - 41 посада майстра лісу. А тому відповідач був зобов`язаний на підставі ч.3 ст.49-2 КЗпП України запропонувати позивачу відповідну посаду за відповідною професією чи спеціальністю, обов`язки за якою за своєю спеціальністю позивач міг би виконувати.

Також суд виходив з того, що середньоденна заробітна плата позивача, з урахуванням заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням, згідно довідки ДП "Костопільський військовий лісгосп" від 24.06.2021 року №25 склала 944,63 грн (23 641,88 грн+14 143,50 грн = 37 785,38 грн / 40 робочих днів за останні два місяці перед звільненням). А тому, враховуючи задоволення позову та звільнення позивача з 22.06.2021 року, з урахуванням кількості днів вимушеного прогулу до моменту ухвалення судом рішення у справі, суд вважав, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2021 року по 16.09.2022 року включно становить 280 555 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд виходив з того, що припинення юридичної особи ДП "Костопільський військовий лісгосп" відбулось шляхом приєднання його до ДП "Волинський військовий лісгосп", який є правонаступником відповідача.

Також суд виходив з того, що наказу про скорочення чисельності та штату працівників у зв`язку із припиненням юридичної особи ДП "Костопільський військовий лісгосп" не було і з врахуванням того, що припинення його відбулось шляхом приєднання його до ДП "Волинський військовий лісгосп", то в силу вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України відповідач був зобов`язаний запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю.

На вказане рішення адвокат Таргоній Валерій Олександрович, діючий від імені ДП "Костопільський військовий лісгосп", подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому він послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що на ДП "Костопільский військовий лісгосп" проводилось скорочення чисельності штату, про що вказано у оскаржуваному наказі, а всі посади майстрів лісу у ДП "Волинський військовий лісгосп" були зайняті, а тому ДП "Волинський військовий лісгосп" не запропонував посаду позивачу.

Також вказав, що судом не враховано й того, що на даний час в ДП "Костопільский військовий лісгосп" відсутня організаційна форма державного підприємства, відсутні поточні рахунки підприємства, щоб стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за нібито час вимушеного прогулу.

Також зазначив, що судом не враховано того, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стверджується, що у ДП "Костопільский військовий лісгосп" відсутні відомості про юридичну особу-правонаступника, а на час формування цього витягу це ДП перебуває в стані припинення.

Також вказав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ДП "Волинський військовий лісгосп" не є правонаступником ДП "Костопільський військовий лісгосп".

Також зазначив, що судом першої інстанції неправильно обчислена сума стягнення за час вимушеного прогулу, а саме: сума стягнення має становити 233 382,72 грн, а не 280 555 грн (у квітні 2021 року було 21 робочий день, нараховано було 18795,29 грн; у травні 2021 року було 18 робочих днів, нараховано було 11244,08 грн; таким чином середньоденний заробіток становив 770,24 грн).

Крім того вказав, що судом першої інстанції був неправильно обчислений і судовий збір, замість визначеного 4 621 грн має бути сума 4 208 грн.

У своєму відзиві адвокат Євгеюк Олександр Євстафійович, діючий від імені ОСОБА_1 , просить вказану апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому вказав на правомірність встановлення судом першої інстанції порушення з боку відповідача ст.49-2 КЗпП України при звільненні позивача за п.1 ст.40 КЗпП України. Також зазначив, що розмір присудженого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу (280 555,00 грн) є навіть меншим, ніж розмір такого, обчисленого відповідно до закону, враховуючи кількість робочих днів вимушеного прогулу, за його розрахунком, в 303 дні (286 222,89 грн).

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданої 20.07.1976 року:

--- позивач з 01.08.2011 року прийнятий на посаду лісника в Костопільський військовий лісгосп відповідно до наказу № 73-к від 01.08.2011 року;

--- 06.01.2011 року переведений на посаду майстра лісу, відповідно до наказу № 19-к від 06.01.2012 року;

--- 07.11.2013 року переведений на посаду майстра лісу в Костопільський лісгосп ДП "Львівський військовий лісокомбінат", відповідно до наказу № 34 від 07.11.2013 року;

--- 11.08.2015 року переведений на посаду головного інженера, відповідно до наказу № 111-к від 11.08.2015 року;

--- 30.09.2019 року звільнений у зв`язку з переведенням на ДП "Костопільський військовий лісгосп" на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, відповідно до наказу № 147-к від 30.09.2019 року;

--- 01.10.2019 року прийнятий механіком в ДП "Костопільський військовий лісгосп" в порядку переведення з Костопільського військового лісгоспу ДП "Львівський військовий лісокомбінат", відповідно до наказу від 30.09.2019 року;

--- 22.06.2021 року звільнений у зв`язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, відповідно до наказу №265-к від 18.06.2021 року (а.с.7-8).

Із наказу Міністерства оборони України № 93 від 13.04.2021 року "Про реорганізацію державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" вбачається, що відповідно до Положення про Міністерство оборони України та у зв`язку із проведенням у міністерстві організаційних заходів наказано:

--- припинити юридичну особу - Державне підприємство "Костопільський військовий лісгосп", реорганізувавши його шляхом приєднання до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп";

--- визначити Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп" правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп";

--- основні фонди та оборотні засоби, інші цінності Державного підприємства "Костопільский військовий лісгосп", що реорганізовується, закріпити за державним підприємством "Волинський військовий лісгосп" на праві господарського відання згідно з затвердженим передавальним актом як внески до його статутного капіталу;

--- для проведення реорганізації Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" призначено комісію - голова комісії - тимчасово виконуючий обов`язки директора ДП "Волинський військовий лісгосп" Панасюк Сергій Миколайович, головний бухгалтер ДП "Волинський військовий лісгосп" - Хітрош Володимир Олександрович, інженер лісового господарства ДП "Волинський військовий лісгосп" - Філюк Михайло Сергійович (а.с.15-16).

Згідно з наказом №43 "Про попередження про майбутнє вивільнення" від 20.04.2021 року голови комісії з реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" ТВО директора ДП "Волинський військовий лісгосп" Сергія Панасюка, у зв`язку з проведенням організаційних заходів при реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" шляхом приєднання до ДП "Волинський військовий лісгосп" на підставі наказу Міністерства оборони України від 13.04.2021 року №93, наказано попередити 58 працівників ДП "Костопільський військовий лісгосп" про майбутнє вивільнення з 21.06.2021 року за п.1 ст.40 КЗпП України згідно зі списком, в тому числі позивача ОСОБА_1 - №9 у списку (а.с.10-11).

Із попередження механіку ДП "Костопільський військовий лісгосп" ОСОБА_1 від 20.04.2021 року вбачається, що у зв`язку із проведенням реорганізаційних заходів при реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" шляхом приєднання до ДП "Волинський військовий лісгосп", на підставі наказу № 43 від 20.04.2021 року, відповідно до ст.49-2 КЗпП України, голова комісії з реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" ТВО директора ДП "Волинський військовий лісгосп" Сергій Панасюк попередив ОСОБА_1 про майбутнє звільнення із займаної осади за п.1 ст. 40 КЗпП України 21.06.2021 р. (а.с.9).

Наказом №65-к від 18.06.2021 року Панасюка Сергія - голови комісії з реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" лісничого Бахівського лісництва ДП "Волинський військовий лісгосп" було звільнено ОСОБА_1 , механіка 22.06.2021 року у зв`язку з скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України. Підстава вказаного наказу - наказ від 20.04.2021 року "Про попередження про майбутнє вивільнення" (а.с.12).

Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить підпис останнього у наказі.

Із довідки ДП "Костопільський військовий лісгосп" №25 від 24.06.2021 року вбачається, що дохід ОСОБА_1 у ДП "Костопільський військовий лісгосп" за період з 01.01.2021 року по 22.06.2021 року склав 123939,76 грн, з яких за січень 2021 року нараховано 11615,30 грн - до виплати 9234,17 грн, за лютий 2021 року нараховано 14143,50 грн - до виплати 11244,08 грн, за березень 2021 року нараховано 14143,50 грн - до виплати 11244,08 грн, за квітень 2021 року нараховано 23641,88 грн - до виплати 18795,29 грн, за травень 2021 року нараховано 14143,50 грн - до виплати 11244,08 грн, за червень 2021 року нараховано 46252,08 грн - до виплати 37232,93 грн (а.с.13).

У довідці №10 від 29.06.2021 року Первинної профспілкової організації працівників Збройних Сил України ДП "Костопільський військовий лісгосп" вбачається, що ОСОБА_1 є членом вказаної профспілкової організації з 19.09.2014 року (а.с.14).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 23.11.2021 року, Державне підприємство "Костопільський військовий лісгосп" (Код ЄДРПОУ: 43251937) знаходиться в стані припинення, керівник - Шумило Анатолій Іванович , відомості про комісію з припинення: Панасюк Сергій Миколайович - ліквідатор, Хітрош Володимир Олександрович - комісія з припинення, Філюк Михайло Сергійович - комісія з припинення, дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні (а.с.82-85).

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 06.05.2022 року було зупинено провадження по цій справі, запропоновано виборному органу первинної профспілкової організації працівників Збройних Сил України ДП "Костопільский військовий лісгосп" протягом 30 днів з участю позивача розглянути питання про надання згоди на звільнення позивача згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.90-91).

Із витягу з протоколу № 7 засідання профкому ППО ПЗСУ ДП "Костопільский військовий лісгосп" від 24.05.2022 року вбачається, що був розгляд подання від 12.05.2022 року № 248 голови комісії з реорганізації ДП "Костопільский військовий лісгосп", згідно ухвали від 06.05.2022 року, про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. Ухвалили надати згоду на звільнення позивача згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.94).

Ухвалою цього ж суду від 15.06.2022 року провадження по справі поновлено (а.с.95).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 15.09.2022 року, ДП "Волинський військовий лісгосп", керівник - Максимчук Віктор Васильович , відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення відсутні, дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні (а.с.109-112).

Відповідно до Експрес-аналізу контрагента ДП "Костопільський військовий лісгосп", наказу по Міністерству оборони України № 305 від 06.10.2021 року "Про внесення змін до Статуту державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" та Статуту державного підприємства "Волинський військовий лісгосп", які долучено до заяви, відповідач ДП "Костопільський військовий лісгосп" припинив своє існування з 22.11.2022 року шляхом приєднання до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп", яке є правонаступником ДП "Костопільський військовий лісгосп".

У ході апеляційного розгляду справи адвокатом Євгеюком Олександром Євстафійовичем, діючим від імені ОСОБА_1 , подана заява про заміну відповідача на його правонаступника, а саме на Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп".

Заява обґрунтована тим, що відповідач ДП "Костопільський військовий лісгосп" припинив своє існування з 22.11.2022 року шляхом приєднання до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп", що вбачається з записів з ЄДРЮОФОПГФ, наказу по Міністерству оборони України № 305 від 06.10.2021 року "Про внесення змін до Статуту державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" та Статуту державного підприємства "Волинський військовий лісгосп".

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року заява адвоката Євгеюка Олександра Євстафійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про заміну відповідача на його правонаступника було задоволено. У цій справі залучено до участі замість Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" його правонаступника Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп".

Із листа директора ДП "Волинський військовий лісгосп" від 12.10.2021 року вбачається, що станом на 20.04.2021 року наявні вакансії:

--- інженер з охорони праці - 1 пос.;

--- завідувач господарства - 0,5 пос. (суміщення);

--- інспектор з кадрів - 1 пос. (суміщення);

--- старший майстер лісу Бережницького лісництва - 1 пос.;

--- майстер лісу Поворського лісництва - 1 пос.

Також у цьому листі вказана інформації щодо наявних вакансій станом на 01.06.2021 року:

--- інженер з охорони праці - 1 пос.;

--- завідувач господарства - 1 пос.;

--- інспектор з кадрів - 1 пос. (суміщення);

--- старший майстер лісу Бережницького лісництва - 1 пос.;

--- майстер лісу Поворського лісництва - 1 пос.

Крім того вказані наявні вакантні посади станом на 22.06.2021 року:

--- інспектор з охорони праці - 0,5 пос.;

--- інспектор з кадрів - 0,5. пос. (суміщення) (а.с.53).

У листі заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області на виконання ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 09.09.2021 року по справі №564/1979/21 повідомили, що в період квітень-червень 2021 року ДП "Костопільський військовий лісгосп" подано одне повідомлення про прийняття працівника на роботу про працевлаштування ОСОБА_8 , наказ від 27.04.2021 року № 50-к, категорія особи - наймані працівники без трудової книжки (а.с.45).

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що останній з 14.01.2021 року працював у ДП "Костопільський військовий лісгосп" на посаді водія автотранспортного засобу легкового авто УАЗ-3151, а 22.06.2021 року його було звільнено з посади у зв`язку з переведенням в ДП "Волинський військовий лісгосп". Також вказано, що 23.06.2021 року його було прийнято водієм пожежного авто в порядку переведення з ДП "Костопільський військовий лісгосп" (а.с.87-88).

Відповідно до Додатку 5 до Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платників податків - фізичних осіб… - вбачається, що із 66 осіб, які працювали у ДП "Костопільський військовий лісгосп", у червні 2021 року 34 особи було звільнено за п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України (припинення трудового договору на підставі переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду) (а.с.117-121).

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції правильним по суті, однак не погоджується з визначенням належного відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті (зокрема у разі ліквідації, реорганізації), допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 943/857/21.

Щодо правонаступництва та належного відповідача

Відповідно до ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 р. у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що "у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації".

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч.2 ст.167 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі № 296/443/16-ц зроблено висновок, що "у ст.ст.104 та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. З урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та не пов`язується з державною реєстрацією припинення ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" датою виникнення універсального правонаступництва Житомирського державного технологічного університету щодо ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 933 - 15 вересня 2015 р., з якої він є правонаступником ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій".

Проаналізувавши вищевказане законодавство та висновки Верховного Суду,суд апеляційної інстанції звертає увагу, що датою виникнення правонаступництва ДП "Волинський військовий лісгосп" щодо ДП "Костопільський військовий лісгосп" слід вважати дату видання наказу Міністерства оборони України № 93, а саме: 13.04.2021 року. В цьому наказі вказано, що відбулося припинення юридичної особи - ДП "Костопільський військовий лісгосп", реорганізувавши його шляхом приєднання до ДП "Волинський військовий лісгосп" та визначено ДП "Волинський військовий лісгосп" правонаступником всіх прав та обов`язків ДП "Костопільський військовий лісгосп".

А тому, інформація у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ДП "Костопільський військовий лісгосп" (відповідач) знаходиться в стані припинення та відсутність відомостей про правонаступника у цьому ж Реєстрі є такою, що не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи. Тобто момент переходу прав від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання, не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд вважає, що належним відповідачем у справі є ДП "Волинський військовий лісгосп", а тому ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13.12.2022 року було залучено до участі замість ДП "Костопільський військовий лісгосп" його правонаступника ДП "Волинський військовий лісгосп".

Щодо дотримання підприємством вимог ч.2 ст. 40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України при звільненні позивача

Так, 20.04.2021 року на підставі наказу № 43 від 20.04.2021 року ("Про попередження про майбутнє вивільнення"), відповідно до ст.49-2 КЗпП України, у зв`язку із проведенням реорганізаційних заходів при реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" шляхом приєднання до ДП "Волинський військовий лісгосп", голова комісії з реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" ТВО директора ДП "Волинський військовий лісгосп" Сергій Панасюк попередив ОСОБА_1 про майбутнє звільнення із займаної осади за п.1 ст. 40 КЗпП України з 21.06.2021 р.

18.06.2021 року наказом №65-к від голови комісії з реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" лісничого Бахівського лісництва ДП "Волинський військовий лісгосп" позивача, механіка,було звільнено, 22.06.2021 року у зв`язку з скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 43. Із вказаним наказом позивач ознайомлений під підпис.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 06.05.2022 року було зупинено провадження по цій справі, запропоновано виборному органу первинної профспілкової організації працівників Збройних Сил України ДП "Костопільский військовий лісгосп" протягом 30 днів з участю позивача розглянути питання про надання згоди на звільнення позивача згідно з п.1 ст.40 КЗпП України.

24.05.2022 року під час засідання профкому ППО ПЗСУ ДП "Костопільский військовий лісгосп" відбувся розгляд подання від 12.05.2022 року № 248 голови комісії з реорганізації ДП "Костопільский військовий лісгосп" та було ухвалено надання згоди на звільнення позивача згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України. 15.06.2022 року провадження по справі було поновлено.

Матеріали справи не містять доказів дотримання підприємством вимог ч.2 ст. 40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а саме відсутні докази пропозицій іншої роботи у ДП "Волинський військовий лісгосп", враховуючи, що вказане є не правом, а обов`язком відповідача як гарантія для працівника при скорочення чисельності.

Підприємство вважалось би таким, що належно виконало вимоги вказаних статей, якщо б були наявні належні докази пропозицій іншої посади або відмова позивача від отриманих пропозицій.

Натомість, відповідач визнає, і при апеляційному розгляді справи представник ДП "Волинський військовий лісгосп" це підтвердив, що ніяких пропозицій позивачу іншої роботи у ДП "Волинський військовий лісгосп" не пропонувалося.

При цьому апеляційний суд також враховує, що у ДП "Волинський військовий лісгосп":

--- станом на 20.04.2021 року були наявні вакансії: інженер з охорони праці - 1 пос.; завідувач господарства - 0,5 пос. (суміщення); інспектор з кадрів - 1 пос. (суміщення);старший майстер лісу Бережницького лісництва - 1 пос.;майстер лісу Поворського лісництва - 1 пос.;

--- станом на 01.06.2021 року були наявні вакансії: інженер з охорони праці - 1 пос.; завідувач господарства - 1 пос.; інспектор з кадрів - 1 пос. (суміщення); старший майстер лісу Бережницького лісництва - 1 пос.; майстер лісу Поворського лісництва - 1 пос.;

--- станом на 22.06.2021 року були наявні вакантні посади: інспектор з охорони праці - 0,5 пос.; інспектор з кадрів - 0,5. пос. (суміщення).

Крім того, в матеріалах справи наявні підтвердження того, що все ж таки переведення із ДП "Костопільський військовий лісгосп" до ДП "Волинський військовий лісгосп" було. Зокрема, як було зазначено, із Додатку 5 до Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платників податків - фізичних осіб… вбачається, що із 66 осіб, які працювали у ДП "Костопільський військовий лісгосп", у червні 2021 року 32 особи, у тому числі і позивач, були звільнені за п.1 ст.40 КЗпП України, а 34 особи було звільнено за п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України (припинення трудового договору на підставі переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду). Серед таких 34-х осіб був, наприклад, ОСОБА_9 , якого було звільнено з посади водія автотранспортного засобу легкового авто УАЗ-3151 у ДП "Костопільський військовий лісгосп" у зв`язку з переведенням в ДП "Волинський військовий лісгосп". З 23.06.2021 року його було прийнято водієм пожежного авто в порядку переведення з ДП "Костопільський військовий лісгосп". Також серед таких були 13 майстрів лісу, 4 підсобних робітників, 1 помічник лісничого тощо.

Тобто, враховуючи трудову біографію позивача (працював лісником, майстром лісу, головним інженером, механіком), він міг би, за наявності такої пропозиції з боку відповідача, працювати на вказаних вище посадах.

Отже, зазначені порушення під час процедури звільнення є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині, однак при цьому помилився з датою поновлення на роботі (з 22.06.2021 року), оскільки цей день звільнення є останнім робочим днем. Відтак, датою поновлення на роботі має бути наступний день після звільнення, а саме 23 червня 2021 року.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині дати поновлення позивача на роботі слід змінити, зазначивши про поновлення позивача на роботі саме з 23.06.2021 року.

Щодо розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір; вказаний орган одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При обчисленні середньої заробітної плати апеляційний суд враховував Порядок обчислення середньої заробітної плати № 100, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року.

Відповідно до абз.3 ч.2 розділу ІІ Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Із матеріалів справи вбачається, що в останні 2 місяці, що передували звільненню сукупний дохід позивача за квітень 2021 року склав 23 641,88 грн (22 робочих дні), за травень 2021 року склав 14 143,50 грн (18 робочих дні).

При цьому є неправильним посилання скаржника на те, що у квітні 2021 року кількість робочих днів становила 21, оскільки в дійсності вона становила 22, як і зазначив суд першої інстанції. Також є неправильним посилання скаржника на заробітну плату позивача у квітні 2021 року в розмірі 18 795,29 грн та у травні 2021 року в розмірі 11 244,08 грн, оскільки вказані суми (відповідно 18 795,29 грн та 11 244,08 грн) нараховані вже після утримання податків та платежів, проте суд стягнув середній заробіток, який містив у собі зазначені обов`язкові податки та платежі, й зазначив про необхідність їх вирахування.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 944,63 грн = (23641,88 грн +14143,50 грн) /40 роб.днів.

Суд першої інстанції зробив розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: 280 555 грн за період з 22.06.2021 року по 16.09.2022 року (дата ухвалення рішення суду першої інстанції) включно.

Натомість, враховуючи кількість робочих днів у 316 дні за період з 23.06.2021 року (наступного дня після звільнення) по 16.09.2022 року включно (день ухвалення рішення судом першої інстанції) при 5-денному робочому тижні (що сторонами не заперечується), розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу має становити 298 503,08 грн (316 дні х 944,63 грн).

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, з урахуванням того, що рішення суду позивачем не оскаржується, що свідчить про те, що він фактично погодився з розміром стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу в 280 555 грн, апеляційний суд приймає до уваги розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахований судом першої інстанції, у розмірі 280 555,00 грн.

Таким чином, вказана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу (280 555,00 грн) підлягає стягненню з належного відповідача на користь позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції

З огляду на зазначене, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу адвоката Таргонія В.О., діючого від імені ДП "Костопільський військовий лісгосп", правонаступником якого є ДП "Волинський військовий лісгосп", слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції слід змінити в частині дати поновлення позивача на роботі, зазначивши про поновлення позивача на роботі з 23.06.2021 року. В решті це ж рішення слід залишити без змін.

При цьому, оскільки рішення суду першої інстанції по суті є правильним, то не підлягають розподілу судові витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і є такими, що висновків суду не спростовують.

Зокрема не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що всі посади майстрів лісу у ДП "Волинський військовий лісгосп" були зайняті, а тому ДП "Волинський військовий лісгосп" не запропонував посаду позивачу. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що, як було зазначено, у ДП "Волинський військовий лісгосп": --- станом на 20.04.2021 року були наявні вакансії: інженер з охорони праці - 1 пос.; завідувач господарства - 0,5 пос. (суміщення); інспектор з кадрів - 1 пос. (суміщення);старший майстер лісу Бережницького лісництва - 1 пос.; майстер лісу Поворського лісництва - 1 пос.; --- станом на 01.06.2021 року були наявні вакансії: інженер з охорони праці - 1 пос.; завідувач господарства - 1 пос.; інспектор з кадрів - 1 пос. (суміщення); старший майстер лісу Бережницького лісництва - 1 пос.; майстер лісу Поворського лісництва - 1 пос.; --- станом на 22.06.2021 року були наявні вакантні посади: інспектор з охорони праці - 0,5 пос.; інспектор з кадрів - 0,5. пос. (суміщення). Також було встановлено, що із 66 осіб, які працювали у ДП "Костопільський військовий лісгосп", у червні 2021 року 32 особи, у тому числі і позивач, були звільнені за п.1 ст.40 КЗпП України, а 34 особи було звільнено за п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України (припинення трудового договору на підставі переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду). Проте матеріали справи не містять доказів дотримання підприємством вимог ч.2 ст. 40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а саме відсутні докази пропозицій позивачу іншої роботи у ДП "Волинський військовий лісгосп", враховуючи, що вказане є не правом, а обов`язком відповідача як гарантія для працівника при скорочення чисельності. Більш того, відповідач не заперечує проти того, що ніяких пропозицій позивачу з приводу працевлаштування не пропонував.

Також, слід залишити поза увагою посилання на неврахування судом того, що ДП "Волинський військовий лісгосп" не є правонаступником ДП "Костопільський військовий лісгосп". При цьому апеляційний суд враховує, що вказаний довід спростовується зазначеними вище доказами, які свідчать про протилежне, а саме: наказом Міністерства оборони України № 93 від 13.04.2021 року "Про реорганізацію державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп", Експрес-аналізом контрагента ДП "Костопільський військовий лісгосп", наказом по Міністерству оборони України № 305 від 06.10.2021 року "Про внесення змін до Статуту державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" та Статутом державного підприємства "Волинський військовий лісгосп".

Також підлягають відхиленню й посилання на неправильність обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що розмір присудженого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу (280 555,00 грн) є навіть меншим, ніж розмір такого, обчисленого відповідно до закону, враховуючи кількість робочих днів вимушеного прогулу в 316 дні (298 503,08 грн). Апеляційний суд враховує також і те, що, як вже було зазначено, вказані суми (заробітна плата позивача у квітні 2021 року в розмірі 18 795,29 грн та у травні 2021 року в розмірі 11 244,08 грн) нараховані вже після утримання податків та платежів, проте суд стягнув середній заробіток, який містив у собі зазначені обов`язкові податки та платежі, й зазначив про необхідність їх вирахування. Суд апеляційної інстанції відхиляє довід скаржника, наданий ним 21.02.2023 року у письмових Поясненнях на відзив позивача, про помилковість зарахування судом до середнього заробітку премії за 1 квартал 2021 року, оскільки зазначений довід не вказувався в апеляційній скарзі, а також виходячи із того, що суд, розраховуючи розмір середнього заробітку позивача, враховував Довідку від 24.06.2021 року, надану відповідачем, про розмір сукупного доходу позивача за січень-травень 2021 року, в якій (довідці) не було жодних посилань на премію за 1 квартал 2021 року.

Також слід залишити поза увагою посилання на неправильність обчислення судом судового збору, а саме замість визначеного 4 621 грн має бути сума 4 208 грн. При цьому апеляційний суд враховує те, що судом першої інстанції розмір судового збору обрахований відповідно до закону, а саме в розмірі 4621грн з урахуванням двох вимог немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру в 280 555,00 грн (0,4 х 2 х 2270грн + 1% від 280555грн).

Натомість частково враховані посилання скаржника на те, що на даний час в ДП "Костопільский військовий лісгосп" відсутня організаційна форма державного підприємства, відсутні поточні рахунки підприємства, щоб стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за нібито час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Таргонія Валерія Олександровича, діючого від імені Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп", правонаступником якого є Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп", задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року змінити в частині дати поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі, зазначивши про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві "Волинський військовий лісгосп" на посаді механіка з 23 червня 2021 року.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 22 лютого 2023 року.

Головуючий Майданік В.В.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.