Постанова

від 22.02.2023 по справі 179/363/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1470/23 Справа № 179/363/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Магдалинівської селищної ради Новомосковського районну Дніпропетровської області на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку (суддя першої інстанції Ковальчук Т.А. повний текст рішення складено 05 липня 2021 року),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Магдалинівської селищної ради про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку, в якому просила зобов`язати Магдалинівську селищну раду виділити ОСОБА_1 із земельної ділянки площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Новомосковського району Дніпропетровської області в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів.

Рішенням Магадалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку задоволено.

Зобов`язано Магдалинівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04338405) виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із земельної ділянки площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Новомосковського району Дніпропетровської області в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів.

Стягнуто з Магдалинівської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 908) грн.

Із вказаним рішенням суду не погодився голова селищної ради В.А. Дробітько, та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції перебрав на себе повноваження органів місцевого самоврядування, та вийшов за межі своєї компетенції.

ОСОБА_2 просив рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області задоволено.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року скасовано.

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Магдалинівської селищної ради про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області судові витрати в сумі 1 362 грн.

На вказану постанов апеляційного суду позивач подала касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

11 листопада 2022 року цивільна справа № 179/363/21 надійшла до Дніпровського апеляційного суду (м.Дніпро).

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) розміром 5.06 умовних кадастрових гектарів, на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Магдалинівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 (а. с. 8-9).

На території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) знаходиться земельна ділянка площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 14.08.2019 року за Жданівською сільською радою, згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а. с. 12).

07 жовтня 2020 року позивач звернулася до Магдалинівської селищної ради із заявою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів зі складу земельної ділянки площею 6,6 га, кадастровий помер 1222382500:01:001:1166, яка є власністю територіальної громади (а с. 11), однак вказану заяву не розглянуто органом місцевого самоврядування, що також не заперечується представником відповідача.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у комунальній власності Магдалинівської селищної ради (Жданівської сільської ради) перебуває земельна ділянка площею 6,6 га, із складу якої можливо виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині другій статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

У пункті 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18) зазначено, що «у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Оскільки усі землі КСП імені Шевченка в частині ріллі вже розпайовані та виділені громадянам в натурі (на місцевості), позивач має право на отримання земельної ділянкиіз земель резерву (запасу)».

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122 та спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Відповідно до листа Державного комітету України по земельних ресурсам№ 14-17-2-П1580/4251 від 22 серпня 2001 року з урахуванням положень частини другої статті 3, частин четвертої і чотирнадцятої статті 5 ЗК України для забезпечення прав працюючих - як виняток, землі резервного фонду можуть передаватися у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян - членів недержавних сільськогосподарських підприємств, які безпідставно (помилково) не були включені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю даного підприємства і на час його видачі були членами зазначеного підприємства. Колективне сільськогосподарське підприємство за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) звертається з клопотанням до місцевої ради стосовно передачі у колективну власність із земель резервного фонду у розмірі сумарної кількості земельних часток (паїв) даних громадян, які не отримали права на земельну частку (пай).

За статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Крім того, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (стаття 13) також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2020 року за нею визнано право на земельну частку (пай) розміром 5.06 умовних кадастрових гектарів, на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Магдалинівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

У жовтні 2020 року позивач дізналася, що на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) знаходиться земельна ділянка площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Жданівською сільською радою, яка об`єдналася з Магдалинівською селищною радою на підставі Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року було витребувано у Магдалинівської селищної ради Новомосковського районну Дніпропетровської області інформацію, чи є земельна ділянка площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Новомосковського району Дніпропетровської області землями резерву (запасу). Чи існує у Магдалинівської селищної ради Новомосковського районну Дніпропетровської області резервний фонд, в тому числі для надання земельних ділянок особам, які набули право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом (а.с.166).

27 грудня 2022 року на виконання ухвали суду від Голови Магадалинівської селищної ради надійшла відповідь, з якої вбачається, що земельна ділянка відповідної до якої було зроблено запит не відноситься до земель резерву. (а.с.184).

10 січня 2023 року апеляційний судом було напрвалено запит до Новомосковської районної державної адміністрації для отримання інформації яка витребовувалась ухвалою суду від 23 листопада 2022 року (а.с.187).

17 січня 2023 року від Новомосковської районної державної адміністрації надійшла відповідь, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи, та запропоновну було звернутись до відділу № 6 управління адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с.190-191).

18 січня 2023 року Дніпровським апеляційний судом було направлено запит до відділу № 6 управління адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на отримання інформації: Чи призначена земельна ділянка площею 6,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Магдалинівської селищної ради (колишньої Жданівської сільської ради) Новомосковського району Дніпропетровської області землями резерву (запасу).Чи існує у Магдалинівської селищної ради Новомосковського районну Дніпропетровської області резервний фонд, в тому числі для надання земельних ділянок особам, які набули право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом (а.с.192).

24 січня 2023 року на адресу суду відділ № 6 управління адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надіслав відповідь, з якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222382500:01:001:1166 знаходиться на території Магдалинівської селищної ради площею 6,6000 ґа для ведення товарного сільського виробництва була передана в приватну власність на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №129144 від 16.07.2002 року члену КДСП «СТЕПОВИЙ» ОСОБА_4 згідно сертифікату ДП № 038363 від 14.01.1997 року, розпорядження голови Магдалинівської райдержадміністрації про передачу у приватну власність № 365-р від 10.06.2022 року. Інформація щодо наявностірезервного фонду у Магдалтнівській селищної раді у відділу відсутня (а.с.195, 198-200).

30 січня 2023 року Дніпровським апеляційним судом було зроблено запит до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області для отримання інформації:

Чи ведеться облік резервного фонду земель запасу Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, чи є обов`язковим формування резервного фонду земель запасу, чи існує у Магдалинівської селищної ради Новомосковського районну Дніпропетровської області резервний фонд, в тому числі для надання земельних ділянок особам, які набули право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

13 лютого 2023 року від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшла відповідь, з якої вбачається, що інформація щодо обліку резервного фонду земель запасу Магдалинівської селищної ради у Відділу відсутня, створення резервного фонду під час паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств є обов`язковою, інформація щодо наявності у селищої ради резервного фонду земель у Відділі також відсутня. (а.с.210).

Відповідно до пункту 21 розділу Х Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Згідно пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України землями комунальноївласності територіальнихгромад вважаютьсявсі землідержавної власності,розташовані замежами населенихпунктів умежах такихтериторіальних громад,крім земель: а)що використовуютьсяорганами державноївлади,державними підприємствами,установами,організаціями направі постійногокористування (утому числіземельних ділянок,що перебуваютьу постійномукористуванні державнихлісогосподарських підприємств,та земельводного фонду,що перебуваютьу постійномукористуванні державнихводогосподарських підприємств,установ,організацій,Національної академіїнаук України,національних галузевихакадемій наук); б)оборони; в)природно-заповідногота іншогоприродоохоронного призначенняв межахоб`єктів ітериторій природно-заповідногофонду загальнодержавногозначення,лісогосподарського призначення; г)зони відчуженнята зонибезумовного (обов`язкового)відселення території,що зазналарадіоактивного забрудненнявнаслідок Чорнобильськоїкатастрофи; ґ)під будівлями,спорудами,іншими об`єктаминерухомого майнадержавної власності; д)під об`єктамиінженерної інфраструктуризагальнодержавних таміжгосподарських меліоративнихсистем державноївласності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Частиною першою та десятою статті 25 Земельного кодексу України визначено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Враховуючи викладене, оскільки, рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2022 року за позивачкою визнано право на земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів, на території Магдалинівської селищної ради в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , та оскільки законом прямо передбачено створювати резервний фонд земель, який створюється після приватизації земель розташованих на відповідній територіальній громаді, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог. Проте, з урахуванням того, що під час апеляційного перегляду з`ясувалось, що земельна ділянка площею 6,6 ґа кадастровий номер 1222382500:01:001:1166, стосовно якої у позивачки були позовні вимоги, належить на праві приватної власності на землю серія Р1 № 129144 від 16.07.2002 року члену КДСП «СТЕПОВИЙ» ОСОБА_4 згідно сертифікату ДП № 038363 від 14.01.1997 року, розпорядженням голови райради про передачу у приватну власність № 365-р від 10.06.2002 року, апеляційний суд вважає, судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено обставини справи, що призвило до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеню, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року скасуванню, із частковим задоволеням позовних вимог ОСОБА_1 . А саме про зобов`язання Магдалинівську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 із резервного фонду земель запасу земельну ділянку площею 5,06, умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги.

Керуючись статтями 141,367,374,376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Магдалинівської селищної ради Новомосковського районну Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку задовольнити частково.

Зобов`язати Магдалинівську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 із резервного фонду земель запасу земельну ділянку площею 5,06, умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області в натурі (на місцевості).

Стягнути з Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338405, адреса: Дніпропетровська область, Новомосковський (Магдалинівський) район, смт. Магдалинівка, вул. Центральна, 32) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги у розмірі 2724 (дві тисячи сімсот двадцять чотири) гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2023 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи