Ухвала

від 24.02.2023 по справі 522/10548/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

24.02.2023

Справа № 522/10548/19

Провадження № 1-кс/522/1264/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2023 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту на автомобіль Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

встановив:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на автомобіль Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання про скасування арешту майна обґрунтовано тим, що він не є підозрюваним або особою, яка несе цивільну відповідальності за шкоду завдану діяннями, він є добросовісним набувачем автомобіля Toyota RAV-4, арештований автомобіль Toyota RAV-4 не є речовим доказом у кримінальному провадженні та не відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Від ОСОБА_3 надійшла заява в якій він просить клопотання розглядати за його відсутності, а також підтримує клопотання.

Прокурор був повідомлений про час та місце розгляду клопотання, однак до суду не з`явився та клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Таким чином, вважаю, що оскільки учасники судового розгляду, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явилися, письмових заяв про відкладення розгляду клопотання не надали, клопотання має бути розглянуто у відсутності зазначених осіб, відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна, докази, на які посилається власник майна в обґрунтування вищевказаних вимог клопотання, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року,, накладено арешт на майно, зокрема, на автомобіль Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 .

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на зазначений автомобіль, так як він не є підозрюваним або особою, яка несе цивільну відповідальності за шкоду завдану діяннями, він є добросовісним набувачем автомобіля Toyota RAV-4, арештований автомобіль Toyota RAV-4 не є речовим доказом у кримінальному провадженні та не відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження не встановлено доказів того, що автомобіль автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 , має ознаки речового доказу у вказаному кримінальному провадженні та він був набутий у власність кримінально протиправним шляхом.

З 2017 року вказаний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу належить на праві власності ОСОБА_3 .

При цьому, під час проведення перереєстрації Територіальним сервісним центром було здійснено перевірку автомобілю та встановлено, що транспортний засіб у розшуку, під арештом, забороною зняття з обліку не перебуває.

На момент розгляду клопотання автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 він на праві власності належить ОСОБА_3 , який не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні та взагалі не має до нього будь-якого відношення, так як навіть цивільні позові до нього не подані.

За таких обставин ОСОБА_3 є добросовісним набувачем автомобіля марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 .

В свою чергу абзацом 2 ч.10 ст.170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Окремо слідчий суддя зауважує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється неефективно і з 16 серпня 2013 року (моменту внесення відомостей про злочин до ЄРДР) до теперішнього часу жодній особі не було повідомлено про підозру.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Оцінюючи викладені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про те, що у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12013170470005312 від 16 серпня 2013 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відсутні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для накладення арешту на автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 , який на законних підставах належить на праві власності ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає, що власником майна доведено та стороною обвинувачення не спростовано, що в подальшому застосуванні арешту майна на автомобіль Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 , відпала потреба, тому заявлене клопотання підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, слідчий суддя, враховуючи доводи клопотання та надані в його обґрунтування матеріали, а також вищевикладені приписи закону, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог вищевказаного клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на автомобіль Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року, задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року на автомобіль Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 .

Виконання ухвали покласти на слідчого у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: