Ухвала

від 05.08.2024 по справі 522/10548/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

05.08.2024

Справа № 522/10548/19

Провадження № 1-кс/522/3520/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на автомобіль «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2022 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на автомобіль «Mitsubishi Lancer», кузов НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2022 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання про скасування арешту майна обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 не є підозрюваним або особою, яка несе цивільну відповідальності за шкоду завдану діяннями, він є добросовісним набувачем автомобіля, арештований автомобіль не є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки не відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Представник власника майна ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить задовільнити клопотання та скасувати арешт, накладений на вищевказаний автомобіль.

Слідчій та прокурор в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Таким чином, вважаю, що оскільки учасники судового розгляду, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явилися, письмових заяв про відкладення розгляду клопотання не надали, клопотання має бути розглянуто у відсутності зазначених осіб, відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна, докази, на які посилається власник майна в обґрунтування вищевказаних вимог клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст.174КПКУкраїни підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2022 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року, накладено арешт на майно, зокрема, на автомобіль «Mitsubishi Lancer», кузов НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_4 що ніким не оспорюється.

За змістом ст. 2, п.18 ст. 3, ст. 7 КПК України здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відноситься до повноважень слідчого судді. Такі повноваження слідчій суддя повинен реалізовувати в порядку визначеному на основі завдань кримінального провадження і загальних його засад.

Так згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінальногопровадження єзахист особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане булапіддана необґрунтованомупроцесуальному примусуі щобдо кожногоучасника кримінальногопровадження булазастосована належнаправова процедура.

Така складна конструкція зазначеної базової норми кримінального процесуального закону вимагає від слідчого судді певної гнучкості та розсудливості задля захисту осіб, суспільства та держави від кримінальних правопорушень шляхом повного та неупередженого розслідування і охороною прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим щоб, зокрема жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Основоположною і наскрізною засадою кримінального провадження є принцип верховенства права, який розкриває ст. 8 КПК України і полягає він у тому, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Засаду недоторканості права власності розкриває ст. 16 КПК України і зводиться той принцип до того, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Дійсно, обмеження права власності на зазначений транспортний засіб здійснюється на підставі ухвали слідчого судді відповідно до вимог кримінально процесуального закону як забезпечувальний захід. Водночас неможливо залишити поза увагою тривалість такого обмеження в контексті ефективності досудового розслідування і розумності строків його проведення, тобто строків, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень як це випливає зі змісту ст. 28 КПК України.

Як вбачається з наданих матеріалів з моменту накладення арешту на вищезазначений транспортний засіб жодній особі про підозру не повідомлено, при цьому кримінальне провадження не закрито, хоча було розпочато понад десять років тому, що свідчить про неефективність досудового розслідування. При цьому, має місце триваюче обмеження права власності особи, яке ніким не оспорено шляхом інших доступних правових процедур.

За таких обставин подальше обмеження права власності в рамках цього кримінального провадження на цей час не можна вважати виправданим, тому слідчий суддя оцінюючи надані матеріали за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що в подальшому у застосуванні арешту вищезазначеного транспортного засобу відпала потреба і це є підставою для його скасування відповідно до приписів ст. 174 КПК України.

Відтак клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на автомобіль «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2022 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2022 року у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року на автомобіль «Mitsubishi Lancer», кузов НОМЕР_2 .

Виконання ухвали покласти на слідчого у кримінальному провадженні №12013170470005312 від 16.08.2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: