Ухвала

від 23.02.2023 по справі 357/10841/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10841/22

Провадження № 2-з/357/13/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву, про забезпечення зустрічного позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

21.02.2023 ОСОБА_2 подав вказану заяву, в якій просить вжити заходи забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом заборони відчуження земельної ділянки площею 0,2519 га з кадастровим номером: 3220484401:02:004:0020, для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №107080 від 16.12.1998.

Заяву обґрунтовує тим, що керуючись ст. 193 ЦПК України він подав зустрічну позовну заяву по справі №357/10841/22, в якій просить усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером : 3220484401:02:004:0020; скасувати у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю запис №85 від 16 грудня 1998 року та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484401:02:004:0020 та визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії II-КВ№107080 від 16.12.1998, виданий на ім`я ОСОБА_1 .13.05.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Рокитнянського району Київської області Калітенко Л.Б., зареєстрований в реєстрі за №1797, площею 0,2500 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, місце розташування якої: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 була власником подарованої ОСОБА_2 земельної ділянки на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії II-КВ №107079 від 30.12.1998, який був виданий ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 22 скликання Олійниково-Слобідської Ради народних депутатів від 20 грудня 1996 року, у той час як ОСОБА_1 отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ№107080 від 16.12.1998 на підставі рішення 11-73 сесії 22 скликання Ол.Слобідської сільської Ради народних депутатів від 21 серпня 1997 року, тобто пізніше ніж було прийнято рішення про передання у власність земельної ділянки ОСОБА_3 . Враховуючи вище викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що саме земельна ділянка ОСОБА_1 була накладена на земельну ділянку ОСОБА_3 , частина якої була подарована ОСОБА_2 .. Під час проведення державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 3220484401:02:004:0011 державний реєстратор, у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, ймовірно перевіряв чи не знаходиться в межах земельної ділянки ОСОБА_2 інша земельна ділянка або її частина та не виявив жодних порушень, що свідчить про те, що Позивачем за первісним позовом не було розроблено технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та не було внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.Більше того, те, що ОСОБА_2 отримав Державний акт про право власності на землю взагалі виключає можливість накладення (часткове накладення) земельної ділянки з кадастровим номером 3220484401:02:004:0011 на будь-яку іншу земельну ділянку, оскільки в інакшому випадку Державний акт йому видано б не було.Таким чином наразі існує спір щодо факту неправомірного накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 3220484401:02:004:0011 та існує загроза відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3220484401:02:004:0020, яка належить ОСОБА_1 , третім особам (про що Позивачка сама казала своїм сусідам), що може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову, а незабезпечення позовних вимог на даній стадії розгляду справи може ускладнити подальший розгляд справи по суті, та може позбавити ОСОБА_2 на ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.Оскільки однією із зустрічних позовних вимог є визнання недійсним правовстановлюючого документу, то таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами. При цьому, слід зазначити, що застосовуючи у даній справі забезпечення позову у виді заборони на відчуження спірної земельної ділянки, будуть дотримані інтереси та не порушені права всіх учасників справи, як ОСОБА_1 , так й його інтереси. Спосіб забезпечення позову, про застосування якого він просить в цій заяві, є співмірним з позовними вимогами, оскільки забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220484401:02:004:0020, яка належить ОСОБА_1 , жодним чином не позбавляє її права володіння земельною ділянкою та ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування вказаною земельною ділянкою. Також, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження спірної земельної ділянки, з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни його титульного володільця під час судового розгляду справи, жодним чином не створює ОСОБА_1 перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою.Пропозиції щодо зустрічного забезпечення відсутні.

22.02.2023 представник позивача за первісним позовом, адвокат Плаксій Роман Володимирович, подав до суду заперечення на заяву забезпечення позову, в якому зазначив, що відсутні підстави для її задоволення, так як ОСОБА_1 не має та ніколи не мала наміру відчужити спірну земельну ділянку, а навпаки звернулася до суду щоб продовжити користуватися нею. При цьому, відповідачем не надано суду достатніх доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Тому, враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову.

При вирішенні питання щодо забезпечення зустрічного позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пункт 2 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).

Так, предметом зустрічного позову є усунення перешкод у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484401:02:004:0020; скасування у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю запис №85 від 16 грудня 1998 та припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484401:02:004:0020 та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії II-КВ №107080 від 16.12.1998, виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Так, згідно витягу з Державного земельного кадастру (а.с. 13) власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220484401:02:004:0020, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Разом з тим, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).

Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної земельної ділянки площею 0,2519 га з кадастровим номером: 3220484401:02:004:0020, для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_1 , жодним чином не позбавляє власника права володіння нею та ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування вказаним майном. Також, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження спірної земельної ділянки, з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни його титульного володільця під час судового розгляду справи, жодним чином не створює ОСОБА_1 перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою.

Суд вважає переконливими доводи заяви представника позивача про те, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, оскільки у разі передачі земельної ділянки третім особам, вирішення зазначеного спору щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою буде ускладнено та потягне за собою виникнення нових судових спорів.

Аналогічний правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Тому, враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом зустрічних позовних вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо вказаного нерухомого майна і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за зустрічним позовом, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідки заборони відчуження щодо майна, правову підставу для такої заборони, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі зустрічних позовних вимог, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення чи невиконання можливого рішення суду, вважає, що вимога про заборону відчуження земельної ділянки, підлягає до задоволення.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є вирішення питання про право власності саме на те майно, щодо якого позивач за зустрічним позовом просить застосувати заходи забезпечення позову, унеможлививши тим самим його відчуження до вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити.

Вжити заходи забезпечення зустрічного позову, шляхом заборони відчуження земельної ділянки площею 0,2519 га з кадастровим номером: 3220484401:02:004:0020, для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №107080 від 16.12.1998

Боржник: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Стягувач: ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 23.02.2023.

Суддя О. В. Бондаренко