Ухвала

від 22.02.2023 по справі 463/11309/21

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/11309/21

Провадження №1-кс/463/325/23

У Х В А Л А

22 лютого 2023 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в :

адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 13 січня 2023 року звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту на тимчасово вилучене майно, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2021 року, у кримінальному провадженні № 12020140060000493 від 28.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.410 та ч. 1 ст. 333 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2021 року було задоволено клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, погоджене погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке було вилучено 19 жовтня 2021 року під час обшуку приміщень,які використовуються ОСОБА_4 , що розташовані у АДРЕСА_1 . а саме: мобільний телефон марки Iphone X IMEI НОМЕР_1 із сім-картою з номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Iphone11 PRO Max IMEI НОМЕР_3 із двома сім-картами: НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; блокнот чорного кольору; блокнот синього кольору; ноутбук MacBooKAir; флешнакопичувач чорного кольору «GlomeX».

Адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що арешт накладений слідчим суддею з метою дослідження інформації та збереження речових доказів. Проте, вилучені предмети, не мають жодного відношення до кримінального провадження, оскільки є його особистою власністю.

Водночас, органом досудового розслідування не доведено, що вилучені в ході обшуку речі, а саме: мобільний телефон марки Iphone X IMEI НОМЕР_1 із сім-картою з номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Iphone11 PRO Max IMEI НОМЕР_3 із двома сім-картами: НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; блокнот чорного кольору; блокнот синього кольору; ноутбук MacBooKAir; флешнакопичувач чорного кольору «GlomeX», містять в собі інформацію про будь яку незаконну діяльність, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Окрім того, кримінальне провадження № 12020140060000493 від 28.02.2020, не здійснюється щодо нього, ОСОБА_4 , та останній немає жодного відношення до вказаного кримінального провадження, жодним процесуальним статусом у вказаному кримінальному провадженні він не наділеий, жодного відношення до № 12020140060000493 від 28.02.2020 вилучене майно не має, арешт на майно ОСОБА_4 було накладено безпідставно та необґрунтовано.

Адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про розгляд клопотання були повідомленні належним чином.

Слідчий першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про слухання справи у його відсутності та письмові заперечення згідно яких, просив у такому відмовити.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та дослідивши долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб,конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого,третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Встановлено, що слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020140060000493 від 28.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.410 та ч. 1 ст. 333 КК України

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2021 року було задоволено клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, погоджене погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке було вилучено 19 жовтня 2021 року під час обшуку приміщень, які використовуються ОСОБА_4 , що розташовані у АДРЕСА_1 . а саме: мобільний телефон марки Iphone X IMEI НОМЕР_1 із сім-картою з номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Iphone11 PRO Max IMEI НОМЕР_3 із двома сім-картами: НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; блокнот чорного кольору; блокнот синього кольору; ноутбук MacBooKAir; флешнакопичувач чорного кольору «GlomeX», з метою зб==ереження речових доказів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов,за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час судового розгляду встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020140060000493 від 28.02.2020 триває, у вказаному кримінальному провадженні проводяться експертизи, зазначені в ухвалі про арешт майна речі визнанні речовими в розумінні ст.84 КПК України.

Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту вказаних речей, які належать ОСОБА_4 відповідно до поданного клопотання на час розгляду клопотання про повернення тимчасово вилученого майна не відпали.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в застосуванні цього заходу потреба не відпала.

За таких обставин у клопотанні слід відмовити

Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1