ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2023 Справа № 914/3207/22
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»
до відповідача: Приватного підприємства «Галс»
про: стягнення 143 374,16 грн.,
представники
позивача: Козич В.Л.
відповідача: Поліщук П.Я.,
ВСТАНОВИВ:
15.12.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до відповідача: Приватного підприємства «Галс» про стягнення 143 374,16 грн.
Ухвалою суду від 20.12.2022р. позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана учасникам справи 21.12.2022р. на електронні адреси, які вказані у позовній заяві та інформацію про які містять матеріали справи.
31.12.2022р. відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив (вхідн.№2/23), у якому, зокрема, просить розгляд справи проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відмовити у задоволенні позовних вимог.
31.12.2022р. відповідач через систему «Електронний суд» подав заяву (вхідн.№3/23), у якій просить долучити до матеріалів справи докази надіслання відзиву позивачу.
04.01.2023р. на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№280/23.
Ухвалою суду від 20.12.2022р. клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні задоволено, призначено судове засідання на 25.01.2023р.
У судовому засіданні 25.01.2023р. прийняли участь представники сторін.
Протокольною ухвалою від 25.01.2023р. суд постановив оголосити перерву до 08.02.2023р.
07.02.2023р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№3205/23.
У судове засідання 08.02.2023р. з`явився представник позивача.
Протокольною ухвалою від 08.02.2023р. суд постановив розгляд справи відкласти на 22.02.2023р.
Ухвалою від 09.02.2023р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 22.02.2023р.
У судовому засіданні 22.02.2023р. прийняли участь представники сторін.
Суть спору та правова позиція учасників справи
Позов обґрунтовано тим, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу, шляхом приєднання останнім до публічного договору на умовах комерційної пропозиції №5/1 від 01.01.2021р., тарифний план «Базовий з тарифом ОСР (оплата по факту)». Договірні відносини виникли між сторонами з 01.01.2021р. Об`єктом постачання за договором є цех, с.Жорниська, Яворівський р-н, Львівська обл.
Позивач вважає, що, оскільки укладений між сторонами договір до 31.12.2022 року був достроково розірваний/припинений споживачем 01.04.2021 року, то настали підстави для стягнення передбаченого п.13.3 договору штрафу у розмірі 143 374,16 грн.
Так як позивач скерував відповідачу рахунок на оплату штрафу від 28.04.2021р. року, який відповідачем оплачений не був, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідач подав до суду відзив на позову заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що процедуру повідомлення позивача про зміну постачальника та переходу до іншого електропостачальника ним було дотримано, відтак підстави для нарахування штрафу за дострокове розірвання договору відсутні.
У поданому відзиві позивач заявив про застосування судом наслідків спливу строку спеціальної позовної давності стосовно позовної вимоги позивача. Одночасно відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу до 10 000,00 грн. Крім того у відзиві відповідачем викладено запитання до позивача щодо обставин, які на його думку мають значення для справи.
У відповіді на відзив, позивач зазначає наступне:
штраф, який є предметом позовної вимоги, передбачено за саме за дострокове розірвання договору з ініціативи споживача, а не за сам факт зміни споживачем постачальника.
Відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки на час дії карантину та воєнного стану продовжені строки, як загальної так і спеціальної позовної давності.
Відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, так як штраф у розмірі одного місячного платежу є розумним способом захисту електропостачальником своїх інтересів від передчасної втрати клієнтів внаслідок дострокового розірвання договорів за ініціативою споживачів.
Також, позивачем у відповіді на відзив, надано відповіді на письмові запитання відповідача, викладені у його відзиві.
За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (надалі договір), шляхом підписання останнім заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції №5/1 тарифний план «Базовий з тарифом ОСР (оплата по факту)».
Заявою-приєднання передбачено, що початком постачання електричної енергії є 01.01.2021р.
У Додатку №1 до заяви-приєднання до договору сторони погодили постачання електричної енергії до цеху, що розташований за адресою: с.Жорниська, Яворівський р-н, Львівська обл., ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5137207539236, а у Додатку №2 відповідач оформив заявку про обсяги договірного споживання електричної енергії у 2021 році.
Відповідно до п.1.1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно із п.2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами цього договору.
Пунктом 13.1 договору визначено, що він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Додатком №2 до договору є Комерційна пропозиція №5/1 від 01.01.2021р. тарифний план «Базовий з тарифом ОСР (оплата по факту)» (надалі Комерційна пропозиція №5/1), яка підписана та скріплена печаткою відповідача.
У пункті 2 «Строк дії договору та умови пролонгації» Комерційної пропозиції №5/1 передбачено, що договір набирає чинності з дати постачання електричної енергії, вказаної у заяві-приєднання споживача до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраній комерційній пропозиції. Договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022 року або до повного виконання грошових зобов`язань за договором.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору.
Як визначено п.п.10.1-10.2 договору, споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
Згідно із листом за вих. №05/03/21 від 05.03.2021р., відповідач повідомив позивача про зміну постачальника електричної енергії з 01.04.2021р.
Згідно із п.13.5 договору, його дія припиняється, зокрема, у разі зміни електропостачальника.
Таким чином, судом встановлено, що укладений між сторонами договір було достроково припинено за ініціативною відповідача.
Як передбачено п.13.3 договору, за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.
Відповідно до п.2 «Розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення договору» Комерційної пропозиції №5/1, у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.
З метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абз. 3 п. 6.1.3 ПРРЕЕ).
Зважаючи на те, що договір було розірвано за ініціативою відповідача, ТзОВ «Львівенергозбут» виставило рахунок на оплату штрафу, нарахованого згідно із умовами Комерційної пропозиції №5/1, та вимагало від відповідача оплатити його, що підтверджується наявними у матеріалах справи листом №904-2021-2444 від 29.04.2021р. та рахунком від 28.04.2021р.
Оскільки відповідачем штраф не сплачено, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення штрафу у розмірі 143 374,16 грн., який становить повну вартість спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору, тобто у березні 2021 року (40 981 кВт/год.).
На підтвердження обставин вартості електричної енергії у березні 2021 року та обсягу спожитої відповідачем електричної енергії у цьому розрахунковому періоді, позивач надав рахунок за електричну енергію №7510000167210319 за березень 2021 року, а також розрахунок штрафу.
Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 633 ЦК України визначено, зокрема, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Крім цього, згідно із ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як слідує з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, шляхом підписання останнім заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції №5/1 тарифний план «Базовий з тарифом ОСР (оплата по факту)».
Частинами 1 та 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Суд констатує, що правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору приєднання, який врегульовує їх взаємовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі Закон №2019-VIII) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №312 (надалі ПРРЕЕ).
Відтак, зважаючи на вказане положення, а також враховуючи зміст спірних правовідносин, для вирішення спору між сторонами необхідним є застосування норм Закону №2019-VIII та ПРРЕЕ.
Суд зазначає, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога майнового характеру про стягнення із відповідача штрафу у розмірі 143 374,16 грн.
Як на підставу заявленої позовної вимоги, позивач покликається на те, що відповідач 01.04.2021р. достроково за власною ініціативою розірвав договір, а згідно із умовами договору та Комерційної пропозиції №5/1, за дострокове розірвання/припинення договору передбачається нарахування штрафних санкцій у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.
За змістом ст.ст. 58, 59 Закону №2019-VIII споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.
Пунктом 6.1.1. ПРРЕЕ передбачено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
Схожі положення містяться і у пункті 3.2 договору.
Як визначено п.п. 10.1 договору, споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).
Згідно із листом за вих. №05/03/21 від 05.03.2021р., відповідач повідомив позивача про зміну постачальника електричної енергії з 01.04.2021р.
Оскільки строк дії договору, погоджений сторонами до 31.12.2022р., а відповідач змінив електропостачальника з 01.04.2021р. (тобто до закінчення строку дії договору), то відбулось дострокове розірвання договору, що має наслідком припинення його дії на підставі п.13.5 договору.
При цьому, суд зауважує, що дострокове припинення договору відбулося за ініціативи відповідача, що стверджується уже згаданим вище листом відповідача.Протягом розгляду справи відповідачем не висловлювалось жодних заперечень щодо змісту вказаного листа, а також щодо їх належності чи допустимості, як доказу по справі.
Пунктом 10 ч. 7 ст. 56 Закону №2019-VIII визначено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, в тому числі, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
Таким чином, Законом №2019-VIII передбачена можливість встановлення в договорі постачання електричної енергії споживачу умови про сплату санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
Сторони скористалися таким правом та передбачили в пункті 13.3 договору, що за умови дострокового розірвання договору за ініціативною споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.
Абзацом 4 пункту 6.1.3 розділу 6.1 глави VI ПРРЕЕ передбачено, що, коли споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Умовами наявної у матеріалах справи Комерційної пропозиції №5/1 визначено, що з метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Таким чином, враховуючи принцип свободи договору, закріплений в ст. 627 ЦК України, та можливість встановлення санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії споживачу, передбачене ст. 56 Закону №2019-VIII, позивач та відповідач передбачили у договорі санкцію (штраф) за дострокове припинення (розірвання) договору з ініціативи споживача.
Відтак, споживач за договором постачання електричної енергії споживачу, зобов`язаний за вимогою постачальника сплатити санкцію (штраф) за дострокове припинення (розірвання) договору з його ініціативи, в тому числі у разі зміни електропостальника, якщо така санкція (штраф) передбачена умовами вказаного договору або комерційної пропозиції до нього, та за умови, що договір має фіксований термін (строк) дії, а повідомлення новому електропостачальнику про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу направлено в інший термін, ніж за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2022р. у справі №926/1297/21).
Саме так тлумачить пункт 6.1.3 ПРРЕЕ Верховний Суд у зазначеній постанові.
Відповідно з огляду на вказану судову практику, покликання відповідача щодо релевантності судової практики Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки у справі №914/558/21 предметом позову являється штраф за дострокове розірвання/припинення договору з ініціативи споживача у випадках не передбачених умовами договору.
У Договорі сторони погодили накладення штрафу саме за дострокове розірвання/припинення договору за ініціативою споживача, а однією із обставин, що слугує підставою для такого розірвання/припинення є зміна електропостачальника.
Оскільки відповідач за власною ініціативою 01.04.2021р., тобто до закінчення фіксованого строку дії договору, обрав іншого електропостачальника, то договірні правовідносини сторін припинились достроково, що згідно із умовами договору та Комерційної пропозиції №5/1 є підставою для застосування штрафних санкцій.
Вказане спростовує доводи відповідача про те, що процедуру повідомлення позивача про зміну постачальника та переходу до іншого електропостачальника ним було дотримано, відтак підстави для нарахування штрафу за дострокове розірвання договору відсутні.
Отже, за умови дотримання встановленого Комерційною пропозицією №5/1 порядку дострокового розірвання договору, у відповідача була можливість уникнути застосування до нього штрафних санкцій. Зокрема, за умови повідомлення діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Вказане дає підстави для висновку про те, що відповідач зобов`язаний за вимогою позивача сплатити штраф за дострокове припинення (розірвання) договору з його ініціативи.
За змістом вищенаведеного, слід також зазначити, що можливість застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору (укладеного на визначений строк) з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника, не суперечить чинному законодавству, а тому відповідні заперечення відповідача в цій частині також є безпідставні.
Відповідно до п.2 «Розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення договору» Комерційної пропозиції №5/1, у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.
Оскільки договір було розірвано у квітні 2021 року, то нарахування штрафу повинно здійснюватися, виходячи з вартості електричної енергії, спожитої у березні 2021 року.
Відповідачем жодним чином не спростовано розрахунку позивача щодо вартості спожитої відповідачем електричної енергії в обсязі 40 981 кВт год. у березні 2021 року, яка відповідно становить 143 374,16 грн.
При цьому, судом взято до уваги те, що згідно із п.п. 8.6.8. глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №311, непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.
З наведеного слідує, що відповідний звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць повинен надаватися оператору системи саме відповідачем.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у березні 2021 року, який відповідачем не спростовано, а також вартість спожитої ним електричної енергії, щодо розміру якої у нього відсутні заперечення, заявлений до стягнення розмір штрафу є обґрунтованим.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування до даних позовних вимог спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
При цьому, згідно п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, №№ 40 - 44, ст. 356) доповнили пунктами 12 -14 такого змісту:
« 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції постанови №215 від 16.03.2020р.) з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України 23 грудня 2022 року №1423 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.
Таким чином, враховуючи, що терміни позовної давності, що визначені приписами п. 1 ч.2. ст.258 ЦК України, є продовженими на період карантину та не є пропущеними позивачем.
За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем і заява останнього про застосування спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідач заявляв клопотання про зменшення розміру нарахованого штрафу, покликаючись на його можливу неплатоспроможність внаслідок сплати спірного штрафу.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020р. у справі № 902/855/18, від 14.01.2020р. у справі №911/873/19, від 10.02.2020р. у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020р. у справі № 904/3546/19).
В спірному випадку, суд враховує, що розмір штрафу не є надмірним, а визначено саме в розмірі місячного платежу.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою штрафу в установленому договором розмірі. У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення розміру штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення із відповідача 143 374,16 грн. штрафу.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №123014 від 06.12.2022р. на суму 2 481,00 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позов підлягає до задоволення повністю і саме на відповідача покладаються судові витрати.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Галс» (місцезнаходження: Україна, 81083, Львівська обл., Яворівський р-н, село Жорниська, ВУЛ. ПРОМИСЛОВА, будинок 1; ідентифікаційний код 31210054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (місцезнаходження: Україна, 79016, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 42092130) 143 374,16 грн. штрафу та 2 481,00 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено 27.02.2023 р.
Суддя Король М.Р.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 22.02.2023 |
Оприлюднено | 28.02.2023 |
Номер документу | 109209301 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи наказного провадження |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Король М.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні