Рішення

від 27.02.2023 по справі 917/1050/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 р. Справа № 917/1050/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03361661

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб", вул. Остапа Вишні, буд. 5, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 37959150

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № юр/2778 від 02.09.2022 року (вх. № 1143/22 від 05.09.2022 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" з вимогою про стягнення 962 992,28 грн. боргу.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачем виявлений факт безоблікового використування води відповідачем, у зв`язку з чим ним були здійснені нарахування витрат води в розмірі 962 992,28 грн.

Крім того, вимоги позивача обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 2688-7 на надання комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.03.2012 року та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (правила № 190).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1050/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

З огляду на норми ст. 120 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була надіслана відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" 25.10.2022 року рекомендованим листом, про що свідчить відтиск печатки про відправлення на зворотному боці вказаної ухвали.

Копія ухвали суду від 06.09.2022 року про відкриття провадження у справі, що направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб", вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були повернуті до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвали по даній справі направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб", вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, воно вважається таким, що повідомлене належним чином про судовий розгляд даної справи (судом перед кожним судовим засіданням перевірялися відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно місцезнаходження відповідача). Крім того, ухвали суду були своєчасно розміщенні судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.

Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

1 березня 2012 року між Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" (відповідач, абонент) було укладено договір № 2688-7 про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є такі комунальні послуги: централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

Як вбачається з додатку № 4 доповнення до договору, який вступив в дію 01.04.2012 року до п. 1.4. договору доповнено об`єктами користування послугами є: хлібзавод № 2 за адресою: вул. Остапа Вишні, 5.

Також вищевказаним додатком доповнено п 1.5. договору, яким визначено, що межею розподілу водопроводу по хлібзаводу № 2 є колодязь із запірною арматурою на магістральному водопроводі, Абонент обслуговує ввід від другого фланцю після відключаючої засувки, на каналізації - обріз труби в першому колодязі на каналізаційному колекторі (додаток № 6-1 до Договору).

Відповідно до п. 2.1. договору облік використаної Абонентом води по об`єкту здійснюється за показаннями його водолічильника. Зняття показань водолічильника здійснюється один раз на місяць.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. договору Водоканал має право здійснювати контроль за одержанням послуг шляхом проведення обстеження технічного стану систем водопостачання та водовідведення Абонента, та вимагати у Абонента виконання своїх пропозицій спрямованих на поліпшення якості обліку води, технічного стану мереж.

Згідно із п.п. 5.2.2. п. 5.2. договору Абонент бере на себе зобов`язання в зазначений термін виконувати умови Водоканалу спрямовані на поліпшення якісного обліку послуг та утримувати в належному санітарному стані приміщення водомірних вузлів.

2 вересня 2019 року представниками позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" проведено обстеження об`єкту хлібзавод № 2 за адресою: м. Полтава, вул. Остапа Вишні, 5.

Як вбачається з акту від 02.09.2019 року, в ході обстеження виявлено непридатну для використання засувку діаметром 100 мм на обвідній лінії перед водолічильником. За таких обставин облік спожитої води водомірним вузлом обліковується не в повному обсязі. А тому по вищевказаному об`єкту здійснювалося безоблікове водокористування.

Згідно із п. 5.18. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008 року за № 190 (Правила № 190), споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Відповідно до п. 3.3. та 3.4. Правила № 190, у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24-х годин на добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

А тому позивач провів розрахунок за безоблікове водопостачання за наступною формулою, діаметр труби вводу - 100 мм, розрахунковий період - один місяць:

V*П*d2, де

Q = 4

Q - кількість води за пропускною спроможністю труби;

V = 2 м/с - швидкість руху води;

d - діаметр труби вводу.

У грошовому еквіваленті це складає 962 992,28 грн. (40694,4 м3 * 23,664 грн. - чинний тариф на послугу централізованого водопостачання та водовідведення).

Суд перевірив розрахунок Позивача та встановив, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам цих Правил.

На підставі вищевказаного Акту, позивачем виставлена відповідачу претензія за вих. № 897 від 04.09.2019 року та рахунок № 4516 від 04.09.2019 року за безоблікове водокористування на суму 962 992,28 грн.

Як вбачається з поданих до позовної заяви додатків, а саме копії доказів надсилання претензії, вона повернулася позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.6. Договору Абонент розраховується за надані послуги в порядку попередньої оплати в строк до першого числа перед наступним розрахунковим періодом в обсязі 50- 100 % договірної величини або в обсязі споживання за попередній місяць при умові розрахунків по водолічильникам. Остаточний розрахунок за послуги, а також розрахунок за перевитрати договірної величини, нарахування по актам порушень, пеня та інші платежі, оформлені розрахунками, здійснюється Абонентом самостійно у триденний термін після вручення рахунків.

Не зважаючи на вказаний в претензії № 4516 від 04.09.2019 р. строк оплати нарахувань, відповідач так і не сплатив нарахування по акту від 02.09.2019 року у розмірі 962 992,28 грн.

Крім того, згідно з умовами п.п. 4.1.1. п. 4. та п.п. 5.2.2. п. 5.2. договору, представниками позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" в акті від 02.09.2019 року було зроблено припис про необхідність переобладнання бойпасної лінії працюючою засувкою до 04.09.2019 року.

Представниками позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" 05 вересня 2019 року було проведено обстеження щодо виконання припису, однак за результатом обстеження виявлено, що відповідач не виконав його, а тому надано додатковий термін до 09.09.2019 року замінити засувку на обвідній лінії на працюючу.

Як вбачається з акту від 11 вересня 2019 року, що представниками позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" проведено обстеження щодо виконання припису, зробленого в Актах від 02.09.2019 року та від 05.09.2019 року та встановлено, що відповідачем засувка на обвідній лінії відремонтована.

А тому позивач вважає, що своїми діями Відповідач погодився з тим, що він не дотримав зобов`язання щодо збереження та цілісності засувки на обвідній лінії.

Позивач у позові зазначає, що відповідачем не сплачений рахунок № 4516 від 04.09.2019 року по акту від 02.09.2019 року у розмірі 962 992,28 грн.

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" 962 992,28 грн. боргу.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, позивачем доведено наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача, а саме, доведено вчинення відповідачем протиправного діяння (бездоговірного безоблікового водокористування), вини відповідача (водокористування без укладення договору), а також причинно-наслідкового зв`язку між таким діянням та шкодою завданою позивачу.

При розгляді даної справи відповідач не довів суду факту відсутності без облікового водокористування та не надав належних, вірогідних та допустимих доказів на спросування обставин, зазначених у акті обстеження від 20.11.2018 р.

Разом з тим, Верховний Суд, у своїй постанові від 13 січня 2020 року по справі № 908/510/19, дійшов наступних правових висновків:

Відповідно до статті 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов`язані, зокрема: раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об`єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання.

Згідно з пунктом 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (пункт 3.2 Правил).

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (пункт 3.3 Правил).

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункт 3.4 Правил).

Пункт 4.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 190 від 27.06.2008, містить заборону будь-якого самовільного приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньо-будинкових мереж або до мереж споживачів).

Спір між сторонами стосується нарахування витрат води у зв`язку з виявленим фактом самовільного та безоблікового водокористування відповідачем. Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 12 листопада 2019 року по справі № 923/54/19 дійшов правового висновку про те, що на законодавчому рівні визначено відповідальність за самовільне підключення до систем водопостачання у вигляді нарахування витрат води. При цьому, для здійснення нарахування має бути сам факт самовільного підключення, без обов`язкового встановлення факту безоблікового користування водою.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, тому суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 14 444,88 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" (вул. Остапа Вишні, буд. 5, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 37959150) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03361661) заборгованість в розмірі 962 992,28 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 444,88 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С.М.