Постанова

від 23.02.2023 по справі 188/1196/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/244/23 Справа № 188/1196/19 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П. О. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Биліни Т.І.,

суддів: Максюти Ж.І., Зайцевої С.А.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України,

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що 08.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівлі лабораторії, споруди літнього табору для биків, будівлі туалету, будівлі для баранів, будівлі складу ПММ, будівлі ізолятора для хряків, будівлі диспетчерської, будівлі свинарника, споруди літнього табору для хряків, будівлі гаража - складу, будівлі для биків, що розташовані по АДРЕСА_1 . За умовами договору вартість об`єктів, що продаються, які є предметом цього договору, складає 435.281,00 гривень, які покупець повинен сплатити у касу продавця під час підписання договору (п.п. 4,5 договору). Згідно з п.п. 6,7 договору покупець набув права власності на продане майно з моменту укладення договору за умови його юридичного посвідчення нотаріусом, яке повинно бути проведено за участю сторін не пізніше 3-денного строку з моменту передачі майна.

Свої зобов`язання по цьому договору позивач виконав в повному обсязі, шляхом сплати в касу відповідача 435.281,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 від 08.08.2019, а також прийняв вказане нерухоме майно, що підтверджується актом прийому - передачі від 08.08.2019. Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, мотивуючи свою відмову відсутністю часу і зайнятістю керівника відповідача.

Позивач, посилаючись на норми ст.ст.220, 334 Цивільного кодексу України, просив суд визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 08.08.2019, укладений між позивачем та відповідачем і визнати за позивачем право власності на нерухоме майно.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року позовні вимоги позивача були задоволені. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.08.2019, укладений між продавцем ТОВ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві» та покупцем ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю лабораторії, споруду літнього табору для биків, будівлю туалету, будівлю для баранів, будівлю складу ПММ, будівлю ізолятора для хряків, будівлю диспетчерської, будівлю свинарника , споруду літнього табору для хряків, будівлю гаража - складу, будівлю для биків, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із таким рішенням суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, Державної архітектурно - будівельної інспекції України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі : Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, Державної архітектурно - будівельної інспекції України, не скористалися.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року рішення Петропавлівського районного Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав недотримання вимог чинного законодавства в момент укладання договору купівлі-продажу та недоведеності наявності у позивача права на укладання такого договору.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року з направленням справи на новий розгляд до апеляційної інстанції з підстав ненадання правової оцінки підстав для звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою та позиції органів, в інтересах яких було подано апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційне провадження у справі закрито з підстав недотримання прокурором області порядку, щодо попередження органів в інтересах яких він звертається до суду з апеляційною скаргою, про порушення їх прав, обґрунтування необхідності оскарження рішення суду та ненадання письмової їх на це згоди.

Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з підстав правомірності звернення прокурора області в інтересах саме Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, оскільки ці органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

15 грудня 2022 року представник Державної інспекції архітектури та містобудування України подав до апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що позивач, який у спірному договорі купівлі-продажу виступає продавцем спірного майна, не набував права власності на нього, а тому не мав права розпоряджатись ним, зокрема, відчужувати на користь третіх осіб.

В черговий раз переглядаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у цій справі у постановах від 09 грудня 2020 року та від 13 квітня 2022 року, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом передачі нерухомого майна від 09.09.1998 регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало у власність відкритому акціонерному товариству «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві» нерухоме майно, в переліку якого зазначено 32 об`єкти нерухомого майна, 11 з яких спірне нерухоме майно.

Правонаступником ВАТ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві» є товариство з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві», що підтверджується Статутом ТОВ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві».

Наказом директора по ТОВ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві» № 8 від 02.12.2010 нерухоме майно взяте на баланс підприємства.

Актом інвентаризації від 05.08.2019 підтверджена фактична наявність цього майна за вказаною адресою.

Учасниками товариства прийнято рішення про продаж нерухомого майна, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Петропавлівське племпідприємство» № 5 від 06.08.2019.

08 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено письмовий договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді будівлі лабораторії, споруди літнього табору для биків, будівлі туалету, будівлі для баранів, будівлі складу ПММ, будівлі ізолятора для хряків, будівлі диспетчерської, будівлі свинарника, споруди літнього табору для хряків, будівлі гаража - складу, будівлі для биків, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Пунктами 4,5 договору визначено, що вартість будівлі лабораторії - 96977,00 грн, споруди літнього табору для биків - 9489,00 грн, будівлі туалету - 2122,00 грн, будівлі для баранів - 11695,00 грн, будівлі складу ПММ - 11531,00 грн, будівлі ізолятора для хряків - 21591,00 грн, будівлі диспетчерської - 6836,00 грн, будівлі свинарника - 51691,00 грн, споруди літнього табору для хряків - 1582,00 грн, будівлі гаража - складу - 54431,00грн, будівлі для биків - 167337,00грн, загальна вартість перелічених об`єктів складає 435281,00 гривень. Вказану суму покупець повинен був сплатити у касу продавця під час підписання договору.

Згідно з пунктами 6,7 договору покупець, набуває права власності на продане майно з моменту укладення договору за умови його юридичного посвідчення нотаріусом, яке повинно бути проведено за участю сторін не пізніше триденного строку з моменту передачі майна.

Продавець зобов`язаний звільнити продані приміщення і передати їх покупцеві по акту приймання-передачі протягом двох днів після підписання договору, а покупець прийняти зазначене майно і після нотаріального посвідчення договору провести його державну реєстрацію.

Судом встановлено, що позивач 08.08.2019 року сплатив в касу відповідача 435281,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 від 08.08.2019року.

Позивач прийняв придбане нерухоме майно - будівлю лабораторії, споруду літнього табору для биків, будівлю туалету, будівлю для баранів, будівлю складу ПММ, будівлю ізолятора для хряків, будівлю диспетчерської, будівлю свинарника, споруду літнього табору для хряків, будівлю гаража - складу, будівлю для биків, що підтверджено актом приймання - передачі від 08.08.2019.

З наведеного вбачається, що умови вказаного договору сторони виконали, проте, посвідчити договір нотаріально у визначенні договором строки відповідач відмовився.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що хоча сторони уклали договір купівлі-продажу без дотримання форми його укладення, передбаченої чинним законодавством України, проте, позивачем виконано усі його умови, кошти за придбане майно він сплатив його власнику, володіє та користується нерухомим майном, вказане не спростовано жодним доказом, але не має можливості належним чином оформити правочин через відмову продавця від нотаріального посвідчення, а тому є всі підстави для визнання такого правочину дійсним та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, придбане за таким правочином.

Колегія суддів зазначає, що, звертаючись в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру з апеляційною скаргою в інтересах ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, заступник прокурора Дніпропетровської області дотримався вимог законодавства та належним чином повідомив зазначені органи про порушення їх прав та в чому вони полягають, направивши їм листи від 16 грудня 2019 року за №05/2-2594вих-19 та за №05/2-2595вих-19, відповідно, на їх адресу. Крім того повідомив про наміри звернутися до суду з апеляційною скаргою у зв`язку з порушенням повноважень, державних органів до компетенції яких віднесено відповідні функції у спірних правовідносинах.(т.1 а.с.149, 151)

З апеляційною скаргою звернувся до Дніпровського апеляційного суду 21.12.2019 року, тобто з дотриманням розумних строків між повідомленням компетентних органів та зверненням з апеляційною скаргою до суду.

При цьому колегія суддів зауважує, що предмет спору не відноситься до компетенції ГУ ДПС в Дніпропетровській області, тому прокурор помилково звернувся в інтересах держави в особі цього органу, повноваження якого у спірних правовідносинах не порушені.

Вказаний висновок ґрунтується на позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 13 квітня 2022 року у цій справі(а.с.170-177 Том ІІ).

Розв`язуючи порушені питання в апеляційній скарзі та аналізуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитися із зазначеними в ньому висновками, з наступних підстав.

Задоволення позовних вимог з підстав ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного договору, при наявності в матеріалах справи заяви відповідача про визнання позовних вимог, суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 березня 2019 року у справі №665/2266/16-ц, де зазначено, що визнання позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним з підстав ухилення сторони від його нотаріального посвідчення вказує на відсутність ухилення.

Суд касаційної інстанції зазначав, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України.

За вказаних обставин, у суду першої інстанції були відсутні передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу укладеного сторонами у цій справі дійсним, оскільки матеріали справи доказів того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була остаточно втрачена, не містять, навпаки, визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі спростовують доводи позивача.

Крім того, судом першої інстанції не враховано позицію Верховного Суду України викладену в п. 13 постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, відповідно до якої, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до положень ст. 210 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації такого права, та відповідно договори купівлі-продажу нерухомого майна підлягають державній реєстрації та не можуть бути визнані судом укладеними з огляду на положення ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

З огляду на викладене, позов про визнання права власності на майно повинен пред`являтися на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними і допустимими доказами. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на спірні будівлі та споруди на території смт. Петропавлівка Дніпропетровської області за ТОВ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві» на час укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.08.2019 не зареєстровано, та вперше таке право зареєстровано за позивачем на підставі оскаржуваного рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Таким чином, судом першої інстанції всупереч вимогам законодавства не враховано при постановлені оскаржуваного рішення факт нікчемності спірного договору в силу відсутності у продавця зареєстрованого права власності на нерухоме майно, що є предметом позову, що виключає можливість визнання такого договору дійсним.

Крім того, судом залишено поза увагою факт самочинного будівництва спірного нерухомого майна.

Так, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України), землекористувачі (стаття 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК України) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 375 ЦК України виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером: 1223855100:01:001:0103 не зареєстровано будь-яких речових прав.

Крім того, спірне нерухоме майно не прийнято до експлуатації, а тому є не створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Зазначене підтверджується листом Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції у Дніпропетровській області №1004-1.15/1521 від 08.11.2019.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, серед іншого, послався на наявність в матеріалах справи акту передачі нерухомого майна від 09.09.1998 та переліку нерухомого майна №12/7-1344 від 15.05.2000, за яким, начебто, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало у власність ТОВ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві» спірне майно, яке у подальшому також стало предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.08.2019.

Разом з тим, договір купівлі-продажу майна від 08.08.2019, як і акт передачі нерухомого майна від 09.09.1998 та перелік нерухомого майна №12/7-1344 від 15.05.2000, окрім найменування майна та його вартості, не містять будь-яких ідентифікуючих ознак та характеристик, предмета договору: площі, реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, тощо.

Крім того, в акті передачі нерухомого майна від 09.09.1998 відсутня адреса місця розташування об`єктів, які передаються у власність ВАТ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві».

Вказане свідчить про те, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не перевірив належним чином за родовими ознаками об`єкти нерухомого майна, які були предметом передачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у власність ТОВ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві», а також договору купівлі-продажу майна від 08.08.2019, оскільки матеріали справи не містять технічного паспорту чи інші докази існування таких об`єктів.

Суд першої інстанції помилково не врахував, що договір купівлі - продажу майна від 08.08.2019 не містить родових характеристик, які були б достатніми для розмежування об`єктів, які були предметом продажу від інших, внаслідок чого безпідставно визнав за позивачем право власності на господарські будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, КП «Павлоградське бюро технічної інвентаризації» на запит місцевої прокуратури надали матеріали інвентаризаційної справи щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте в ній містяться дані лише про приміщення санпропускник №1, яке належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішенні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2010 у справі №2-1178/10.

Будь-яку інформацію щодо інших об`єктів нерухомого майна, в тому числі спірних приміщень, матеріали інвентаризаційної справи не містять, що додатково вказує на наявність ознак самочинного будівництва спірного майна.

Отже, право власності за позивачем визнано незаконно, за відсутності передбачених законом підстав.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем не надано жодних доказів звернення до органу контролю (Державної архітектурно-будівельної інспекції України) про прийняття спірних об`єктів нерухомого майна до експлуатації.

Так, відповідно до ст.ст. 182, 331, 657 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст.ст. 2, 3, 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав.

Статтею 54 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму.

Пунктом 2 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 встановлено, що при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Договори про відчуження нерухомого майна посвідчуються нотаріусом після сплати обов`язкових платежів до бюджету. Також перевіряється відсутність податкової застави та обтяження нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Державної архітектурно - будівельної інспекції України підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Водночас,відповідно доположень ст.141ЦПК України,колегія суддіввважає занеобхідне вирішитипитання щодорозподілу судовихвитрат тастягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7681 грн. 82 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступникапрокурора Дніпропетровськоїобласті вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській області,Головного управлінняДержавної податковоїслужби уДніпропетровській області,Державної інспекціїархітектури тамістобудування України задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного судуДніпропетровської областівід 02жовтня 2019року скасувати.

ОСОБА_1 взадоволені позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Прокуратури Дніпропетровської області, код 02909938, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 681,82 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта