Ухвала

від 23.02.2023 по справі 188/1196/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/244/23 Справа № 188/1196/19 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П. О. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Биліни Т.І.,

суддів: Зайцевої С.А.,Максюти Ж.І.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Підлужного Василя Михайловича про закриття апеляційного провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України,

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Петропавлівське підприємство по племенній справі в тваринництві про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 08.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівлі лабораторії, споруди літнього табору для биків, будівлі туалету, будівлі для баранів, будівлі складу ПММ, будівлі ізолятора для хряків, будівлі диспетчерської, будівлі свинарника, споруди літнього табору для хряків, будівлі гаража - складу, будівлі для биків, що розташовані по АДРЕСА_1 . За умовами договору вартість об`єктів, що продаються, які є предметом цього договору, складає 435281,00 гривня, які покупець сплачує у касу продавця під час підписання договору (п.п. 4,5 договору). Згідно з п.п. 6,7 договору покупець набуває права власності на продане майно з моменту укладення договору за умови його юридичного посвідчення нотаріусом, яке повинно бути проведено з участю сторін не пізніше 3-денного строку з моменту передачі майна. Свої зобов`язання по цьому договору позивач виконав в повному обсязі, шляхом сплати в касу відповідача 435281,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 від 08.08.2019, а також прийняв вказане нерухоме майно, що підтверджується актом прийому - передачі від 08.08.2019. Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, мотивуючи свою відмову відсутністю часу і зайнятістю керівника відповідача.

Позивач, посилаючись на норми ст.ст.220, 334 Цивільного кодексу України, просив суд визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 08.08.2019, укладений між позивачем та відповідачем і визнати за позивачем право власності на нерухоме майно.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року позовні вимоги позивача були задоволені. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.08.2019, укладений між продавцем ТОВ «Петропавлівське підприємство по племінній справі в тваринництві» та покупцем ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю лабораторії, споруду літнього табору для биків, будівлю туалету, будівлю для баранів, будівлю складу ПММ, будівлю ізолятора для хряків, будівлю диспетчерської, будівлю свинарника, споруду літнього табору для хряків, будівлю гаража - складу, будівлю для биків, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із таким рішенням суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, Державної архітектурно - будівельної інспекції України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року рішення Петропавлівського районного Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав недодержавння вимог чинного законодавства в момент укладання договору купівлі-продажу та недоведеності наявності у позивача права на укладання такого договору.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року з направленням справи на новий розгляд до апеляційної інстанції з підстав ненадання правової оцінки підставам для звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою та позиції органів, в особі яких було подано цю апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційне провадження у справі закрито з підстав непопередження прокурором області органів, в інтересах яких він звертається до суду з апеляційною скаргою та ненадання письмової їх на це згоди.

Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з підстав правомірності звернення прокурора області в інтересах саме Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, оскільки ці органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Переглядаючи втретє апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у цій справі у постановах від 09 грудня 2020 року та від 13 квітня 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Підлужний В.М. 30 січня 2023 року втретє подав до суду апеляційної інстанції клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, посилаючись на неповідомлення прокуратурою державні органи, в особі яких було подано цю апеляційну скаргу, про наявність підстав для здійснення представництва в судовому порядку та необгрунтованість права прокуратури на звернення до суду за відновленням порушених інтересів держави в особі державних органів Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області та Державної інспекції архітектури та містобудування.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами та дослідивши обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження належить відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року, перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційне провадження у справі закрито з підстав непопередження прокурором області органів, в інтересах яких він звертається до суду з апеляційною скаргою та ненадання письмової їх на це згоди.

Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з підстав правомірності звернення прокурора області в інтересах саме Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, оскільки ці органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Колегія суддів відзначає, що, звертаючись в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру з апеляційною скаргою в інтересах ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Заступник прокурора Дніпропетровської області дотримався вимог законодавства та належним чином повідомив листом від 16 грудня 2019 року №05/2-259вих-19, направленим на адресу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, про його намір звернення до суду з апеляційною скаргою у зв`язку з порушенням інтересів зазначених органів, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, як і повідомляв Департамент архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області листом №05/2-2301вих19 від 01 листопада 2019 року про наявність судового рішення, яким визнано право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул.Східна, буд.130.

При цьому колегія суддів зауважує, що предмет спору не відноситься до компетенції ГУ ДПС в Дніпропетровській області, тому прокурор помилково звернувся в інтересах держави в особі цього органу, що неуповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Такого висновку дійшла Друга судова палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у своїй постанові від 13 квітня 2022 року у цій справі(а.с.170-177 Том ІІ).

Законність представництва прокуратурою інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадаструу Дніпропетровськійобласті таДержавної архітектурно-будівельноїінспекції України,що відповідаєвимогам ст.23Закону УкраїниПро прокуратуру у цій справі вже вирішувалось неодноразово постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, якою скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року, та постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року, якою скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, з направленням справи на новий розгляд до апеляційної інстанції з підстав ненадання правової оцінки підставам для звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою та позиції органів, в особі яких було подано цю апеляційну скаргу.

Розглядаючи дане клопотання представника ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що це питання вирішувалось неодноразово у цій справі з чітким визначенням Верховним Судом державних органів, в інтересах яких прокуратура правомірно представляє інтереси держави у справі, однак у цьому клопотанні представник позивача зазначає про представництво прокуратурою і інтереси Державної інспекції архітектури та містобудування в Дніпропетровській області, однак колегія суддів відзначає, що такий державний орган не є стороною у цій справі, тому висновки представника позивача є помилковими, що колегією суддів не приймаються, як і не приймаються доводи відсутності підстав для звернення прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області, оскільки постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року чітко визначені державні органи, в інтересах яких у цій справі прокуратура, в силу ст. 23 Закону України Про прокуратуру, правомірно виступає в інтересах саме цього державного органу.

Доводи представника позивача щодо відсутності доказів направлення чи вручення листів з повідомленням органів державної влади на здійснення прокуратурою представництва в суді колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки це питання також вирішувалось попередніми судовими рішеннями у цій справі та стосується, зокрема, розгляду апеляційної скарги по суті і не може бути підставою для закриття апеляційного провадження.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права». Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Згідно ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п.1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

З огляду на обставини справи, колегія суддів вважає, що представник позивача ОСОБА_1 не навів жодного беззаперечного факту чи обставин, щоб спростовували, в розумінні ч.5 ст. 82 ЦПК України, встановлені у вищенаведених судових рішеннях обставини належності та правомірності представлення інтересів держави прокуратурою у цій справі в інтересах державних органів, що, в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України, є преюдиційними обставинами при розгляді цього клопотання, тому приходить до висновку про відсутність визначених ст. 362 ЦПК України підстав для закриття апеляційного провадження, а, як наслідок, відсутність для задоволення цього клопотання.

Керуючись ст.ст. 362, 367 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Підлужного Василя Михайловича про закриття апеляційного провадження - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, у відповідності до п.3 ч.1 ст. 389 ЦПК України, не оскаржується та набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта