Рішення

від 13.02.2023 по справі 373/688/22

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/688/22

Номер провадження 2/373/43/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Залеської А.О.

за участі: секретаря судових засідань Руденко О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Боднар Людмили Василівни - завідувачки сектору з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації виконавчого комітету Циблівської сільської ради, треті особи: Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області, Друга Переяславська державна нотаріальна контора Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, скасування державної реєстрації нерухомого майна та визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

30.05.2022 Адвокат Лещенко С.О., діючи на підставі ордеру як представник позивачки подав до суду позовну заяву, в які просив: встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_5 ; скасувати рішення державного реєстратора про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину спадкового майна.

01.08.2022 представник позивачки уточнив позовні вимоги та, не змінюючи підстав та предмету позову просив:

1. Встановити, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2. Скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зроблені державним реєстратором виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Боднар Л.В. про реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на таке майно:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 35954670), право власності на який за ОСОБА_2 зареєстровано 10.03.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51636323;

- земельну ділянку площею 2,2000 га (кадастровий номером 3223384600:04:008:0001) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Малокаратульського старостинського округу Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (номер запису про право власності 35947927), право власності на яку за ОСОБА_2 зареєстровано 10.03.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51628845;

- земельну ділянку площею 1,2001 га (кадастровий номер 3223384600:04:007:0006) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Малокаратульської старостинського округу Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (номер запису про право власності 35947337, право власності на яку за ОСОБА_2 зареєстровано 10.03.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51628232;

3. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ;

4. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 2,2000 га (кадастровий номер 3223384600:04:008:0001) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ;

5. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 1,2001 га (кадастровий номер 3223384600:04:007:0006) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Позиції сторін та їх аргументи

Представник позивачки - адвокат Лещенко С.О. позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві померла мати позивачки - ОСОБА_5 , яка останні кілька років до дня смерті постійно проживала разом зі своєю дочкою - позивачкою ОСОБА_4 у будинку останньої у АДРЕСА_2 . У зв`язку з тим, що спадкодавець була зареєстрована, хоч і не проживала, у власному будинку в селі Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району, позивачка не змогла документально підтвердити нотаріусу фактичне прийняття нею спадщини після смерті матері у відповідності до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України. Заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк від дня її відкриття позивачка нотаріусу не подавала, а тому нотаріус відмовив їй в оформленні прав на частину спадкового майна після смерті матері. Вказані обставини змусили позивачку звернутись до суду з вимогою встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на день відкриття спадщини та з іншими вимогами спрямованими на захист свого спадкового права на нерухоме майно, яке за рішенням суду від 24.01.2020 в супереч інтересам та правам позивачки повністю перейшло у власність відповідача ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивачки наголосив, що факт постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_5 до дня її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_10) підтверджуються сукупністю письмових доказів та показаннями свідків. Остання воля спадкодавиці ОСОБА_5 виражена нею у заповіті від 15.03.1995, яким вона все своє майно заповіла своїм дітям: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . При цьому, один із спадкоємців за заповітом - ОСОБА_6 помер у день закінчення строку для прийняття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач ОСОБА_2 є сином померлого спадкоємця та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняв спадщину, яку не встиг прийняти батько.

Представник позивачки Лещенко С.О. зазначив, що згідно позиції Верховного Суду у спадкових справах строки позовної давності не застосовуються, якщо особа прийняла спадщину, а позивачка вважає себе такою, що її прийняла. Крім цього, фактичне порушення її прав відбулось після ухвалення Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області рішення від 24.01.2020 у справі № 373/1736/18 про визнання права власності на все спадкове майно за ОСОБА_2 , оскільки відповідач надав це судове рішення для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно до виконавчого комітету Переяславської міської ради, а державний реєстратор Боднар Людмила Василівна 10.03.2020 в свою чергу зареєструвала за ним все спадкове майно, що залишилось після смерті матері позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 позов не визнали, зіславшись на те, що ОСОБА_2 на відміну від ОСОБА_4 спадщину прийняв і рішення суду від 24.01.2020 у справі № 373/1736/18 про визнання за ОСОБА_2 , як єдиним хто належно прийняв спадщину, права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 набрало законної сили. ОСОБА_4 брала участь у тій справі як третя особа, однак з самостійними вимогами на захист своїх інтересів у тій справі до суду не зверталась і в апеляційному порядку не оскаржувала ухвалене судом рішення, а отже погодилась з ним. Пред`явивши цей позов до ОСОБА_2 вона фактично домагається ще одного протилежного за змістом рішення суду про той самий предмет спору, що нівелює юридичну визначеність та обов`язковість судового рішення.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні окремо наголосив, що з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 до подання позивачкою цього позову минуло майже 10 років. ОСОБА_4 у квітні 2013 року знала про наявність у неї перешкод для оформлення спадщини після смерті матері, оскільки нотаріус на її звернення роз`яснив положення цивільного законодавства та письмово повідомив, що нею не подано заяви про прийняття спадщини у строк, передбачений законом та не надано інших доказів про прийняття спадщини фактично. Крім цього ОСОБА_4 повторно у 2016 та 2017 роках зверталась до нотаріуса по питанню прийняття ню спадщини, а потім на підставі його відмови зверталась до суду, то в позовному порядку, то в окремому порядку, то до одного суду, то до іншого. ЇЇ звернення були безрезультатними для неї. Однак обрання позивачкою неефективного способу захисту своїх прав та інтересів не перериває перебіг встановленого статтею 257 ЦК України трьох-річного строку позовної давності на звернення до суду у цій справі.

Представник відповідача наголосив на суперечливість та неоднозначність поданих позивачкою доказів щодо спільного проживання зі спадкодавицею ОСОБА_5 , пояснивши, що на їх підставі не можливо стверджувати, що помешкання позивачки у м. Києві, було місцем постійного проживання ОСОБА_5 до дня її смерті. Крім цього, ці докази не підтверджують, що позивачка зі спадкодавицею були пов`язані спільним побутом, бюджетом, взаємними правами та обов`язками, притаманними сім`ї, що є обов`язковим для доведення в судовому порядку свого права на прийняття спадщини в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Щодо вимог позивачки про скасування державної реєстрації прав власності за ОСОБА_2 , то вони за твердженням представника відповідача також безпідставні, оскільки державний реєстратор здійснила реєстрацію права власності на законних підставах, в порядку виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Зіславшись на вищевказані аргументи, відповідач ОСОБА_2 та його представник, попросили суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, в тому числі, застосувавши наслідки пропуску позивачкою строку позовної давності, встановлені ст.266 ЦК України.

Відповідач - державний реєстратор Боднар Л.В., яка на момент розгляду справи займає посаду завідувачки сектора з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації виконавчого комітету Циблівської сільської ради, у відзиві на позов просила відмовити в задоволенні позовних вимог, які стосуються внесення нею до державного реєстру записів від 10.03.2020 про право власності ОСОБА_2 на майно, що зазначене в позові. Вказала, що вона є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки при зверненні ОСОБА_2 до виконкому Переяславської міської ради, де вона на той час працювала державним реєстратором, він подав потрібні документи та в повному обсязі. Підстав для відмови у проведенні реєстрації права власності у неї не було.

Третя особа - ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_5 , яка за життя склала заповіт на нього - ОСОБА_3 , його брат- ОСОБА_6 і сестру - ОСОБА_4 . Він особисто на день смерті матері, разом з нею не проживав, заяву до державного нотаріуса про прийняття спадщини у шестимісячний строк не подавав. Його сестра ОСОБА_4 (позивачка по справі) забрала матір до себе та тривалий час доглядала за нею до дня її смерті, у зв`язку з чим постійно проживала з матір`ю за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_2 . Він неодноразово відвідував матір у сестри дома за вказаною адресою.

Треті особи: Ташанська сільська рада бориспільського району та Друга Переяславська державна нотаріальна контора про суть справи, час та місце її розгляду повідомлені належним чином, однак їх представники участі в судовому розгляді не брали, ставлення до позовних вимог не висловили.

Фактичні обставини, встановлені судом з посиланням на докази.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали, в тому числі матеріали спадкової справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві у віці 78 років померла ОСОБА_5 , про що 01.08.2012 Відділ державної реєстрації смерті у м. Києві вніс відповідний запис до актів цивільного стану №13755 та видав свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с.14)

ОСОБА_5 була зареєстрована у власному будинку по АДРЕСА_1 . На день смерті окрім неї за цією адресою не був зареєстрований ніхто, про що свідчать довідки виконкому Малокаратульської сільської ради № 91 від 05.04.2013 та № 279 від 12.09.2016 (а.с.83).

За життя, 15.03.1995 ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно, що буде належати їй за законом на день смерті, заповіла своїм дітям: сину ОСОБА_3 , сину ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_4 в рівних долях. Вказаний заповіт на день смерті заповідачки не змінений, не скасований, що підтверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) за №33915376 від 30.04.2013 (а.с.15,82,85).

ОСОБА_5 була матір`ю ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , про що свідчать копії свідоцтва про народження цих осіб: Серії НОМЕР_2 , Серії НОМЕР_3 та Серії НОМЕР_4 , відповідно, а також копія свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_5 , згідно якого позивачка змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » (а.с.10, 11,13, звор.стор.а.с.83).

ОСОБА_4 згідно даних паспорта з 11.07.1984 по теперішній час значиться зареєстрованою у АДРЕСА_2 (а.с.8-9).

ОСОБА_3 згідно паспорта, починаючи з 28.06.1996 постійно зареєстрований по АДРЕСА_3 (а.с.105).

ОСОБА_6 на день смерті матері відбував покарання у місцях позбавлення волі та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто в останній день спливу шести місяців після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть Серії НОМЕР_6 , виданим 01.02.2013 виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради міста Ірпеня (а.с.19).

Згідно довідки Виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №281 від 22.05.2017 у 2009 році ОСОБА_4 забрала свою матір ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 поховала її в с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області. Інформацією, де перебувала ОСОБА_5 з 2009 року до дня її смерті, сільська рада не володіє (а.с.18).

З копії Акту №31 від 01.08.2017, складеного інженерами експлуатації та благоустрою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» Новоженюк Н.В. та Шебаршиновою О.Ю. , вбачається, що в приватному житловому будинку АДРЕСА_2 з 2009 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала ОСОБА_5 разом зі своєю дочкою ОСОБА_4 (а.с.17).

З копії лікарського свідоцтва про смерть №3311 від 01.08.2012 слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_2 . Причина смерті: хронічна ішемічна хвороба серця (а.с.166).

Згідно показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_13 позивачка ОСОБА_4 восени 2009 року (точної дати не встановлено) забрала свою матір ОСОБА_5 з села Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району до себе у приватний будинок в АДРЕСА_2 . Причиною цьому стало погане самопочуття ОСОБА_5 та конфлікти останньої з сином ОСОБА_6 , який час від часу повертався в село з місць позбавлення волі. Після 2009 року соціальний працівник ОСОБА_14 із с. Мала Каратуль телефонувала ОСОБА_4 , а та передавала телефон ОСОБА_5 і вони спілкувалась. По дорученню, виданій на три роки, свідок ОСОБА_13 отримувала пенсію за ОСОБА_5 та пересилала у м. Київ на імя ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_5 була безпомічна. ОСОБА_4 доглянула матір до смерті та 02.08.2012 привезла і поховала у селі Мала Каратуль. З осені 2009 року у хаті, яка належала ОСОБА_5 і до цього часу ніхто не проживає, господарство не веде.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є сином одного зі спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 (а.с. 83).

17.04.2013 позивачка ОСОБА_4 та її брат ОСОБА_3 звернулись до Переяслав-Хмельницької районної державної контори з приводу оформлення своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 їх матері ОСОБА_5 , на що нотаріус ОСОБА_15 надав письмову відмову у вчиненні будь-яких нотаріальних дій, пов`язаних з оформленням спадкових прав, обґрунтувавши тим, що ними не подано заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк і спадкова справа не заведена (а.с.26).

В подальшому, 30.04.2013 нотаріусом була заведена спадкова справа №168 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на підставі заяви матері малолітнього на той час ОСОБА_2 , 2003 р.н., який приймав спадщину в порядку ст. 1276 ЦК України, оскільки спадкоємець за законом - його батько ОСОБА_6 після відкриття спадщини помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і не встиг її прийняти (а.с.16, 80).

На подальші усні звернення інших спадкоємців - дочки ОСОБА_4 (позивачка у справі) та сина ОСОБА_16 (третя особа у справі) державний нотаріус листом від 29.11.2016 за № 4029/01-16 знову повідомив цих осіб, що у зв`язку з неподанням в шестимісячний строк зави про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 вони в силу положень ч.1 ст. 1272 ЦК України вважаються такими, що не прийняли її (а.с.27).

29.12.2016 позивачка ОСОБА_4 та її брат ОСОБА_16 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 та просили визначити їм додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.05.2017 у справі № 373/2358/16-ц відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у задоволенні цього позову у зв`язку з не доведенням поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.29-30).

22.09.2017 нотаріус листом № 2247/01-16 у відповідь на чергове звернення ОСОБА_4 роз`яснив їй, що для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини та/або для підтвердження безспірності зібраних нею доказів щодо факту спільного проживання зі спадкодавцем спадкоємець може звернутися до суду (а.с.28).

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області заяву у порядку окремого провадження (справа №373/1914/17), без залучення до участі у справі ОСОБА_2 та просила суд встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тобто смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалою судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.10.2017 заява ОСОБА_4 повернута їй як така, що подана з порушенням правил підсудності, визначених законом для такої категорії справ окремого провадження. Крім того у цій ухвалі суддя звернув увагу, що з матеріалів, доданих до неї заяви вбачається спір про право, який повинен вирішуватись за правилами позовного провадження. (а.с. 31).

У листопаді 2017 р. ОСОБА_4 подала аналогічну заяву за місцем свого проживання до Святошинського районного суду м. Києва (справа №759/17414/17). Ухвалою судді від 21.11.2018 заяву ОСОБА_4 про встановлення факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що суд вбачає спір про право на спадщину, оскільки згідно матеріалів спадкової справи її прийняв малолітній ОСОБА_2 , в інтересах якого заяву подала його мати ОСОБА_17 (а.с. 57, 92-94).

З автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що у вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району про визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 (справа № 373/1736/18).Ухвалою суду від 20.08.2019 на стадії підготовчого провадження до участі у цій справі залучено ОСОБА_4 .

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020 у справі № 373/1736/18 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано за ним право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,4001 га (кадастровий номером 3223384600:04:008:0001 та 3223384600:04:007:0006), які розташовані на території Малокаратульської сільської ради, в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (а.с. 33-34).

Зазначене рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 25.02.2020.

Право власності на всі три об`єкти нерухомого майна, яке судовим рішення було визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , 10.03.2020 зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області Боднар Л.В. за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 205502823233; 205465003233; 205462713233, відповідно. Внесення записів про право власності здійснено на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області № 373/1736/18 від 24.01.2020 (а.с. 53-56).

Зміст спірних правовідносин та їх нормативне врегулювання

У цій справі спір виник із спадкових правовідносин, початок якого припадає на 17.04.2013 - дату першої відповіді державного нотаріуса на звернення ОСОБА_4 , суть якої зводиться до не визнання її такою, що прийняла спадщину та відмови ОСОБА_4 в оформленні спадкових прав після смерті матері по причині неподання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня її відкриття.

Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини необхідне позивачці для визнання її такою, що прийняла спадщину, чого документально вона підтвердити нотаріусу не змогла. Вказаний факт має юридичне значення для позивачки, оскільки від цього факту залежить виникнення у неї права на спадкування нерухомого майна, що залишилось після смерті матері ОСОБА_18 .

Водночас, встановлення цього факту впливає на спадкові права відповідача ОСОБА_2 , який у порядку, передбаченому цивільним законом прийняв спадщину за правом спадкової трансмісії, так як його батько, маючи право на спадкування, помер після спадкодавця і не встиг прийняти спадщину. Крім цього відповідач вже оформив спадкове майно на себе.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 та ч.1 ст. 1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1233, ч.1 ст. 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин.

За загальним правилом, визначеним в ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За правилами ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст. 1272 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (абз.2 ч.1 ст. 1276 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

В розумінні положень ч. 1 ст. 29 ЦК України, ст. 2 та ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Таку ж правову позицію висловила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18.

Мотиви з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.

Звернувшись до суду з цим позовом до спадкоємця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 в порядку ст. 1276 ЦК України, позивачка ОСОБА_4 фактично просить визнати її такою, що прийняла спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та на цій підставі просить визнати за нею право власності на частку в спадковому майні, яке попереднім рішенням суду визнане за ОСОБА_2 , переоформлене ним та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі показань свідків та проаналізованих письмових доказів у їх логічному взаємозв`язку, поза розумним сумнівом судом встановлено, що позивачка ОСОБА_19 проживала разом зі своєю матір`ю - спадкодавцем ОСОБА_5 більш як два роки до дня смерті останньої (з осені 2009 р. до 31.07.2012) у АДРЕСА_2 , що є місцем постійного проживання позивачки, куди вона забрала матір у зв`язку з необхідністю постійного догляду. ОСОБА_19 та ОСОБА_5 під час спільного проживання мали відносини притаманні сім`ї, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обв`язки матері та дочки.

Заперечення щодо таких обставин з боку представника відповідача не підкріплені жодним доказом, є пасивними запереченнями, що протирічить принципу змагальності сторін, закріпленому у ст. 12 ЦПК України, а тому такі заперечення відхилені судом.

Разом з тим, суд вважає, що з врахуванням заяви відповідача є підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності у цій справі, виходячи з наступного.

Спільне проживання позивачки ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_5 не було належно задокументоване, а їх місце реєстрації було різним. Тому нотаріус письмово 17.04.2013 відмовив позивачці у вчиненні будь-яких нотаріальних дій спрямованих на оформлення спадщини, обґрунтувавши відмову тим, що вона звернулась до нього по питанню прийняття спадщини з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже 17.04.2013 ОСОБА_4 від нотаріуса дізналась про невизнання її такою, що прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

За правилами, визначеними у ст. 256 та ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Як свідчать, з`ясовані судом обставини, за захистом свого невизнаного спадкового права ОСОБА_4 вперше звернулась до суду більш як через чотири роки після відкриття спадщини, а саме: 29.12.2016 з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 та просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. ЇЇ позов суд залишив без задоволення як необґрунтований. Після цього ще кілька разів у 2017 році ОСОБА_4 зверталась до суду в окремому провадженні, тобто без залучення до справи ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, та просила суд встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Однак, з`ясувавши наявність спору, суд не розглянув таку заяву в окремому провадженні. Так, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.11.2018 з цих підстав заяву ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем залишено без розгляду.

Залишення заяви без розгляду в розумінні ч.1 ст. 265 ЦК України не зупиняє перебігу позовної давності.

Після цього, 30.05.2022 ОСОБА_4 звернулась до суду з відповідними вимогами у цій справі, розгляд якої здійснюється за правилами позовного провадження.

На переконання суду тривала (більш як 9 років) невизначеність через юридичну необізнаність та/або помилковість позивачки ОСОБА_4 у виборі способу та шляхах захисту невизнаного права щодо прийняття нею спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , не може ставити в залежність реалізацію іншим спадкоємцем ОСОБА_2 своїх спадкових прав.

Частиною 1 статті 268 ЦК України визначено перелік вимог на які позовна давність не поширюється. Серед таких вимог немає вимог спадкоємців про захист спадкових прав. Інші вимоги, на які не поширюється позовна давність, можуть бути встановлені лише Законом (ч.2 ст. 268 ЦК України).

Опосередковано межі застосування позовної давності визначаються з урахуванням сутності пред`явленої вимоги. Так, у пункті 96 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.

У постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС відступив від висновку Верховного Суду першої судової палати КЦС, зробленого у постанові від 21.01.2020 у справі №396/2046/18, на яку послався представник позивачки, де зазначено, що цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, який прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутися до суду за захистом свого права, а тому немає підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Так, Об`єднана палата КЦС Верховного Суду у своїй постанові, вказала, що оспорення спадкоємцем, який прийняв спадщину, права інших осіб (спадкоємців), які оформили за собою спадкове майно, не є негаторним позовом. У цьому випадку строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця, який прийняв спадщину, у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

Виходячи з вищенаведених мотивів, суд дійшов висновку, що у цій справі до позовної вимоги ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлений законом трьох-річний строк позовної давності сплив 17.04.2016, тобто через три роки після відповіді нотаріуса від 17.04.2013, з якої позивачка дізналась про не визнання її такою, що прийняла спадщину по причині не подання нею заяви про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк.

До суду з цим позовом позивачка звернулася 30.05.2022 і про поновлення пропущеного строку позовної давності не просила. Тому за заявою відповідача суд застосовує наслідки спливу строків позовної давності, передбачені ч.4 ст. 267 ЦК України та на цій підставі відмовляє у задоволенні вимоги про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вимоги позивачки ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на частку у спадковому майні, що залишилось після смерті ОСОБА_5 та скасування державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_2 на таке майно не підлягають задоволенню не лише по тій причині, що вони є похідними від вимог про прийняття спадщини ОСОБА_4 шляхом її постійного проживання зі спадкодавцем, у чому суд відмовляє за спливом строків позовної давності, а й тому, що спір щодо цього спадкового майна вже вирішено в судовому порядку і є таке, що набрало законної сили рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020 ухвалене у справі №373/1736/18, в якій позивачка брала участь як третя особа.

По суті позовних вимог позивачка прагне перегляду рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020, яке набрало законної сили 25.02.2020 шляхом ухвалення іншого за змістом рішення щодо одного і того ж майна.

Така позиція позивачки та її представника та обраний ними спосіб захисту майнового права суперечить основним засадам судочинства про обов`язковість судового рішення, закріпленим у п.9 ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України та порушує права власника майна, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зазначається наступне: особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Згідно положень частини 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи вищевикладені мотиви та правове обґрунтування спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 повністю.

Сплачений позивачкою судовий збір при поданні позову відшкодуванню відповідачем не підлягає та залишається за за позивачем на підставі ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Боднар Людмили Василівни - завідувачки сектору з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації виконавчого комітету Циблівської сільської ради, треті особи: Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області, Друга Переяславська державна нотаріальна контора Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, скасування державної реєстрації нерухомого майна та визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення (24.02.2023).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_8 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;

відповідач - державний реєстратор Боднар Людмила Василівна - завідуюча сектором-державний реєстратор сектору з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації виконавчого комітету Циблівської сільської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 41, с. Циблі, Бориспільський район, Київська область, 08454, e-mail:tsyblysr@ukr.net;

третя особа - Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 7-А, с. Ташань, Бориспільський район, Київська область, 08460, e-mail: tashansr@ukr.net, код ЄДРПОУ 04361605;

третя особа - Друга Переяславська державна нотаріальна контора Бориспільського району Київської області, місцезнаходження: вул. Оболонна, 2-В, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область, 08400; код ЄДРПОУ 02884470;

третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_9 .

Суддя А.О. Залеська