Постанова

від 05.07.2023 по справі 373/688/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року м. Київ

Справа № 373/688/22

Провадження: № 22-ц/824/7991/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Сакалош Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Лещенка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Залеської А. О.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Боднар Людмили Василівни - завідувачки сектору з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації виконавчого комітету Циблівської сільської ради, треті особи: Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області, Друга Переяславська державна нотаріальна контора Бориспільського району Київської області, ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення, скасування державної реєстрації нерухомого майна та визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна,

у с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві померла її мати ОСОБА_5 , яка останні кілька років до дня смерті постійно проживала разом з нею, позивачкою, у АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 15.03.1995, яким вона все своє майно заповіла своїм дітям: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . ОСОБА_6 помер у день закінчення строку для прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_6 спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв його син - відповідач ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_5 була зареєстрована в селі Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району, вона, позивачка, не змогла документально підтвердити нотаріусу фактичне прийняття нею спадщини після смерті матері у відповідності до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України. Заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк від дня її відкриття позивачка нотаріусу не подавала, а тому нотаріус відмовив їй в оформленні прав на частину спадкового майна після смерті матері. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020 у справі № 373/1736/18 визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 .

За наведених обставин, просила суд встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зроблені державним реєстратором виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Боднар Л.В. про реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на спадкове майно майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 35954670); земельну ділянку площею 2,2000 га (кадастровий номером 3223384600:04:008:0001) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Малокаратульського старостинського округу Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (номер запису про право власності 35947927); земельну ділянку площею 1,2001 га (кадастровий номер 3223384600:04:007:0006) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Малокаратульської старостинського округу Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (номер запису про право власності 35947337; визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку вказаного житлового будинку та на 1/2 частку земельних ділянок.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Лещенко С. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відлік трирічного строку на звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом слід рахувати з моменту реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на спадкове майно за відповідачем, тобто, з 10 березня 2020 року. Момент, з якого ОСОБА_1 дізналась про порушення свого порушеного права, пов`язується з датою видачі ОСОБА_3 відповідних витягів з Державного реєстру. Обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно встановлено і у статті 1297 ЦК України. Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна. Перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом. Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті. Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні адвокат Лещенко С. О. в інтересах ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві у віці 78 років померла ОСОБА_5 (а.с.14).

ОСОБА_5 була зареєстрована у власному будинку по АДРЕСА_2 . На день смерті окрім неї за цією адресою не був зареєстрований ніхто (а.с.83).

За життя, 15.03.1995 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно, що буде належати їй за законом на день смерті, заповіла своїм дітям: сину ОСОБА_4 , сину ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_1 в рівних долях.

ОСОБА_1 з 11.07.1984 по теперішній час значиться зареєстрованою у АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

ОСОБА_4 згідно паспорта, починаючи з 28.06.1996 постійно зареєстрований по АДРЕСА_3 (а.с.105).

ОСОБА_6 на день смерті матері відбував покарання у місцях позбавлення волі та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, в останній день спливу шести місяців після смерті ОСОБА_5 (а.с.19).

Згідно довідки Виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №281 від 22.05.2017 у 2009 році ОСОБА_1 забрала свою матір ОСОБА_5 , а 02.08.2012 ОСОБА_1 поховала її в с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області. Інформацією, де перебувала ОСОБА_5 з 2009 року до дня її смерті, сільська рада не володіє (а.с.18).

З копії акту №31 від 01.08.2017, складеного інженерами експлуатації та благоустрою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» Новоженюк Н.В. та ОСОБА_7 , вбачається, що в приватному житловому будинку АДРЕСА_1 з 2009 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала ОСОБА_5 разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 (а.с.17).

З копії лікарського свідоцтва про смерть №3311 від 01.08.2012 слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 . Причина смерті: хронічна ішемічна хвороба серця (а.с.166).

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином одного зі спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (а.с. 83).

17.04.2013 позивачка ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_4 звернулись до Переяслав-Хмельницької районної державної контори з приводу оформлення своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері ОСОБА_5 , на що нотаріус ОСОБА_8 надав письмову відмову у вчиненні будь-яких нотаріальних дій, пов`язаних з оформленням спадкових прав, обґрунтувавши тим, що ними не подано заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк і спадкова справа не заведена (а.с.26).

30.04.2013 нотаріусом була заведена спадкова справа №168 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі заяви матері малолітнього на той час ОСОБА_3 , 2003 р.н., який приймав спадщину в порядку ст. 1276 ЦК України, оскільки спадкоємець за законом - його батько ОСОБА_6 після відкриття спадщини помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і не встиг її прийняти (а.с.16, 80).

На подальші звернення інших спадкоємців - дочки ОСОБА_1 та сина ОСОБА_9 державний нотаріус листом від 29.11.2016 за № 4029/01-16 знову повідомив цих осіб, що у зв`язку з неподанням в шестимісячний строк зави про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 вони в силу положень ч.1 ст. 1272 ЦК України вважаються такими, що не прийняли її (а.с.27).

29.12.2016 року ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 та просили визначити їм додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.05.2017 у справі № 373/2358/16-ц відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у задоволенні позову у зв`язку з не доведенням поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.29-30).

22.09.2017 нотаріус листом № 2247/01-16 у відповідь на чергове звернення ОСОБА_1 роз`яснив їй, що для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини та/або для підтвердження безспірності зібраних нею доказів щодо факту спільного проживання зі спадкодавцем спадкоємець може звернутися до суду (а.с.28).

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області заяву у порядку окремого провадження (справа №373/1914/17), без залучення до участі у справі ОСОБА_3 , та просила суд встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тобто, смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.10.2017 заява ОСОБА_1 повернута їй як така, що подана з порушенням правил підсудності, визначених законом для такої категорії справ окремого провадження. Крім того, повертаючи заяву, суд звернув увагу на те, що з матеріалів, доданих до заяви, вбачається спір про право, який повинен вирішуватись за правилами позовного провадження (а.с. 31).

У листопаді 2017 р. ОСОБА_1 подала аналогічну заяву за місцем свого проживання до Святошинського районного суду м. Києва (справа №759/17414/17).

Ухвалою судді від 21.11.2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що суд вбачає спір про право на спадщину, оскільки згідно матеріалів спадкової справи її прийняв малолітній ОСОБА_3 , в інтересах якого заяву подала його мати ОСОБА_10 (а.с. 57, 92-94).

З автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що у вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району про визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 (справа № 373/1736/18).Ухвалою суду від 20.08.2019 на стадії підготовчого провадження до участі у цій справі залучено ОСОБА_1 .

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020 у справі № 373/1736/18 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та визнано за ним право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 та дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,4001 га (кадастровий номером 3223384600:04:008:0001 та 3223384600:04:007:0006), які розташовані на території Малокаратульської сільської ради, в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с. 33-34).

Право власності на всі три об`єкти нерухомого майна, яке судовим рішення було визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , 10.03.2020 зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області Боднар Л.В. за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 205502823233; 205465003233; 205462713233, відповідно. Внесення записів про право власності здійснено на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області № 373/1736/18 від 24.01.2020 року (а.с. 53-56).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спір щодо спадкового майна вже вирішено в судовому порядку, а звертаючись із позовом ОСОБА_1 фактично прагне перегляду рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020 року, шляхом ухвалення іншого за змістом рішення щодо одного і того ж майна. Окрім того, суд зазначив, що позивачка пропустила трирічний строк на звернення до суду із вимогами про встановлення факту її постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцемта тривала (більш як 9 років) невизначеність через юридичну необізнаність та/або помилковість у виборі способу захисту порушеного права щодо прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері не може ставити в залежність реалізацію іншим спадкоємцем ОСОБА_3 своїх спадкових прав.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого, статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та скасування записів про реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на вказане майно є похідними від вимоги про встановлення факту проживання із спадкодавцем.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_11 проживала разом зі своєю матір`ю - спадкодавцем ОСОБА_5 , більш як два роки до дня смерті останньої (з осені 2009 р. до 31.07.2012) у АДРЕСА_1 , вірно зазначив, що ОСОБА_1 було пропущено встановлений законом трьохрічний строк позовної давності, який сплив 17.04.2016, тобто, через три роки після відповіді нотаріуса від 17.04.2013, з якої позивачка дізналась про не визнання її такою, що прийняла спадщину, у зв`язку з неподанням нею заяви про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Доводи скаржника про те, що в даному випадку відлік трирічного строку повинен відраховуватись з моменту реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме спадкове майно за відповідачем(10 березня 2020 року) не заслуговують на увагу, оскільки 17.04.2013 року позивачка дізналась про не визнання її такою, що прийняла спадщину. Окрім того, 22 вересня 2017 року нотаріус на запит ОСОБА_11 роз`яснив необхідність звернення до суду для встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем. ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідними вимогами тільки в травні 2022 року.

Посилання представника ОСОБА_1 на правову позицію, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 вересня 2022 року (справа №385/321/20) не приймається до уваги, оскільки обставини, які досліджувались судом касаційної інстанції не релевантні обставинам, які перебувають на розгляді апеляційного суду.

Колегія суддів зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі, поставивши під сумнів можливість застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимоги про встановлення факту проживання, жодним чином не спростовує висновки суду першої інстанції про те, що спір щодо спадкового майна вже вирішено в судовому порядку, що в свою чергу стало підставою для відмови в задоволенні вимог про визнання права власності на майно в порядку спадкування та скасування записів про реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на спадкове майно.

Варто відмітити, що рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020 ухвалене у справі №373/1736/18, в якій позивачка брала участь як третя особа, набрало законної сили, а тому обґрунтованим є посилання суду на те, що обраний позивачем спосіб захисту суперечить основним засадам судочинства про обов`язковість судового рішення, закріпленим у п.9 ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України, що, як вже було зазначено, не спростовується в апеляційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить, правова позиція позивача збігається із викладеною у позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року підлягає залишенню без змін, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Лещенка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 31 липня 2023 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова