Постанова

від 24.04.2024 по справі 373/688/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 373/688/22

провадження № 61-12808св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , завідувачка сектору з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації виконавчого комітету Циблівської сільської ради Боднар Людмила Василівна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області, друга Переяславська державна нотаріальна контора Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лещенко Сергій Олександрович, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року у складі судді Залеської А. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , завідувачки сектору з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації виконавчого комітету Циблівської сільської ради Боднар Л. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області, друга Переяславська державна нотаріальна контора Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, скасування державної реєстрації нерухомого майна та визнання права власності на спадкове майно.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1

у м. Києві померла її мати ОСОБА_4 , яка останні кілька років до дня смерті постійно проживала разом з нею на АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 15 березня 1995 року, яким все своє майно заповіла своїм дітям: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

3. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в день закінчення строку для прийняття спадщини після смерті матері, а після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв його син - відповідач ОСОБА_2 .

4. Позивачка стверджувала, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 була зареєстрована в селі Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району, вона не змогла документально підтвердити нотаріусу фактичне прийняття спадщини після смерті матері відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, та оскільки вона із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк до нотаріуса не звернулась, нотаріус відмовив їй в оформленні прав на частину спадкового майна після смерті матері.

5. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року у справі № 373/1736/18 за позовом ОСОБА_2 до Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогоподарського виробництва площею 3,4001 га, на території Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастрові номери земельних ділянок: 3223384600:04:008:0001; 3223384600:04:007:0006, в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 .

6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем

ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати записи

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесені державним реєстратором виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Боднар Л. В. про реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, за адресою:

АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 35954670; земельну ділянку площею 2,2000 га, кадастровий номером 3223384600:04:008:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Малокаратульського старостинського округу Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (номер запису про право власності 35947927); земельну ділянку площею 1,2001 га, кадастровий номер 3223384600:04:007:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Малокаратульської старостинського округу Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області, номер запису про право власності 35947337; визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку та

1/2 частину земельних ділянок.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, у позові відмовлено.

8. Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності щодо вимог про встановлення факту її постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем та вказав, що тривала (понад 9 років) невизначеність через юридичну необізнаність та/або помилковість у виборі способу захисту порушеного права щодо прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері не може впливати на реалізацію іншим спадкоємцем ОСОБА_2 своїх спадкових прав.

9. Крім того суди врахували, що спір щодо спадкового майна вже вирішено у справі № 373/1736/18, а звертаючись із цим позовом ОСОБА_1 фактично намагається переглянути рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року, шляхом ухвалення іншого за змістом рішення щодо одного і того ж майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Лещенко С. О., просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Лещенко С. О., подала касаційну скаргу на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року

у справі № 396/2046/18, від 10 травня 2018 року у справі № 497/1870/16-ц, від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Вважає, що спадщину вона прийняла шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

16. Зазначає, що строк звернення до суду із вказаним позовом необхідно рахувати з моменту реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на спадкове майно за відповідачем, тобто,

з 10 березня 2020 року, а момент, з якого вона дізналась про порушення свого права, пов`язаний з датою видачі ОСОБА_2 відповідних витягів

з державного реєстру.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

18. Вважає, що судами обґрунтовано взято до уваги рішення

Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року у справі № 373/1736/18, яке набрало законної сили і вже виконане, та яким вирішено спір щодо спадкового майна, натомість обраний позивачкою спосіб захисту суперечить основним засадам судочинства про обов`язковість судового рішення.

19. Вказує, що позивачка знала про свої права, які вважає порушеними,

із 17 квітня 2013 року у зв`язку з відмовою їй нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій по оформленню спадкових прав після смерті ОСОБА_4 .

20. Крім того, нотаріус неодноразово роз`яснював позивачці необхідність звернення до суду, проте ОСОБА_1 звернулась до суду лише у травні

2022 року.

Обставини справи, встановлені судами

21. 31 липня 2012 року у АДРЕСА_1 у віці 78 років померла ОСОБА_4 , яка була зареєстрована у будинку на АДРЕСА_2 , де на день її смерті окрім неї ніхто зареєстрований не був.

22. За життя 15 березня 1995 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, що буде належати їй за законом на день смерті, заповіла своїм дітям: синами ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_1 в рівних частках.

23. ОСОБА_1 з 1984 року зареєстрована на

АДРЕСА_1 .

24. ОСОБА_3 з 1996 року зареєстрований на

АДРЕСА_3 .

25. ОСОБА_5 на день смерті матері відбував покарання у виді позбавлення волі та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26. Згідно з довідкою виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 22 травня

2017 року № 281 у 2009 році ОСОБА_1 забрала свою матір ОСОБА_4 ,

а 02 серпня 2012 року поховала її в с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області. Інформацією, де перебувала ОСОБА_4 із 2009 року до дня смерті, сільська рада не володіє.

27. Відповідно до акта від 01 серпня 2017 року № 31, складеного інженерами експлуатації та благоустрою КП «Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»,

в приватному житловому будинку АДРЕСА_1 із 2009 року до

31 липня 2012 року, постійно проживала ОСОБА_4 разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 .

28. Відповідач ОСОБА_2 , 2003 року народження, є сином спадкоємця ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .

29. 17 квітня 2013 року ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_3 звернулись до Переяслав-Хмельницької районної державної контори щодо оформлення своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері ОСОБА_4 , на що нотаріус ОСОБА_6 надав письмову відмову у вчиненні будь-яких нотаріальних дій, пов`язаних з оформленням спадкових прав, обґрунтувавши це тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не подали заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк і спадкова справа не заведена.

30. 30 квітня 2013 року нотаріусом заведена спадкова справа № 168

у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі заяви матері малолітнього на той час ОСОБА_2 , який прийняв спадщину в порядку статті 1276 ЦК України, оскільки його батько ОСОБА_5 після відкриття спадщини помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і не встиг її прийняти.

31. На подальші звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 державний нотаріус листом від 29 листопада 2016 року за № 4029/01-16 повторно повідомив, що у зв`язку sз неподанням ними в шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 вони в силу положень частини першої статті 1272 ЦК України вважаються такими, що не прийняли спадщину.

32. 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулись до суду

з позовом до ОСОБА_2 про визначення їм додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , у якому їм було відмовлено рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2017 року у справі № 373/2358/16-ц.

33. 22 вересня 2017 року нотаріус листом № 2247/01-16 у відповідь на чергове звернення ОСОБА_1 роз`яснив їй, що для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини та/або для підтвердження безспірності зібраних нею доказів щодо факту спільного проживання

зі спадкодавцем спадкоємець може звернутися до суду.

34. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області заяву у порядку окремого провадження (справа № 373/1914/17), без залучення до участі у справі ОСОБА_2 , та просила суд встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

35. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року заява ОСОБА_1 повернута їй як така, що подана з порушенням правил підсудності. Крім того, повертаючи заяву, суд звернув увагу на те, що з матеріалів, доданих до заяви, вбачається спір про право, який повинен вирішуватись за правилами позовного провадження.

36. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала аналогічну заяву в порядку окремого провадження за місцем свого проживання до Святошинського районного суду м. Києва (справа № 759/17414/17).

37. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада

2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини залишено без розгляду, оскільки наявний спір про право на спадщину,

з огляду на те, що відповідно до матеріалами спадкової справи її прийняв ОСОБА_2 .

38. У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району про визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 (справа № 373/1736/18). Ухвалою суду від 20 серпня

2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 .

39. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року у справі № 373/1736/18 визнано за

ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогоподарського виробництва площею 3,4001 га, на території Малокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастрові номери земельних ділянок: 3223384600:04:008:0001; 3223384600:04:007:0006, в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 .

40. Право власності на всі об`єкти нерухомого майна, яке рішенням суду було визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті

ОСОБА_4 , 10 березня 2020 року зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області

Боднар Л. В. за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 205502823233; 205465003233; 205462713233, відповідно. Внесення записів про право власності здійснено на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року № 373/1736/18.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

42. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

44. Звернувшись до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкової трансмісії

(стаття 1276 ЦК України), позивачка фактично просить визнати її такою, що прийняла спадщину в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та на цій підставі просить визнати за нею право власності на частку в спадковому майні, яке рішенням суду у справі № 373/1736/18 вже визнане власністю ОСОБА_2 та зареєстроване за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

45. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

46. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом

у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

47. Разом з цим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню

із дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенції), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. При цьому, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, який, однак, є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

48. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави

(§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня

2005 року (заява № 38722/02)).

49. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

50. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення

(чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку

з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

51. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду

від 03 вересня 2018 року у справі № 683/1540/16-ц, від 08 листопада

2021 року у справі № 639/4848/18.

52. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

53. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

54. Вирішуючи справу, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

55. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

56. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

57. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

58. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

59. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу, що позивачка заявляючи вимоги про визнання за нею право власності на частину спадкового майна, фактично намагається у такий спосіб ревізувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року у справі № 373/1736/18, яке набрало законної сили та наразі виконано.

60. При цьому ОСОБА_1 була залучена до участі у справі № 373/1736/18, брала в ній активну участь, зокрема подаючи заперечення проти позову ОСОБА_2 .

61. Задовольняючи позов ОСОБА_2 у справі № 373/1736/18, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не підтвердила свого права на частку у спадковому майні.

62. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року у справі № 373/1736/18 заперечення

ОСОБА_1 проти позову були відхилені, а право власності на спадкове майно визнано за ОСОБА_2 .

63. Своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду у справі

№ 373/1736/18 ОСОБА_1 не скористалась, натомість більш ніж через два роки після набрання ним законної сили подала розглядуваний позов.

64. Вочевидь, за наявності рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року у справі

№ 373/1736/18, без його скасування або зміни, не може бути визнано право власності на частину спадкового майна за ОСОБА_1 та не можуть бути скасовані рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на майно визнане за ним рішенням суду.

65. Встановивши вказані обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачкою спосіб захисту суперечить основним засадам судочинства зокрема щодо обов`язковості судового рішення.

66. За наявності рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року у справі № 373/1736/18 посилання судів попередніх інстанцій на пропуск позивачкою строку позовної давності не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

67. За встановлених обставин, висновки судів по суті вирішення спору не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду

від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18, від 10 травня 2018 року

у справі № 497/1870/16-ц, від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, на які посилалася заявниця як на підставу касаційного оскарження.

68. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

69. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає

зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

70. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

71. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

73. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лещенко Сергій Олександрович, залишити без задоволення.

2. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 05 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович