Постанова

від 21.02.2023 по справі 902/197/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 лютого 2023 року Справа № 902/197/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Гарбарук В.А.;

позивача 1 - не з`явився;

позивача 2 - не з`явився;

позивача 3 - Римський М.В.;

відповідача - не з`явився;

третіх осіб - Лірник І.І. (Вінницька міська рада),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2022, повний текст якого складено 20.12.2022 у справі №902/197/22 (суддя Нешик О.С.)

за позовом керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави, в особі -

1. Національної академії аграрних наук України,

2. Вінницької районної державної адміністрації,

3. Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до Агрономічної сільської ради с.Агрономічне Вінницького району Вінницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача,

- Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту

Кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних

наук України» с.Бохоники Вінницького району Вінницької області

- Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр"

Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії

аграрних наук України» с.Агрономічне Вінницького району Вінницької області

- Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії

аграрних наук України м.Вінниця

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,

- Концерн "Поділля", Вінницька міська рада, ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,

ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ,

ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ,

ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ,

ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ,

ОСОБА_38 , ОСОБА_39

про визнання недійсним та скасування рішення,-

В березні 2022 року Керівник Вінницької обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Вінницької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Бохоницької сільської ради (правонаступник Агрономічна сільська рада) Вінницького району «Про визнання Державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність» №21 від 09.02.2018.(т.1, арк.справи 1-19).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.11.2022 у справі №902/197/22 у задоволені позову Прокурора відмовлено повністю. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, що розпорядником земель, наданих у постійне користування Державному підприємству «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інсти-туту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України була Національна академія аграрних наук України, чи за Національною академією аграрних наук України у безстроковому користуванні були закріплені спірні земельні ділянки, а тому права останньої оскаржуваним рішенням не порушені. Крім того, Прокурором не надано доказів в підтвердження порушення прав Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Вінницької РДА у даному спорі. На переконання місцевого суду, Прокурором не доведено, що на момент вирішення спору Державний акт на право постійного користування землею серії ВН №1853, виданий 12.06.2000 ДП «ДГ Бохоницьке» Інституту кормів УААН - є чинним, а внесена до нього у 2000 році інформація є актуальною та достовірною станом на момент подання позову. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний Державний акт на право постійного користування землею виданий відповідно до п.4.18 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №325 від 22.06.2009, та п.2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №513 від 23.05.2012 - фактично втратив свою чинність.(т.7, арк.справи 25-43).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Прокурор подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінниць-кої області від 30.11.2022 у даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги Вінницької обласної прокуратури задоволити в повному обсязі.(т.8, арк.справи 2-19).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, не дослідивши всі подані докази, ухваливши рішення з порушен-ням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги закони та підзаконні нормативні акти, що регулюють діяльність Національної академії аграрних наук України (надалі в тексті - НААНУ), а саме: Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Закон України «Про особливості правового режимі діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна», Закон України «Про управління об`єктами державної власності», поста-нови Президії Верховної Ради України РСР від 29.07.1991 «Про статус Української академії аграрних наук», відповідно до яких НААНУ має права на спірні земельні ділянки, зокрема щодо надання згоди на їх вилучення чи відмови в наданні такої згоди. На думку Прокурора, предметом позову в даній справі є законність рішення Бохоницької сільської ради від 09.08.2018 №21, а не чинність самого Державного акта та актуальність внесеної до нього інформації. Скаржник стверджує, що в оспорюваному рішенні відсутнє посилання на будь-яку норму законодавства, яка стала підставою для його прийняття Бохоницькою сільською радою.

Оскільки, відповідно до даних Публічної кадастрової карти України та Державного акту від 12.04.2000, землі підприємства знаходилися як у межах населеного пункту с.Бохоники, так і за його межами, а на думку Прокурора, уповноваженими державою органами (розпорядниками земель державного підприємства) на здійснення захисту її інтересів у спірних правовідносинах на час подачі заяви були Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Вінницька РДА, то у спірних правовідносинах лише власнику належить право прийняти рішення про припи-нення права постійного користування землею, у разі добровільної відмови землекористувача за його заявою. Крім того, зазначає, що положеннями ст.141 ЗК України не передбачена така підстава припинення права постійного користування землею як проведення інвентаризації, відтак у Бохоницької сільської ради були відсутні правові підстави приймати рішення від 09.08.2018 №21 «Про визнання Державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність».

Прокурор стверджує, що Державний акт на право постійного користування землею ВН №1853 від 12.06.2000 посвідчує право постійного користування на ті землі, які не були проінвента-ризовані у 2012 році та яким не присвоєно кадастрові номери. На думку Апелянта, місцевим судом залишено поза увагою положення п.8 Порядку проведення інвентаризації земель, затверд-женого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2012 №513 (в редакції чинній на момент видачі нових державних актів), відповідно до якого підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, однак таке рішення уповноваженими органами не приймалося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкрито провадження у справі №902/197/22, розгляд справи призначено на 21.02.2023.(т.8, арк.справи 74).

За час апеляційного розгляду, на адресу суду надійшли відзиви: 14.02.2023 від Вінницької міської ради, 15.02.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та 17.02.2023 від Агрономічної сільської ради, в яких просять: залишити без змін рішення госпо-дарського суду Вінницької області від 30.11.2022, а апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури - без задоволення.(т.8, арк.справи 81-90, 96-100, 107-117).

Крім того, 17.02.2023 від представника Головного управління Держгеокадастру у Вінниць-кій області - Михайла Римського надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено апеляційним судом.(т.8, арк.справи 165-166).

В судовому засіданні 21.02.2023 Прокурор підтримав свою скаргу, просив суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області та прийняти нове про задоволення позову. Представник Держгеокадастру та Вінницької міської ради заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги на рішення господарського суду Вінницької області.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 21.02.2023 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господар-ський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бохоницької сільської ради №10 від 20.04. 2000 передано у постійне користування Дослідному господарству «Бохоницьке» земельні ділянки загальною площею 1451,538 га в межах згідно планом землекористування. Згідно вказаного рішення ради, 12.06.2000 Дослідному господарству «Бохоницьке» видано Державний акт на право постійного користування землею серія ВН №1853 (надалі в тексті - Державний акт), додатком до якого є план зовнішніх меж землекористування.(т.1, арк справи 32-37).

Відповідно до довідки №2418 «про включення до Єдиного державного реєстру підпри-ємств та організацій України» 10.06.1997 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України включено юридичну особу під найменуванням «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів Української Академії Аграрних Наук» із присвоєнням їй іденти-фікаційного коду 00496550.(т.1, арк.справи 106-107).

21.04.2000 здійснено перереєстрацію Дослідного господарства «Бохоницьке» Інституту кормів Української Академії Аграрних Наук, за результатами якої змінено найменування останнього на «Державне підприємство «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів Української Академії Аграрних Наук», ідентифікаційний код юридичної особи 00496550.(т.1, арк.справи 105).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підпри-ємців та громадських формувань, на дату подачі позову, за ідентифікаційним кодом 00496550 зареєстроване Державне підприємство «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України».

Місцевий суд дійшов висновку, що суб`єкт, визначений землекористувачем в Державному акті на право постійного користування землею серія ВН №1853 від 12.06.2000 на момент вирішення спору має найменування «Державне підприємство «Дослідне господарство «Бохо-ницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України».(надалі в тексті - ДП ДГ «Бохоницьке»).

Матеріалами справи стверджено, що на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування здійснювалось вилучення земельних ділянок з землекористування ДП ДГ «Бохоницьке» з масиву в 1451,538 га, в тому числі:

1) розпорядженнями Вінницької районної державної адміністрації (надалі в тексті - Вінниць-ка РДА) №49 від 21.01.2005 та №98 від 01.02.2005 вилучено з землекористування ДП ДГ «Бохоницьке» земельну ділянку площею 11,7 га та передано у власність 116 членів Добровільного садово-огородницького об`єднання громадян «Ветеран» для ведення садівництва (т.5, арк.справи 108-109). З огляду на витяг із протоколу №11 засідання президії Української академії аграрних наук від 22.05.2003, останньою було надано згоду на вилучення 16,7 га землі із землекористу-вання ДП ДГ «Бохоницьке» для передачі її Добровільному садово-огородницькому об`єднанню громадян «Ветеран».(т.5, арк.справи 97);

2) розпорядженням Вінницької РДА №259 від 15.02.2008 затверджено технічну докумен-тацію із землеустрою по інвентаризації земель та залишено в користуванні ДП ДГ «Бохоницьке» земельну ділянку загальною площею 1149,3361 га (т.4, арк. справи 3-29);

3) розпорядженням Вінницької РДА №768 від 30.04.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та вилучено у ДП ДГ «Бохоницьке» з постійного користування земельну ділянку загальною площею 22,9017 га (т.4, арк.справи 30-56);

4) розпорядженням Вінницької РДА №769 від 30.04.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та вилучено у ДП ДГ «Бохоницьке» з постійного користування земельну ділянку загальною площею 10,80 га (т.4, арк.справи 37-43);

5) розпорядженням Вінницької РДА №1486 від 25.07.2008 вилучено з землекористування ДП ДГ «Бохоницьке» земельну ділянку площею 25,4669 га та передано у власність 228 громадян згідно додатку 1 до вказаного розпорядження (т.5, арк.справи 172-183). З огляду на зміст постанови президії Української академії аграрних наук від 27.12.2007, останньою було надано згоду на вилучення 25,0 га землі із землекористування ДП ДГ «Бохоницьке» для передачі її співробітникам Інституту кормів Української академії аграрних наук, Дослідного господарства «Бохоницьке» Інституту кормів Української академії аграрних наук та жителям сільської громади для ведення індивідуального садівництва.(т.5, арк.справи 138);

6) розпорядженням Вінницької РДА №1895 від 18.12.2009 затверджено технічну докумен-тацію із землеустрою та вилучено у ДП ДГ «Бохоницьке» з постійного користування земельну ділянку загальною площею 45,1842 га (т.4, арк.справи 60-66).

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2012 на підставі рішення 12 сесії Бохоницької сільської ради 6 скликання від 20.07.2012, а також на підставі розпорядження Вінницької РДА №886 від 02.08.2012 ДП ДГ «Бохоницьке» видано 35 нових державних актів на право постійного користування на наступні земельні ділянки:

1) 0520680500:01:004:0061 площею 28,7853 га (державний акт серія ЯЯ №020249);

2) 0520680500:01:005:0002 площею 1,3466 га (державний акт серія ЯЯ №020296);

3) 0520680500:01:006:0176 площею 76,1748 (державний акт серія ЯЯ №020287);

4) 0520680500:01:007:0218 площею 4,4800 га (державний акт серія ЯЯ №020288);

5) 0520680500:01:008:0381 площею 1,2683 га (державний акт серія ЯЯ №020290);

6) 0520680500:01:008:0382 площею 8,7262 га (державний акт серія ЯЯ №020281);

7) 0520680500:01:008:0383 площею 8,6105 га (державний акт серія ЯЯ №020282);

8) 0520680500:01:009:0005 площею 2,4044 (державний акт серія ЯЯ №020292);

9) 0520680500:01:009:0006 площею 2,7030 га (державний акт серія ЯЯ №020293);

10) 0520680500:01:009:0007 площею 0,7846 (державний акт серія ЯЯ №020294);

11) 0520680500:01:010:0009 площею 39,2411 га (державний акт серія ЯЯ №020302);

12) 0520680500:01:011:0002 площею 80,6995 га (державний акт серія ЯЯ №020285);

13) 0520680500:01:012:0004 площею 98,3743 (державний акт серія ЯЯ №020303);

14) 0520680500:02:001:0290 площею 0,8000 га (державний акт серія ЯЯ №020242);

15) 0520680500:02:001:0291 площею 0,6000 га (державний акт серія ЯЯ №020243);

16) 0520680500:02:001:0292 площею 0,8000 (державний акт серія ЯЯ №020244);

17) 0520680500:02:001:0293 площею 0,7000 га (державний акт серія ЯЯ №020245);

18) 0520680500:02:001:0294 площею 1,1000 га (державний акт серія ЯЯ №020246);

19) 0520680500:02:001:0295 площею 1,1058 (державний акт серія ЯЯ №020247);

20) 0520680500:06:001:0001 площею 17,4932 га (державний акт серія ЯЯ №020283);

21) 0520680500:06:001:0002 площею 2,9763 га (державний акт серія ЯЯ №020284);

22) 0520680500:06:002:0013 площею 6,1025 га (державний акт серія ЯЯ №020305);

23) 0520680500:01:006:0177 площею 18,2508 га (державний акт серія ЯЯ №020297);

24) 0520680500:01:006:0178 площею 0,2908 га (державний акт серія ЯЯ №020298);

25) 0520680500:01:009:0008 площею 4,3949 га (державний акт серія ЯЯ №020299);

26) 0520680500:01:009:0009 площею 177,6922 га (державний акт серія ЯЯ №020300);

27) 0520680500:01:009:0010 площею 1,7654 га (державний акт серія ЯЯ №020301);

28) 0520680500:01:013:0230 площею 2,3604 га (державний акт серія ЯЯ №020248);

29) 0520680500:06:001:0004 площею 19,8067 га (державний акт серія ЯЯ №020304);

30) 0520680500:06:002:0014 площею 66,6904 га (державний акт серія ЯЯ №020306);

31) 0520680500:06:003:0004 площею 1,5659 га (державний акт серія ЯЯ №020291);

32) 0520680500:06:003:0005 площею 13,4337 га (державний акт серія ЯЯ №020307);

33) 0520680500:06:003:0006 площею 8,2158 га (державний акт серія ЯЯ №020308);

34) державний акт серія ЯЯ №020286 на земельну ділянку площею 28,2357 га;

35) державний акт серія ЯЯ №020250 на земельну ділянку площею 73,3112 га.(т.4, арк. справи 87-121).

09.02.2018 Бохоницькою сільською радою прийнято рішення №21 «Про визнання Держав-ного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність». Зі змісту рішення вбачається, що виданий Дослідному господарству «Бохоницьке» 12.06.2000 Державний акт на право постійного користування землею серія ВН №1853 у зв`язку з проведеною інвентари-зацією визнано таким, що втратив чинність.(т.1, арк.справи 30).

Постановою президії Національної академії аграрних наук України №20 від 18.12.2019 затверджено Акт приймання-передачі частини майна та земельних ділянок ДП ДГ «Бохоницьке». Передано на баланс Інституту кормів, зокрема земельні ділянки загальною площею 885,8681 га, які перебували на балансі ДП ДГ «Бохоницьке».(т.4, арк.справи 140-147). Як слідує з акту прий-мання-передачі майна №1 від 28.11.2019 Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України передано Державним підприємством «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України в тому числі 130,8134 га неоформлених земельних ділянок (т.4, арк.справи 135-137).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (надалі в тексті - Держгеокадастр) №2-12599/15-20-СГ від 30.07.2020 надано в постійне користування Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України земельні ділянки державної власності загальною площею 754,2548 га, які перебували у постійному користуванні ДП ДГ «Бохоницьке», а саме земельні ділянки з кадастровими номерами:

1) 0520680500:01:004:0061;

2) 0520680500:01:005:0002;

3) 0520680500:01:006:0176;

4) 0520680500:01:007:0218;

5) 0520680500:01:008:0381;

6) 0520680500:01:008:0382;

7) 0520680500:01:008:0383;

8) 0520680500:01:009:0005;

9) 0520680500:01:009:0006;

10) 0520680500:01:009:0007;

11) 0520680500:01:010:0009;

12) 0520680500:01:011:0002;

13) 0520680500:01:012:0004;

14) 0520680500:02:001:0290;

15) 0520680500:02:001:0291;

16) 0510100000:02:111:0001;

17) 0520680500:02:001:0293;

18) 0520680500:02:001:0294;

19) 0520680500:02:001:0295;

20) 0520680500:06:001:0001;

21) 0520680500:06:001:0002;

22) 0520680500:06:002:0013;

23) 0520680500:01:006:0177;

24) 0520680500:01:006:0178;

25) 0520680500:01:009:0008;

26) 0520680500:01:009:0009;

27) 0520680500:01:009:0010;

28) 0520680500:01:013:0230;

29) 0520680500:06:001:0004;

30) 0520680500:06:002:0014;

31) 0520680500:06:003:0004;

32) 0520680500:06:003:0005;

33) 0520680500:06:003:0006;

34) 0520680500:01:004:0066.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12599/15-20-СГ від 30.07.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Інститутом кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України зареєстровано право постійного користування на земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке».(т.2, арк.справи 142-273).

Вважаючи, що Бохоницька сільська рада (правонаступником якої є Агрономічна сільська рада), прийнявши 09.02.2018 рішення №21 «Про визнання Державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність», вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки цим рішенням фактично припинила правона користування землею Державного підпри-ємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України,- Прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Вінницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задля захисту інтересів держави з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення Бохоницької сільської ради Вінницького району «Про визнання Державного акта на право постійного користу-вання землею таким, що втратив чинність» №21 від 09.02.2018.

Як зазначалось вище, рішенням від 30.11.2022 у справі №902/197/22 господарський суд Вінницької області у задоволенні позову Прокурора відмовив повністю.(т.7, арк.справи 25-43).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є законність рішення в галузі земельних відносин.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів не вбачає впливу на дотримання прин-ципу рівності сторін через участь прокурора у даній справі з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує, що за наслідками розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов'-язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійнює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повнова-ження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача-ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскар-ження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Матеріалами справи стверджено, що Прокурор звертався до Національної академії аграрних наук листом №15/3-223вих21 від 30.12.2021, до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом №15/3-228вих21 від 30.12.2021 та до Вінницької РДА листом №15/3-227вих21 від 30.12.2021 із запитами щодо здійснення ними заходів для відновлення інтересів держави, та чи зверталися і чи мають наміри самостійно звернутись з відповідним позовом до суду про скасування рішення Бохоницької сільської ради №21 від 09.02.2018 «Про визнання Державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність».(т.1, арк.справи 38-43)

У відповідь Вінницька РДА не заявила про наміри самостійно звернутись з відповідним позовом до суду та інформувала прокурора про обмеженість у виділенні коштів на сплату судового збору, що виключає можливість самостійного звернення до суду.(т.1, арк.справи 44).

Листами від 10.02.2022, Вінницька обласна прокуратура повідомила Національну академію аграрних наук України, Вінницьку РДА та Держгеокадастр про намір звернутися в їхніх інтересах із позовною заявою до господарського суду Вінницької області.(т.1, арк.справи 45-47).

Враховуючи бездіяльність вищезазначених органів, щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права, Прокурор у березні 2022 року звернувся із даними позовом до суду.

Апеляційним судом враховано, що підставою позову Прокурор самостійно визначив наяв-ність факту порушення оскаржуваним рішенням сільської ради права держави як власника спірної земельної ділянки, повноваження щодо управління якою, на думку Прокурора, наділені визначені ним позивачі.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.4, ст.8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Національна академія наук України, галузеві академії наук є суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, державним майном, переданим цим суб'-єктам в безстрокове безоплатне користування.

З урахуванням змісту визначених Прокурором підстав позову (обґрунтування в позовній заяві порушення інтересів держави та необхідність їх захисту), а також бездіяльністю позивачів щодо звернення до суду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що Прокурор мав право на звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Вінницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорю-вання.(ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті - ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.3 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка порушує право. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

За змістом ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законо-давством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою ст.21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Відповідно до ч.1,3 ст.23 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (в редакції чинній на час видачі Державного акту) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Державний акт на право постійного користування землею серія ВН №1853 від 12.06.2000 видано за формою, затвердженою постановою Верховної Ради України №2201-XII від 13.03.1992.

З наведеної норми слідує, що державний акт лише посвідчує наявність в особи права власності на земельну ділянку або право користування земельною ділянкою, але не встановлює та не змінює його та не має самостійного юридичного значення. Схожі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Як стверджено матеріалами справи, з моменту видачі Державного акту неодноразово здійснювалось вилучення земельних ділянок з користування ДП ДГ «Бохоницьке» задля подаль-шої передачі цих земельних ділянок у власність або користування іншим особам.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на момент видачі нових державних актів), інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого поста-новою Кабінету міністрів України від 23.02.2012 №513 - інвентаризація земель проводиться з метою в тому числі, узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі.

Як встановлено місцевим судом, за результатами проведеної інвентаризації на підставі рішення 12 сесії Бохоницької сільської ради 6 скликання від 20.07.2012, а також на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №886 від 02.08.2012 ДП ДГ «Бохоницьке» 13.11.2012 були видані нові акти на право постійного користування земельними ділянками, які входили до складу земель, наданих у постійне користування за Державним актом на право постійного користування землею серія ВН №1853 від 12.06.2000.

Поруч з цим, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12599/15-20-СГ від 30.07.2020 право постійного користування земельними ділянками, що перебували у постійному користуванні ДП ДГ «Бохоницьке», припинено у зв`язку з добро-вільною відмовою державного підприємства на підставі ч.3 ст.142 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі наказу від 30.07.2020). При цьому, матеріалами справи стверджується наявність згоди Національної академії аграрних наук України на вилучення земельних ділянок з постійного користування Державного підприємства, зокрема, задля їх подальшої передачі в користування Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України.(т.4, арк.справи 140-147).

Таким чином, станом на сьогодні частина земель, які були у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України, перебувають у державній власності та знаходяться у постійному користуванні Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст.141 ЗК України є:

- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

- припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати;

- набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розта-шовані на земельній ділянці;

- використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З урахуванням зазначених обставин, зокрема, багаторазових вилучень земельних ділянок з масиву, площею 1451,538 га, наданого в постійне користування Державному господарству «Бохо-ницьке», з метою надання їх у власність чи користування іншим особам (у тому числі у постійне користування Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України) - місцевий суд дійшов правильного висновку, що права постійного користування Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України на земельну ділянку згідно Державного акту серії ВН №1853 від 12.06.2000 припинені.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві та апеляційній скарзі Прокурор стверджує, що оспорюваним рішенням фактично припинено право постійного користування ДП ДГ «Бохоницьке» на користування землею. Однак, в тексті апеляційної скарги Прокурор зазначає, що після проведеної інвентаризації в 2012 році та поступового вилучення земельних ділянок із землекористування Дослідного господарства «Бохоницьке» з масиву 1451,538 га, за ДП ДГ «Бохоницьке» рахувалося у користуванні 1045,6 га. Проте, згідно затвердженого 18.12.2019 акту прийому-передачі від ДП ДГ «Бохоницьке» на баланс Інституту кормів та сільського госпо-дарства НААН було передано 885,8 га, куди увійшли також 813,3716 га проінвентаризованих земель. Таким чином, враховуючи наведене, Прокурор фактично просить визнати незаконним та скасувати рішення Бохоницької сільської ради Вінницького району «Про визнання Державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність» №21 від 09.02.2018, позаяк решта в 159,8 га земель ніде не обліковується та, на думку Прокурора, не була про інвентаризована, а тому Державний акт чинний в частині земельної ділянки площею 159,8 га.

Проте, в матеріалах справи відсутні, а Прокурором не доведено, які саме земельні ділянки (одна чи декілька) не увійшли до інвентаризованих земель, яка їхня площа та конфігурація. Крім того, в матеріалах справи відсутні планово-картографічні матеріали, які б підтверджували наявність земельних ділянок, право на які Прокурор вважає припиненими.

Оскільки Прокурором не встановлено і не вказано необліковані земельні ділянки, неможливо встановити і права відносно них (земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, у державній власності на праві постійного користування), не можливо стверджувати щодо припинення прав на них.

З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд відхиляє доводи Прокурора, оскільки вони позбавлені правового обґрунтування, адже оскаржуване рішення органу місцевого само-врядування безпосередньо не стосується припинення права постійного користування землею, а прийняте виключно з тих підстав, що станом на момент прийняття рішення земельна ділянка, яка знаходилась у постійному користуванні Дослідного господарства «Бохоницьке» не існує як об`єкт цивільних прав, в її межах, внаслідок проведеної у 2012 році інвентаризації земель, були утворені інші земельні ділянки з конфігурацією і межами, відмінними від конфігурації та меж ділянок, попередньо переданих постійне користування. Відтак за наслідками проведеної інвентаризації земель, які надавались згідно Державного акту, а також через неодноразове вилучення земельних ділянок із землекористування Дослідного господарства «Бохоницьке» з масиву в 1451,538 га - Державний акт на право постійного користування землею серія ВН №1853 вже не відображав реального стану землекористування тому втратив чинність, а отже, рішення приймалося з метою надання цьому факту юридичної визначеності та закріплення правого статусу Державного акта.

При цьому, колегія суддів враховує правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язані з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що оскаржуване рішення не порушує прав Національної академії аграрних наук України (зокрема, і цивільних) з огляду на те, що остання не була розпорядником земель, наданих у постійне користування державному підпри-ємству, а вилучення земель з масиву в 1451,538 га, які були надані у постійне користування Державному підприємству, здійснювалось відповідно до рішень розпорядників земельної ділянки за погодженням Національної академії аграрних наук України. З-поміж іншого Державний акт на право постійного користування землею серія ВН №1853 від 12.06.2000 втратив свою чинність, а отже обставини, визначені прокурором як підстава позову не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи.

Також прокурором на наведено доводів та не надано жодного доказу, які б свідчили про порушення прав Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Вінницької районної державної адміністрації оскаржуваним рішенням.

Крім того, з наданих пояснень в судовому засіданні 21.02.2023 та з матеріалів справи вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області заперечує наявність будь-якого порушеного права, зокрема і прав Головного управління.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність позову прокурора в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Вінницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгео-кадастру у Вінницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення Бохоницької сільської ради Вінницького району №21 від 09.02.2018 «Про визнання Державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність».

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомір-ність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивачів, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про необґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.2022 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/197/22 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.