Рішення

від 28.02.2023 по справі 480/8414/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 року Справа № 480/8414/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського міського центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Сумський міський центр зайнятості звернувся з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області щодо повернення без виконання Сумському міському центру зайнятості наказу Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 у справі №920/1109/21;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 у справі №920/1109/21 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь Сумського міського центру зайнятості шкоди в сумі 23017,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Сумської області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області на користь Сумського міського центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю та витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. За результатами розгляду заяви відповідач повернув вищезазначений наказ без виконання, обґрунтувавши тим, що боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства Сумської області. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є державним органом, а відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти вимог у повному обсязі та зазначає, що згідно норм чинного законодавства України, повноваження Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області не поширюються на виконання наказу Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21, оскільки, боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не має відкритих рахунків в Головному управлінні Казначейства, а Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень не поширює свою дію на процедуру виконання вищевказаного наказу суду.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, вважає їх не обґрунтованими та безпідставними, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких представник відповідача вважає необґрунтованими висновки позивача, які викладені у відповіді на відзив та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа повідомлялась про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про будь-яких пояснень стосовно даного позову у строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надано.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.11.2021 по справі №920/1109/21 (а.с. 9-11) стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь Сумського міського центру зайнятості 23017 грн 32 коп шкоди у розмірі сплаченої допомоги по безробіттю через відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, неправомірність якої встановлена рішенням суду.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Сумської області видано Сумському міському центру зайнятості наказ від 07.12.2021 №920/1109/21 про примусове виконання рішення, який дійсний для пред`явлення протягом 3 років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (а.с. 8).

Позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відділ примусового виконання) із заявою від 17.12.2021 №07/1705 про примусове виконання рішення (а.с. 12).

Відділ примусового виконання листом від 21.12.2021 №02.1-13/67958585 повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання (а.с. 13).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.01.2022 по справі №920/1109/21 визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з повернення наказу господарського суду Сумської області від 07.12.2021 №920/1109/21 стягувачу без прийняття до виконання. Скасовано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 № 920/1109/21. Зобов`язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) або іншу посадову особу усунути порушення (поновити порушене право заявника) у спосіб, встановлений діючим законодавством України (а.с. 14-16).

На виконання рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 № 920/1109/21 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкалем Сергієм Павловичем від 09.02.2022 відкрито виконавче провадження №68565378 (а.с. 18 зворот. стор.)

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкалем Сергієм Павловичем від 23.05.2022 повернуто виконавчий документ стягувачу (а.с. 19 зворот. стор).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.07.2022 скаргу Сумського міського центру зайнятості №07/377 від 06.06.2022 на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкаля С.П. у справі №920/1109/21 задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з повернення наказу господарського суду Сумської області від 07.12.2021 № 920/1109/21 стягувачу. Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 23.05.2022 у ВП №68565378 про повернення стягувачу наказу Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 №920/1109/21 (а.с. 22-24).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2022 по справі №920/1109/21 (а.с. 27-31) апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.07.2022 у справі №920/1109/21 задоволено. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.07.2022 про задоволення скарги Сумського міського центру зайнятості на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у справі №920/1109/21 скасовано. Відмовлено Сумському міському центру зайнятості у задоволенні скарги на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.06.2022 №07/441 (а.с. 20) про виконання вказаного рішення суду, для примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21.

Листом від 27.06.2022 №04-14-10/3204 Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області повернуло позивачу наказ Господарського суду Сумській області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21 без виконання з тих підстав, що боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства Сумської області.

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 15.11.2022 №07/939 (а.с. 33) про виконання вказаного рішення суду, та надав для виконання наказ Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21.

Листом від 30.11.2022 №04-14-10/6231 (а.с. 34) Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області повернуло позивачу наказ Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21 без виконання з тих підстав, що боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства Сумської області.

Позивач, вважаючи протиправними зазначені дії відповідача щодо повернення наказу без виконання, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону є виконавчими документами, на підставі яких підлягають примусовому виконанню рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до частин 1-3 ст. 6 Закону України №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч. 4 ст. 6 Закону України №1404-VIII).

Сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями ст. 15 Закону України №1404-VIII є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження, та особливості їх виконання" регулює закон України від 05 червня 2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон України №4901-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Частиною 2 статті 2 Закон України №4901-VI передбачено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону України №4901-VI.

Зокрема, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Отже, обчислення строку для оцінки своєчасності перерахування стягувачу коштів розпочинається з дати отримання необхідних документів та відомостей центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, вказана стаття Закону передбачає, що джерелом такого фінансування є рахунки боржника - конкретного державного органу.

Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, спори, що виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", розглядаються у порядку адміністративного судочинства. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16 (провадження №12-105гс18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 913/356/15 (провадження № 12-5гс19), Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 справа №200/7261/13-ц.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.

Згідно з п. 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Тобто, безпосередні дії зі списання коштів виконує саме Казначейство.

У пункті 2 Порядку №845 вказані визначення основних понять, що вживають в ньому.

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Тобто, саме вказаним порядком передбачені окремі функції органів Казначейства для виконання рішень про стягнення коштів.

Відповідно до п. 4 Порядку №845 органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Отже, на відповідача покладений обов`язок вживати заходи до виконання виконавчих документів.

Згідно з абзацами 1-5 п. 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Згідно з п. 8 Порядку №845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Відповідно до п. 15 Порядку №845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Згідно з п. 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

1) виконавчий документ:

не підлягає виконанню органом Казначейства;

подано особою, що не має відповідних повноважень;

пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

не відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження;

2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень;

4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;

6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;

10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;

11) наявні інші передбачені законом випадки.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач листами від 27.06.2022 №04-14-10/3204 та від 30.11.2022 №04-14-10/6231 повертав позивачу без виконання наказ Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21 відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку №845, оскільки боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства Сумської області.

Відповідач не заперечує, що боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є органом державної влади, однак не надав доказів відсутності відкритих рахунків боржника в органах Казначейства Сумської області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач безпідставно застосував підпункт 3 пункту 9 Порядку №845, повертаючи позивачу наказ без виконання, оскільки даний підпункт пункту 9 Порядку не надає органу Казначейства можливості повернути виконавчий документ стягувачу з підстав відсутності відкритих рахунків в органі Казначейства у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Як зазначалося вище, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Положення про Державну казначейську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Враховуючи положення статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та усталену судову практику Верховного Суду у постановах від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16, від 16.04.2020 у справі № 804/5950/19, від 21.07.2021 у справі № 910/6471/19, від 09.12.2021 у справі № 280/1446/19, суд зазначає, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України.

У контексті зазначеного суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Суд також виходить з того, що застосування норм Порядку №845 та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у спосіб, який визначений Головним управління Державної казначейської служби України у Сумській області, створює ситуацію правової невизначеності, що суперечить принципу верховенства права, а також призводить до порушення однієї з основних засад судочинства (обов`язковість судових рішень) та міжнародних зобов`язань України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 зі справи "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04), а також у низці інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У пункті 53 цього рішення Європейський суд з прав людини зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка, у справі "Ромашов проти України", у справі "Дубенко проти України" та у справі "Козачек проти України"). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України"). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" і у справі "Крищук проти України").

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивач є органом державної влади та стягувачем у виконавчому документі, а тому положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на дані правовідносини не поширюються.

З приводу цього суд зазначає, що Сумський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 13996509) відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державною організацією (установою, закладом).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Суд, повернувшись до положень статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", наголошує, що стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

У відповідності до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Проаналізувавши зміст наказу Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21, а саме строки пред`явлення даного виконавчого документу до виконання, суд дійшов висновку, що позивачу виданий даний наказ як юридичній особі, а не як органу державної влади, оскільки наказ дійсний для пред`явлення протягом 3 років з наступного дня після набрання законної сили.

Відтак, у даних правовідносинах стягувач не є органом державної влади, а тому твердження відповідача про те, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на ці правовідносини є помилковими, які не ґрунтуються на всіх обставинах справи.

З урахування вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно повернув позивачу без виконання наказ Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 №920/1109/21 про примусове виконання рішення.

Інших підстав для повернення виконавчого документу стягувачу відповідач не навів.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, не вчинив всіх необхідних дій, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення.

Таким чином, дії відповідача щодо повернення позивачу наказу Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21 про примусове виконання рішення без виконання є протиправними, з огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти до виконання даний наказ. Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Стосовно посилання сторін, на врахування при розгляді даної справи, судову практику Верховного Суду, суд зазначає наступне.

В провадження Верховного суду перебувала справа №910/6471/19 предметом якої було оскарження Центром зайнятості повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення наказу господарського суду без виконання на підставі частини 2 статті 6, пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 3 Порядку № 845, з посиланням на виконання такого рішення виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну у порядку черговості надходження виконавчих документів.

За результатом розгляду справи в касаційному провадження в постанові від 21.07.2021 по справі №910/6471/19 Верховним Судом зроблено висновок про те, що повернення державним виконавцем наказу господарського суду без виконання з посиланням на виконання такого рішення виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну у порядку черговості надходження виконавчих документів , є правомірним та обґрунтованим на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з тим, що пред`явлений не за підвідомчістю.

В постанові від 21.07.2021 по справі №910/6471/19 Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених в раніше прийнятих постановах Верховного Суду (від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16 та від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16) стосовно того, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

У постанові від 16.04.2020 у справі № 804/5950/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що за відсутності в законодавстві України такої підстави (у даній справі - не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків) для повернення виконавчого документа, з якої накази суду були повернуті стягувачу без виконання, дії ГУДКС України щодо повернення без виконання наказів про примусове виконання рішень судів є протиправними.

Таким чином відповідно до правової позиції Верхового суду, викладеної в справі №910/6471/19, виконавчий документ, тобто наказ господарського суду про стягнення на користь Центру занятості коштів з територіального органу Пенсійного фонду України, має виконуватись органами Казначейства.

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

Із врахуванням зазначеного, судом при розгляді даної справи також враховуються висновки Верхового Суду, викладені в постанові від 21.07.2021 по справі №910/6471/19.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач у даних правовідносинах не звертається до суду як суб`єкт владних повноважень у розумінні КАС України, не є суб`єктом владних повноважень, тому на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2481,00 грн, який сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №1352 від 14.12.2022.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сумського міського центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області щодо повернення Сумському міському центру зайнятості наказу Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21 про примусове виконання рішення без виконання.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області (вул. Воскресенська, буд. 7,м. Суми,Сумська область, і.к. 37970404) прийняти до виконання наказ Господарського суду Сумської області від 07.12.2021 по справі №920/1109/21 про примусове виконання рішення.

Стягнути на користь Сумського міського центру зайнятості (вул. Степана Бандери, буд. 45,м. Суми,Сумська область, код ЄДРПОУ 13996509) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (вул. Воскресенська, буд. 7,м. Суми,Сумська область, і.к. 37970404) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета