Рішення

від 22.02.2023 по справі 757/53285/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53285/20-ц

Категорія 30

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ТФ «КАРДІНАЛ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київський міського нотаріального округу Загоруйко Альона Юріївна, про визнання недійсними договорів дарування, визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У грудні 2020 року ПП «ТФ КАРДІНАЛ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса КМНО Загоруйко А. Ю., в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:

- визнати недійсним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.10.2020 року та який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруйко А.Ю., зареєстровано в реєстрі за №3985;

- визнати недійсним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.10.2020 року та який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруйко А.Ю., зареєстровано в реєстрі за №3987;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Загоруйко Альони Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54382772 від 02.10.2020 12:41:06;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Загоруйко Альони Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54383896 від 02.10.2020 13:09:36.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ПП «ТФ КАРДІНАЛ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та одночасно просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири. Поряд із цим, внаслідок невжиття судом своєчасно таких заходів, спірні квартирі були відчужені відповідачем за договорами дарування.

На переконання сторони позивача, оспорювані договори дарування, укладені між відповідачами в короткий проміжок часу після порушення строку компенсації позивачу понесених витрат та відкриття провадження за позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 4 153 400, 00 грн, вчинено з метою ухилитись від виконання зобов`язань перед ПП «ТФ «КАРДІНАЛ», без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до іншої особи (в даному випадку ОСОБА_2 , який відповідно до тексту оскаржуваних договорів є родичем першого ступеня споріднення ОСОБА_1 ) та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, а тому зазначені договори дарування підлягають визнанню недійсними відповідно до положень статті 234 ЦК України.

Відзив на позов не надходив.

Третя особа - приватний нотаріус КМНО Загоруйко А. Ю. подала до суду письмові пояснення в яких зазначила, що вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою, оскільки нею вчинені дії у повній відповідності до норм діючого законодавства України, а саме: Конституції України, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про вирішення справи за його відсутності та в заочному порядку.

Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву суду не надали.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися у судове засідання, про причини неявки не повідомили, не подали відзив і сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

01 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 (Довіритель) та приватним підприємством «ТФ «Кардінал» (Повірений) укладено Договір доручення (далі - Договір доручення).

Відповідно до положень п.1.1. Договору доручення Довіритель доручає Повіреному зробити від імені та в інтересах Довірителя оплату необхідних витрат, пов`язаних з виконанням будівельних, ремонтних та/або оздоблювальних робіт у приміщенні Довірителя, що розташоване в будинку АДРЕСА_2 та 5-6, а Повірений приймає на себе зобов`язання виконати доручення Довірителя в його інтересах і відповідно до умов Договору.

Сторони погодили, що відповідно до приписів ст.528 ЦК України виконання обов`язку з оплати за виконані роботи за Договором доручення може бути покладено Замовником на іншу особу. У цьому разі Підрядник зобов`язаний прийняти оплату за Замовника від іншої особи. Платником за даним Договором доручення виступила власник та директор приватного підприємства «ТФ «КАРДИНАЛ» - ОСОБА_3 .

На виконання положень Договору доручення 18 січня 2018 року приватне підприємство «ТФ «КАРДІНАЛ» уклало з приватним підприємством «Інфоцентр-Каховка» договір підряду, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язується на власний ризик провести будівельні, ремонтні та оздоблювальні роботи у приміщені, що розташоване в будинку АДРЕСА_3 квартири №4 та №5-6 . Між сторонами даного договору погоджена договірна ціна в розмірі 4 519 018, 90 грн.

31.10.2018 року роботи за Договором підряду були закінчені та оформлені актами прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 4 153 400, 00 грн.

Згідно п.3.1. Договору доручення витрати, понесені Повіреним у зв`язку з виконанням доручення, підлягають відшкодуванню шляхом банківського переказу за реквізитами, вказаними в статті 7 Договору, на підставі рахунку Повіреного, протягом п`яти банківських днів з моменту його виставлення Повіреним.

Згідно п.6.4 Договору доручення будь-яке повідомлення за цим Договором надсилається за реквізитами Сторін, зазначених у статті 7 цього Договору. Сторони зобов`язані своєчасно повідомити один одного про зміну своїх реквізитів, зазначених в цьому Договорі. У разі, якщо Сторона своєчасно не оповістила іншу Сторону про зміну своїх реквізитів, ризик неотримання повідомлення покладається на Сторону, реквізити якої змінилися. В цьому випадку всі повідомлення, спрямовані Стороні, реквізити якої змінилися, вважаються належним чином доставленими з моменту їх передачі Стороною для відправлення відповідної поштової служби.

04.06.2020 року на адресу ОСОБА_1 направлено лист за вих.№1 від 02.06.2020, яким повідомлено останню, що приватним підприємством «ТФ «Кардінал» в процесі виконання умов Договору понесені витрати на поліпшення та капітальний ремонт у розмірі 4 153 400, 00 грн, про що складено відповідний рахунок та доданий до листа. За вказаною адресою повідомлення отримано 05.06.2020 року, однак вищезазначені грошові кошти не перераховані на розрахунковий рахунок позивача.

02.10.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 безоплатно передала ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_6 . Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруйко А.Ю., зареєстровано в реєстрі за №3985.

02.10.2020 року між відповідачами укладено ще один договір дарування квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_1 безоплатно передала ОСОБА_4 належну їй квартиру АДРЕСА_7 . Договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруйко А.Ю., зареєстровано в реєстрі за №3987.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року у справі № 757/27743/20-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «ТФ «КАРДІНАЛ» грошові кошти у розмірі 4 153 400, 00 грн.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) не встановила підстав для відступу від цих висновків.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Під час розгляду справи суду не доведено, що укладаючи спірні договори, відповідачі мали умисел уникнути звернення стягнення на майно боржника, зокрема того, що дарувальник продовжує фактично володіти та користуватися цим майном, а відтак суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Наявність заочного рішення суду від 26 серпня 2021 року про стягнення заборгованості зазначених висновків суду не спростовує, адже сам по собі факт невиконання дарувальником договірних зобов`язань за договором доручення не означає, що укладено фіктивний правочин.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «ТФ «КАРДІНАЛ» (73026, м. Херсон, вул. Уварова, буд. 4-а, кв. 22; код ЄДРПОУ 21284272) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київський міського нотаріального округу Загоруйко Альона Юріївна ( АДРЕСА_9 ), про визнання недійсними договорів дарування, визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С. В. Вовк