Ухвала

від 02.03.2023 по справі 640/25589/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2023 року

м. Київ

справа №640/25589/21

адміністративне провадження №К/990/5972/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Губської О.А., Білак М.В.,

перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенко Тетяни Василівни

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року

у справі №640/25589/21

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 , театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках»

про визнання протиправними та скасування рішення і наказу

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 та театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках», в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії від 30 серпня 2021 року (протокол № 2 засідання комісії) про визнання переможцем конкурсу ОСОБА_1 ;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту культури від 21 вересня 2021 року № 457-к «Про призначення на посаду директора-художнього керівника театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках ОСОБА_1 ».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень, скаржник визначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, яку обґрунтовує наступним.

Так скаржник зазначає, що суди задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу (акту індивідуальної дії), що вичерпав свою дію шляхом реалізації не застосували висновок Верховного Суду викладений в постановах від 09 червня 2022 року у справі №520/373/21, від 24 листопада 2022 року у справі 520/126/21, від 13 жовтня 2021 року у справі №640/21854/18.

Також позивач вказує, що суд апеляційної інстанції визнав порушеним право позивача у зв`язку з виданням оскаржуваного наказу та, відповідно, визнав належним способом захисту позовну вимогу про скасування наказу, який може відновити порушене право позивача, при цьому, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо способу захисту прав позивача, а саме: в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №9901/286/19, від 14 березня 2018 року у справі №9901/22/17, від 06 червня 2018 у справі №800/489/17, від 16 червня 2018 року у справі №800/587/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі №9901/611/18 та від 21 серпня 2019 року у справі №9901/283/19.

Серед іншого, позивач зазначає. що суд апеляційної інстанції визнав порушеннями Закону України «Про культуру» ненадання відповідачем доказів, яким чином ним здійснювався добір (призначення) членів конкурсної комісії, однак не врахував в даному випадку, що це є дискреційними повноваженнями департаменту культури та вказує, що висновки щодо дискреції містяться в постанові Великої Плати Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №9901/36/20.

В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Скаржником зроблено посилання на постанови Верховного та процитовано окремі абзаци постанов без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

В той же час, скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини 1 статті 211 Закону України «Про культуру», у подібних правовідносинах.

Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 3, 329, 334 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенко Тетяни Василівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №640/25589/21 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 , театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках» про визнання протиправними та скасування рішення і наказу.

Витребувати з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №640/25589/21.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

О.А. Губська

М.В. Білак,

Судді Верховного Суду