Рішення
від 27.02.2023 по справі 910/17098/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2023Справа № 910/17098/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-ПЛЮС"

до Приватного підприємства "БУДМАШ"

про визнання недійсною додаткової угоди про внесення змін до договору та стягнення збитків у сумі 15 371 824,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача - Степаненко Ю.М.,

від відповідача - Блажчук І.Т., Пігулевська В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-ПЛЮС" (далі - позивач, ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "БУДМАШ" (далі - відповідач, ПП "БУДМАШ") про визнання недійсною Додаткової угоди від 18.02.2015 про внесення змін та доповнень до Договору № 1 від 30.06.2000 про дольову участь у будівництві житлово-офісного комплексу на вул. Гоголівській, 43 (далі - Договір) та про стягнення з відповідача збитків у розмірі 15 371 824,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 позовну заяву ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

03.11.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

У якості додатків до заяви про усунення недоліків позовної заяви додано копії документів на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2021 та позовну заяву у виправленій редакції з урахуванням усунення допущених недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 прийнято позовну заяву ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17098/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 06.12.2021 о 10:20 год.

03.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказу до матеріалів справи, а саме висновку судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12021100100001104 від 25.06.2021 після його отримання представником ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС".

03.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 06.12.2021, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 06.12.2021 представник позивача підтримав клопотання про встановлення додаткового строку для подання ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" доказу у справі №910/17098/21, а саме висновку судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12021100100001104 від 25.06.2021.

У підготовчому засіданні 06.12.2021 судом розглянуте та задоволене наведене клопотання позивача.

У підготовчому засіданні 06.12.2021 судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 06.12.2021 суд оголосив перерву до 17.01.2022 о 10:20 год.

08.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У якості додатків до відзиву відповідачем подано заяву про фальсифікацію позивачем документів, доданих до позовної заяви, та заяву про зловживання позивачем процесуальними правами.

11.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії постанови слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві від 08.10.2021 про визнання ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" потерпілим у кримінальному провадженні № 12021100100001104; копії плану паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у м. Києві (цокольні поверхи № 1, 2) з відміченими на ньому машиномісцями, майнові права на які належать позивачу; копії технічних паспортів на машиномісця № 1, 3, 8, 9, 19 (цокольний поверх № 1) та № 28, 29, 30, 38, 40 (цокольний поверх № 2), майнові права на які належать позивачу; копію консультаційного висновку з визначення ринкової вартості від 02.03.2021 (об`єкт аналізу: нерухоме майно: паркомісця у кількості 10 ш., адреса об`єкт аналізу: АДРЕСА_3) (а.с. 57-105 т. 1).

11.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача на виконання ухвали суду від 08.11.2021 надійшли докази направлення заяви про усунення недоліків разом з доданими до неї додатками відповідачу.

11.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

14.01.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Судом заява задоволена.

У підготовче засідання, призначене на 17.01.2022, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 представник позивача подав відповідь на відзив разом з доданими до неї додатками, відповідно до якої позивач заперечив твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, подані відповідачем документи позивач вважає такими, що не стосуються предмета спору та не доводять відсутність обману та завдання збитків позивачу.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 суд долучив до матеріалів справи подану представником позивача відповідь на відзив разом з доданими до неї додатками.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 представник позивача заявив клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії Статуту ПП "БУДМАШ" у редакціях станом на червень 2000, за період з березня 2013 і до дати звернення з даним позовом. Клопотання залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 представник позивача подав клопотання про надання додаткового часу для подання доказу у справі - кінцевої проєктної документації на будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівська, 43, що у місті Києві, після його отримання представником позивача. Клопотання залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 представником відповідача подано заяву про не виконання позивачем п. 5 вимог ухвали суду від 08.11.2021 про направлення заяви про усунення недоліків разом з доданими до неї додатками відповідачу. Заява залучена судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.01.2022, суд зобов`язав представника позивача виконати п. 5 вимог ухвали суду від 08.11.2021 про направлення заяви про усунення недоліків разом з доданими до неї додатками відповідачу.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 представник відповідача надав обгрунтування щодо заяви про зловживання позивачем процесуальними правами, яка була подана відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 17.01.2022, суд зобов`язав учасників справи у наступне підготовче засідання надати оригінали доказів, які долучені ними до позовної заяви та відзиву на позовну заяву для огляду.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 суд оголосив перерву до 21.02.2022 о 10:00 год.

18.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

27.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача на виконання п. 5 вимог ухвали суду від 08.11.2021 надійшли докази направлення заяви про усунення недоліків разом з доданими до неї додатками відповідачу.

27.01.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову, разом з доданими до неї додатками та доказами направлення вказаної заяви відповідачу.

03.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо заяв відповідача стосовно ніби зловживання позивачем процесуальними правами та фальсифікації документів, доданих до позовної заяви.

08.02.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення, зокрема щодо долучення у якості доказу та врахування судом при винесенні рішення у даній справі дубліката висновку експерта № 01/12-21 від 28.12.2021 у кримінальному провадженні № 12021100100001104; щодо заяви позивача про зміну предмету позову (відповідач звернув увагу, що позивачем не зазначено правову підставу вимоги про визнання недійсним протоколу розподілу від 18.12.2015).

08.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

08.02.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (уточнена), разом з доданими до неї додатками та доказами направлення вказаної заяви відповідачу.

Підготовче засідання, призначене на 21.02.2022, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Під час призначення справи до розгляду (ухвала Господарського суду міста Києва від 16.05.2022) суд долучив до матеріалів справи: докази виконання позивачем п. 5 вимог ухвали суду від 08.11.2021, які надійшли через відділ діловодства суду 27.01.2022; письмові пояснення позивача щодо заяв відповідача стосовно зловживання позивачем процесуальними правами та фальсифікації документів, які надійшли через відділ діловодства суду 03.02.2022; заперечення відповідача, які надійшли через відділ діловодства суду 08.02.2022.

Суд розглянув та відхилив заяву відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами, яка була додана у якості додатку до відзиву на позовну заяву.

Суд задовольнив клопотання представника позивача, подане через відділ діловодства суду 11.01.2022, про долучення доказів до матеріалів справи.

Суд розглянув та задовольнив клопотання представника позивача про надання додаткового часу для подання доказу у справі (кінцевої проєктної документації на будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівська, 43 у місті Києві), яке було подане у підготовчому засіданні 17.01.2022.

Суд розглянув та відхилив клопотання представника позивача про витребування доказів (копій Статуту ПП "БУДМАШ" у редакціях станом на червень 2000, за період з березня 2013 і до дати звернення з даним позовом), яке було подане у підготовчому засіданні 17.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та призначено підготовче засідання у справі на 06.06.22 о 11:00 год.

26.05.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

01.06.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 від 08.02.2022 (а.с. 101-102 т. 6) та його виклик, з доказами направлення вказаного клопотання відповідачу.

У підготовче засідання, призначене на 06.06.2022, з`явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 06.06.2022 суд здійснив огляд оригіналів доказів, витребуваних у позивача та відповідача, копії яких долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 06.06.2022 представником відповідача заявлено клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи. Судом клопотання представника відповідача задоволено.

Суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20.06.2022 о 16:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 20.06.2022, з`явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 20.06.2022 суд розпочав розгляд клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи.

Представник позивача зазначене клопотання підтримав та просив призначити у справі №910/17098/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Представники відповідача не заперечували проти задоволення клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи.

У підготовчому засіданні 20.06.2022 суд відібрав та долучив до матеріалів справи експериментальні зразки підпису директора ПП "БУДМАШ" Блажчука Івана Тимофійовича .

Суд запропонував учасникам справи надати документи, що містять вільні і умовно-вільні зразки підпису Блажчука Івана Тимофійовича, та перелік питань, які, на думку сторін, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Суд зобов`язав позивача надати суду оригінал протоколу розподілу квартир від 12.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 18.07.2022 о 14:40 год.

13.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-технічної експертизи.

У підготовче засідання, призначене на 18.07.2022, з`явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.07.2022, представник позивача підтримала клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення супровідного листа від 18.07.2022 з доданими до нього додатками, а саме, оригіналів документів, що містять зразки підпису Блажчука Івана Тимофійовича для забезпечення проведення почеркознавчої експертизи у даній справі, а також об`єкту дослідження - Протокол розподілу квартир, нежитлових приміщень та машино-місць в житлово-офісному комплексі по вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва згідно Договору №1 від 30.06.2000 року про дольову участь в будівництві будинку від 12.12.2014. Клопотання судом задоволене.

Представник відповідача заявив клопотання про приєднання матеріалів для проведення експертного дослідження, а саме, вільні зразки підписів Директора ПП "БУДМАШ" Блажчука І.Т., печатки підприємства ПП "БУДМАШ" за вересень-грудень 2014 року, січень-березень 2015 та оригінали документів зазначені в додатку вказаного клопотання для забезпечення проведення експертизи у даній справі. Клопотання судом задоволене.

У підготовчому засіданні 18.07.2022 суд відібрав та долучив до матеріалів справи експериментальні зразки печатки Приватного підприємства "БУДМАШ".

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.07.2022, представники відповідача підтримали клопотання про призначення судової технічної експертизи.

Представник позивача заперечував проти призначення у справі судової експертизи в результаті проведення якої буде знищено або пошкоджено протокол розподілу квартир від 12.12.2014.

У підготовчому засіданні 18.07.2022 суд розглянув і відхилив клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 постановлено призначити судово-почеркознавчу експертизу у справі № 910/17098/21, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі № 910/17098/21 зупинити на час проведення експертизи у справі №910/17098/21.

25.08.2022 матеріали справи № 910/17098/21 направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 910/17098/21.

08.09.2022 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 6169/32/10-12-22 від 05.09.2022, яким направлено до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17098/21 разом з клопотанням експерта Віталія Годзь про надання додаткових матеріалів від 01.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 поновлено провадження у справі № 910/17098/21, призначено підготовче засідання у справі на 10.10.2022 о 10:20 год., витребувано в учасників справи вільні зразки підпису Блажчука Івана Тимофійовича .

07.10.2022 через відділ діловодства суду відповідач звернувся з клопотанням про долучення до справи матеріалів для експертного дослідження.

Підготовче засідання, призначене на 10.10.2022, не відбулося у зв`язку з серією ракетних ударів рф по Києву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 призначено підготовче засідання у справі на 24.10.2022 о 10:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 24.10.2022 о 10:20 год., з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 24.10.2022, суд долучив до матеріалів справи клопотання відповідача з додатками, подане 07.10.2022.

У підготовчому засіданні, призначеному на 24.10.2022, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів оплати за проведення експертизи відповідно до рахунка № 1830 від 01.09.2022. Клопотання позивача судом задоволено, докази оплати за проведення експертизи (квитанція № Т-4АТ-К736-82КХ-АК21 від 21.10.2022 на суму 9 438,50 грн) долучено до матеріалів справи.

Клопотання експерта про надання додаткових матеріалів судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 постановлено провести судово-почеркознавчу експертизу у справі № 910/17098/21, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; дозволено проведення експертизи у строк понад 90 днів; провадження у справі № 910/17098/21 зупинено на час проведення експертизи.

10.11.2022 матеріали справи направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 910/17098/21.

24.11.2022 через відділ діловодства суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи № 910/17098/21 разом з Висновком експертів від 18.11.2022 №23350/23351/22-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 910/17098/21 та актом здачі-приймання висновку експертів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 поновлено провадження у справі №910/17098/21 та призначено підготовче засідання у справі на 16.01.2023 о 10:40 год.

12.12.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

05.01.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

У підготовче засідання, призначене на 16.01.2023, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 16.01.2023 суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.01.2023, здійснювався розгляд заяви про зміну предмета позову, поданої представником позивача 27.01.2022 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.01.2023, здійснювався розгляд заяви про зміну предмета позову (уточненої), поданої представником позивача 08.02.2022 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.01.2023, судом оголошено перерву до 23.01.2023 о 11:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 23.01.2023, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 23.01.2023, здійснювався розгляд заяви, поданої представником позивача 27.01.2022 через відділ діловодства суду, про зміну предмета позову.

Представник позивача заяву, подану 27.01.2022 через відділ діловодства суду, про зміну предмета позову не підтримав.

Суд залишив без розгляду заяву про зміну предмета позову, подану представником позивача 27.01.2022.

У підготовчому засіданні, призначеному на 23.01.2023, здійснювався розгляд заяви, поданої представником позивача 08.02.2022 через відділ діловодства суду, про зміну предмета позову (уточнена).

Представник позивача заяву, подану 08.02.2022 через відділ діловодства суду, про зміну предмета позову (уточнену) підтримав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про зміну предмета позову (уточненої).

Суд відмовив у прийнятті заяви позивача про зміну предмета позову (уточненої), поданої представником позивача 08.02.2022 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 23.01.2023, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2023 о 09:40 год.

23.01.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про повернення оригіналів письмових доказів. Клопотання позивача судом задоволено.

24.01.2023 та 30.01.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі з врахуванням висновків почеркознавчої експертизи, направлені до суду відповідно засобами електронного та поштового зв`язку.

У судове засідання, призначене на 13.02.2023, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 13.02.2023 представником відповідача подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Представник позивача усно заперечував проти заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Заяву про застосування наслідків спливу позовної давності долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2023 судом оголошено перерву на 27.02.2023 о 10:50 год.

16.02.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, направлена до суду засобами електронного зв`язку. Заява судом задоволена.

20.02.2023 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" пояснення-заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

24.02.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення щодо позовної заяви ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС", направлені до суду засобами електронного зв`язку.

У судове засідання, призначене на 27.02.2023, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 27.02.2023 судом долучено до матеріалів справи пояснення-заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, подані представником позивача, та додаткові пояснення щодо позовної заяви, подані представником відповідача.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 27.02.2023 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю.

У судовому засіданні 27.02.2023 здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Представники сторін з дозволу суду ставили запитання один одному.

У судовому засіданні 27.02.2023 здійснювались судові дебати, у яких представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом). З дозволу суду промовці обмінялись репліками.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.02.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, 'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з статтею 124 Конституції України юрисдикція судів України поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-ПЛЮС" (позивач) звернулось з даним позовом до Господарського суду міста Києва з вимогами до Приватного підприємства "БУДМАШ" (відповідач) про визнання недійсною Додаткової угоди від 18.02.2015 про внесення змін та доповнень до Договору № 1 від 30.06.2000 про дольову участь у будівництві житлово-офісного комплексу на вул. Гоголівській, 43 (далі - Договір) та про стягнення з відповідача збитків у розмірі 15 371 824,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди він діяв під впливом обману, реалізованого через власника та посадових осіб відповідача. Позивач вважає, що відповідач мав умисел ввести в оману позивача, щоб спонукати його до підписання оспорюваної додаткової угоди і протоколу до неї та добровільної відмови позивача від своїх прав на машиномісця. Позивач стверджує, що уклавши оспорювану додаткову угоду він втратив майнові права на 10 машиномісць, які належали йому на підставі Додаткової угоди від 12.03.2013 до Договору, згідно якої був проведений остаточний розподіл майнових прав сторін. Позивачем заявлено на підставі ст. 230 ЦК України позовні вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди від 18.02.2015, а також про стягнення збитків з відповідача як сторони, яка застосувала обман.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 190-203 т. 1) проти позову заперечував у повному обсязі, зазначивши таке:

- Додатковою угодою від 18.02.2015, згідно з якою позивачу передається тільки одна квартира, а всі паркомісця передаються відповідачу, сторонами було узгоджено остаточний розподіл за Договором;

- квартири № АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_11 (тобто всі квартири, визначені Додатковою угодою від 12.03.2013, за виключенням квартири АДРЕСА_1, яка передається позивачу згідно Додаткової угоди від 18.02.2015) було викуплено позивачем, оскільки внеску позивача у дольову участь у будівництво було нелостатньо для отримання їх в порядку розподілу;

- з огляду на фактичні обставини правовідносин сторін, відповідач вважає, що дії сторін Договору, є логічними і послідовними, відповідають укладеним між ними угодам;

- відповідач стверджує, що ніколи не підписував Протокол розподілу від 12.12.2014, який містив пункти 2.1.1, 2.2.1 та викладені в них положення, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, на підтвердження чого до відзиву на позовну заяву додано заяви свідків в порядку статті 88 ГПК України від 08.12.2021, надані ОСОБА_3 , власником ПП "БУДМАШ", та Блажчуком І.Т. , директором ПП "БУДМАШ" (а.с. 211, 212 т. 1);

- Договором передбачено дольову участь у будівництві і, відповідно, дольовий розподіл отриманих в результаті будівництва площ;

- з загальних понесених витрат у сумі 57 037,40 тис. грн позивач сплатив 324,6 тис. грн (0,569%), а відповідач витратив 56 712,8 тис. грн (99,431%);

- розрахунок дольової участі сторін у будівництві підтверджує, що розподілення його результатів відбулося без порушення права позивача, відповідач не має зобов`язання передати позивачу ще 10 паркомісць;

- на підтвердження понесення відповідачем всіх витрат на будівництво Об`єкту, відповідачем надано довідку від 12.04.2021 та бухгалтерську довідку №1 від 12.04.2021 (а.с. 128, 129 т. 2), а також первинні бухгалтерські документи по основних витратах (додатки до відзиву на позовну заяву);

- відповідач заперечив твердження позивача, що мав факт повернення ОСОБА_3 (власником відповідача) сплачених ОСОБА_1 (засновником позивача) коштів за придбані квартири, фактично ОСОБА_3 позичав ОСОБА_1 кошти для придбання квартир;

- відповідач вважає, що оскільки позивачем не подано у якості доказу на підтвердження факту обману обвинувального вироку суду у кримінальній справі, то у суду не має підстав приймати до уваги дії слідства у кримінальному провадженні № 12021100100001104, висновок експертів № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021 за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021100100001104 суперечить вимогам ст. 76, 77 ГПК України;

- висновок експерта № 02/05-21 від 14.06.2021 у господарській справі № 910/4175/21, наданий на замовлення адвоката позивача Фоміна І.Ю., відповідач вважає неналежним, недопустимим, недостовірним доказом у розумінні ст. 76, 77, 78 ГПК України;

- на думку відповідача, факт обману та вина відповідача повинні бути доведені доказами, проте позивач не зазначив, в чому саме, щодо яких істотних умов полягав обман, який спонукав його підписати оспорювану додаткову угоду, які саме неправдиві відомості щодо умов цієї угоди вплинули на її підписання позивачем;

- для визнання угоди недійсною на підставі ст. 230 ЦК України необхідно встановити обставину того, що позивач діяв собі не на користь, проте на підставі оспорюваної додаткової угоди позивачем було оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 у збудованому будинку, тому не має підстав вважати, що позивач діяв собі не на користь, оскільки доля отриманого позивачем майна у збудованому будинку не є меншою, ніж доля вкладеного ним у загальну вартість будівництва.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 111-115 т. 5) заперечив твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, зазначивши таке:

- після остаточного затвердження проєктної документації (Експертний звіт ДП "Укрдержбудекспертиза" щодо розгляду проєктної документації (позитивний) по проєкту "Будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва" (коригування проектної документації) № 001757-12/ЦБ від 28.12.2012 - а.с. 116-117 т. 5), 12.03.2013 на виконання п. 8.3 Договору сторони провели кінцевий розподіл площ і машино-місць та зафіксували його протоколом від 12.03.2013, згідно якого позивач отримав майнові права на 1225, 2 кв.м загальної площі квартир та 10 машино-місць в підземній автостоянці;

- позивач не має претензій до відповідача щодо отримання ним квартир згідно вказаного протоколу, оскільки їх було оформлено на засновників позивача;

- порядок оформлення 10 машиномісць був визначений Протоколом від 12.12.2014 (копія якого долучена позивачем до матеріалів справи), згідно якого право власності на 10 машиномісць, які передаються позивачу, спочатку оформлюються на підприємство-відповідача і останній протягом 15 днів з дня отримання права власності на зазначені об`єкти, має передати їх позивачу безоплатно, в рахунок дольової участі (п.2.2.1 Протоколу від 12.12.2014);

- твердження відповідача про те, що Протокол від 12.12.2014 ним не підписувався, а надана позивачем копія є "підробкою", не відповідають дійсності, у позивача наявний оригінал вказаного документу;

- засновникам позивача не було жодного сенсу купувати квартири у відповідача, які і так згідно Протоколу розподілу від 12.03.2013 належать позивачу, зазначена "купівля-продаж" була проведена засновником та посадовими особами відповідача виключно для того, щоб ввести в оману позивача та створити у нього переконання, що 10 машиномісць, майнові права на які належать позивачу, аналогічним способом перейдуть у його власність як готові об`єкти;

- позивачем долучено до матеріалів справи дублікат Висновку експерта № 01/12-21 від 28.12.2021 у кримінальному провадженні № 12021100100001104 (а.с. 147-167 т. 5), який, на думку позивача, доводить факт "замилювання очей" позивачу незрозумілими та нелогічними операціями з квартирами, які свідчать про мету ввести в оману позивача та прямо підтверджує розмір завданих позивачу збитків внаслідок обману відповідача;

- на думку позивача, міркування відповідача про неналежність висновку експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021100100001104 як доказу у господарському процесі, є безпідставними.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 30.06.2000 укладено Договір №1 про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Гоголівській, 43-А, до якого 18.02.2015 укладено оспорювану Додаткову угоду.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підставою для визнання недійсною Додаткової угоди від 18.02.2015 до Договору позивач визначає, що оспорювана додаткова угода вчинена під впливом обману, тобто позов заявлено з підстав, визначених ст. 230 ЦК України.

Частиною 1 статті 230 ЦК України встановлено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За змістом наведених норм, для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи № 910/4924/18.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.

У постанові від 31.03.2021 у справі № 910/18600/19 Верховний Суд вказав, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману, під яким необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Частиною 2 статті 230 ЦК України встановлено, що сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно приписів ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.04.1998 №955 "Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку АДРЕСА_2 " (а.с. 43-44 т. 1), враховуючи, що Приватне мале підприємство "БІМЕКС-ПЛЮС" перемогло у конкурсі по вибору інвесторів та генпідрядних організацій для фінансування та виконання робіт з реконструкції будинків та сплатило кошти, передбачені умовами конкурсу, вказане підприємство (у подальшому перейменовано на ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" (позивач)) було залучено до реконструкції нежилого будинку АДРЕСА_2 під офісно-житловий комплекс як інвестора та передано йому у власність будинок загальною площею 382, 5 кв.м.

Як інвестор, позивач виконав умови міської конкурсної комісії по залученню інвесторів до реконструкції будинків та відповідно до умов Інвестиційного договору № 9 на реконструкцію нежилого будинку АДРЕСА_2 від 02.06.1998 (а.с. 45-48 т. 1), Договору №883 від 12.11.1998, Контракту на виконання робіт (послуг) № І-9978/355 від 27.05.1999 (а.с. 49-52 т. 1): профінансував відселення мешканців, які раніше проживали у будинку та гідронамив під новобудови; сплатив внесок на соціальний розвиток; забезпечив підготовку проектування реконструкції вказаного будинку та погодження його місця розташування.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 126/128 ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" отримало земельну ділянку площею 0,0858 га для розташування житлово-офісного комплексу на АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" (позивач) є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , кінцевим бенефіціаром - ОСОБА_9 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та кінцевим бенефіціаром ПП "БУДМАШ" (відповідач) є ОСОБА_3 .

30.06.2000 між ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" (далі - замовник, позивач) в особі директора ОСОБА_9, та ПП "БУДМАШ" (далі - відповідач, підприємство, генеральний підрядник), в особі директора ОСОБА_3, укладено Договір №1 про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Гоголівській, 43-А (далі - Договір) (а.с. 53-56 т. 1), предметом якого відповідно до п. 1.1 Договору визначено здійснення в порядку дольової участі проєктування та будівництва цегляного житлово-офісного комплексу з підземною автостоянкою та офісними приміщеннями по вул. Гоголівській, 43-А в Шевченківському районі міста Києва (далі - Об`єкт) та після закінчення будівництва Об`єкту отримання обумовлених цим Договором площ.

Пунктом 1.2 Договору визначена орієнтовна характеристика Об`єкту:

- загальна площа квартир Об`єкту складає- 2980 кв.м.;

- кількість машиномісць на підземній автостоянці - 10;

- площа офісних приміщень - 290 кв.м;

- площа земельної ділянки - 800 кв.м.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна вартість будівництва Об`єкту орієнтовно складає 4 828 000 гривень та буде уточнена після затвердження проектно-кошторисної документації. Вартість будівництва може змінюватися у зв`язку з інфляційними процесами та іншими факторами, що впливають на ціноутворення.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 та 2.5 Договору сторони узгодили: Підприємство вносить у будівництво Об`єкту власні та залучені кошти юридичних та фізичних осіб. Замовник передає підприємству на період будівництва земельну ділянку площею 0,08 га, надану під будівництво Об`єкту, пакет наявної документації. Кошти в сумі - 324,6 тис. грн, які замовник проплатив до підписання цього Договору за право володіння будинком, зараховуються в рахунок його дольової участі у будівництві. Кошти на спорудження Об`єкту акумулюються на балансі підприємства, яке своїми чи залученими силами та коштами здійснює будівництво Об`єкту.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що після затвердження проєкту загальна площа квартир і вбудованих приміщень об`єкту та кількість машино-місць підземної автостоянки уточнюється сторонами, з обов`язковим оформленням цих змін додатковою угодою.

Відповідно до п. 4.1 Договору площа об`єкту між сторонами розподіляється наступним чином:

замовник отримує: - 500 кв.м. загальної площі квартир Об`єкту; - 3 машино-місця підземної автостоянки (п. 4.1.1 п. 4.1 Договору);

підприємство отримує: - 2 480 кв.м загальної площі квартир Об`єкту; - всі офісні та нежилі приміщення Об`єкту, - 7 машино-місць підземної автостоянки (п. 4.1.2 п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору узгоджено, що при збільшенні чи зменшенні загальної площі Об`єкту, відповідно пропорційно змінюється тільки площа підприємства, зазначена у п. 4.1.2. Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору підприємство зобов`язується:

- здійснити будівництво Об`єкту відповідно до затвердженої проєктно - кошторисної документації та графіка будівництва і ввести його в експлуатацію без внутрішніх оздоблювальних, малярних, облицювальних робіт, без укладення покрівлі підлоги, без встановлення сантехнічних та електричних приладів і без внутрішньої столярки (п. 5.2.5 п. 5.2 Договору);

- після введення Об`єкта в експлуатацію передати замовнику площу відповідно до умов Договору (п. 5.2.9 п. 5.2 Договору).

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що сторона, яка своїми неправомірними діями завдала збитків збитків іншій стороні має їх відшкодувати в повному обсязі на підставі на даних документів.

Пунктом 8.3 Договору узгоджено, що після виготовлення проєктно-кошторисної документації сторони в межах площ, зазначених у п. 4.1 Договору, проводять розподіл приміщень та місць підземної автостоянки. Проведений сторонами розподіл площ оформлюється протоколом, з відображенням у ньому номерів квартир, переліку конкретних площ, а також місць підземної автостоянки, що після розподілу будуть належати кожній з сторін.

Всі додатки до цього Договору є невід`ємною його частиною (п. 8.7 Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Зі змісту Договору №1 від 30.06.2000 про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Гоголівській, 43-А вбачається, що при його укладенні сторонами дотримано загальних вимог щодо свободи волевиявлення, форми правочину, погодження істотних умов, які передбачені цивільним та господарським законодавством до даного типу правочинів.

До Договору сторонами неодноразово вносились зміни шляхом підписання додаткових угод, а саме додаткових угод від 04.07.2000, від 14.05.2001, від 15.05.2002, від 25.06.2003, від 08.09.2005, від 31.08.2010, від 12.03.2013, від 12.12.2014, від 18.02.2015 (а.с. 3-9, 11, 13 т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2012 ДП "Укрдержбудекспертиза" складено Експертний звіт щодо розгляду проєктної документації (позитивний) по проєкту "Будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва" (коригування проектної документації) № 001757-12/ЦБ від 28.12.2012 (а.с. 116-117 т. 5), відповідно до якого загальна площа квартир будинку склала 6678,8 кв. м, кількість машиномісць підземного паркінгу - 46. У подальшому проєктна документація на Об`єкт не змінювалась.

Після остаточного затвердження проєктної документації та на виконання умов п. 8.3 Договору сторонами був проведений розподіл приміщень та місць підземної автостоянки.

Так, 12.03.2013 ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" в особі директора ОСОБА_9 та ПП "БУДМАШ" в особі директора Блажчука Івана Тимофійовича підписано Додаткову угоду, якою внесено зміни та доповнення в пункти 1.2, 1.3, 4.1.1 та 4.1.2 (далі - Додаткова угода від 12.03.2013 (а.с. 163 т. 1), а саме:

пункт 1.2 викладено у такій редакції:

"1.2. Орієнтовна характеристика Об`єкту:

- загальна площа квартир Об`єкту складає- 6678,8 кв.м.;

- кількість машиномісць в підземній автостоянці - 46;

- площа офісних приміщень - 492,0 кв.м;

- площа земельної ділянки - 1073 кв.м",

пункти 4.1.1 та 4.1.2 викладено в такій редакції:

"4.1.1. Замовник отримує:

- 1225,2 кв.м загальної площі квартир Об`єкту;

- 10 машиномісць в підземній автостоянці.

4.1.2. Підприємство отримує:

- 5436,6 кв.м загальної площі квартир Об`єкту;

- всі офісні та нежилі приміщення Об`єкту;

- 36 машиномісць в підземній автостоянці".

Проведений Додатковою угодою від 12.03.2013 розподіл площ оформлено Протоколом розподілу квартир, нежитлових приміщень та машиномісць від 12.03.2013 (далі - Протокол від 12.03.2013 - а.с. 164 т. 1), відповідно до пунктів 2, 3 якого визначено:

ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" передаються квартири №АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_11 (всього 8 квартир, орієнтовною загальною площею 1225,2 кв.м) та 10 машиномісць;

ПП "БУДМАШ" передаються квартири №1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 16, 17, 18, 19, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58 (всього 50 квартир, орієнтовною загальною площею 5453,6 кв.м), нежилі приміщення №59, 62, 63 (всього 3 нежитлові приміщення, орієнтовною загальною площею 492,00 кв.м), приміщення підземного паркінгу № 60,61 та 36 машиномісць в паркінгу.

За сертифікатом серія ІУ № 164143520093 від 18.12.2014 Державна архітектурно-будівельна інспекція України, на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 10.12.2014 (а.с. 129-132 т. 5), засвідчила відповідність проектній документації та підтвердила готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва (1-й та 2-й пусковий комплекс)" (а.с. 58 т. 1), із загальною площею квартир - 6653,3 кв.м; житловою площею квартир - 3665,6 кв.м; кількістю квартир - 58 квартир; кількістю поверхів - 12 поверхів; площею вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 480,6 кв.м.

12.12.2014 ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" в особі директора ОСОБА_9 та ПП "БУДМАШ" в особі директора Блажчука Івана Тимофійовича підписано Додаткову угоду, якою внесено зміни та доповнення в пункти 1.2, 1.3, 4.1.1 та 4.1.2 (далі - Додаткова угода від 12.12.2014 (а.с. 59, 165 т. 1)), а саме:

пункт 1.2 викладено у такій редакції:

"1.2. Орієнтовна характеристика Об`єкту:

- загальна площа квартир Об`єкту складає- 6653,3 кв.м.;

- кількість машиномісць в підземній автостоянці - 46;

- площа офісних приміщень - 480,6 кв.м;

- площа земельної ділянки - 1073 кв.м",

пункти 4.1.1 та 4.1.2 викладено в такій редакції:

"4.1.1. Замовник отримує:

- 89,9 кв.м загальної площі квартир Об`єкту;

- 10 машиномісць в підземній автостоянці.

4.1.2. Підприємство отримує:

- 6363,4 кв.м загальної площі квартир Об`єкту;

- 480,6 кв.м офісних приміщень та всі нежилі приміщення Об`єкту;

- 36 машиномісць в підземній автостоянці".

Проведений Додатковою угодою від 12.12.2014 розподіл площ оформлено Протоколом розподілу квартир, нежитлових приміщень та машиномісць від 12.12.2014 (далі - Протокол від 12.12.2014).

Матеріали справи містять дві редакції Протоколу від 12.12.2014, у одній з яких (а.с. 60 т. 1) зазначено:

"2. Відповідно до Договору … Товариству з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-ПЛЮС" після введення об`єкта в експлуатацію передаються:

2.1. Квартира АДРЕСА_1. Всього передається 1 квартира загальною площею 89,9 кв.м.

2.2. 10 машиномісць в паркінгу.

3. Приватному підприємству "БУДМАШ" передаються:

3.1. Квартири №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58. Всього передається 57 квартир, загальною площею 6563,4 кв.м.

3.2. Нежитлові приміщення №59, 61, 62, 63. Всього передається 4 нежитлові приміщення, загальною площею 480,6 кв.м).

3.3. Приміщення підземного паркінгу № 63, 64. 36 машиномісць в паркінгу".

У іншій редакції Протоколу від 12.12.2014 (а.с. 166 т. 1) у пунктах 2.1.1 та 2.2.1 містяться такі додаткові положення, якими визначався порядок отримання ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" права власності на квартиру та машиномісця:

"Право власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 89,9 кв.м оформляється на підприємство. Протягом 15 днів з дня отримання права власності на квартиру, підприємство передає замовнику квартиру безоплатно, в рахунок дольової участі" (другий абзац п. 2.1.1 п. 2.1 Протоколу від 12.12.20214);

"Право власності на 10 машиномісць паркінгу оформляється на підприємство. Протягом 15 днів з дня отримання права власності на машиномісця, підприємство передає замовнику машиномісця безоплатно, в рахунок дольової участі" (другий абзац п. 2.2.1 Протоколу від 12.12.2014).

При зверненні з позовом до суду позивач посилався на саме на Протокол від 12.12.2014, який містив наведені положення, якими визначався порядок отримання замовником права власності на квартиру та машиномісця.

У позові позивач зазначив, що "право власності на інші 7 квартир" (з 8 квартир, які передавались позивачу згідно з Додатковою угодою від 12.03.2013 та Протоколом до неї) "було зареєстроване за відповідачем. Після реєстрації ці квартири були переоформлені на засновників позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у запропонований відповідачем спосіб - шляхом укладення договорів купівлі-продажу. За ініціативою відповідача, за цими договорами фізичними особами-засновниками позивача здійснювалися проплати на підприємство відповідача, які одразу поверталися його власником ОСОБА_3 назад - на рахунок співзасновника товариства - ОСОБА_1 . Окресленою операцією (оборудкою), відповідач готував підґрунтя для обману позивача, умисно створюючи у нього впевненість, що за наведеною аналогією з передачі квартир будуть передані й 10 машиномісць, власником майнових прав на які він є. 18.02.2015 відповідач, ввівши таким чином в оману позивача щодо взятих на себе обов`язків по передачі йому готових машиномісць, "замиливши" очі вказаною вище операцією з квартирами, підписує з позивачем додаткову угоду…".

Судом встановлено, що 18.02.2015 ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" в особі директора ОСОБА_9 та ПП "БУДМАШ" в особі директора Блажчука Івана Тимофійовича підписано Додаткову угоду, якою внесено зміни та доповнення в пункти 1.2, 1.3, 4.1.1 та 4.1.2 (далі - Додаткова угода від 18.02.2015 (а.с. 63 т. 1)), а саме:

пункт 1.2 викладено у такій редакції:

"1.2. Орієнтовна характеристика Об`єкту:

- загальна площа квартир Об`єкту складає- 6653,3 кв.м.;

- кількість машиномісць в підземній автостоянці - 46;

- площа офісних приміщень - 503,7 кв.м;

- площа земельної ділянки - 1073 кв.м",

пункти 4.1.1 та 4.1.2 викладено в такій редакції:

"4.1.1. Замовник отримує:

- 89,9 кв.м загальної площі квартир Об`єкту.

4.1.2. Підприємство отримує:

- 6563,4 кв.м загальної площі квартир Об`єкту;

- 503,7 кв.м офісних приміщень та всі нежилі приміщення Об`єкту;

- 46 машиномісць в підземній автостоянці".

Проведений Додатковою угодою від 18.02.2015 розподіл площ оформлено Протоколом розподілу квартир, нежитлових приміщень та машиномісць від 18.02.2015 (далі - Протокол від 18.02.2015 - а.с. 168 т. 1), відповідно до пунктів 2, 3 якого визначено:

"2. Відповідно до Договору … Товариству з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-ПЛЮС" після введення об`єкта в експлуатацію передаються:

2.1. Квартира АДРЕСА_1. Всього передається 1 квартира загальною площею 89,9 кв.м.

3. Приватному підприємству "БУДМАШ" передаються:

3.1. Квартири №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58. Всього передається 57 квартир, загальною площею 6563,4 кв.м.

3.2. Нежитлові приміщення №59, 60, 61, 62, 63. Всього передається 5 нежитлових приміщень, загальною площею 480,6 кв.м).

3.3. Приміщення підземного паркінгу № 64. 46 машиномісць в паркінгу".

Отже, внаслідок укладення Додаткової угоди від 18.02.2015 та Протоколу до неї ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" (позивачу) передається тільки одна квартира загальною площею 89,9 кв.м, тоді як всі 46 машиномісць, у тому числі 10 з них, які належали позивачу згідно з Додатковою угодою від 12.03.2013, передаються ПП "БУДМАШ" (відповідачу).

За сертифікатом серія КВ № 162193391201 від 05.12.2019 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 07.11.2019, засвідчив відповідність проектній документації та підтвердив його готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва (третій пусковий комплекс)", з площею підземного паркінгу - 781,1 кв.м, кількістю машиномісць у паркінгу - 46 машиномісць (а.с. 61-62 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що після здачі в експлуатацію останньої черги будівництва за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 43, відповідач на підставі Додаткової угоди від 18.02.2015 до Договору і Протоколу від 18.02.2015 оформив усі машиномісця, у тому числі майнові права на які належали позивачу, на ПП "БУДМАШ", а частину з них продав третім особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав.

Отже, як стверджує позивач, зобов`язання щодо передачі належних позивачу 10 машиномісць згідно Додаткової угоди від 12.03.2013 відповідач не виконав.

Листом № 6 від 17.01.2020 (а.с. 67 т. 1) відповідач повідомив позивача про "повне виконання своїх зобов`язань по Договору №1 про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Гоголівській, 43 від 30 червня 2000 року" та що "договір припинив свою дію з 06.12.2019 року" (враховуючи, що 05.12.2019 отримано сертифікат серія КВ № 162193391201, який підтверджує повну готовність до експлуатації Об`єкту).

Враховуючи наведені обставини, позивач стверджує, що:

- при підписанні Додаткової угоди від 18.02.2015 і Протоколу до неї позивач діяв під впливом обману, реалізованого через власника і посадових осіб відповідача;

- відповідач мав умисел ввести в оману позивача, щоб спонукати його до підписання Додаткової угоди від 18.02.2015 і Протоколу до неї та добровільної відмови позивача від своїх майнових прав на машиномісця;

- відповідач переслідував єдину мету - привласнити майнові права позивача і на момент підписання Додаткової угоди від 18.02.2015 і Протоколу до неї та добровільної відмови від своїх майнових прав на паркомісця;

- позивач втратив належні йому майнові права на машиномісця внаслідок протиправних дій відповідача.

Позивач вважає, що Додаткова угода від 12.03.2013 підтверджує остаточний розподіл приміщень і машиномісць за Договором, тоді як Додаткова угода від 18.02.2015 підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 230 ЦК України.

Як встановлено судом, позивач, в особі керівника - ОСОБА_9, уповноважив засновника ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" - ОСОБА_1 на ведення від імені ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" переговорів та підписання усіх документів (окрім документів управління рахунками у банківських установах - фінансових документів), зокрема, але не виключно, планів, схем, договорів, додатків, протоколів та інших документів щодо дольової участі товариства у будівництві житлового будинку по вул. Гоголівській, 43а в м. Києві, що підтверджується Протоколом № 2 Загальних Зборів Учасників ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" від 04.01.2012 та довіреності від 04.01.2012 (а.с. 68, 69 т. 1).

З огляду на надані повноваження, саме ОСОБА_1 проводив переговори і листування з посадовими особами ПП "БУДМАШ" (відповідача), погоджував домовленості та отримував документи, що не заперечувалось сторонами.

Вищенаведені додаткові угоди від 12.03.2013, від 12.12.2014, оспорювана додаткова угода від 18.02.2015 та протоколи до них підписані замовником ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" в особі директора ОСОБА_9, тоді як погодження домовленостей щодо їх підписання здійснювалось ОСОБА_1 , що не заперечувалось сторонами під час розгляду даної справи.

Враховуючи, що відповідач стверджував, що ніколи не підписував Протокол розподілу від 12.12.2014, який містив пункти 2.1.1, 2.2.1 та викладені в них положення, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, копія якого наявна в матеріалах справи а.с. 166 т. 1, суд дійшов висновку, що для вирішення даної справи по суті необхідно визначити: - Чи виконано підпис від імені Блажчука Івана Тимофійовича у нижній частині Протоколу від 12.12.2014 розподілу квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в житлово-офісному комплексі по АДРЕСА_3 згідно Договору №1 від 30 червня 2000 року про дольову участь у будівництві будинку (Об`єкт дослідження) в частині "Директор ПП "Будмаш"


Блажчук І.Т. " Блажчуком Іваном Тимофійовичем чи іншою особою?

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.

З метою об`єктивного вирішення спору у даній справі, оскільки вищевказане питання належать до предмету доказування у справі, а для встановлення чи спростування певного факту необхідні спеціальні знання, судом призначено судово-почеркознавчу експертизу у справі № 910/17098/21, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертизи було поставлене вищенаведене питання.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 910/17098/21 судовими експертами Віталієм Годзем та Ігорем Красюком (далі - експерти) було складено Висновок експертів № 23350/23351/22-32 від 18.11.2022 (далі - Висновок № 23350/23351/22-32 від 18.11.2022), який містить таку відповідь на поставлене судом питання:

Підпис від імені Блажчука Івана Тимофійовича у нижній частині Протоколу від 12.12.2014 розподілу квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в житлово-офісному комплексі по АДРЕСА_3 згідно Договору №1 від 30 червня 2000 року про дольову участь у будівництві будинку в частині (в графі) "Директор ПП "Будмаш" Блажчук І.Т. ", виконаний Блажчуком Іваном Тимофійовичем .

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Згідно з ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Як зазначено у Висновку № 23350/23351/22-32 від 18.11.2022, проведення судової експертизи доручено:

- Годзю Віталію Сергійовичу - судовому експерту відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень, судовому експерту п`ятого кваліфікаційного класу, який має вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень "магістр", кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.1 "Дослідження почерку і підписів", стаж експертної роботи з 2019 року (свідоцтво від 11.06.2019 №878-19, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до11.06.2024);

- Красюку Ігорю Петровичу - заступнику завідувача відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень, судовому експерту вищого кваліфікаційного класу, який має вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень - "спеціаліст", що відповідає другому рівню за ступенем магістра, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 1.1 "Дослідження почерку і підписів", 2.1. "Дослідження реквізитів документів", 2.3. "Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів", стаж експертної роботи з 2005 року (свідоцтво від 28.12.2020, № 160-Д, видане ЦЕКК МЮ України, дійсне до 28.12.2023).

Про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків експерти попереджені.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наявний в матеріалах справи Висновок № 23350/23351/22-32 складений кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", містить докладний опис проведених експертами досліджень, а також зроблені у результаті них висновки та обґрунтовану відповідь на досліджене експертами питання, поставлене експертам ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022, у зв`язку з чим приймається судом в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. 76, 77 ГПК України у справі № 910/17098/21.

Таким чином, Висновок № 23350/23351/22-32 від 18.11.2022 обґрунтовано підтвердив доводи позивача про те, що Протокол від 12.12.2014, який містив пункти 2.1.1, 2.2.1 та викладені в них положення, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, підписувався сторонами, зокрема директором ПП "Будмаш" Блажчук І.Т. Водночас, Висновок 23350/23351/22-32 спростував доводи відповідача, який стверджував, що не підписував Протокол від 12.12.2014 у такій редакції.

За змістом ч. 1 ст. 87, ч. 1, 2 ст. 88 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Зважаючи на Висновок експертів № 23350/23351/22-32 від 18.11.2022, суд критично оцінює додані відповідачем до матеріалів справи заяви свідків в порядку статті 88 ГПК України від 08.12.2021 (а.с. 211, 212 т. 1), згідно яких власник ПП "БУДМАШ" ОСОБА_3 стверджував, що "позивачем вчинено фальсифікацію доказів, а саме підробку тексту протоколу розподілу від 12.12.2014", а директор ПП "БУДМАШ" Блажчук І.Т. також стверджував, що ним "ніколи не підписувався протокол розподілу від 12.12.2014 в такій редакції".

Позивач стверджував, що погоджуючись на підписання Додаткової угоди від 18.02.2015 і Протоколу до неї, діяв під впливом обману, на підтвердження чого надав суду висновок експертів у кримінальному провадженні №12021100100001104 від 18.03.2021.

З наявної в матеріалах даної справи постанови про визнання юридичної особи потерпілим від 08.10.2021 (а.с. 57 т. 5) вбачається, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100001104 від 18.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи ПП під приводом дольової участі в будівництві житлового будинку по вул. Гоголівська, 43-А, шляхом зловживання довірою ОСОБА_1 , заволоділи майновими правами на машиномісця в кількості 10 штук, які розташовані у наведеному будинку, які належали ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС". Вказані майнові права у 2013 році отримало ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС", про що було укладено Додаткову угоду до Договору та протокол до неї. У подальшому ці майнові права ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" втратило, що спричинило завдання йому матеріальної шкоди, розмір якої підтверджується висновком експерта № 02/05-21 від 14.06.2021 про нанесення ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" матеріальних збитків у зв`язку з підписанням Додаткової угоди від 18.02.2015 до Договору на суму 7 685 912,00 грн. За вказаних обставин ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" визнано в якості потерпілого по кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100100001104 від 18.03.2021 (а.с. 85 т. 1).

Судом встановлено, що у рамках наведеного кримінального провадження №12021100100001104 експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) на виконання постанови старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 31.05.2021 було проведено судову психологічну експертизу з використанням поліграфу, за результатом якої складено Висновок експертів № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021 (далі - Висновок № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021) (а.с. 91-101 т. 1), у якому сформульовано такі висновки:

1. Погоджуючись на підписання додаткової угоди до договору і протоколу від 18 лютого 2015 року, як співвласник ТОВ "БІМЕКС ПЛЮС", на відмову на користь ПП "БУДМАШ" від десяти машино-місць АДРЕСА_12 у підземному паркінгу, які знаходяться на АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 діяв під впливом обману.

2. Дії ОСОБА_1 щодо добровільної і безоплатної передачі майнових прав на 10 машиномісць були викликані психологічним станом внаслідок зловживання довірою.

З Висновку № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021 вбачається, що проведення судової психологічної експертизи доручено експертам:

Ірхіну Юрію Борисовичу, завідувачу відділу психологічних досліджень КНДІСЕ Міністерства юстиції України, судовому експерту вищого кваліфікаційного класу, який має науковий ступінь доктора філософії за спеціальністю 19.00.06 юридична психологія, вчене звання доцента, вищу психологічну освіту другого рівня за ступенем магістра, кваліфікацію судового експерта з правом проведення психологічної експертизи за експертною спеціальністю 14.1 - "Психологічні дослідження", стаж експертної роботи з 1998 року, свідоцтво від 07.09.2020 № 52-Д, видане ЦЕКК Міністерством юстиції України, дійсне до 07.09.2023;

ОСОБА_5 головному судовому експерту відділу психологічних досліджень КНДІСЕ МЮ України, судовому експерту 1- го кваліфікаційного класу, який має науковий ступінь доктора філософії за спеціальністю 19.00.09 «психологія діяльності в особливих умовах», вищу психологічну освіту другого рівня за ступенем магістра, стаж експертної роботи з 2005 року, кваліфікацію судового експерта з правом проведення психологічної експертизи за експертною спеціальністю 14.1 - "Психологічні дослідження", свідоцтво №627-17, видане ЕКК КНДІСЕ МЮ України 13.07.2017, дійсне до 13.07.2022.

Згідно Висновку № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021 підтверджується, що відповідно до ст. 70 та ч. 2 ст. 102 КПК України про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерти попереджені.

З Висновку № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021 також вбачається, що на вимогу експертів слідчим було надано на ознайомлення матеріали кримінального провадження №12021100100001104, в якому міститься інформація, що стосується змісту досліджуваних питань.

У ході проведення судової психологічної експертизи експертами використовувались спеціальні та психодіагностичні методики: методика М. Люшера (тест кольорового вибору); методика "Сонді" (дослідження соціальної перцепції та інстинктивних потреб особистості); методика психологічного аналізу особистості (авт. Морозов О.М. ); методика виявлення прихованої інформації). Експертами використовувались технічні засоби, зокрема, електронна поліграфічна система (комп`ютерний поліграф) "Рубікон". З метою забезпечення максимальної об`єктивності та повноти висновків, психологічне дослідження підекспертного ОСОБА_1 відбувалось у такі етапи: підготовча психодіагностична бесіда; психологічне дослідження підекспертної особи з використанням засобів психодіагностики; психологічне дослідження підекспертної особи з використанням поліграфу. Отже, психологічне дослідження підекспертної особи здійснювалось експертами із застосуванням різних методик та засобів.

Психологічний аналіз фактичних обставин дозволив експертам визначитись із стратегією підготовки тестів і укласти опитувальник за методикою виявлення прихованої інформації, що включав тести перевірки версій із нейтральними та значимими стимулами (питаннями).

Доводи відповідача про те, що Висновок № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021 є доказом у кримінальному провадженні № 12021100100001104 від 18.03.2021, що він повинен оцінюватись слідчим у сукупності з іншими доказами в кримінальному провадженні, що оскільки Господарський суд міста Києва не має доступу до всіх матеріалів/доказів кримінального провадження, то даним складом суду вказаний висновок не може бути оцінений, що вказаний висновок суперечить вимогам ст. 76, 77 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до cт. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Аналогічних висновків щодо прийняття висновку судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження в якості належного, допустимого і достовірного доказу, Верховний Суд дійшов у постановах від 27.06.2018 у справі № 907/651/17, від 08.08.2018 у справі № 907/679/17, від 28.03.2018 у справі № 911/1529/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18.

Судова психологічна експертиза, призначена в межах кримінального провадження № 12021100100001104 від 18.03.2021, що розслідується Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві, була оцінена господарським судом у даній господарській справі № 910/17098/21 у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 76-79, 86 ГПК України. При цьому відсутність в матеріалах даної господарської справи обвинувального вироку у кримінальному провадженні № 12021100100001104 не позбавляє господарський суд можливості досліджувати на загальних умовах висновок судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, з метою встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників даної господарської справи.

Судом було враховано, що пред`явлені експертами поліграфологічні тести, за якими від підекспертної особи - ОСОБА_1 отримано відповіді та зафіксовано фізіологічні реакції на пред`явлені стимули, стосувались підписання ОСОБА_1 . Додаткової угоди від 18.02.2015 та Протоколу до неї, а відтак, наданий експертами висновок за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадження, безпосередньо стосується предмету спору у даній господарській справі № 910/17098/21. При врахуванні такого висновку у даній господарській справі суд взяв до уваги повноту відповідей експертів та відповідність таких відповідей іншим доказам, наявним у матеріалах даної господарської справи

Таким чином, суд дійшов висновку, що Висновок експертів № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021 у кримінальному провадженні № 12021100100001104 у сукупності з іншими доказами у даній господарській справі, зокрема і заявою свідка ОСОБА_1 (засновника ТОВ "БІМЕКС ПЛЮС") від 08.02.2022 (а.с. 101-102 т. 6), обґрунтовано підтвердив доводи позивача про те, що погоджуючись на підписання Додаткової угоди від 18.02.2015 та Протоколу до неї, ОСОБА_1 як співвласник ТОВ "БІМЕКС ПЛЮС", діяв під впливом обману. Висновок № 19564/19565/21-61 від 25.06.2021 приймається судом у якості належного доказу у даній справі № 910/17098/21.

Позивач стверджував, що Додаткова угода від 18.02.2015 як правочин не просто позбавлена будь-якого економічного сенсу, а є збитковою для позивача. При її укладенні відповідач не мав наміру передавати машиномісця позивачу. Вся операція була проведена з умислом присвоїти належні позивачу майнові права для подальшого відчуження вже готових машиномісць третім особам. Обман відповідачем призвів до настання негативних наслідків для позивача, що виявилися у недоотриманні майнових благ, тобто збитків. На підтвердження наведених тверджень, позивачем долучено до матеріалів даної справи Висновок експерта № 02/05-21 від 14.06.2021 (далі - Висновок № 02/05-21 від 14.06.2021) (а.с 102-118 т. 1), складений за результатами економічної експертизи, проведеної за заявою представника позивача для подачі до Господарського суду міста Києва.

Частиною 1 статті 101 ГПК України встановлено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Згідно ч. 5 ст. 101 ГПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

При цьому частиною шостою наведеної статті ГПК України встановлено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У Висновку № 02/05-21 від 14.06.2021 судовим експертом Тихоненко Іриною Петрівною встановлено:

"Виходячи з документального аналізу господарських операцій, які передували, зазначені і витікають з Договору № 1 "Про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 " від 30 червня 2000 року, укладення Додаткової угоди від 18.02.2015 року є економічно не обгрунтованим, не відповідає статутним завданням ТОВ "БІМЕКС ПЛЮС" - отримання прибутку, меті Договору № 1, який передбачав прибуток у вигляді отримання від ПП "БУДМАШ" замовником частки у новоствореній власності.

За результатами дослідження, документально підтверджується нанесення ТОВ "БІМЕКС ПЛЮС" збитків, в зв`язку з підписанням Додаткової угоди від 18.02.2015 року до Договору №1 про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_3 від 30 червня 2000 року, в загальній сумі 7 685 912 грн".

Зі змісту Висновку № 02/05-21 від 14.06.2021 вбачається, що дослідження проведено та висновок надано Тихоненко Іриною Петрівною , яка має освіту вищу економічну та вищу юридичну, стаж за фахом економіста 28 років, стаж за фахом юриста 15 років, стаж експертної роботи з 1998 року, кваліфікацію судового експерта зі спеціальностей: 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності", 11.2 "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій", 11.3 "Дослідження документів фінансово-кредитних операцій" (свідоцтво Міністерства юстиції України № 1199 від 25.01.2008 дійсне до 25.01.2011, яке, за рішенням ЦЕКК від 31.03.2011 продовжено до 31.03.2014, за рішенням ЦЕКК від 11.04.2014 продовжено до 11.04.2017, за рішенням ЦЕКК від 28.04.2017 продовжено до 28.04.2020, за рішенням кваліфікаційної палати ДЕК №1 від 15.06.2020 продовжено до 15.06.2023).

У Висновку № 02/05-21 від 14.06.2021 зазначено, що його підготовлено для подання до Господарського суду міста Києва та що відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального кодексу України.

Висновок № 02/05-21 від 14.06.2021 приймається судом у якості належного доказу у даній справі № 910/17098/21.

В матеріалах даної справи № 910/17098/21 також міститься дублікат Висновку експерта № 01/12-21 від 28.12.2021 у кримінальному провадженні № 12021100100001104 (а.с. 147-167 т. 5) (далі - Висновок № 01/12-21 від 28.12.2021), наданий судовим експертом Тихоненко І.П. за заявою адвоката Степаненко Ю.М. (представляє інтереси позивача у даній господарській справі №910/17098/21) щодо проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні.

На вирішення експерта були поставлені такі питання:

1. Чи підтверджується документально отримання належних ТОВ "Бімекс-плюс" квартир №АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_11 за адресою АДРЕСА_3 (згідно протоколу від 12.03.2013 до Договору №1 від 30.06.2000 про дольову участь у будівництві будинку) його засновниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .? Якщо так, то чи понесені ними витрати в зв`язку з отриманням зазначених квартир?

2. Чи було, виходячи з документального аналізу фінансових операцій, які передують і витікають з Договору №1, економічно обґрунтованим і доцільним для ТОВ "Бімекс-плюс" укладення Додаткової угоди від 18.02.2015 до Договору №1 від 30.06.2000 про дольову участь у будівництві будинку та чи відповідають меті вказаного Договору №1 економічні наслідки, закладені у додаткових угодах?

3. Чи є господарська операція внаслідок укладення Додаткової угоди від 18.02.2015 року збитковою для ТОВ "Бімекс Плюс" і яка сума спричиненого товариству збитку?

Висновок № 01/12-21 від 28.12.2021 містить такі відповіді на поставлені питання:

1. За наданими на дослідження матеріалами, отримання належних ТОВ "Бімекс-плюс" квартир НОМЕР_1, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9, АДРЕСА_11 за адресою АДРЕСА_3 (згідно протоколу б/н від 12.03.2013 до Договору №1 від 30.06.2000 про дольову участь у будівництві будинку) його засновниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 документально підтверджується.

При цьому, виходячи з розуміння витрат, змісту пояснень ОСОБА_1 , аналізу даних банківських виписок щодо руху коштів між ОСОБА_1 , ПП "Будмаш" та ОСОБА_3 , за результатами дослідження не підтверджується понесення витрат родиною ОСОБА_10 , в зв`язку з придбанням (на підставі цивільно-правових угод) квартир АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 .

2. Виходячи з документального аналізу фінансових операцій, які передували і витікають з Договору №1 "Про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 " від 30 червня 2000 року, укладання Додаткової угоди від 18.02.2015 року є економічно необгрунтованим, не відповідає статутним завданням ТОВ "Бімекс Плюс" - отримання прибутку, меті Договору №1, який передбачав прибуток у вигляді отримання від ПП "Будмаш" Замовником частки у новоствореній власності.

3. За результатами дослідження, документально підтверджується нанесення ТОВ "Бімекс-плюс" збитків, в зв`язку з підписанням Додаткової угоди від 18.02.2015 року до Договору №1 про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_3 від 30 червня 2000 року в загальній сумі 7 685 912 грн.

Як зазначено у Висновку № 01/12-21 від 28.12.2021, дослідження проведено та висновок надано Тихоненко Іриною Петрівною , яка має освіту вищу економічну та вищу юридичну, стаж за фахом економіста 28 років, стаж за фахом юриста 15 років, стаж експертної роботи з 1998 року, кваліфікацію судового експерта зі спеціальностей 11.1., 11.2., 11.3. Відповідно до вимог ст. 70 та ч. 2 ст. 102 КПК України, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 384 та ст. 385 КК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наявний в матеріалах справи Висновок № 01/12-21 від 28.12.2021 складений кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу".

Суд відхиляє як безпідставні заперечення відповідача щодо долучення у якості доказу та врахування судом при винесенні рішення у даній справі дубліката висновку експерта № 01/12-21 від 28.12.2021. Як звернув увагу відповідач, у супровідному листі експерта Тихоненко І.П. та на титульному аркуші самого висновку зазначено про направлення висновку експерта № 01/12-21 від 28.12.2021, проте всі аркуші з 2 по 18 фактично наданого суду документа містять позначення "висновок експерта від 24.12.2021№ 01/12-21", що викликає у відповідача сумнів у дійсності такого доказу. Суд критично оцінює такі заперечення відповідача з огляду на очевидність допущеної описки при виготовленні дубліката висновку експерта № 01/12-21 від 28.12.2021. Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини зауважував, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, який може призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суд бере до уваги, що заперечуючи проти Висновку експерта № 01/12-21 від 28.12.2021, відповідач фактично не спростовує надані експертом висновки належними та допустимими доказами.

Висновок № 01/12-21 від 28.12.2021 оцінений господарським судом у даній господарській справі № 910/17098/21 у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 76-79, 86 ГПК України. Судом враховано, що докази, на підставі яких експерт надав Висновок № 01/12-21 від 28.12.2021, наявні у матеріалах даної справи господарської справи № 910/17098/21, оцінку таких доказів судом здійснено у порядку ст. 86 ГПК України.

Суд звертає увагу, що при наданні Висновку № 01/12-21 від 28.12.2021 експерт проаналізував зміну пропорційної частки власності сторін при укладенні ним додаткових угод до Договору, в тому числі оспорюваної Додаткової угоди від 18.02.2015 та зазначив:

за Додатковою угодою від 31.08.2010: у замовника - 21,6 % квартир та офісних приміщень і 23,8% машино-місць; у підприємства -78,4% квартир та офісних приміщень і 76,2% машиномісць;

за Додатковою угодою від 12.03.2013: у замовника - 17 % квартир та офісних приміщень і 21,74% машино-місць; у підприємства - 83% квартир та офісних приміщень і 78,26% машиномісць;

за Додатковою угодою від 12.12.2014: у замовника - 1,26 % квартир та офісних приміщень і 21,74% машино-місць; у підприємства 98,74% квартир та офісних приміщень і 78,26% машиномісць;

за Додатковою угодою від 18.02.2015: у замовника - 1,26 % квартир та офісних приміщень і 0 % машиномісць у підприємства 98,74% квартир та офісних приміщень і 100% машиномісць.

Тобто, як вказав експерт у Висновку № 01/12-21 від 28.12.2021 і наведене повністю підтверджується матеріалами даної справи, після підписання Додаткової угоди від 18.02.2015 та Протоколу розподілу квартир, нежитлових приміщень від 18.02.2015, економічний позитивний результат проєкту, який тривав значний період (17 років), у ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" відсутній.

Як вказав експерт у Висновку № 01/12-21 від 28.12.2021 і наведене повністю підтверджується матеріалами даної справи, з квартир за НОМЕР_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_11, за адресою: АДРЕСА_3, котрі призначалися замовнику - ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" згідно вказаного вище Протоколу від 12.03.2013 року, товариством була отримана лише квартира АДРЕСА_1 (підтверджується даними Державного реєстру речових прав), в той час як інші квартири були отримані у приватну власність засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , що підтверджується даними витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (див. таблицю №3 у Висновку № 01/12-21 від 28.12.2021). Копії договорів купівлі-продажу вказаних квартир, на які посилається експерт, наявні в матеріалах даної справи (а.с. 16-36 т. 2).

У Висновку № 01/12-21 від 28.12.2021 експерт, здійснивши аналіз господарських операцій які передували, зазначені і витікають з Договору №1 про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 » від 30 червня 2000 року, дійшов висновку, що укладання Додаткової угоди від 18.02.2015 року є економічно не обґрунтованим, не відповідає статутним завданням ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" - отримання прибутку, меті Договору №1 який передбачав прибуток у вигляді отримання від ПП "БУДМАШ" замовником частки у новоствореній власності.

За результатами проведеного дослідження, експерт дійшов висновку, що документально підтверджується нанесення "БІМЕКС-ПЛЮС" збитків, в зв`язку з підписанням Додаткової угоди від 18.02.2015 року до Договору у загальній сумі 7 685 912 грн. При цьому експерт виходив з наступного:

- до підписання Додаткової угоди від 18.02.2015 року до Договору №1 про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_3 від 30 червня 2000 року, ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" за даним Договором мав був отримати 10 машино-місць підземної автостоянки;

- за даними планів паркінгу по АДРЕСА_2 ОСОБА_10 належать 10 машино-місць паркінгу, в т.ч. 5 машино-місць в паркінгу цокольного поверху №1 літ. "А" та 5 машино-місць в паркінгу цокольного поверху АДРЕСА_1 літ. "А" (наявні в матеріалах даної справи № 910-17098/21 - а.с. 59, 60 т. 5);

- згідно консультаційного висновку ФОП Кожем`якін С.С. від 02.03.2021 ринкова вартість парко-місця у кількості 10 (десять) шт. за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 43, складає 7 685 912 грн (наявний в матеріалах даної справи № 910-17098/21 - а.с. 99-105 т. 5);

- недоотриманий доход (втрачена вигода) є складовою збитків.

З огляду на викладене у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність в спірному випадку умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, та самого факту обману, тобто наявність одночасно трьох складових, необхідних для визнання недійсним правочину -Додаткової угоди від 12.12.2015 до Договору, як укладеної під впливом обману.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними, ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Частиною 2 статті 230 ЦК України встановлено, що сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить до висновку, що права позивача за Договором порушені у зв`язку з укладенням Додаткової угоди від 12.12.2015 до Договору під впливом обману, а відтак заявлені позивачем позовні вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди від 18.02.2015 про внесення змін та доповнень до Договору № 1 від 30.06.2000 про дольову участь у будівництві житлово-офісного комплексу на вул. Гоголівській, 43 та про стягнення з ПП "БУДМАШ" на користь ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" збитків у розмірі 15 371 824,00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовної давності.

Відповідач у судовому засіданні 13.02.2023 подав заяву щодо застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідач зазначив, що позивачу стало відомо, що він не отримає машиномісця, на які наразі претендує ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС", 18.02.2015 (дата підписання позивачем спірної Додаткової угоди від 18.02.2015), проте з позовними вимогами про визнання недійсною Додаткової угоди від 18.02.2015 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 22.10.2021, тобто через 6 років та 8 місяців з моменту, коли дізнався про те, що його права порушені. Відповідач вважає, що позивач без поважних причин пропустив позовну давність, тому, якщо суд дійде про обгрунтованість позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.

Відповідач подав до суду 20.02.2023 пояснення-заперечення на вищевказану заяву відповідача, відповідно до яких вважає, що доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц та міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17, від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, від 18.07.2018 у справі № 910/24346/16, від 17.07.2018 у справі № 910/10056/17 та від 10.07.2018 у справі № 922/1898/17.

Судом встановлено наявність порушеного права позивача у зв`язку з укладенням Додаткової угоди від 12.12.2015 до Договору, а отже, встановлено порушення прав позивача за Договором, на захист яких він звернувся з даним позовом до суду.

Отже, з огляду на встановлене порушення і наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, судом здійснено дослідження наявності підстав для застосування позовної давності та наслідків її спливу у спірному випадку.

Як встановлено судом, Додаткова угода, про визнання недійсною якої позивач звернувся з даним позовом до суду, була укладена між позивачем та відповідачем 18.02.2015.

Проте, відповідач помилково визначає 18.02.2015 початком строку позовної давності на звернення позивача з даним позовом до суду, оскільки 18.02.2015 позивач не знав і не міг знати про те, що відповідач застосував обман і паркомісця не будуть оформлені на позивача після їх реєстрації за ПП "БУДМАШ" у спосіб, погоджений сторонами у Протоколі від 12.12.2014 (пункт 2.2.1 Протоколу від 12.12.2014).

Так, з матеріалів справи вбачається, що про те, що права позивача порушені і належні ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" паркомісця позивач не отримає, останньому стало відомо лише 20.02.2020 після одержання листа № 6 від 17.01.2020 (а.с. 67 т. 1), згідно якого відповідач повідомив позивача про "повне виконання ним своїх зобов`язань по Договору №1 про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Гоголівській, 43 від 30 червня 2000 року" та що "договір припинив свою дію з 06.12.2019 року". У будь-якому разі, позивач не міг довідатись про порушення своїх прав раніше, ніж 05.12.2019 - дата видачі сертифікату серія КВ № 162193391201(а.с. 61-62 т. 1), яким підтверджено повну готовність до експлуатації спірного об`єкта будівництва, зокрема підземного паркінгу, а відтак і спірних паркомісць.

Отже, звернення позивача 22.10.2022 з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав здійснено в межах строку позовної давності.

Відтак, судом відхиляються як необгрунтовані твердження відповідача про сплив позовної давності на звернення позивача з даним позовом до суду.

З огляду на наведене, судом встановлено відсутність підстав для застосування позовної давності та наслідків її спливу у спірному випадку.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач вже поніс (100 000,00 грн) та очікує понести (50 000,00 грн) у зв`язку із залученням адвоката для надання правової допомоги.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у загальній сумі 232 847,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями № 31, № 32 від 21.10.2021.

Позивачем сплачено за проведення судової експертизи 9 438,50 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № Т-4АТ-К736-82КХ-АК21 від 21.10.2022.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення заявленого позивачем позову повністю, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у загальній сумі 232 847,40 грн та витрати на проведенням експертизи у сумі 9 438,50 грн покладаються на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було додано: Договір № 176/1-21 щодо надання правової допомоги від 01.03.2021, укладений між ТОВ "БІМЕКС-ПЛЮС" (клієнт, позивач) та Адвокатським об`єднанням "ФОМІН ТА ПАРТНЕРИ" (Адвокатське об`єднання) (далі - Договір № 176/1-21) (а.с. 13-15 т. 1); Додаткову угоду № 1 від 03.09.2021 до Договір № 176/1-21 щодо надання правової допомоги (а.с. 169 т. 1); ордер серії АІ № 1163418 від 22.10.2021 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-ПЛЮС адвокатом Степаненко Ю.М., виданий Адвокатським об`єднанням "ФОМІН ТА ПАРТНЕРИ" (а.с. 11 т. 1), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3719/10 (а.с. 12 т. 1), банківські виписки за 20.04.2021, 28.04.2021 на підтвердження оплати позивачем коштів у загальній сумі 100 000,00 грн згідно Договору № 176/1-21 (а.с. 128, 129 т. 1).

Враховуючи, що матеріалами справи хоча і містять Договір № 176/1-21 від 01.03.2021 щодо надання правової допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням, проте з предмету цього договору та Додаткової угоди № 1 від 03.09.2021 до нього не вбачається, що правова допомога надавалась позивачу саме з метою подання позову та розгляду спору у даній справі № 910/17098/21, тоді як жодні інші додаткові угоди до наведеного договору в матеріалах справи відсутні. Крім того, позивачем додано докази оплати позивачем 100 000,00 грн за надання правової допомоги згідно Договору № 176/1-21, проте детальний опис робіт (наданих послуг), пов`язаних з правничою допомогою саме у даній справі № 910/17098/21 - фактично в матеріалах справи відсутній.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат позивача на правову допомогу у сумі 100 000,00 грн станом на час постановлення рішення суду.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 87, 88, 98, 99, 101, 102, 104, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду від 18.02.2015 про внесення змін та доповнень до Договору № 1 від 30.06.2000 про дольову участь у будівництві житлово-офісного комплексу на вул. Гоголівській, 43, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-ПЛЮС" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОГОЛІВСЬКА, будинок 43, квартира 2; ідентифікаційний код 23705737) та Приватним підприємством "БУДМАШ" (Україна, 01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧОРНОВОЛА В`ЯЧЕСЛАВА, будинок 25; ідентифікаційний код 21701571).

3. Стягнути з Приватного підприємства "БУДМАШ" (Україна, 01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧОРНОВОЛА В`ЯЧЕСЛАВА, будинок 25; ідентифікаційний код 21701571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-ПЛЮС" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОГОЛІВСЬКА, будинок 43, квартира 2; ідентифікаційний код 23705737) збитки у розмірі 15 371 824,00 грн (п`ятнадцять мільйонів триста сімдесят одну тисячу вісімсот двадцять чотири гривні 00 коп.), 232 847,40 грн судового збору (двісті тридцять дві тисячі вісімсот сорок сім гривень 40 коп.) судового збору, 9 438,50 грн (дев`ять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 50 коп.) витрат на проведення експертизи.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 06.03.2023

Суддя Оксана ГУМЕГА

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення27.02.2023
Оприлюднено07.03.2023
Номер документу109362457
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —910/17098/21

Постанова від 19.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 29.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 16.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 20.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Постанова від 13.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Ухвала від 13.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Ухвала від 04.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Рішення від 27.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 23.01.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 02.12.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні