Ухвала

від 06.03.2023 по справі 200/13206/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 200/13206/17

провадження № 61-2511ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня

2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня

2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Головного управління Державної казначейської служби України

у Дніпропетровській області, за участю Дніпропетровської обласної прокуратури, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом, який в подальшому уточнив.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 24 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України накористь ОСОБА_1

500 000 грнв рахунок відшкодування завданоїморальної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року змінено.

В частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення

з Державного бюджету України на користь позивача 500 000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року скасовано.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна, Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за участю Дніпропетровської обласної прокуратури, про відшкодування завданої моральної шкоди, відмовлено.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня

2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня

2023 року, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову змінити та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судового рішення узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Крім того, у змісті касаційної скарги заявником не зазначено підстави касаційного оскарження рішення Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року, хоча прохальна частина касаційної скарги містить клопотання заявника про зміну останнього

в частині відмови у задоволенні позову.

Саме по собі цитування постанов Верховного Суду у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону, оскільки не дозволяє встановити підстави касаційного оскарження заявником судових рішень.

2. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом, оскільки вона в повній мірі не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається скарга; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); рішення (ухвала), що оскаржується; підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга

з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); клопотання особи, яка подає скаргу; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги; дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Проте, у порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником, у змісті касаційної скарги не зазначено жодних реквізитів інших учасників справи, а саме Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за участю Дніпропетровської обласної прокуратури, а зазначено виключно їх найменування.

Також заявник, у змісті касаційної скарги, не повністю зазначив і свої реквізити, зокрема не вказав реєстраційний номер облікової картки платника податків, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності останньої.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання останнього на зміст частини другої статті 177 ЦПК України є помилковим, оскільки зазначена норма звільняє позивача від обов`язку надання копій позовної заяви до суду першої інстанції, одночасно зміст статті 392 ЦПК України такого виключення не містить.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня

2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня

2023 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник