Рішення

від 06.03.2023 по справі 460/29905/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2023 року м. Рівне№460/29905/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління ДПС у Рівненській області, Державного архіву Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління ДПС у Рівненській області (далі- відповідач-2), Державного архіву Рівненської області (далі - відповідач-3), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління ДПС в Рівненській області, Державного архіву Рівненської області та рішення: заступника начальника управління пенсійного забезпечення - начальника відділу призначення пенсій Тараса Либака від 12.08.2022 № 172850017299, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 29 років;

визнати протиправним акт від 22.05.2013 № 14, складений Головним управління ДПС у Рівненській області про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, за 1990-2007 роки в частині знищення облікової справи позивача платника внесків фізичних осіб - підприємців; протоколу від 28.05.2013 № 6 Державного архіву Рівненської області про погодження акту від 22.05.2013 № 14 ДПІ у м Рівному про вилучення та знищення документів, не внесених до НАФ за 1990-2007 роки;

визнати протокол засідання ЕПК Держархіву Рівненської області від 23.02.2018 № 2 про погодження акту № 1 від 05.01.2018 Рівненського об`єднаного управління ПФУ Рівненської області про вилучення та знищення шляхом спалення справ платників внесків фізичних осіб - підприємців: 1993-2010 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу період підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 (11 років 1 місяць і 12 днів) без подання первинних документів про сплату податків і зборів (обов`язкових платежів) за вказаний період і довідки про систему оподаткування, із застосуванням якої здійснювалася підприємницька діяльність за вказаний період.

Стислий виклад позицій сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що у зв`язку з досягненням 60-річного віку вона у червні 2022 року звернулась до ГУ ПФУ у Рівненській області із заявою про зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду здійснення нею підприємницької діяльності та призначення пенсії. В подальшому, рішенням відповідача 1 від 12.08.2022 № 1728500017299 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (29 років), зокрема пенсійним фондом не враховано період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003. При цьому прийняттю оскаржуваного у цій справі рішення передували дії Головного управління ДПС у Рівненській області та Державного архіву Рівненської області щодо: знищення облікової справи позивача платника внесків фізичних осіб-підприємців.

09.11.2022 через підсистему "Електронний суд" від Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно з нормами Закону № 1058 основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу - 29 років. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку N 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 20.11.1992 по 31.12.2003 - на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності або довідки, виданої податковою інспекцією про перебування на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку. Трудовий стаж підприємців на спрощеній системі оподаткування до 01.01.2004 підтверджується: спеціальним торговим патентом; довідкою про сплату страхових внесків; свідоцтвом про сплату єдиного податку (ЕП); патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку. Жодного з вище перелічених документів позивач не надала як до заяви щодо призначення їй пенсії так і до матеріалів судової справи, а з 01.01.2004 підприємницька діяльність зараховується - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску незалежно від суми сплачених коштів). Довідка з бази даних Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) про застраховану особу ОСОБА_1 , що знаходиться в матеріалах пенсійної справи, не містить відомостей про період ведення підприємницької діяльності позивачем та сплату єдиного внеску. Відтак, на підставі викладеного, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003, через відсутність доказів про сплату страхових внесків (OK-5) та перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії від 05.08.2022 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 08 років 08 місяців 22 дні. При цьому відповідач-1 звернув увагу суду, що навіть і врахувавши період слухача на підготовчому відділені і позивача всеодно не буде достатньо стажу для призначення пенсії за віком, а саме 29 років. З огляду на наведене, просить суд відмовити у задволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.11.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача-1.

31.10.2022 через відділ документального забезпечення суду від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до податкового органу із запитом на отримання публічної інформації від 09.08.2021 про надання копії витягу з акту від 22.05.2013 № 14, копії витягу з протоколу № 1 засідання експертної комісії ДПІ у м. Рівне від 22.05.2013 в частині знищення особового рахунку платника податків і зборів за період з 1991-2004 рр. Відповідач-2 листом від 13.08.2021 надав позивачу запитувану інформацію, разом з тим, як вказує представник ДПС у відзиві, висновки позивача про знищення її облікової справи згідно акту про знищення документів не внесених до Національного архівного фонду від 22.05.2015 № 14 не відповідають дійсності. Так, в інформаційно-комунікаційних системах ДПС щодо ФОП ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_1 ) наявна інформація про перебування на податковому обліку у ДПІ у м. Рівному ГУ ДПС у Рівненській області з 20.11.1992 по 20.04.2012. Посилаючись на норми: Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.1998 № 80, Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 979, Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, відповідач-2 вказує, що усі документи з яких сформована облікова справа позивача вилучались та знищувались поетапно по мірі закінчення їх термінів зберігання, передбачених Переліком № 578. Облікова справа ОСОБА_1 знищена на підставі акту від 13.12.2018 № 17. Отже не відповідають дійсності твердження позивача про знищення її облікової справи на підставі акту від 22.05.2013 № 14 та витягу з протоколу від 22.05.2013 № 1, на підставі цих документів були знищені особові рахунки платника за період 1990-2007 років. З наведеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Рівненській області.

04.11.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача-2.

28.11.2022 через відділ документального забезпечення суду від Державного архіву Рівненської області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач-3 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що Протокол засідання експертно-перевірної комісії № 6 від 28.05.2013 Державного архіву Рівненської області та протокол засідання ЕПК від 23.08.2018 № 2 складені відповідно до вимог чинного законодавства та не підлягають визнанню їх протиправними. Також зауважує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. З наведеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державного архіву Рівненської області.

08.12.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача-3.

Заяви, клопотання учасників справи.

08.12.2022 до суду надійшла заява позивача, в якій ОСОБА_1 , посилаючись на положення статті 47 КАС України, просить прийняти її відмову від позову в частині позовних вимог.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.09.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 06.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.12.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у спосіб подання до суду: документа про сплату судового збору в сумі 1984,80 грн; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску; належим чином засвідчених копій доказів, що підтверджуються отримання протоколу засідання експертно-перевірної комісії Державного архіву Рівненської області від 23.02.2018 № 2 про погодження акту № 1 від 05.01.2018 Рівненського об`єднаного управління ПФУ Рівненської області про вилучення та знищення шляхом спалення справ платників внесків фізичних осіб - підприємців 1993-2016 роки до пред`явлення адміністративного позову у справі № 460/29905/22 (16.09.2022). Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 5 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 15.02.2023 закрито провадження у справі № 460/29905/22 в частині позовних вимог про визнання протиправним акту від 22.05.2013 № 14, складеного Головним управління ДПС у Рівненській області про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, за 1990-2007 роки в частині знищення облікової справи позивача платника внесків фізичних осіб - підприємців; протоколу Державного архіву Рівненської області від 28.05.2013 № 6 про погодження акту від 22.05.2013 № 14 ДПІ у м. Рівному про вилучення та знищення документів, не внесених до НАФ за 1990-2007 роки.

Відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.11.1992 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем і взята на облік, як платник податків у встановленому законом порядку, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 20.11.1992 за № 26080170000013611. Свою підприємницьку діяльність позивач припинила 18.04.2012 про що свідчить повідомлення державного реєстратора від 18.04.2012 № 13611.

У зв`язку з досягненням 60-річного віку, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.08.2022 звернулася до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області від 12.08.2022 № 172850017299 відмовлено заявнику у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю 29 років страхового стажу. Вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 8 років 8 місяців 22 дні, згідно з п.3.1 Закону України № 1058 9 років 5 місяців 1 день.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 04.12.1979, оскільки відсутні документи про зміну прізвища;

не зараховано період догляду за дитиною до трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки відсутній родинний зв`язок (у свідоцтві про народження дитини ім`я матері не відповідає паспортним даним заявниці);

період підприємницької діяльності з 1992 року не враховано до стажу, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та інформація про сплату внесків до пенсійного фонду ДПІ ГУ ДПС у Рівненській області.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вказуючи що період здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджується наданими до позову доказами, а факт знищення справи позивача як платника страхових внесків ФОП згідно з актом від 22.05.2013 № 14, складеного Головним управління ДПС у Рівненській області про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, за 1990-2007 роки, протоколом від 28.05.2013 № 6 Державного архіву Рівненської області про погодження акту від 22.05.2013 № 14 ДПІ у м Рівному про вилучення та знищення документів, не внесених до НАФ за 1990-2007 роки, жодним чином не виключає підстав для врахування періоду здійснення підприємницької діяльності у 1992 -2003 роках, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та оцінка аргументів сторін.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті цієї ситуації, суд зауважує, що спірним питанням в даних правовідносинах є наявність права у позивача на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

За змістом статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років.

Судом встановлено, що позивач досягнула 60 річного віку 09.07.2022. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття нею встановленого законом 60-річного віку, її загальний страхований стаж повинен становити не менше 29 років.

За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

За змістом частини першої статті 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.ч.2, 3 ст. 24 Закону № 1058-IVв редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Суд враховує, що позивачем до матеріалів позову не долучено копії трудової книжки, разом з тим, остання не вказує про наявність запису щодо спірного періоду здійснення підприємницької діяльності у трудовій книжці.

Так згідно з вимогами п.4 Порядку № 637 (чинного на момент прийняття спірного рішення) час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. При цьому форма довідки встановлена додатком № 1 до Порядку № 637.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Водночас, відповідно до пп.2 п.2.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Згідно з пп.3 п.2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

Згідно підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);

2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;

3) перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;

4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) перебування у довготерміновому відрядженні працівників дипломатичної служби у період з 1 січня 2004 року по 30 квітня 2016 року, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 по 01.07.2000 років на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

При цьому, період здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року враховується до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію суб`єктом підприємницької діяльності за умови наявності інформації про перебування особи, що звертається за призначенням пенсії, на спрощеній системі оподаткування або із застосуванням фіксованого податку.

В той же час як зазначалось судом відповідно до пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1). Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Згідно підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що в період з 20.11.1992 по 18.04.2012 позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 666191, № 666220 та не заперечується сторонами.

Водночас, первинні документи, які містять додаткові відомості про здійснення позивачем підприємницької діяльності з 1992 по 2003 роки, сплату нею страхових внесків та/або єдиного податку у вказаний період, ні у позивача, ні в Головного управління ДПС у Рівненській області, не збереглися, зважаючи на термін такого зберігання, та були знищені.

Матеріали справи містять листи Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області:

від 11.08.2021, яким повідомлено про виділення для знищення документів, що відображають звітність платників страхових внесків та платіжні документи (в т.ч. по ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 );

19.08.2021, яким повідомлено позивача, що станом на дату складання Акта про вилучення та знищення документів особового рахунку ОСОБА_1 в особовій справі містились документи за період з 06.07.2007 по 18.04.2012. Водночас вказано, що за період з 20.11.1992 по 05.07.2007 будь-які фінансові документи в особовій справі ОСОБА_1 були відсутні, оскільки платником не здійснювалась сплата збору, страхових внесків за вищевказаний період до органів Пенсійного фонду України;

від жовтня 2021 року, яким повторно повідомлено заявника щодо неможливості надання довідки про сплату страхових внесків у зв`язку з змінами у пенсійному законодавстві;

від 13.07.2022 з питань роз`яснення документів необхідних ОСОБА_1 для звернення з заявою про призначення пенсії.

Крім того, матеріали справи містять:

лист-відповідь Головного управління ДПС у Рівненській області від 13.08.2021 № 78/ЗПІ-17-00-01-04 про надання копії витягу з акту про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду від 22.05.2013 № 14 в частині знищення особових рахунків платників податків і зборів за період 1990-2007 років, копії Протоколу від 25.05.2013 № 1 засідання експертної комісії ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС;

лист Державного архіву Рівненської області від 25.11.2021 № О-17/01-27/21, яким повідомлено про відсутність в документах з основної діяльності ГУ ДПС у Рівненській області за 1992-2012 роки первинних документів, що містять відомості про сплату страхових внесків ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області за період підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 18.04.2012;

лист виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.04.2018 № О-16/12-14 про відсутність відомостей у архівного відділу про сплату зокрема страхових внесків до пенсійного фонду.

Таким чином в контексті встановлених обставин справи суд враховує, що позивачем не надано жодного з передбачених чинним законодавством документу в підтвердження сплати страхових внесків та саме факту здійснення підприємницької діяльності у спірному періоді.

При цьому, згідно даних комп`ютерної програми «ДСС» судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та рішення в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 (11 років 1 місяць і 12 днів) вже були предметом судового розгляду у справі № 460/4162/19.

Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 460/4162/19, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020, відмовлено у задоволені вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, зокрема і щодо визнання протиправними дій та рішення в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 (11 років 1 місяць і 12 днів).

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для закриття провадження у цій справі в частині вимог про зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 на підставі положень пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, адже спір у справі № 460/4162/19 за суб`єктним складом і підставами позову не є повністю тотожним спору у справі № 460/29905/22.

В силу вимог ч. 4 ст.78 КА України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Як зазначалось вище період до 01.05.1993 зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а також підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

Посилання позивача на квитанції про сплату податків від 19.05.1993, 11.03.1993, 19.051993, платіжні повідомлення від 14.01.1993, 03.02.1995, перша та остання сторінки книги обліку доходів і витрат, зареєстровано у ДПІ м. Рівне у 1995 році, торговий патент від 04.06.2002 року, як докази провадження підприємницької діяльності та плати податків суд відхиляє, оскільки, на переконання суду, ці документи не можуть бути беззаперечним доказом належної сплати ОСОБА_1 страхових внесків. Крім того суд зауважує, що в цих платіжних документах не зазначені конкретні періоди за які були сплачені податки, а тому цих доказів недостатньо для зарахування на їх підставі страхового стажу позивачу необхідного для призначення пенсії.

В свою чергу, суд зауважує, що позивач в підтвердження заявлених вимог щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності ні суду, ні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області належних та допустимих доказів не надала, тому, на переконання суду, період з 20.11.1992 по 31.12.2003 правомірно не був зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області до страхового стажу ОСОБА_1 .

Відтак, для того, щоб позивачу була призначена пенсія за віком у неї повинен бути страховий стаж не менше 29 років, а відповідно до спірного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 8 років 8 місяців 22 дні, згідно з п.3.1 Перехідних положень Закону № 1058 9 років 5 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо того, що знищення матеріалів її облікової справи платника податків і зборів за 1992-2007 роки за закінченням терміну зберігання унеможливлює надання до суду доказів підтвердження нею сплати страхових внесків у спірному періоді, суд зауважує на відомостях листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.08.2021, яким повідомлено позивача, що станом на дату складання Акта про вилучення та знищення документів особового рахунку ОСОБА_1 в особовій справі містились документи за період з 06.07.2007 по 18.04.2012. Водночас у вказаному листі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказало, що за період з 20.11.1992 по 05.07.2007 будь-які фінансові документи в особовій справі ОСОБА_2 були відсутні, оскільки платником не здійснювалась сплата збору, страхових внесків за вищевказаний період до органів Пенсійного фонду України.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимог у спосіб про який просить позивач, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 20.11.1992 по 31.12.2003 (11 років 1 місяць і 12 днів) без подання первинних документів про сплату податків і зборів (обов`язкових платежів) за вказаний період і довідки про систему оподаткування, із застосуванням якої здійснювалася підприємницька діяльність за вказаний період, адже в такому разі дії суду суперечитимуть положенням чинного законодавства щодо обов`язковості надання відповідних документів для підтвердження страхового стажу позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність спірного рішення від 12.08.2022 № 172850017299, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 29 років та відповідно про відмову в задоволенні вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Щодо вимог про визнання протиправним протоколу засідання експертно-перевірної комісії Держархіву Рівненської області від 23.02.2018 № 2 про погодження акту № 1 від 05.01.2018 Рівненського об`єднаного управління ПФУ Рівненської області про вилучення та знищення шляхом спалення справ платників внесків фізичних осіб - підприємців: 1993-2010 роки, суд вказує про наступне.

Право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним.

Тобто, для захисту порушеного права чи інтересу позивача між сторонами мають існувати публічно-правові відносини, в ході яких відповідачі здійснюють владні управлінські функції стосовно позивача.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав або інтересів позивача на момент його звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У відповідності до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

З огляду на зазначене, суд зазанчає, що в межах цієї справи позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки фактично вона не погоджується з діями та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у зарахуванні певного періоду до свого страхового стажу. В той час як скасування експертно-перевірної комісії Держархіву Рівненської області від 23.02.2018 № 2 про погодження акту № 1 від 05.01.2018 Рівненського об`єднаного управління ПФУ Рівненської області про вилучення та знищення шляхом спалення справ платників внесків фізичних осіб - підприємців: 1993-2010 роки не забезпечить відновлення прав позивача.

На переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту в цій частині позовних вимог, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, у разі визнання його судом порушеним. Так, звертаючись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, позивач фактично не погоджується з діями та рішенням Головного управління Пенсійногно фонду України в Рівненській області щодо відмови у зарахуванні певного періоду до свого страхового стажу.

За даних обставин, позивачем було невірно обраний спосіб захисту своїх прав, тому, у частині позовних вимог про визнання протиправним протоколу засідання експертно-перевірної комісії Держархіву Рівненської області від 23.02.2018 № 2 про погодження акту № 1 від 05.01.2018 Рівненського об`єднаного управління ПФУ Рівненської області про вилучення та знищення шляхом спалення справ платників внесків фізичних осіб - підприємців: 1993-2010 роки, слід відмовити.

При цьому, надаючи оцінку доводам учасників справи, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що позивач не зазначає жодних доказів, що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності рішень належить відповідачам, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для прийняття суб`єктами владних повноважень таких рішень, а також підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

З огляду на встановлені обставини, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління ДПС у Рівненській області, Державного архіву Рівненської області відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 березня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) ;

Головне Управління ДПС у Рівненській області - вул. Відінська, 8, м.Рівне, 33023;

Державний архів Рівненської області - вул. Ст. Бандери, 26-а, м.Рівне, 33014

Суддя Ольга ПОЛІЩУК