Рішення

від 14.02.2023 по справі 911/837/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р.,

м. Київ

Справа № 911/837/22

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Смоляк М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Гаражного кооперативу «Автомобіліст» (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Щолківська, будинок 1, код 23568743)

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2 ;

відповідача: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Процесуальний перебіг розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Автомобіліст». Позивач просив суд визнати неправомірною бездіяльність ГК "Автомобіліст" щодо ненадання щомісячних та щорічних звітів за 2021 рік господарської діяльності ГК "Автомобіліст" Голові Ревізійної комісії ГК «Автомобіліст» ОСОБА_1 (позивачу) для ознайомлення та перевірки фінансово господарської діяльності кооперативу. Разом з тим позивач просив суд зобов`язати ГК "Автомобіліст" вчинити дії щодо направлення Голові Ревізійної комісії Гаражного кооперативу "Автомобіліст" ОСОБА_1 щомісячних та щорічних звітів про діяльність кооперативу за 2021 рік та вчиняти дії щодо направлення наступних щомісячних та щорічних звітів

Перевіривши вказану заяву, суд дійшов висновків про її невідповідність вимогам розділу ІІІ ГПК України та залишив її без руху. Суд запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що недоліки позовної заяви усунуто.

Суд ухвалою від 22.07.2022 відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 17.08.2022 на 17:15. Судом встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

У засіданні 17.08.2022 суд витребував належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи з метою встановлення дійсних обставин справи та об`єктивного вирішення спору. Розгляд справи відкладено на 12.09.2022.

У судовому засіданні 12.09.2022 була присутня представник позивача Демченко Тетяна Олександрівна. З огляду на неявку представника відповідача у судове засідання, відсутність доказів, які б підтвердили обізнаність Гаражного кооперативу про судовий розгляд справи у засіданні 12.09.2022 суд у порядку статті 183 ГПК України відклав судове засідання на 26.09.2022 на 15:45.

У відповідь на ухвалу суду від 17.08.2022 до суду надійшов лист № 2510/вс від Броварської районної військової адміністрації з повідомленням про те, що адміністрація не є зберігачем справи. Разом з тим військовою адміністрацією відправлено за належністю ухвалу суду Виконавчому комітету Броварської міської ради Київської області. З огляду на те, що стало відоме дійсне місцезнаходження реєстраційної справи, суд витребував у Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Гаражного кооперативу «Автомобіліст». З метою пришвидшення виконання вимог ухвали суд доручив позивачу або його уповноваженому представнику отримати у Виконавчому комітеті Броварської міської ради Київської області витребувані докази, надавши уповноваженому представнику належним чином завірену копію цієї ухвали.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, позивачем було надано до матеріалів справи копії матеріалів реєстраційної справи Гаражного кооперативу «Автомобіліст».

У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання 26.09.2022 суд відклав засідання у справі на 24.10.2022 на 15:00.

До суду надійшло клопотання позивача про пришвидшення розгляду справи, яке прийнято судом.

У наступне підготовче судове засідання, яке відбулось 14.11.2022, з`явились позивач та представник позивача. З огляду на те, що відсутні відомості про повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, суд відклав розгляд справи на 05.12.2022.

Початок судового засідання 05.12.2022 припав на момент коли у місті Київ була оголошена повітряна тривога. З огляду на це, суд не мав можливості провести судове засідання у справі. Разом з тим представник позивача, яка прибула до суду, подала заяву про явку на судове засідання. Суд прийняв таку заяву та долучив її до матеріалів справи. Суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 16.01.2023 на 15:30.

У судовому засіданні 16.01.2023 були присутні позивач та представник позивача. Враховуючи постійні неявки відповідача до суду, що свідчить про відсутність наміру брати участь у провадженні, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.02.2023 на 16:00.

У засіданні 14.02.2022 суд прийняв рішення у справі.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області № 0103282767930, № 0103281768135 з відмітками поштового оператора про причини повернення "неправильно зазначена (відсутня) адреса".

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції, що викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також суд бере до уваги дії, які вживались позивачем протягом усього часу перебування справи на розгляду щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, які виразились у надсилання копій ухвал суду рекомендованими повідомолепнням та з описами вкладення.

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Вимоги позивача, обставини на яких вони формуються

Звертаючись з позовною заявою позивач акцентував увагу суду на тому, що рішенням загальних зборів Гаражного кооперативу "Автомобіліст" від 23.02.2019, що затверджене протоколом № 1-Л, створено ревізійну комісію, а позивача обрано головою ревізійної комісії. За створення та обрання учасники зборів голосували одноголосно.

Керуючись положеннями статуту та Закону України "Про кооперацію" позивач зазначає, що він мав на меті отримати щомісячні та щорічні звіти господарської діяльності Кооперативу з 2019 рік по 2021 рік включно та скласти висновки за річними звітами про результати діяльності Гаражного кооперативу "Автомобіліст". Також позивач вказує, що він додатково звернувся до Гаражного кооперативу "Металург" для отримання зразків щомісячних звітів про отримання та використання коштів та зразок Кошторису.

Позивач, як Голова Ревізійної комісії, з членами ревізійної комісії Максименко Ю.В. та ОСОБА_3 за своїми підписами 01.08.2019 направили письмове прохання Голові правління ОСОБА_4 в якому запропонували готувати звіти про результати діяльності кооперативу щомісячно. За твердженнями позивача, ця пропозиція була проігнорована.

Позивач зазначає, що у 2020 році загальні збори членів кооперативу не відбулись. Уже 06.01.2021 за підписами членів кооперативу та позивача було підготовлено звернення до голови правління, де вказано, зокрема про те, що рекомендації ревізійної комісії щодо підготовки місячних звітів не виконана. За словами ОСОБА_1 13.02.2021 голова правління відмовився отримати це звернення.

За таких обставин, позивач, як голова ревізійної комісії кооперативу 04.03.2021 звернувся до прокуратури з заявою про перевірку діяльності голови правління ГК "Автомобіліст" в зв`язку з виявленою можливою недостачею та розбіжностями між кошторисом наданим головою правління та кошторисом позивача. З листа Броварської місцевої прокуратури № 35-783 вих.-21 вбачається, що звернення позивача скеровано до поліції.

Листом вих. № Ж-216 Головного управління національної поліції в Київській області позивача повідомлено, що в ході перевірки викладених у зверненні відомостей було здійснено візит у ГК "Автомобіліст". Опитати голову гаражного кооперативу працівникам поліції не вдалось, оскільки останній в категоричній форму відмовився надавати свідчення та покази з цього приводу в рамках статті 63 Конституції України, йдеться у листі.

З цього позивач зробив висновок про категоричність в бездіяльності Голови правління кооперативу Велема О.М. щодо законних вимог позивача та представників правоохоронних органів, що не є правомірною поведінкою з його боку і вказує на особливу зацікавленість в приховуванні фінансово-господарської діяльності кооперативу для приховування можливих негативних явищ як недостача, допущення збитків, безхазяйність, крадіжки цінностей та інше.

Позивач звертає увагу суду на кошторис ГК "Автомобіліст" за підписом голови правління та бухгалтера за 2021 рік та кошторис, що складений самим позивачем, як головою ревізійної комісії кооперативу. Вказані кошториси мають значні відмінності, а тому позивач та інші учасники кооперативу сумніваються у розмірах витрат кооперативу за цільовим та нецільовим призначенням.

Позивач надає письмове пояснення, що підготоване ним за підписом членів кооперативу, власників гаражів про те, що зборів членів кооперативу чи уповноважених осіб у 2020-2021 роках не було, а питання про перевибори голови ревізійної комісії не піднімалось.

Окрім іншого, 13.12.2021 року позивач письмово звернувся до Голови правління ГК "Автомобіліст" Велема О.М. з проханням про особисту зустріч для ознайомлення з звітами господарської діяльності кооперативу, які він отримує від бухгалтера ОСОБА_5 . Зустріч не відбулась, лист було проігноровано.

В подальшому адвокатом позивача було надіслано Адвокатський запит від 03.02.2022 щодо щомісячної звітності який також було проігноровано відповідачем. Метою отримання фінансової щомісячно звітності за 2021 рік є виявлення спотворень обліку таких негативних явищ як нестача, допущення збитків, безхазяйність, крадіжки цінностей та інше, стверджує позивач. Між кошторисом витрат затвердженим Головою правління Велемом О.М та розрахунком витрат грошових коштів, підготовленим позивачем, за твердженнями останнього, є суттєва різниця, де кошторис голови правління штучно завищений ніж фактичні витрати, в особливо великих розмірах.

На думку позивача зацікавленість голови правління ГК "Автомобіліст" у ненаданні щомісячного звіту та безконтрольність витрачання ним членських внесків є порушенням законодавства. Позивач, стверджує, що він, як член кооперативу та голова ревізійної комісії, не позбавлений права ініціювати перевірку правильності цільового витрачання коштів головою правління ГК "Автомобіліст", в порядку визначеному п. 10 Статуту, а також права звернення з відповідними заявами до правоохоронних органів. До позову позивач долучає документи, які мають підтвердити, що позивач звертався до правоохоронних органів, а щодо голови правління кооперативу Велема О.М. відкрито кримінальне провадження з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1. ст. 190 КК України.

Окрім іншого позивачем у порядку статті 90 ГПК України складено список питань до відповідача, які з огляду на неучасть відповідача у судовому провадженні залишились без відповідей. Ці питання стосувались обгрунтування різниці у кошторисах витрат складених позивачем та відповідачем, в особі голови правління, та підтверджень, які може надати відповідач про оплату послуг та товарів (квитанції, чеки, документи про виплату заробітних плат, докази сплати податків).

Суд вважає, що сторонам були надані всі процесуальні можливості для реалізації визначених процесуальним законом прав.

Висновки господарського суду, мотиви прийнятого рішення

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Судом досліджено наявний у матеріалах реєстраційної справи статут ГК "Автомобіліст" та виокремлено наступні положення. Відповідно до розділу 3 (Членство в кооперативі), пунктів 3.1 членами кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 18-ти річного віку, мають автомобіль чи мотоцикл, поділяють мету діяльності кооперативу, визнають статут, сплачують вступні внески та поточні, виконують рішення керівних органів кооперативу та приймають участь у його діяльності.

Матеріали реєстраційної справи містять також список засновників ГК "Автомобіліст", серед яких за номером 535 (гараж № 535) внесено також і ОСОБА_1 позивача. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду задля захисту свої корпоративних прав, як учасник кооперативу.

Зі статуту відповідача вбачається, що він створений 10.10.1995 на підставі Закону України "Про об`єднання громадян" та є добровільним громадським об`єднанням.

Слід зауважити, що в силу статті 6 Закону України "Про об`єднання громадян" об`єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати. Водночас, відповідно до абзацу 3 статті 1 цього Закону, його дія не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об`єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків.

Матеріали реєстраційної справи містять реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, де у графі "організаційно-правова форма" вказано "гаражний кооператив". Відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєструюридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційною формою відповідача є "інші організаційно-правові форми".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно пункту 2.1 статуту ГК "Автомобіліст" кооператив створено з метою забезпечення необхідних умов для обслуговування, зберігання та охорони автомобілів, причепів та мотоциклів, що належать на праві особистої власності громадян-членів кооперативу. Пунктом 2.3 статуту визначено, що предметом діяльності кооперативу є експлуатація збудованих гаражів на правах особистої власності, на основі самофінансування та самоврядування.

В силу тої ж статті 2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Враховуючи положення пунктів 2.1 та 2.3 ГК "Автомобіліст" суд приходить до висновку, що організаційно правовою формою відповідача є обслуговуючий кооператив, який створений з метою надання послуг з експлуатації гаражів членів організації.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки, вказано у статті 6 Закону України "Про кооперацію".

Відповідно до статті 15 цього Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу, вказано у статті 16 Закону.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про кооперацію" в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія.

Чинною редакцією статті 18 Закону України "Про кооперацію" визначено, що перевірка фінансово-господарської діяльності кооперативу за результатами фінансового року здійснюється суб`єктом аудиторської діяльності, якщо інше не передбачено статутом кооперативу.

В силу статті 8 Закону статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Розділом 10 статуту відповідача визначена роль ревізійної комісії у діяльності кооперативу. З пункту 10.2 вбачається. що ревізійна комісія наділена повноваженнями ревізувати фінансово-господарську діяльність кооперативу, звітує про свою діяльність перед зборами та вирішує інші питання Кооперативу в межах додатково наданих їй повноважень.

Відповідно до наявної у справі копії протоколу засідання загальних зборів №1-Л від 23.02.2019, що підписаний головою правління (головою загальних зборів) ОСОБА_4 та секретарем зборів, загальні збори розглянули питання щодо створення ревізійної комісії, вирішили створити ревізійну комісії з терміном повноважень до наступних загальних зборів, головою ревізійної комісії обрали позивача, ОСОБА_1 .

В пункті 11.1 статуту відповідача закріплено, що організація документообігу в кооперативі визначається його правлінням.

Пунктом 10.3 статуту відповідача визначається, що ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб кооперативу надання ій всіх необхідних матеріалів, бухгалтерських та інших документів та особистих пояснень.

Між іншим, статтею 12 Закону України "Про кооперацію" членам кооперативу надано право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Також у позовній заяві позивач звертав увагу суду на закріплене Конституцією України право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 1 Закону України Закону України "Про інформацію" закріплено, що "інформація" це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, йдеться у абзаці 2 статті 5 Закону України "Про інформацію".

Підсумовуючи вищевикладене слід вказати, що з наданих пояснень позивача, які повністю підтверджуються сукупністю всіх наявних у справі матеріалів, суд встановив, що ОСОБА_1 на загальних зборах ГК "Автомобіліст" 23.02.2019 став головою ревізійної комісії, яка в силу пункту 10.2 статуту наділена повноваженнями ревізувати фінансово-господарську діяльність кооперативу.

Намагаючись реалізувати надані загальними зборами повноваження та право на інформацію, що закріплене за кожним членом кооперативу позивач неодноразово звертався до правління кооперативу в особі його голови. Водночас, численні спроби позивача, навіть із залученням правоохоронних органів, виявились безрезультатними, про що дійсно свідчать матеріали позовної заяви. Тож за таких обставин, суд вбачає у поведінці голови правління ГК "Автомобіліст" бездіяльність, яка полягає в ухиленні від виконання його повноважень, як представника виконавчого органу кооперативу, до якого звертався позивач в якості члена кооперативу та представника іншого, створеного відповідно до статуту органу кооперативу ревізійної комісії. Це призвело до порушення прав позивача, що позбавило можливості виконати покладені на нього іншими членами кооперативу обов`язки голови ревізійної комісії. Суд зауважує, що в інтересах членів кооперативу знати те, чи правління дотримується статуту в своїй діяльності чи за цільовим призначенням витрачаються внески членів. Це є основоположним у природі кооперації.

Судом взято до уваги доводи позивача та докази, які свідчать що у 2020 та у 2021 році загальні збори членів кооперативу не відбувались. Зокрема на це вказує лист від 04.04.2021, копія якого долучена до матеріалів справи, за підписом дев`яти членів кооперативу, в якому вказано, що зборів членів кооперативу і їх уповноважених в 2020-2021 роках не було, а питання переобрання голови ревізійної комісії Жердєва О.Д. не піднімалось. Наведене також не спростовується матеріалами реєстраційної справи.

Встановлена та обставина, що позивач звертаючись до суду продовжував мати повноваження на отримання від відповідача відповідних документів для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності кооперативу, оскільки досі є членом ГК "Автомобіліст" та головою ревізійної комісії. Такі дії позивача є правомірні задля подальшого виконання обов`язку, який покладено на члена ГК "Автомобіліст", який одночасно є і головою ревізійної комісії звітувати про свою діяльність перед зборами.

Тож через перешкоджання з боку голови правління ревізійна комісія і позивач, як її голова, не можуть належною мірою перевірити діяльність та з`ясувати фінансові питання, що виникають у позивача та інших членів товариства задля задоволення їх власних інтересів з метою подальшої діяльності обслуговуючого кооперативу відповідно принципів кооперації.

Вбачається, що одними із основних принципів кооперації є: принцип демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій, принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності, принцип соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва. Це закріплено у статті 4 Закону України "Про кооперацію".

За встановлених судом обставин суд не може стверджувати, що посадовими особами кооперативу (головою правління) дотримуються ці принципи, зокрема, в частині надання позивачу необхідних фінансових документів задля корекції та звірки кошторису ГК "Автомобіліст".

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача. Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів,

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів, які б суперечили доказам, що подані позивачем, не долучено доказів, які б спростовували факт ненадання відповіді на запити позивача про отримання інформації чи підтвердили факт вчинення інших, не зазначених в позові дій. Відповідач взагалі не здійснив нічого, щоб довести суду необгрунтованість заявлених позивачем вимог. Таким чином, суд досліджуючи всі наявні у справі докази, доходить до висновку, що вони підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Суд приймає твердження позивача, що відмова відповідача у наданні (надсиланні) позивачу запитуваної інформації є неправомірною, такою, що порушує корпоративні права ОСОБА_1 .

Зрештою, розглядаючи вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, суд зауважує, що ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права. Це повністю узгоджується з загальними висновками Верховного Суду у практиці розгляду корпоративних справ.

Визнання протиправною бездіяльність юридичної особи саме по собі не призведе до відновлення порушених прав. Водночас, позивачем в комплексі з вимогою про визнання протиправною бездіяльність ГК "Автомобіліст" заявлено позовну вимогу про зобов`язання вчинити дії надати інформацію щодо діяльності кооперативу у вигляді звітів. Ці вимоги оцінені судом, як такі що призведуть до реального поновлення прав позивача та є належним способом захисту.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідача та вважає за можливе зобов`язати відповідача вчинити дії щодо направлення щомісячних та щорічних звітів про діяльність кооперативу за 2021 рік.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача в частині, що стосується зобов`язання позивача вчиняти дії щодо направлення наступних, після 2021 року звітів щодо діяльності кооперативу, оскільки суд не може констатувати порушення прав та інтересів позивача у майбутньому, після подій, про які зазначено в позові. Суду не відомо чи буде позивач мати таке коло повноважень, яке він мав у спірний період, чи буде мати розширені права, як голова ревізійної комісії, якому за статутом надається можливість здійснювати відповідні перевірки, та чи буде членом кооперативу. Окрім іншого, суд не може передбачити протиправну поведінку відповідача, яка буде виражатися ідентично до тієї, що фігурувала у період спірних правовідносин. Така поведінка відповідача підлягатиме оцінці за сукупності інших наявних надалі умов.

Вирішення питання про судові витрати, підсумки розгляду справи

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Між тим, частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До матеріалів справи представником позивача долучено копію витягу з договору про надання правової допомоги № 404 від 29.12.2021, що укладений між адвокатом Демченко Тетяною Олександрівною та позивачем. В матеріалах справи наявний ордер КВ №402122 та квитанції № 21 на суму 10000,00 грн та № 22 на суму 5000,00 грн про оплату послуг згідно договору № 404. Суд констатує той факт, що представник позивача активно брала участь у судових засіданнях за весь тривалий період перебування справи на розгляді в суді, незважаючи на воєнний стан та повітряні тривоги, що оголошувались у дні проведення судових засідань. Суд бере до уваги сприяння представником позивача у тому, щоб повідомити відповідача про наявність судового провадження. Суд розцінює розмір витрат на правничу допомогу, як співмірний зі складністю справи. Таким чином, суд вважає за необхідне, дотримуючись принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, стягнути з відповідача витрати позивача на правову допомогу.

Суд вбачає за можливе покласти на відповідача всі доведені позивачем витрати пов`язані з розглядом справи з огляду на бездіяльність відповідача в процесі розгляду справи та ігнорування наявності судового провадеження. Така позиція відповідача призвела до затягування розгляду справи (провадження відкрито 22.07.2022, а слухання справи по суті відбулось лише 14.02.2023) та, відповідно, виникнення необхідності позивачу вчиняти додаткові дії щодо сприяння процесуально обгрунтованому переходу від підготовчого провадження до розгляду справи по суті в умовах воєнного стану.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Гаражного кооперативу «Автомобіліст» (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Щолківська, будинок 1, код ЄДРПОУ 23568743) щодо ненадання щомісячних та щорічних звітів за 2021 рік господарської діяльності Гаражного кооперативу «Автомобіліст» Голові Ревізійної комісії Гаражного кооперативу «Автомобіліст» ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) для ознайомлення та перевірки фінансово господарської діяльності Кооперативу.

Зобов`язати Гаражний кооператив «Автомобіліст» (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Щолківська, будинок 1, код ЄДРПОУ 23568743) вчинити дії щодо направлення Голові Ревізійної комісії Гаражного кооперативу «Автомобіліст» ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) щомісячних та щорічних звітів про діяльність кооперативу за 2021 рік.

Стягнути з Гаражного кооперативу «Автомобіліст» (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Щолківська, будинок 1, код 23568743) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 4962,00 грн судового збору за подання позову та 15000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз