Постанова

від 29.11.2023 по справі 911/837/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 911/837/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Жердєв О.Д., Жердєв О.О.

від відповідача: Веселем О.М., Лукашов Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Гаражного кооперативу «Автомобіліст»

на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, повний текст якого складено та підписано 07.03.2023

у справі №911/837/22 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом ОСОБА_1

до Гаражного кооперативу «Автомобіліст»

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва до Гаражного кооперативу «Автомобіліст» про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Зокрема, позивач просив визнати неправомірною бездіяльність ГК "Автомобіліст" щодо ненадання щомісячних та щорічних звітів за 2021 рік господарської діяльності ГК "Автомобіліст" Голові Ревізійної комісії ГК «Автомобіліст» Жердєву Олександру Дмитровичу (позивачу) для ознайомлення та перевірки фінансово господарської діяльності кооперативу. Разом з тим позивач просив суд зобов`язати ГК "Автомобіліст" вчинити дії щодо направлення Голові Ревізійної комісії Гаражного кооперативу "Автомобіліст" Жердєву Олександру Дмитровичу щомісячних та щорічних звітів про діяльність кооперативу за 2021 рік та вчиняти дії щодо направлення наступних щомісячних та щорічних звітів

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням його корпоративних прав як члена кооперативу на одержання у встановленому законом порядку необхідної інформації про діяльність кооперативу.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та до суду не подавав відзив на позовну заяву.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 позов задоволено частково:

- визнано неправомірною бездіяльність Гаражного кооперативу «Автомобіліст» щодо ненадання щомісячних та щорічних звітів за 2021 рік господарської діяльності Гаражного кооперативу «Автомобіліст» Голові Ревізійної комісії Гаражного кооперативу «Автомобіліст» Жердєву Олександру Дмитровичу для ознайомлення та перевірки фінансово господарської діяльності Кооперативу;

- зобов`язано Гаражний кооператив «Автомобіліст» вчинити дії щодо направлення Голові Ревізійної комісії Гаражного кооперативу «Автомобіліст» ОСОБА_1 щомісячних та щорічних звітів про діяльність кооперативу за 2021 рік;

- стягнуто з Гаражного кооперативу «Автомобіліст» на користь ОСОБА_1 4962,00 грн судового збору за подання позову та 15000,00 грн витрат на правничу допомогу. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що:

- намагаючись реалізувати надані загальними зборами повноваження та право на інформацію, що закріплене за кожним членом кооперативу позивач неодноразово звертався до правління кооперативу в особі його голови. Водночас, численні спроби позивача, навіть із залученням правоохоронних органів, виявились безрезультатними, про що дійсно свідчать матеріали позовної заяви. Тож за таких обставин, суд вбачає у поведінці голови правління ГК "Автомобіліст" бездіяльність, яка полягає в ухиленні від виконання його повноважень, як представника виконавчого органу кооперативу, до якого звертався позивач в якості члена кооперативу та представника іншого, створеного відповідно до статуту органу кооперативу ревізійної комісії. Це призвело до порушення прав позивача, що позбавило можливості виконати покладені на нього іншими членами кооперативу обов`язки голови ревізійної комісії;

- суд приймає твердження позивача, що відмова відповідача у наданні (надсиланні) позивачу запитуваної інформації є неправомірною, такою, що порушує корпоративні права ОСОБА_1 ;

- суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача в частині, що стосується зобов`язання позивача вчиняти дії щодо направлення наступних, після 2021 року звітів щодо діяльності кооперативу, оскільки суд не може констатувати порушення прав та інтересів позивача у майбутньому, після подій, про які зазначено в позові. Суду не відомо чи буде позивач мати таке коло повноважень, яке він мав у спірний період, чи буде мати розширені права, як голова ревізійної комісії, якому за статутом надається можливість здійснювати відповідні перевірки, та чи буде членом кооперативу. Окрім іншого, суд не може передбачити протиправну поведінку відповідача, яка буде виражатися ідентично до тієї, що фігурувала у період спірних правовідносин. Така поведінка відповідача підлягатиме оцінці за сукупності інших наявних надалі умов.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаними рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить: "Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023. Скасувати наказ про виконання рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, яке набрало законної сили 28.03.2023 у вигляді арешту на кошти ГК «Автомобіліст» та закрити провадження у справі". Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

А саме апелянт посилається на те, що:

- позивач не був та не є членом кооперативу, оскільки у відповідності до п. 3.3 Статуту рішення Голови правління чи голови правління про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами;

- бажання позивача отримувати місячні звіти відсутнє як в Статуті кооперативу, так і в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Звітний період згідно статті 13 названого Закону є календарний рік;

- позивач не являється Головою ревізійної комісії, оскільки згідно рішення загальних зборів уповноважених членів кооперативу, оформленого протоколом № 3 від 28.12.2019, комісія була розформована через невиконання покладених на неї загальними зборами обов`язків;

- позивач не повідомив суд про надану відповідь Головою правління кооперативу на запит старшого дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції Головного управління Нацполіції в Київській області, старшого лейтенанта поліції Остапчука Д. від 14.09.2021;

- кооператив створено в 1995 році, а список засновників подано станом на 2004 рік;

- скасування наказу, виданого Господарським судом Київської області від 13.04.2023, обґрунтовано посиланням на приписи статті 145 ГПК України (скасування заходів забезпечення позову).

Крім того, апелянтом у скарзі викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи та заперечення позивача

У своїх письмових поясненнях позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- Броварська міська рада надала копію реєстраційної справи ГК «Автомобіліст», де під номером 535 значиться прізвище позивача;

- в підтвердження права власності на гараж позивач надає приватизаційне посвідчення на гараж № 535, яке підписано Головою правління кооперативу, бухгалтером та скріплено печаткою юридичної особи;

- в протоколі № 1 від 23.02.2019 за підписом голови зборів Велем О.М. зафіксовано, що позивач обраний головою ревізійної комісії, до складу якої можуть обиратися тільки члени кооперативу;

- доказом членства позивача в кооперативі є також сплата ним членських внесків, що підтверджується відповідними квитанціями.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/837/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

26.07.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 поновлено Голові Гаражного кооперативу «Автомобіліст» Велему Олександру Михайловичу пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 911/837/22. Відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 06.09.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 30.08.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 30.08.2023. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 911/837/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/837/22.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2023 апеляційну скаргу Голови Гаражного кооперативу «Автомобіліст» Велема Олександра Михайловича на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 911/837/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 06.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, у зв`язку з неявкою позивача, розгляд справи відкладено до 04.10.2023.

У судовому засіданні 04.10.2023 оголошено перерву до 23.10.2023 та 23.10.2023 - до 06.11.2023 відповідно.

06.11.2023, через повітряну тривогу у місті Києві з 15 год 40 хв до 16 год 31 хв, розгляд справи №911/837/22 не відбувся, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 призначено справу до розгляду на 22.11.2023. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

У судовому засіданні 22.11.2023 оголошено перерву до 29.11.2023.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2023 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у письмових поясненнях та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

17.10.2023 та 31.10.2023 відповідачем подано клопотання про долучення додаткових доказів, зазначених у додатках: пункти 1-31 (а.с. 76-181, т. 2) та пункти 1-28 (а.с. 193-290, т. 2), які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

В обґрунтування причин неподання доданих доказів до суду першої інстанції, відповідач посилається на те, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснено без його участі, оскільки через зміну індексації ГК «Автомобіліст» в місті Бровари з 07400 на 07406, Броварське відділення АТ «Укрпошти» припинило здійснювати доставку поштової кореспонденції суду на адресу відповідача. На підтвердження наведеного додає копію скарги до АТ «Укрпошта» та відповіді АТ «Укрпошта», з яких вбачається, що відповідач звертався до АТ «Укрпошта» зі скаргою, в якій просив повідомити причини, через які кооператив не отримує поштову кореспонденцію суду (а.с. 193-199, т. 2). У відповідь на звернення відповідача, АТ «Укрпошта» повідомила, що така ситуація дійсно склалась, та з їх сторони буде докладено максимум зусиль для її уникнення у майбутньому.

З урахуваннням наведеного, враховуючи пояснення АТ «Укрпошта», колегія визнала поважними наведені причини неподання таких доказів до суду першої інстанції. Таким чином, протокольною ухвалою суду від 22.11.2023 подані відповідачем клопотання про доручення додаткових доказів задоволено на підставі п. 3 ст. 269 ГПК України.

13.10.2023, 20.10.2023, 02.11.2023, 20.11.2023 позивачем подано пояснення у справі.

Оскільки вказані вище пояснення позивача подані у якості заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів, заслухавши пояснення та заперечення сторін в судовому засіданні, дійшла висновку про їх прийняття та залучення до матеріалів справи.

Щодо доказів, долучених позивачем до вказаних вище пояснень, колегія зазначає наступне.

До пояснень, поданих 13.10.2023 позивачем долучено ксерокопію квитанції до прибуткового касового ордеру про внесення внеску №1072 від 24.05.2023, виданої ГК «Автомобіліст».

Цей доказ колегія не приймає, оскільки його не існувало на момент прийняття рішення суду першої інстанції (а.с. 74, т. 2).

Колегія враховує, що у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 №908/1908/19 викладено правову позицію, відповідно до якої: "така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15."

Також, до пояснень, поданих 13.10.2023, позивачем долучено ксекорокопію приватизаційного посвідчення на право власності, виданого ГК «Автомобіліст» Жердєву О.Д., як співвласнику земельної ділянки кооперативу площею 4.00 га. кадастровий №3210600000000350516, про те, що останній проживає в АДРЕСА_1 (без дати). Зазначений документ колегія не приймає на підставі п. 3 ст. 269 ГПК України, оскільки позивачем не доведено поважності причин неподання цього доказу в суд першої інстанції.

До пояснень, поданих 20.10.2023, 02.11.2023 та 28.11.2023, позивачем долучено ксерокопії листів-звернень позивача до ГК «автомобіліст» та кошторисних витрат за 2021 рік, які, як встановлено колегією суддів, наявні в матеріалах справи, а тому відсутні підстави для повторного їх залучення до справи.

До пояснень, поданих 20.11.2023 позивачем долучено копію розпорядження про надання дозволу на проведення електромонтажних робіт від 01.03.2021, виданого ГК «Автомобліст». З цього приводу, колегія зазначає, що в судовому засіданні 22.11.2023 позивач на залученні цього розпорядження не наполягав, а тому цей доказ під час розгляду справи колегія не враховує.

До пояснень, поданих 02.11.2023, позивачем долучено ксерокопії:

- авторського свідоцтва Державного комітету СРСР у справах винаходів та відкриттів №1276687 від 15.08.1986 року;

- патенту Державного патентного відомства України на винахід №914 від 30.04.1993 та опису до нього.

У залученні зазначених документів колегія відмовляє, оскільки ці докази не містять інформацію, що має значення для справи та не входять в предмет доказування.

06.09.2023 відповідачем подано клопотання про допит свідка - бухгалтера кооперативу ОСОБА_2 (а.с. 61, т. 2).

З огляду на те, що зазначене клопотання подано з порушенням вимог ст. 88 ГПК України, колегія відмовляє у його задоволенні.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення у даній справі підлягає частковому скасуванню.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Звертаючись з позовною заявою позивач акцентував увагу суду на тому, що рішенням загальних зборів Гаражного кооперативу "Автомобіліст" від 23.02.2019, що затверджене протоколом № 1-Л, створено ревізійну комісію, а позивача як члена кооперативу було обрано головою ревізійної комісії. За створення та обрання учасники зборів голосували одноголосно.

Керуючись положеннями статуту та Закону України "Про кооперацію" позивач зазначає, що він мав на меті отримати щомісячні та щорічні звіти господарської діяльності Кооперативу з 2019 рік по 2021 рік включно та скласти висновки за річними звітами про результати діяльності Гаражного кооперативу "Автомобіліст". Також позивач вказує, що він додатково звернувся до Гаражного кооперативу "Металург" для отримання зразків щомісячних звітів про отримання та використання коштів та зразок Кошторису.

Позивач, як Голова Ревізійної комісії, з членами ревізійної комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за своїми підписами 01.08.2019 направили письмове прохання Голові правління Велему О.М. , в якому запропонували готувати звіти про результати діяльності кооперативу щомісячно. За твердженнями позивача, ця пропозиція була проігнорована.

Позивач зазначає, що у 2020 році загальні збори членів кооперативу не відбулись. Уже 06.01.2021 за підписами членів кооперативу та позивача було підготовлено звернення до голови правління, де вказано, зокрема про те, що рекомендації ревізійної комісії щодо підготовки місячних звітів не виконана. За словами ОСОБА_1 13.02.2021 голова правління відмовився отримати це звернення.

За таких обставин, позивач, як голова ревізійної комісії кооперативу 04.03.2021 звернувся до прокуратури з заявою про перевірку діяльності голови правління ГК "Автомобіліст" в зв`язку з виявленою можливою недостачею та розбіжностями між кошторисом наданим головою правління та кошторисом позивача. З листа Броварської місцевої прокуратури № 35-783 вих.-21 вбачається, що звернення позивача скеровано до поліції.

Листом вих. № Ж-216 Головного управління національної поліції в Київській області позивача повідомлено, що в ході перевірки викладених у зверненні відомостей було здійснено візит у ГК "Автомобіліст". Опитати голову гаражного кооперативу працівникам поліції не вдалось, оскільки останній в категоричній форму відмовився надавати свідчення та покази з цього приводу в рамках статті 63 Конституції України, йдеться у листі.

З цього позивач зробив висновок про категоричність в бездіяльності Голови правління кооперативу Велема О.М. щодо законних вимог позивача та представників правоохоронних органів, що не є правомірною поведінкою з його боку і вказує на особливу зацікавленість в приховуванні фінансово-господарської діяльності кооперативу для приховування можливих негативних явищ як недостача, допущення збитків, безхазяйність, крадіжки цінностей та інше.

Позивач звертає увагу суду на кошторис ГК "Автомобіліст" за підписом голови правління та бухгалтера за 2021 рік та кошторис, що складений самим позивачем, як головою ревізійної комісії кооперативу. Вказані кошториси мають значні відмінності, а тому позивач та інші учасники кооперативу сумніваються у розмірах витрат кооперативу за цільовим та нецільовим призначенням.

Позивач надає письмове пояснення, що підготоване ним за підписом членів кооперативу, власників гаражів про те, що зборів членів кооперативу чи уповноважених осіб у 2020-2021 роках не було, а питання про перевибори голови ревізійної комісії не піднімалось.

Окрім іншого, 13.12.2021 року позивач письмово звернувся до Голови правління ГК "Автомобіліст" Велема О.М. з проханням про особисту зустріч для ознайомлення з звітами господарської діяльності кооперативу, які він отримує від бухгалтера ОСОБА_2 Зустріч не відбулась, лист було проігноровано.

В подальшому адвокатом позивача було надіслано Адвокатський запит від 03.02.2022 щодо щомісячної звітності який також було проігноровано відповідачем. Метою отримання фінансової щомісячно звітності за 2021 рік є виявлення спотворень обліку таких негативних явищ як нестача, допущення збитків, безхазяйність, крадіжки цінностей та інше, стверджує позивач. Між кошторисом витрат затвердженим Головою правління Велемом О.М та розрахунком витрат грошових коштів, підготовленим позивачем, за твердженнями останнього, є суттєва різниця, де кошторис голови правління штучно завищений ніж фактичні витрати, в особливо великих розмірах.

На думку позивача зацікавленість голови правління ГК "Автомобіліст" у ненаданні щомісячного звіту та безконтрольність витрачання ним членських внесків є порушенням законодавства. Позивач, стверджує, що він, як член кооперативу та голова ревізійної комісії, не позбавлений права ініціювати перевірку правильності цільового витрачання коштів головою правління ГК "Автомобіліст", в порядку визначеному п. 10 Статуту, а також права звернення з відповідними заявами до правоохоронних органів. До позову позивач долучає документи, які мають підтвердити, що позивач звертався до правоохоронних органів, а щодо голови правління кооперативу Велема О.М. відкрито кримінальне провадження з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1. ст. 190 КК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач обґрунтовуючи своє звернення до суду з цим позовом, зокрема, посилався на те, що він як член кооперативу вправі вимагати від кооперативу надання йому інформації про його діяльність. Крім того, позивач як Голова ревізійної комісії кооперативу також вчиняв дії щодо отримання відповідної інформації, однак не отримавши її, був змушений звернутися за захистом порушених саме корпоративних прав.

В свою чергу, апелянт зазначає, що позивач не є членом кооперативу, оскільки у відповідності до п. 3.3 Статуту рішення Голови правління чи голови правління про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами.

Відповідно до п. 3.1 Статуту Гаражного кооперативу «Автомобіліс» (в редакції 2016 року) членами кооперативу можуть бути громадяни України, які досягай 18-ти річного віку, мають автомобіль чи мотоцикл, що належить їм на праві особистої власності і зареєстрований в установленому порядку органами державної автоінспекції, поділяють мету діяльності Кооперативу, визнають цей Статут, сплачують вступні внески та поточні, виконують рішення керівних органів Кооперативу та приймають участь у його діяльності.

За змістом п. 3.3 Статуту, прийом в члени Кооперативу затверджується загальними Зборами членів кооперативу /надалі за текстом «Збори»/, на підставі поданої заяви вступаючого, простою більшістю голосів присутніх на Зборах членів Кооперативу, або їх уповноважених представників.

Згідно п.п. 3.14, 3.15 Статуту, кооператив може виключити із свого складу члена з наступних підстав:

- неналежне виконання вимог Статуту та рішень керівних органів Кооперативу;

- систематичне порушення правил внутрішнього розпорядку;

- несплата або систематична несплата членських внесків;

- безгосподарне утримання гаражу, що причиняє/чи може спричинити/шкоду для інших гаражів, або створює перешкоди в місцях загального користування на території Кооперативу. Рішення з цього питання приймається Зборами, за яке проголосувало більше 1/2 від загальної кількості членів Кооперативу / їх уповноважених представників.

В контексті наведених аргументів, колегією суддів встановлено, що на виконання вимог ухвали суду першої інстанції Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області надано належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Гаражного кооперативу «Автомобіліст», в яких міститься список засновників Гаражного кооперативу «Автомобіліс» де під номером 535 значиться ОСОБА_1 .

Доказів того, що позивача за рішенням загальних зборів членів кооперативу в порядку положень п.п. 3.14, 3.15 Статуту «Автомобіліст» було виключено зі складу членів матеріали реєстраційної справи не містять, а відповідачем суду також не надано.

Позивач зазначив про те, що він користується гаражем у Кооперативі та тривалий строк, а саме більше 20 років і по теперішній час сплачує членські внески, що фіксуються в бухгалтерському журналі. Ці доводи відповідачем не спростовані.

Разом з клопотанням про залучення доказів від 24.10.2023 відповідач подав копію протоколу №3 зборів уповноважених членів гаражного кооперативу «Автомобіліст» від 28.12.2019 та копію сторінки реєстрації учасників цих зборів, у якій під номером 535 зазначений ОСОБА_1 (а.с. 193-195, т. 2; а.с. 277-281, т. 2).

На відповідача, як юридичну особу, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо переліку засновників, які відповідно до статті 10 названого Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що позивач не є членом кооперативу, оскільки наведене спростовується наявними у справі матеріалами, а затверджене загальними зборами рішення Голови правління про включення позивача в члени кооперативу, забезпечення зберігання якого покладено на відповідача, не може бути єдиним і безумовним доказом участі особи в кооперативі. Крім того у своїй скарзі відповідач вказує на те, що згідно відповідного рішення загальних зборів уповноважених членів кооперативу позивач втратив повноваження Голови ревізійної комісії, який за змістом статті 18 Закону України «Про кооперацію» (в редакції станом на час обрання позивача до складу ревізійної комісії) може бути обраний лише зі складу членів кооперативу. Тобто доводи відповідача є суперечливими та взаємовиключними.

Відповідно частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18.

Беручи до уваги те, позивач як член кооперативу у відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про кооперацію" має право на одержання від органів управління кооперативу відповіді на його запит щодо діяльності цієї юридичної особи, то неотримання зазначеної інформації позбавляє його належної реалізації корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні кооперативом. При цьому, твердження апелянта про те, що у позивача відсутнє право на витребування звітності кооперативу через втрату ним повноважень Голови ревізійної комісії не заслуговують на увагу, адже даний позов пред`явлено саме на захист корпоративних прав ОСОБА_1 як члена ГК «Автомобіліс».

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з вимогою надати інформацію щодо звітності кооперативу, зокрема, за 2021. Однак, у зв`язку з неотриманням звітності позивач також 04.03.2021 звернувся до прокуратури з заявою про перевірку діяльності голови правління ГК "Автомобіліст". З листа Броварської місцевої прокуратури № 35-783 вих.-21 вбачається, що звернення позивача скеровано до поліції.

В рамках досудового розслідування за № 12021116130000333 від 17.04.2021 сектором дізнання Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області до Голови правління та бухгалтера ГК "Автомобіліст" здійснено запит щодо надання належним чином завірених копій звіту про отримання та використання коштів по ГК "Автомобіліст" за кожен місяць 2021 року.

Також адвокатом позивача Демченко Т.О. направлено Голові правління ГК "Автомобіліст" адвокатський запит № 22 від 03.02.2022 з вимогою надати, зокрема, належним чином завірену копію звіту, який був поданий кооперативом до Державної фіскальної служби Київської області за 2021 рік; належним чином завірений річний звіт про отримані та списані кошти ГК "Автомобіліст" за 2021. Докази надіслання вказаного запиту наявні в матеріалах справи. ГК "Автомобіліст" вимоги означеного адвокатського запиту не виконано, документального підтвердження в спростування цих обставин суду не представлено.

Також про виникнення у позивача необхідності отримання звітності кооперативу, зокрема, Голова кооперативу ГК "Автомобіліст" та бухгалтер були обізнані і через те, що старший дізнавач сектору дізнання Броварського районного управління поліції Головного управління Нацполіції в Київській області, старший лейтенант поліції Остапчук Д. звертався до зазначених осіб із запитом від 14.09.2021.

Відтак, внаслідок ненадання кооперативом запитуваної інформації про діяльність юридичної особи, тобто невиконання відповідачем обов`язку з надання члену кооперативу на його вимогу документів, необхідних останньому, зокрема, з реалізації правомочностей на управління, є достатнім доказом порушення корпоративних прав позивача, які підлягають захисту.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що юридична особо зобов`язана на вимогу його учасника (члена, засновника) надати запитувану інформацію в обсязі, що відповідає положенням закону та статуту.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач в апеляційній інстанції наполягає на тому, що вимога позивача про отримання помісячних звітів є незаконною, оскільки не відповідає ані положенням Статуту ГК "Автомобіліст", ані Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів визнає слушними означені аргументи апелянта, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу, зокрема, належить заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу.

В п. 7.3 Статуту ГК "Автомобіліст" загальні збори членів кооперативу затверджують фінансовий план та кошторис на рік та звіт про їх виконання; заслуховують та затверджують річний звіт Правління та Ревізійної комісії кооперативу про їх діяльність.

Згідно розділу 11 Статуту ГК "Автомобіліст" бухгалтерський облік та звітність Бухгалтерський облік та звітність Кооперативу ведеться згідно правил встановлених законодавством України. Організація документообігу в Кооперативі визначається його Правлінням. Операційний рік рахується з 01 січня по 31 грудня календарного року. Після закінчення кожного року складається баланс Кооперативу. Списання з балансу Кооперативу безнадійних до проведення заборгованостей, недостач, витрат товарно-матеріальних цінностей, морально застарілого, зношеного і непридатного для подальшого користування обладнання, а також затрат по зупиненим і недійсним роботам (послугам) відбувається з дозволу Правління, якщо інший порядок роботи не передбачений діючим законодавством.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев`яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

Зважаючи на те, що статутними документами кооперативу визначено, що операційний рік є календарним, рішення загальних зборів членів кооперативу про зобов`язання посадових осіб кооперативу здійснювати формування звіту про використані кошти за кожен місяць року в матеріалах справи відсутнє, колегія суддів вважає, що позовна вимога в частині визнання неправомірною бездіяльність Гаражного кооперативу «Автомобіліст» щодо ненадання щомісячних звітів за 2021 рік з господарської діяльності кооперативу та зобов`язання відповідача надати помісячні звіти за 2021, які в нього фактично відсутні, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На встановлені вище положення статуту місцевий господарський суд не звернув уваги, що зумовило прийняття помилкового рішення в цій частині. Відтак, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню.

При цьому, колегія звертає увагу на те, що позивач як член кооперативу разом з іншими його членами не позбавлений права в порядку п. 7.1 Статуту кооперативу скликати загальні збори, зокрема, з метою вирішення питання належного, на його думку, ведення обліку звітності кооперативу шляхом зобов`язання правління та інших посадових осіб формувати звіти приймання та використання коштів кооперативу по місяцям за звітній період року.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання неправомірною бездіяльність Гаражного кооперативу «Автомобіліст» в частині ненадання позивачу щорічних звітів за 2021 рік господарської діяльності Гаражного кооперативу «Автомобіліст», оскільки численні спроби позивача, навіть із залученням правоохоронних органів, виявились безрезультатними. Тобто в даному випадку, як вірно встановлено судом, має місце наявність бездіяльності голови кооперативу, що полягала в ухиленні від виконання його повноважень як представника виконавчого органу кооперативу, до якого звертався позивач за отриманням інформації, що стосується діяльності кооперативу, та яку кооператив зобов`язаний надати. Доводами апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовано.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчиняти дії по направленню позивачу наступних, після 2021 року звітів про діяльності кооперативу колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у їх задоволенні, оскільки державно-примусова діяльність пов`язана саме із захистом вже порушеного відповідачем права станом на час вирішення спору. Судове рішення не може ґрунтуватися на гіпотетичному припущенні протиправної поведінки зобов`язаної сторони в майбутньому.

На вимогу апелянта про скасування наказу, виданого Господарським судом Київської області, колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів статті 275 ГПК України Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Тобто до повноважень суду апеляційної інстанції не належить вирішення питання про скасування наказу. При цьому, у випадку наявності підстав, сторона виконавчого провадження не позбавлена права звернутися до суду, який видав відповідний виконавчий документ із заявою у поряду статті 328 ГПК України.

Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу

До матеріалів справи представником позивача долучено копії витягу з договору про надання правової допомоги № 404 від 29.12.2021, що укладений між адвокатом Демченко Тетяною Олександрівною та позивачем, ордеру КВ №402122 та квитанцій № 21 на суму 10000,00 грн та № 22 на суму 5000,00 грн про оплату послуг згідно договору № 404.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частина 4 статті 129 ГПК України встановлює загальний порядок розподілу судових витрат, а саме судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, відповідно до частини дев`ятої названої норми, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, присуджуючи до стягнення витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача в повному обсязі, керувався саме положеннями частини 9 статті 129 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 в питанні правового застосування названої норми процесуального закону зазначала, що висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб.

Подібні правові висновки викладено також в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.

У цьому випадку, покладаючи витрати на професійну правничу допомогу на відповідача при частковому задоволенню позову, колегія застосовує вимоги п. 9 ч. 5 ст. 129 ГПК України. Матеріалами справи підтверджено та враховано місцевим судом, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який тривалий час не надавав відповіді щодо важливих питань діяльності кооперативу голові ревізійної комісії. При цьому, ані в суді першої інстанції, а також під час апеляційного перегляду справи, відповідачем не доведено обґрунтованих причин приховування головою кооперативу інформації щорічної діяльності кооперативу за 2021 рік.

Отже, часткове задоволення позову у цьому випадку не є підставою для пропорційного розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, ці витрати повністю покладаються на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому оскаржене рішення слід скасувати частково. Апеляційна скарга задовольняється частково.

Судові витрати

Судові витрати пов`язані з розглядом справи в порядку частини 9 статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

При цьому, в питанні застосування означених приписів процесуального закону до розподілу судових витрат, колегією прийнято до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій кооперативу, що порушило приписи статті 12 Закону України "Про кооперацію" в частині надання на вимогу його члена звітної документації та перешкоджало позивач у реалізації його права отримувати інформацію про діяльність кооперативу. Тому судові витрати як за розгляд справи в першій інстанції, так і під час розгляду справи в апеляційному порядку повністю покладаються на відповідача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 911/837/22 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Гаражного кооперативу «Автомобіліст» (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Щолківська, будинок 1; код ЄДРПОУ 23568743) щодо ненадання щорічних звітів за 2021 рік господарської діяльності Гаражного кооперативу «Автомобіліст» члену Ревізійної комісії Гаражного кооперативу «Автомобіліст» ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) для ознайомлення та перевірки фінансово господарської діяльності Кооперативу.

Зобов`язати Гаражний кооператив «Автомобіліст» (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Щолківська, будинок 1, код ЄДРПОУ 23568743) вчинити дії щодо направлення члену Ревізійної комісії Гаражного кооперативу «Автомобіліст» ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) щорічних звітів про діяльність кооперативу за 2021 рік.

Стягнути з Гаражного кооперативу «Автомобіліст» (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Щолківська, будинок 1, код 23568743) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 4 962,00 грн судового збору за подання позову та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити».

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 19.12.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков