Постанова

від 02.03.2023 по справі 536/898/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/898/20 Номер провадження 22-ц/814/1895/23Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,

секретар Владіміров Р.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання у режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційнимискаргами Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16 червня 2022 року та ухвалу цього ж суду від 30 серпня 2021 року, постановлені суддею Предоляк О.С.,

по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконними відключення електропостачання, стягнення компенсації за невірно виставлені рахунки, визнання відповіді як виготовленої з порушенням національного стандарту України та Закону України «Про звернення громадян», зобов`язання надати відповідь,

в с т а н о в и в:

14.11.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, уточнивши його заявою від 11.02.2021, у якому просить:

- визнати незаконними дії АТ «Полтаваобленерго» по відключенню 05.11.2018, 19.03.2019 його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від електропостачання;

- визнати його право на отримання компенсації за невірно виставлені рахунки та зобов`язати АТ «Полтаваобленерго» надати компенсацію за невірно виставлені рахунки у період з вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року;

- визнати відповідь АТ «Полтаваобленерго» від 26.02.2019 вих.№13-01-03-4/353 такою, що виготовлена з порушенням Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, ч.4 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» та порушення розділу 8.3.11.ПРРЕЕ;

- зобов`язати АТ «Полтаваобленерго», в особі Велико-Кохнівської філії, надати відповідь на заяву від 19.02.2019 у обсягах, визначених чинним законодавством України, а саме з дотриманням вимог національного стандарту України державної уніфікованої системи документації, Закону України «Про звернення громадян» та розділу 8.3.11.ПРРЕЕ.

В обґрунтування заявлених вимог позову зазначає, що є споживачем послуг з електропостачання, що надаються АТ «Полтаваобленерго» через постачальника Велико-Кохнівська філія за адресою: Полтавська область, с.Чечелеве, вул.Кременчуцька, буд.17.

21.10.2018 він отримав попередження відповідача датоване 11.10.2018 про відключення електропостачання у разі несплати боргу в розмірі 691,91 грн. на покази електролічильника 16242; а 05.11.2018 його домоволодіння було відключено від електропостачання. Позивач заперечує існування заборгованості та вважає такі дії відповідача протиправними, а попередження не належним доказом наявності заборгованості, яким не встановлено її розмір.

19.02.2019 позивач вимушено звернувся до Велико-Кохнівської філії ПАТ «Полтаваобленерго» з заявою про проведення звірки по рахунку, під час якої встановлено, що станом на серпень 2017 року заборгованість відсутня, натомість наявна переплата у розмірі 3,55 грн. Інформація щодо переплати у розмірі 3,55 грн. також наявна у довідці ПАТ «Полтаваобленерго», наданій на засідання комісії по розгляду та розв`язанню суперечностей від 30.01.2019, хоча сума переплати на його думку має бути більшою.

Зазначає, що відомості указаної довідки є відмінними від інформації про споживання та оплату послуг, наданої на виконання ухвали суду від 30.07.2019 (справа №524/5337/19), якою підтверджено, що у період з вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року йому надавалась недостовірна інформація у виставлених рахунках, а отже він має право на отримання компенсації за цей період, а також відшкодування витрат на проїзд для участі у засіданні комісії у розмірі 720,00 грн.

У подальшому, 19.03.2019 Велико-Кохнівська філія ПАТ «Полтаваобленерго» протиправно, без завчасного попередження, відключила домоволодіння позивача від електропостачання напередодні свята Пурім. Зазначає, що відповідач виклав таке попередження, як додаток до відповіді на його звернення від 26.02.2019, а самі документи не містять доказів заборгованості та її розміру, а попередження про відключення не підписано відповідальною особою.

Крім того, з 01.01.2019 ПАТ «Полтаваобленерго» припинило бути електропостачальником, а тому не мало права 18.03.2019 здійснювати відключення його домоволодіння від електропостачання на підставі п.п. 2 п.7.5 ПРРЕЕ за заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником, яким стало ТОВ «Полтаваенергозбут» та яке не надавав дозволу на таке відключення. У подальшому, надаючи відповідь від 26.02.2019 ПАТ «Полтаваобленерго» порушило вимоги Закону України «Про звернення громадян» не надавши разом з відповіддю споживачу інформацію щодо альтернативних механізмів та шляхів вирішення спору.

Із підстав викладеного, просить захистити порушене право в межах заявлених вимог позову, вирішивши питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 30.08.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування до відповідача заходів процесуального примусу, по справі за його позовом до АТ "Полтаваобленерго" про визнання незаконними відключення електропостачання та стягнення компенсації за невірно виставлені рахунки- відмовлено.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16.06.2022 позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано дії АТ «Полтаваобленерго» по відключенню 05.11.2018 домоволодіння споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від електропостачання незаконними.

Визнано дії АТ «Полтаваобленерго» по відключенню 19.03.2019 домоволодіння споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від електропостачання незаконними.

У задоволенні позову в частині визнання права на отримання компенсації за невірно виставлені рахунки та зобов`язання надати компенсацію за невірно виставлені рахунки електропостачальником за період з вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року; визнання відповіді АТ «Полтаваобленерго» від 26.02.2019 вих.№13-01-03-4/353, як виготовлену з порушенням Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Закону України «Про звернення громадян» та порушення розділу 8.3.11. ПРРЕЕ; зобов`язання АТ «Полтаваобленерго» надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 19.02.2019 у обсягах визначених чинним законодавством України, а саме з дотриманням вимог Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Закону України «Про звернення громадян» та розділу 8.3.11. ПРРЕЕ; стягнення судових витрат у розмірі 720,00 грн. - відмовлено.

Стягнуто із АТ «Полтаваобленерго» на користь держави судовий збір в сумі 1816,00 грн.; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2724,00 грн. віднесено на рахунок держави.

Рішення районного суду в частині визнання незаконними дій АТ «Полтаваобленерго» по відключенню домоволодіння від електропостачання 05.11.2018, вмотивовано тим, що відповідачем проігноровано обов`язок контролю за правильністю знімання показів з боку позивача, передбачений ПРРЕЕ та п.4.3. договору про користування електричною нергією №3006118 від 06.10.2009, тоді як на дату здійснення відключення позивачу не обґрунтовано яка кількість електричної енергії ним не оплачена, спірним є період її виникнення, як і сам розмір такої заборгованості.

Стосовно відключення від електропостачання домоволодіння позивача 19.03.2019, суд дійшов висновку, що відповідна процедура могла здійснюватися лише за умови звернення електропостачальника до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених ПРРЕЕ. Проте відповідачем не надано доказів звернення ТОВ «Полтаваенергозбут», яке стало виконувати функції з постачання електричної енергії щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача, позивача у цій справі.

Відмовляючи у визнанні права позивача на отримання компенсації за невірно виставлені рахунки та зобов`язання надати таку компенсацію, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий спосіб захисту не передбачений нормами цивільного законодавства та Закону України «Про захист прав споживачів». Також, виходячи з положень ст.ст.7,15 Закону України «Про звернення громадян», визнавши, що заява ОСОБА_1 розгляну та в порядку, передбаченому чинним законодавством, районний суд визнав відсутніми підстави визнання відповіді АТ «Полтаваобленерго» від 26.02.2019 вих. № 13-01-03-4/353 такою, що виготовлена з порушенням законодавства та зобов`язання АТ «Полтаваобленерго» надати належну відповідь.

Вирішуючи питання стягнення витрат на проїзд заявника та його доньки до м.Полтава на засідання комісії по розгляду та розв`язанню суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ «Полтаваобленерго» та споживачами, суд вказав, що у розумінні ст.138 ЦПК України такі витрати не є судовими, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Сторони із рішенням районного суду не погодилися та оскаржили його в апеляційному порядку.

Відповідач АТ «Полтаваобленерго» у вимогах апеляційної скарги просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зазначає, що до 01.01.2019 відповідач був володільцем ліцензії на постачання електричної енергії за регульованим тарифом та ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; із 01.01.2019 товариство стало оператором системи розподілу та не провадить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачам.

У цій справі між АТ «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1 склалися договірні відносини (договір про користування електричною енергією №3006118 від 06.10.2009), за умов якого споживач зобов`язаний щомісячно проводити зняття показників приладу обліку, своєчасно оплачувати спожиту електроенергію.

Отже відповідальність за те, що показання лічильника відповідають дійсності, повинен нести споживач, а не оператор, який згідно п.6.5.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії зобов`язаний проводити контрольний орган не рідше одного разу на шість місяців та не рідше одного разу на три роки технічну перевірку вузлів обліку у споживачів.

З огляду на викладене, вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, що відповідачем проігноровано обов`язок контролю за правильністю знімання показників з боку позивача.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного судового рішення поза увагою суду залишився сам механізм, який регулює передачу приладу обліку побутовими споживачами, зокрема, п.8.6.9. Кодексу, за змістом якого у разі ненадання споживачем звіту про покази лічильника за розрахунковий місяць протягом 3-х календарних днів після закінчення розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання.

Повідомляє, що відповідно до відомостей загальної картки особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , останній за період 2018 року здійснював передачу показників приладу не щомісячно, як це передбачено договором, а на власний розсуд, що мало наслідком розбіжності в обсягах споживання.

Отже, за таких обставин, внаслідок неналежного виконання позичальником умов договору, за період із 05.09.2018 на покази 16242 виникла перед відповідачем заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 691,91 грн., оплату якої у визначені строки позивач не здійснив, що і стало підставою для відключення його домоволодіння від електропостачання 05.11.2018.

Попередження про таке відключення від 11.10.2018, з підстав наявності заборгованості в розмірі 691,91 грн.,направлено позивачу рекомендованим листом та фактично отримано адресатом 21.10.2018, що свідчить про дотримання відповідачем вимог п.7.5. ПРРЕЕ.

Зазначає, що споживач не висловлював письмової незгоди із показниками виставлених квитанцій на оплату вартості спожитої з 05.09.2018 електричної енергії. Тільки у січні 2019 року він звернувся до інспекції Держенергонагляду у Полтавській області щодо вирішення питання по розрахункам за спожиту електричну енергію та припинення постачання електричної енергії з 05.11.2018; 08.02.2019 проведено контрольне зняття показників приладу обліку електричної енергії та за результатами перевірки скориговано кількість спожитої електричної енергії, сума боргу склала 612,00 грн.

Після цього відповідачем повторно надіслано позивачу попередження про відключення №1 від 26.02.2019, за змістом якого до 14.03.2019 йому необхідно розрахуватися за спожиту електричну енергію у розмірі 612,00 грн.; у випадку несплати заборгованості попереджено про відключення електроустановки від електричної мережі.

Заперечує висновки суду першої інстанції, що процедура відключення електроживлення споживача 19.03.2019 могла здійснюватися лише за умови звернення електропостачальника до оператора системи розподілу, залишивши поза увагою, що на заборгованість нарахована до 01.01.2019.

Вказує на порушення судом норм процесуального закону, що полягало у нероз`яснені позивачу його права щодо залучення до участі у справі співвідповідача ТОВ «Полтаваенергозбут», постановивши оскаржуване судове рішення у неналежному (неповному) суб`єктному складі осіб, які повинні брати участь у спірних правовідносинах.

13.09.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення відповідача до апеляційної скарги, за змістом яких представник товариства зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження належності виконання ним зобов`язання та відсутності заборгованості по оплаті за спожиті послуги, що в подальшому мало наслідком відключення його від електропостачання.

Зазначає, що оскільки на день подачі позовної заяви розподіл електричної енергії позивачу не було припинено, у останнього відсутнє порушене право, як і підстави його відновлення в судовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 у вимогах своєї апеляційної скарги просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Також просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 30.08.2021 та вирішити питання розподілу судових витрат.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив п.3 ч.3 ст.265 ЦПК України, не зазначивши в тексті рішення, що ухвалою суду від 13.10.2022 до АТ «Полтаваобленерго», в особі Велико-Кохнівської філії, застосовані заходи процесуального примусу. Така ухвала залишається не виконаною, після чого судом зобов`язано товариство усунути порушення вимог ст.93 ЦПК України та накладено штраф.

Також у межах розгляду цієї справи суд визнавав неповажними причини не прибуття в судове засідання представник АТ «Полтаваобленерго». Наведене вважає зловживанням процесуальними правами та спробою затягування розгляду справи, що мало місце у вигляді чисельних клопотань про відкладення розгляду справи з надуманих підстав, зокрема, для ознайомлення зі справою, проте фактично не реалізовуючи таке право, що підтверджується звукозаписом судового засідання 30.08.2021.

Звертає увагу, що представники відповідача представляли інтереси товариства по підроблених довіреностях, виданих на бланку Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», чинили тиск на суд, який виніс позивачу незаконне зауваження.

Вважає, що відповідач тривалий час умисно вводив суд в оману щодо істотних обставин, а саме, що Велико-Кохнівська філія не має юридичної правоздатності.

Зазначає, що суд не прийняв до уваги відповідь позивача на відзив, заяву свідка подану від ОСОБА_3 на виконання ухвали суду від 13.10.2021, залишив поза увагою, що позивач не отримував рахунків за декілька місяців, що мало наслідком помилково не застосування вимог п.8 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також не врахував покази позивача, допитаного як свідка.

Просить врахувати практику Верховного Суду, сформовану у справі №910/5226/17 від 21.02.2018 та наголошує на порушення відповідачем Постанови НБУ від 29.12.2017 №148 розділ ІІ ч.7 щодо права фізичної особи здійснювати розрахунки готівкою.

Вважає, що суд знав про не отримання позивачем рахунків та постановив безпідставне рішення в частині відмови у визнання його права на компенсацію на невірно встановлені рахунки із вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року.

Також позивачу незрозуміло, якою нормою права керувався суд, відмовляючи у задоволення його вимог позову в частині відмови зобов`язання відповідача надати відповідь на звернення із дотриманням норм законодавства.

Зазначає, що представник товариства Конрадій М.В., за відсутності окремого доручення від керівництва, не мала права представляти інтереси товариства в цій справі, зокрема, в тексті довіреності не зазначено номер справи на який вона видана, відсутніми є застереження, чого юристконсульт не може робити.

Зазначає, що не заявляв позовної вимоги про стягнення судових витрат у розмірі 720,00 грн., а просив вирішити питання розподілу судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Перелік таких витрат (проїзд до суду, направлення процесуальних документів відповідачу) та їх вартість надана суду/п.с.28 т.1/, але питання їх відшкодування судом не вирішено.

Стосовно заперечень на ухвалу від 30.08.2021, якою відмовлено у застосуванні заходів процесуального примусу, зазначає, що представники відповідача чинили йому перешкоди в отриманні достовірних пояснень, вводили в оману щодо юридичної правоздатності філії, зневажали рішення Конституційного Суду №1-р/2021 від 14.07.2021, під час засідання викрикували коментарі на мові агресора.

10.02.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

У суді апеляційної інстанції позивач доводи своєї апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує. Представник відповідача підтримала власні доводи апеляційної скарги та просила залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд встановив наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.10.2009 між В.Кохнівська філія ВАТ «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1 укладено договір №3006118 про користування електричною енергією, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.3 цього договору споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за спожиту електричну енергію за обумовленими тарифами на умовах цього договору; щомісячно проводити зняття показників приладу обліку; своєчасно оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов цього говору (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору енергопостачальник має право, зокрема, перевіряти стан приладів обліку та знімати показання відповідно до умов договору; самостійно знімати показники приладів обліку у споживача; відключати споживача від мережі у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією для населення.

Енергопостачальник зобов`язується проводити не менше як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживача відповідно до затверджених графіків; розглядати звернення споживача щодо надання послуг, пов`язаних з постачання електричної енергії, та приймати з цього приводу рішення у терміни, передбачені законодавством (п.4.3. договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку, згідно з діючими на час оплати тарифами.

Розрахунковий період оплати один календарний місяць. Термін внесення платежів не пізніше ніж 10 число місяця наступного за розрахунковим (п.5.7. договору).

У разі несплати за спожиту електричну енергію, енергопостачальник має право, у відповідності до Правил користуванняелектричною енергією для населення, відключити споживача від електричної мережі (п.5.11 договору)./а.с.10-11 т.1/

Згідно рахунку (повідомлення) Полтаваобленерго за серпень 2017 року за спожиту електроенергію ОСОБА_1 зафіксовано показники лічильника на 01.09.2017: 14430 оплата у серпні 2017 року 174,00 грн.; переплата на 01.09.2017 3,55 грн./а.с.14 т.1/

11.10.2018 Велико-Кохнівською філією ПАТ «Полтаваобленерго» складено попередження про відключення електроенергії, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , особистий рахунок № НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 буде припинено постачання електроенергії з 25.10.2018 за порушення термінів сплати за спожиту електроенергію; заборгованість 691,91 грн. на покази 16242; фактично надіслано 18.10.2018, рекомендоване поштове відправлення №3960017266700./а.с.12 т.1/

05.11.2018 В.Кохнівська філія ПАТ «Полтаваобленерго» датовано повідомлення ОСОБА_1 про відключення електроустановки за борг на суму 691,91 грн./а.с.13 т.1/

Згідно довідки про обсяги споживання електричної енергії за період з 01.01.2016 по 01.01.2019, о/р 1020007692 споживач ОСОБА_1 станом на жовтень 2018 року борг на початок місяця 691,91 грн. та на кінець місяця 813,83 грн.; станом на грудень 2018 року сума боргу склала 823,73 грн./а.с.16 т.1/

Станом на 01.01.2019 заборгованість споживача ОСОБА_1 на показник лічильника 16372 становить 612,00 грн./а.с.17 т.1/

На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням ст.ст.633,634,641,642 ЦК України та з метою неперервного електрозабезпечення за об`єктом споживача за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Полтаваенергозбут» повідомлено ОСОБА_1 про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ПАТ «Полтаваобленерго» та приєднання споживача із 01.01.2019 до договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Полтаваенергозбут» на умовах договору про користування електричною енергією за особовим рахунком № НОМЕР_2 бази даних абонентів постачальника за регульованими тарифами./а.с.26 т.1/

30.01.2019 проведено засідання комісії по розгляду та розв`язанню суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ «Полтаваобленерго» та споживачами м.Полтави, де був присутній заявник ОСОБА_1 ; на порядку денному розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо розрахунків за е/е та припинення постачання електричної енергії; вирішено:

1) Узгодити дату та час зі споживачем ОСОБА_1 та провести контрольне зняття показів засобу обліку електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) Після зняття контрольних показів засобу обліку е/е запросити споживача ОСОБА_1 в абонентський відділ філії, попередньо узгодивши дату та час, для проведення звірки по розрахунках за спожиту електричну енергію;

3) Споживачу ОСОБА_1 у відповідності до п.2.1.3. ПРРЕЕ укласти договір про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору та підписати заяву-приєднання./а.с.45-46 т.1/

ПАТ «Полтаваобленерго» надіслано ОСОБА_1 попередження про відключення електричної енергії №1 від 26.02.2019 на суму боргу 612,00 грн. Згідно такого попередження ОСОБА_1 надано строк на сплату заборгованості у розмірі 612,00 грн. на покази 16372, період виникнення 06.2018-11.2018, у строк до 14.03.2019. Зазначено, що відповідно до п.7.5 ПРРЕЕ, у випадку несплати заборгованості у повному обсязі, починаючи з 18.03.2019 після 08-00 год. електроустановка буде відключена від електричної мережі./а.с.23 т.1/

Велико-Кохнівська філія ПАТ «Полтаваобленерго» листом від 08.04.2019 №13-01-01-4/594 ОСОБА_1 на його звернення від 05.04.2019 повідомлено, що станом на 19.03.2019 у споживача була наявна непогашена заборгованість у розмірі 612,00 грн., тому згідно п.п.2 п.7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 було припинено.

Відповідно до п.7.5. договору, у разі порушення енергопостачальником умов договору, споживач викликає представника енергопостачальника для складання та підписання акту-претензії споживача.

Зазначено, що у даному випадку дії представників Велико-Кохнівської філії ПАТ «Полтаваобленерго» у повній мірі відповідали вимогам чинного законодавства України та умовам договору №3006118 від 06.10.2009. Тому Велико-Кохнівська філія ПАТ «Полтаваобленерго» відмовила у задоволені вимоги ОСОБА_1 /а.с.25 т.1/

29.05.2019 проведено засідання комісії по розгляду та роз`ясненню суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ «Полтаваобленерго» та споживачами м.Полтави, в присутності заявника ОСОБА_1 , на порядку денному розглянуто звернення останнього щодо припинення постачання електричної енергії та прийнято рішення:

Дії АТ «Полтаваобленерго» в частині не здійснення фіксації показів приладу обліку користувача на момент припинення розподілу електричної енергії є такими, що не відповідають вимогам Кодексу систем розподілу. Але відсутність зафіксованих показів електролічильника на момент відключення не впливає на суму заборгованості споживача ОСОБА_1 перед АТ «Полтаваобленерго» станом на 01.01.2019, за яке було виконано відключення. Дії оператора системи розподілу щодо повідомлення користувача про припинення розподілу електричної енергії відповідають вимогам Кодексу систем розподілу, ПРРЕЕ, ККОЕЕ.

Споживачу ОСОБА_1 для відновлення електроживлення електроустановки за адресою: АДРЕСА_1 необхідно в повному обсязі оплатити заборгованість за спожиту електричну енергію та звернутися до Великокохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» для отримання рахунку на оплату за послугу з відновлення електроживлення згідно п.7.12. ПРРЕЕ після оплати якого електропостачання буде відновлено./а.с.47-48 т.1/

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.06.2019 (справа №536/594/19) судовий наказ, виданий цим же судом 21.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Полтаваобленерго» в особі Велико-Кохнівської філії заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 612,00 грн. та судовий збір в розмірі 192,10 грн. скасовано./а.с.54 т.1/

Частково задовольняючи вимоги позову та визнаючи незаконними дії відповідача по відключенню домоволодіння позивача від електропостачання, суд першої інстанції виходив із того, що на дату здійснення відключення 05.11.2018 позивачу не обґрунтовано яка кількість електричної енергії ним не оплачена, спірним є період її виникнення, як і сам розмір такої заборгованості; 19.03.2019 відсутніми є докази звернення електропостачальника («АТ «Полтаваобленерго») до оператора системи (ТОВ «Полтаваенергозбут») щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених ПРРЕЕ. При цьому судом враховано, що відключення об`єкта споживача від електропостачання є крайнім заходом впливу на побутового споживача, а також, що електропостачальник не був позбавлений права і можливості, зокрема, стягнути борг споживача, який на момент відключення домоволодіння від електромережі був незначним, у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову в частині визнання права позивача на отримання компенсації за невірно виставлені рахунки та зобов`язання надати таку компенсацію, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежність способу захисту порушеного права. Підстави визнання відповіді АТ «Полтаваобленерго» від 26.02.2019 вих. № 13-01-03-4/353 такою, що виготовлена з порушенням законодавства та зобов`язання надати належну відповідь, суд визнав відсутніми, а відповідь товариства такою, що відповідає вимогам ст.ст.7,15 Закону України «Про звернення громадян».

Вирішуючи питання стягнення витрат на проїзд заявника та його доньки до м.Полтава на засідання комісії по розгляду та розв`язанню суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ «Полтаваобленерго» та споживачами, суд вказав, що у розумінні ст.138 ЦПК України такі витрати не є судовими, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Питання розподілу судових витрат вирішено в порядку ст.141 ЦПК України.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Між сторонами виникли спірні правовідносини у сфері постачання фізичним особам електричної енергії та її використання на побутові потреби, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 14.03.2018 №312.

Згідно п.7.5.2. Правил припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється за умови попередження електропостачальником споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.

Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

У цій справі підтвердження, що попередження про відключення датоване 11.10.2018 та фактично вручено адресату ОСОБА_1 21.10.2018 із визначенням дати припинення постачання електроенергії з 25.10.2018 за порушення термінів сплати за спожиту електроенергію на покази 16242 на суму 691,91 грн., період виникнення 05.09.2018 фактичне відімкнення від електропостачання відбулось 05.11.2018.

На час відключення електропостачання діяла норма п.7.11. Правил, за змістом якої на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Правильність рахунку на плату за період із січня 2016 року по грудень 2018 року, у тому числі встановлення відсутності заборгованості, протиправної поведінки працівників Великокохнівської філії АТ «Полтаваобленерго», становлять предмет розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42018171090000115 від 17.08.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.190, ч.ч.1,2 ст.355, ч.ч.1,2 ст.182, ч.1 ст.384, ч.1 ст.157 КК України./а.с.56 т.1/

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач, будучи обізнаний про наявність спору щодо розміру заборгованості та періоду її нарахування, безпідставно застосував відключення об`єкта споживача від електропостачання, яке є крайнім заходом впливу на побутового споживача, а також, що електропостачальник не був позбавлений права і можливості, зокрема, стягнути борг споживача, який на момент відключення домоволодіння від електромережі був незначним, у судовому порядку.

Встановивши викладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача по відключенню 05.11.2018 будинку позивача від електропостачання.

Подальшому відключенню від електропостачання 19.03.2019 передувало надсилання «АТ «Полтаваобленерго», електропостачальником, попередження про відключення енергії №1, із розміром боргу 612,00 грн., період виникнення 06.2018-11.2018, відомості про його фактичне отримання споживачем у справі відсутні, як і докази його погодження із оператором системи ТОВ «Полтаваенергозбут», що в силу Закону є обов`язковим.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав звернення електропостачальника до оператора системи розподілу, оскільки заборгованість нарахована до 01.01.2019, апеляційним судом відхиляються, оскільки не ґрунтуються на законі та є його довільним тлумаченням, оскільки право на відключення надано електропостачальнику, а не оператору розподілу.

Також апеляційний суд визнає неспроможними доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального закону з підстав незалучення до участі у справі співвідповідачем ТОВ «Полтаваенергозбут». По-перше, визначення кола відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №523/9076/16-ц від 17.04.2018. По-друге, електропостачальник АТ «Полтаваобленерго» не погоджував відключення будинку від електропостачання із ТОВ «Полтаваенергозбут», а тому прав позивача не порушував. Отже, відсутніми є підстави вважати, що позов заявлено до неналежного відповідача, як і підстави для відмови в його задоволенні.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неналежності виконання позичальником умов договору про користування електричною енергією №3006118 від 06.10.2009, зокрема, в частині щомісячного зняття показників приладу обліку та своєчасної оплати за спожиту електроенергію є загальним цитуванням норм договору. Проте підставність нарахування заборгованості, її розмір та період нарахуванню підлягають доказуванню відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний та, за відсутності зустрічних вимог про стягнення заборгованості, у справі наявні дві суперечливі довідки про обсяг споживання електричної енергії та ухвала суду від 05.06.2019 (справа №536/594/19) про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію із роз`ясненням права на звернення в суд з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження./а.с.54 т.1/ Докази реалізації відповідачем такого права у справі відсутні, а тому за правилами ч.4 ст.12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із підстав викладеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на п.8.6.9. Кодексу щодо механізму, який регулює передачу приладу обліку побутовими споживачами, а також визнає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи доводи відповідача, що споживач не висловлював письмової незгоди із показниками виставлених квитанцій на оплату вартості спожитої з 05-09.2018 електричної енергії.

Доводи апеляційної скарги про відсутність порушеного права через відновлення електропостачання не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору є визнання дій відповідача незаконними, а не відновлення електропостачання.

Стосовно визнання права позивача на отримання компенсації за невірно виставлені рахунки та зобов`язання надати таку компенсацію, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог та застосувати інший спосіб захисту, не заявлений позивачем.

У цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого позивачем, що такий спосіб захисту, як визнання права на отримання компенсації, не передбачений положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому колегія суддів зазначає, що вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, однак сама по собі така вимога не є ефективним способом захисту і у справі відсутні докази звернення позивача до відповідача за отриманням компенсації та отримання відмови.

Твердження позивача, що суд знав про не отримання ним належних рахунків, є його припущеннями, що не спростовують підстав відмови у цій частині позову, яким став не належний спосіб захисту порушеного права, а саме, заявлений спосіб захисту не передбачений положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Стосовно посилань позивача на помилкове не застосування судом вимог п.8 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів зазначає, що наведена норма конкретизує, що крім інших випадків порушення права споживачів, які можуть бути встановлені, належить, у тому числі, «документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу». Проте у цій справі позивач просить визнати право компенсації згідно ст.56 Закону України «При ринок електричної енергії», що не є тотожними.

Посилання позивача на порушення відповідачем Постанови НБУ від 29.12.2017 №148 розділ ІІ ч.7 щодо права фізичної особи здійснювати розрахунки готівкою, не стосуються підстав компенсації, натомість форма розрахунку чітко визначена умовами договору, одностороння відмова від виконання яких є не припустимою.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, а його посилання на не дотримання судом вимог п.3 ч.3 ст.265 ЦПК України, у розмінні ч.3 ст.376 цього Кодексу не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, як і раніше застосовані до відповідача заходи процесуального примусу.

Посилання позивача на зловживання відповідачем процесуальними правами та затягування розгляду справи також не є підставою для застосування ч.3 ст.376 ЦПК України, а належність використання сторонами їх процесуальних прав була надана судом першої інстанції та не спростовує висновків районного суду по суті позовних вимог, з якими апеляційний суд погоджується.

Твердження позивача, що представники відповідача представляли інтереси товариства за підробленими довіреностями ПАТ «Полтаваобленерго» є неспроможними та відхиляються апеляційним судом, оскільки спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема: довіреність АТ «Полтаваобленерго» на ім`я юристконсульта Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» Конрадій М.В. №10-72/2346 від 07.02.2020, та №10-72/1030 від 19.01.2021; довіреність АТ «Полтаваобленерго» на ім`я адвоката Бакланова Д.В. від 22.04.2020 №10-72/6755; довіреність АТ «Полтаваобленерго» на ім`я адвоката Олійника О.Ю. від 22.04.2020 №10-72/6753; довіреність АТ Полтаваобленерго», видана Чечелю О.В., начальнику Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» №10-72/11000 від 25.06.2020; статутом АТ «Полтаваобленерго»; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань товариства із визначенням особи із правом підпису./а.с.57-60,95 т.1/

Особи кожного із представників відповідача були встановлені як судом першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, їх повноваження перевірені та підтверджені доказами, які є достатніми та достовірними, як того вимагають положення ст.ст.79,80 ЦПК України.

Доводи позивача, що відповідач тривалий час умисно вводив суд в оману щодо істотних обставин, а саме, що Велико-Кохнівська філія не має юридичної правоздатності, є надуманими, зумовленими власною необізнаністю позивача. При цьому матеріалами справи підтверджено, що вже із 31.08.2020, дати подачі відзиву на позов та приєднаних до нього документів, зокрема: довіреності АТ Полтаваобленерго», виданої ОСОБА_3 , начальнику Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» №10-72/11000 від 25.06.2020; статутом АТ «Полтаваобленерго»; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань товариства АТ «Полтваобленерго», відокремлений підрозділ Велико-Кохнівська філія, позивач мав можливість уточнити особу відповідача та реалізував таке право.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про незрозумілість підстав відмови у задоволенні вимог його позову в частині відмови зобов`язання відповідача надати відповідь на звернення із дотриманням норм законодавства, колегія суддів зазначає.

Згідно статті 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника В.Кохнівської філії ОСОБА_4 із заявою, за змістом якої повідомляє, що приїхав до філії із чеками по оплаті за спожиту електроенергію за період з 12.2015-05.2018 для проведення звірки, також надає для звірки розрахункову книжку за період з 06.2018-01.2019 та пропонує прийняти готівкові кошти за цей період (06.2018 по 01.2019) помісячно та зазначити про це відповідно до вимог чинного законодавства України, поставити штамп в розрахунковій книжці та надати чеки. Також вважає за потрібне вирішити питання стосовно подання споживачам інформації та приймання її цією філією, з подальшим преведенням інформації по його оплатам в реальний стан. Задля цього вважає за потрібне вирішити питання яким чином надається 19.02.2019 споживачу офіційна відповідь стосовно отриманих філією товариства даним по всі показникам та оплатам за період з 12.2015 по 05.2018, а також за період з 06.2018 по 01.2019 той період, за який ця філія не приймає готівкові кошти./а.с.49,50-53 т.1/

Велико-Кохнівська філія ПАТ «Полтаваобленерго» листом від 26.02.2019 №13-01-03-4/353 ОСОБА_1 на його звернення від 19.02.2019 та на виконання рішення Протоколу засідання комісії по розгляду та розв`язанню суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ «Полтаваобленерго» та споживачами від 30.01.2019 повідомлено про проведення звірки по розрахункам за спожиту електричну енергію за період 2016-2018 року.

Після проведеного перерахунку, станом на 26.02.2019 на покази засобу обліку 16372, з урахуванням останньої оплати 11.06.2018 в сумі 157,20 грн., заборгованість за спожиту електричну енергію по о/р 1020007692 за адресою: АДРЕСА_1 складає 612,00 грн.

Звертають увагу про необхідність сплати боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 612,00 грн. на реквізити Велико-Кохнівської філії ПАТ «Полтаваобленерго».

Відповідно до п.5.4. договору про користування електричною енергією №3006118 від 06.10.2009, оплата спожитої електричної енергії здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку.

ПАТ «Полтаваобленерго» не являється тією установою, яка надає послуги за фінансовими операціями та не має права приймати готівкові кошти безпосередньо у споживача як плату за спожиту електричну енергію.

Тому даний платіж слід здійснити через будь-яку банківську установу, яка наділена повноваженнями приймати платежі від населення на послуги електропостачання.

Так як станом на 26.02.2019 заборгованість за спожиту електричну енергію не погашена, ПАТ «Полтаваобленерго» надіслано ОСОБА_1 попередження про відключення електричної енергії №1 від 26.02.2019 на суму боргу 612,00 грн. У разі несплати даної заборгованості, електропостачання до домоволодіння буде припинено згідно з п.п.2 п.7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018./а.с.22 т.1/

Таким чином відповідачем, у межах повноважень відповідно до наявних між сторонами договірних правовідносин, надано вичерпну відповідь на звернення громадянина. Тоді як незгода останнього зі змістом відповіді мала бути реалізована згідно ст.16 Закону України «Про звернення громадян» у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, або суду відповідно до чинного законодавства, що останнім і було здійснено.

Стосовно заперечень позивача на ухвалу від 30.08.2021 якою відмовлено у застосуванні заходів процесуального примусу, колегія суддів зазначає, що підставами застосування ч.3 ст.43 ЦПК України є невиконання учасником справи його обов`язків.

Згідно ч.2 ст.43 цього Кодексу учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Наведені позивачем у доводах апеляційної скарги твердження, зокрема, що представники відповідача зневажали рішення Конституційного Суду №1-р/2021 від 14.07.2021, під час засідання викрикували коментарі на мові агресора, є власними оціночними судженнями позивача та не є підставою застосування 43 ЦПК України.

Отже ухвала суду першої інстанції від 30.08.2021, якою відмовлено у застосуванні до відповідача заходів процесуального примусу, ґрунтується на правильно застосованих нормах процесуального закону. Та, як правильно зазначив суд першої інстанції, саме по собі використання російської мови не відноситься до порушення процесуальних обов`язків сторін, оскільки за фактичних обставин справи це був коментар не направлений суду чи позивачу.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів наголошує, що за правилами статті 270 ЦПК України питання постановлення додаткового рішення вирішується за заявою учасників справи, а не орієнтовного розрахунку судових витрат. Відтак, оскільки до закінчення строку на виконання рішення позивач не звернувся в суд із відповідною заявою та доказами судових витрат, у суду були відсутніми підстави ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах, є загальними посиланнями на практику суду апеляційної інстанції, що за правилами ч.4 ст.263 ЦПК України не є обов`язковою для врахування.

Підстав для постановлення окремої ухвали відносно відповідача суд апеляційної інстанції не вбачає, тоді як наведені позивачем твердження не є порушенням норм процесуального закону, а є його довільним тлумаченням самим позивачем. При цьому апеляційний суд наголошує, що застосування вимог ст.262 ЦПК України є правом суду, а не його обов`язком, і суд апеляційої інстанції не встановив підстав для її застосування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.03.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

В.М. Триголов