Ухвала

від 08.03.2023 по справі 303/1602/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про забезпечення позову

8 березня 2023 року м. Мукачево Справа №303/1602/23

2/303/272/23

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визначення часток у майні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача.

Разом з позовною заявою подано суду заяву про забезпечення позову, шляхом:

1) накладення арешту на рухоме майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 , а саме :

- транспортний засіб марки OPEL VIVARO, 2013 року випуску, тип ТЗ - вантажний, тип кузова - фургон, д.н.з.: НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, MULTIVAN, 2012 року випуску, тип ТЗ - легковий, тип кузова - пасажирський-В, д.н.з.: НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4

- транспортний засіб марки AUDI А8 L, 2011 року випуску, тип ТЗ - легковий, тип кузова - СЕДАН-В, д.н.з.: НОМЕР_5 , VIN - НОМЕР_6 (надалі Транспортні засоби);

2) заборони відповідачу вчиняти дії щодо відчуження вказаних транспортних засобів.

Вимоги за заявою обґрунтовуються доводами про те, що між сторонами виник спір щодо визнання вказаного спірного рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, а відповідач, до вирішення справи по суті, може здійснити дії по відчуженню транспортних засобів на користь третіх осіб. Такі дії відповідача можуть ускладнити виконання рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, а також позовні матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Матеріали позовної заяви свідчать про те, що предметом спору з приводу якого виникло спірне правовідношення між сторонами справи є рухоме майно, а саме Транспортні засоби.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першоїст. 150 Цивільного процесуального кодексу Українипозов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

ПленумВерховного Суду України в п. 4 постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року№ 9 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його застосування.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтриманняstatus quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

При вирішенні заяви слід зазначити, що заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

В протилежному випадку, - уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів",ефективний засіб- це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Фактичний аналіз змісту матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову свідчить про те, що на момент розгляду заяви, існує спір між сторонами щодо визнання Транспортних засобів спільною сумісною власністю подружжя. Поряд з цим, існує потенційна ймовірність відчуження (реалізації) відповідачем майнових активів, відносно яких існує спір.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо необхідності задоволення заяви у вказаний вище спосіб слід констатувати, що заявником належним чином обґрунтовано можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в справі та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у цивільній справі, а також відносно того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на перемет їх відповідності вищевказаним законодавчим приписам, роз`ясненням Верховного Суду України та прецедентної практики ЄСПЛ крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики, суд приходить до висновку про підставність вимог за заявою, оскільки вжиття заходів забезпечення в означений заявником спосіб буде ефективним, дієвим, адекватним та співмірним заходом, спрямованим на забезпечення збереженняstatus quoдо остаточного вирішення поданої позовної заяви.

Вирішуючи заяву суд враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також адекватність заходів забезпечення позову, що застосовується судом, шляхом визначення їх відповідності вимогам, на забезпечення яких вони вживається.

Таким чином, з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами розгляду справи про визнання визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, заяву слід задоволити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 30, 81,149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задоволити.

2. Накласти арешт на :

- транспортний засіб марки OPEL VIVARO, 2013 року випуску, тип ТЗ - вантажний, тип кузова - фургон, д.н.з.: НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, MULTIVAN, 2012 року випуску, тип ТЗ - легковий, тип кузова - пасажирський-В, д.н.з.: НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб марки AUDI А8 L, 2011 року випуску, тип ТЗ - легковий, тип кузова - СЕДАН-В, д.н.з.: НОМЕР_5 , VIN - НОМЕР_6 , які на праві приватної власності належать ОСОБА_2 , до набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

2.1. Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти дії щодо відчуження рухомого майна а саме :

- транспортного засобу марки OPEL VIVARO, 2013 року випуску, тип ТЗ - вантажний, тип кузова - фургон, д.н.з.: НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ;

- транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, MULTIVAN, 2012 року випуску, тип ТЗ - легковий, тип кузова - пасажирський-В, д.н.з.: НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 ;

- транспортного засобу марки AUDI А8 L, 2011 року випуску, тип ТЗ - легковий, тип кузова - СЕДАН-В, д.н.з.: НОМЕР_5 , VIN - НОМЕР_6 , до набранням судовим рішенням по даній справі законної сили.

3. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

4. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.В. Кость