Ухвала

від 07.03.2023 по справі 371/262/23

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 371/262/23

Номер провадження № 2-з/371/4/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р. м. Миронівка

Суддя Миронівськогорайонного судуКиївської областіКириленко М.О.,розглянувши заявупозивача ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову,

встановив:

06.03.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом а до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 17075707,80 грн., судових витрат та витрат на правову допомогу.

Одночасно із поданим позовом надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка мотивована тим, що 13.01.2021 року та 16.01.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який був оформлений розписками, згідно із якими позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 17075707,80 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов зобов`язання відповідно до договору позики, позивач звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. Враховуючи, що сума позики відповідачем не повертається, та проводяться дії аби уникнути повернення грошових коштів, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна відповідача, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га (кадастровий номер 3222986701:01:247:0002), земельної ділянки площею 0,967 га (кадастровий номер 3222986700:03:210:0037), земельної ділянки площею 2,6301 га (кадастровий номер 3222986700:02:205:0014), земельної ділянки площею 2,8002 га (кадастровий номер 3222986700:02:209:0007), земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер 3222986701:01:026:0002), а також квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , що належать ОСОБА_2 .

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд вважає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення коштів за борговими розписками. Слід констатувати, що наявність спору про стягнення заборгованості сама пособі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві приватної власності нерухомого майна з огляду на те, що заявником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог позову.

Посилання заявника на відмову відповідача добровільно виконати взяті на себе зобов`язання за договором позик, а також про ухилення виконання зобов`язання через приховування майна шляхом розірвання шлюбу та подальшого розподілу майна, не свідчить про ризик неможливості чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а є тільки припущенням заявника. До того ж заявником не наведено обставин, що у разі винесення судом рішення на користь позивача, у відповідача не буде можливості, іншого майна чи коштів, на які може бути звернено стягнення з метою погашення заборгованості. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких обставин, суд позбавлений можливості здійснити оцінку співмірності та адекватності обраного виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Слід зазначити, що безпідставне накладення арешту може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпеченняпозову відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя М.О.Кириленко