Ухвала

від 09.03.2023 по справі 906/327/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"09" березня 2023 р. Справа № 906/327/22

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Миханюк М.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 10.01.23р.

за позовом Ружинської селищної ради Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт"

про стягнення 288 990,00 грн, розірвання договору зберігання та договору про закупівлю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.01.2023 у справі №906/327/22 позов задоволено частково. Розірвано договір зберігання №435 від 28.12.2021р., укладений між Ружинською селищною радою Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росквіт". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" на користь Ружинської селищної ради Житомирської області 288990,00 грн збитків, 6815,85 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 10 січня 2023 про стягнення 288990,00 грн збитків та 6815,85 грн витрат по сплаті судового збору та розірвання договору зберігання №435 від 28.12.2021р.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з наступних підстав.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частина 1 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 13 945,28грн (9296,85грн *150%)

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору.

Разом з тим, апелянтом подано клопотання, в якому останній просить суд відстрочити або розстрочити сплату судового збору до закінчення розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, а не лише з урахуванням майнового стану сторони.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Тобто, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою. Тобто, дана норма не стосується юридичних осіб.

При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.

При вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з`ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник отримає кошти на сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору, а клопотання про відстрочення або розстрочення його сплати апеляційним судом залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 10.01.23р. - залишити без руху.

2. Зобов`язати апелянта протяг 10-ти днів з дня отримання ухвали про залишення без руху апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати 13 945,28грн судового збору.

3. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

5. Ухвалу направити апелянту.

Суддя Миханюк М.В.