Постанова

від 16.05.2023 по справі 906/327/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року Справа № 906/327/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 10.01.23р. суддею Сікорською Н.А. у м.Житомирі, повний текст складено 25.01.23р. у справі № 906/327/22

за позовом Ружинської селищної ради Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт"

про стягнення 288 990,00 грн, розірвання договору зберігання та договору про закупівлю

ВСТАНОВИВ:

30.05.2022 Ружинська селищна рада Житомирської області звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" вартості непоставленого товару згідно Договору зберігання №435 від 28.12.2021 у розмірі 288990,00 грн, а також про розірвання договору зберігання №435 від 28.12.2021 та договору про закупівлю №434 від 28.12.2021, які укладені між Ружинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росквіт".

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що 28.12.2021 сторонами було укладено договір про закупівлю №434 на придбання та встановлення дитячих майданчиків, за яким відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача товар та виконати роботи з встановлення поставленого товару до 31.12.2021.

Згідно накладних №42 №43 від 28.12.2021 відповідач передав позивачу каруселі, гойдалки, дитячі гірки, гімнастичний комплекс, тренажер турнік на загальну суму 288990,00 грн., які були оплачені 28.12.2021.

Вказує, що у зв`язку з погодними умовами (зимовий період) та неможливістю провести якісні бетонні роботи, 28.12.2021 сторони уклали договір зберігання №435, згідно якого позивач передав відповідачу на зберігання товар, придбаний у відповідача.

Умовами розділу 3.1. договору №435 сторони визначили, що відповідач має здійснити доставку, монтаж та встановлення товару за власний рахунок та власними силами за адресою згідно додатку 1 до договору №434 від 28.12.2021 в 30- денний термін з дня отримання заявки від позивача, але не пізніше 15.04.2022.

Оскільки відповідач у строки встановлені договором не виконав погоджені сторонами роботи, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості товару, переданого на зберігання в сумі 288990,00 грн, а також розірвати договір зберігання №435 від 28.12.2021 року та договір про закупівлю №434 від 28.12.2021.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.01.2023 у справі №906/327/22 позов задоволено частково. Розірвано договір зберігання №435 від 28.12.2021, укладений між Ружинською селищною радою Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росквіт". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" на користь Ружинської селищної ради Житомирської області 288990,00 грн збитків, 6815,85 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 334, 628, 655, 663, 664, 837 ЦК України, постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 07.10.2021 у справі №904/2903/20, вказав, що строк дії договору на закупівлю №434 від 28.12.2021 сплив 31.12.2021, позивач звернувся із позовом в травні 2022, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору про закупівлю №434 від 28.12.2021 задоволенню не підлягають.

Разом з тим, з посиланням на ст.ст. 936, 938, 942, 949, 950, 951, 953 ЦК України, умови договору зберігання від 28.12.2021, суд зазначив, що відповідачу на зберігання передано майно вартістю 288990,00 грн, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо доставки, монтажу та встановлення дитячих майданчиків за адресами об`єктів позивача до 15.04.2021, водночас відповідач вказав, що матеріально-технічна база ТОВ "Росквіт" знаходиться на окупованій території і знищена, тому є достатні підстави вважати, що майно передане на зберігання втрачене. А тому прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості переданого на зберігання майна в розмірі 288990,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, суд з посиланням на ст. 651 ЦК України, умови договору зберігання №435 від 28.12.2021 зауважив, що враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору №435, а саме пункту 3.1, щодо забезпечення схоронності товару, запобігання ушкодженню, псуванню і втрати товару, здійснення доставки, монтажу та встановлення товару, а тому прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо розірвання договору зберігання №435 від 28.12.2021.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 10 січня 2023 року про стягнення 288990,00 грн збитків та 6815,85 грн витрат по сплаті судового збору та розірвання договору зберігання №435 від 28.12.2021.

Вважає, що при розгляді справи судом не були дотримані норми процесуального права, рішення суду не відповідає нормам матеріального права. А саме, судом не були з`ясовані усі обставини, на які відповідач - ТОВ «РОСКВІТ» посилався як на підставу своїх заперечень, не дослідив та не надав оцінки доказам та аргументам, які надав як позивач, так і відповідач при розгляді справи. Крім того, суд не дослідив на предмет нікчемності договір зберігання, на який посилався позивач, як на підставу своїх вимог.

З посиланням на умови договору №434 від 28.12.2021, ст.ст. 323, 529, 530 ЦК України вказує, що Договір № 434 був частково не виконаний ТОВ «РОСКВІТ» в частині виконання робіт по встановленню товару, який фактично належав позивачу і ризик випадкового знищення цього майна несе позивач. Крім того, вартість виконання робіт, тобто підрядної частини «змішаного» договору судом не встановлена. Тобто, сума збитків, яку має відшкодувати відповідач внаслідок невиконання підрядної частини договору судом не встановлена.

Щодо договору зберігання №435 від 28.12.2021 зауважує, що суд не дав належної оцінки договору про зберігання №435 від 28.12.2021, оскільки стороною (позивачем) цього договору є орган місцевого самоврядування - Ружинська селищна рада.

Звертає увагу, що відповідно до офіційних сайтів електронного майданчика та електронній системі публічних закупівель України ProZorro звіт про договір зберігання не був оприлюднений відповідно до процедури закупівлі протягом 3 днів.

Отже, зауважує, що замовник уклав договір про закупівлю без проведення відповідної процедури, що є підставою вважати такий договір нікчемним.

Ще однією підставою вважати договір про закупівлю нікчемним, є невиконання вимоги закону про укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону, а саме, «Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.» Як вбачається з укладеного між сторонами договору № 434, який входить до складу тендерної пропозиції TOB «РОСКВІТ» до умов цього договору не входило «Зберігання предмету закупівлі». Таким чином умови договору № 435 не відповідають тендерній пропозиції ТОВ «РОСКВІТ», що є самостійною підставою встановлення нікчемності договору № 435.

Крім того, скаржник вказує, що суд не надав оцінки тій обставині, що за договором зберігання сторони не погодили вартість переданого на зберігання майна, що належить позивачу, що є істотною умовою при укладанні договору зберігання. Навпаки, суд зазначив, що «Пункт 1 ч. 1 ст. 951 ПК України вказує, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Відповідно до умов договору зберігання № 435 від 28.12.2021 на зберігання відповідачу передано майно вартістю 288990,00 грн».

Однак, в договорі №435 від 28.12.2021 взагалі не зазначена вартість переданого на зберігання майна. Отже, висновок суду про передачу на зберігання майна, вартістю 288990,00 є необґрунтованим, не підтверджується жодними доказами.

Також, суд не надав жодної оцінки обставинам, які унеможливлюють виконання договору № 434 в частині виконання робіт по встановленню майданчиків після пред`явлення вимоги позивача, яка міститься в листі від 11.04.2022.

Військові дії та воєнний стан є обставинами непереборної сили, тобто надзвичайними та невідворотними. Вказане підтверджується листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

З першого ж дня військової агресії на території Донецької області, зокрема на території м. Вугледар, велися активні бойові дії та відбувалися постійні ракетні обстріли. Зазначена інформація є загальновідомою, а тому не підлягає доказуванню в силу норм ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Отже, неможливість виконання договору в частині встановлення ігрових майданчиків є наслідком обставин непереборної сили - ворожої атаки російської федерації та військових дій на території України, за настання таких обставин не відповідає жодна зі сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росквіт» на рішення Господарського суду Житомирської області у справі за позовом Ружинської селищної ради Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росквіт» про розірвання договору та стягнення коштів від 10.01.2023 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області у справі за позовом Ружинської селищної ради Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росквіт» про розірвання договору та стягнення коштів від 10.01.2023 залишити без змін.

Сторони не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, що підтверджується надісланням ухвали про відкладення розгляду скарги в електронні кабінети сторін.

Разом з тим, від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, у зв`язку із тим, що керівник ТОВ «РОСКВІТ» Передерий Олександр Петрович знаходиться на службі ВСУ в частині А 1556 п. 54 від 06.03.2022, а підприємство тимчасово не здійснює діяльність через повне знищення і відсутністю необхідного штату працівників.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про його відхилення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, п. 2 ст. 2 ст. 202 ГПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, скаржник виклав свою позицію щодо незгоди із оскарженим рішенням в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

25.11.2021 уповноваженою особою Ружинської селищної ради було прийнято рішення про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі код національного класифікатора України ДК 021:2015-37530000-2 "Придбання та встановлення дитячих майданчиків" (а.с. 17).

Згідно протоколу уповноваженої особи Ружинської селищної ради від 12.12.2022 № 94 переможцем електронного аукціону у процедурі відкритих торгів за закупівлю визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Росквіт" (а.с. 18).

28.12.2021 між Ружинською селищною радою Житомирської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росквіт" (постачальник) було укладено договір про закупівлю №434, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар за визначеним предметом закупівлі - "Придбання та встановлення дитячих майданчиків", 37530000-2 Вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (далі - товар), а замовник прийняти та оплатити вказаний товар в кількості, асортименті та за ціною, згідно зі специфікацією (додаток 1 до договору). Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар та виконати роботи з встановлення поставленого товару до 31.12.2021 (далі - роботи) (а.с.29-32).

Положенням п. 1.2 договору адреси об`єктів, на які здійснюватиметься поставка товару та на яких виконуватимуться роботи по встановленню та облаштуванню товару (далі - об`єкти замовника), зазначаються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору сума договору становить - 288990,00 грн.

Підставою для здійснення розрахунків є підписана сторонами видаткова накладна, не пізніше 7 банківських днів з дати її підписання (п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 договору постачальник зобов`язується здійснювати поставку товару та встановлення в строки та за адресами об`єкту замовника, що оголошено у технічній документації.

Відповідно до п.4.4 договору право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до замовника в момент передачі товару від постачальника замовнику за видатковою накладною, підписаною обома сторонами.

Постачальник зобов`язується виконати роботи за адресами об`єктів замовника, узгодженими сторонами у додатку 1 договору до 31.12.2021 (п.4.5 договору).

Відповідно до п.7.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності, за повне чи часткове невиконання зобов`язань згідно договору, якщо це невиконання явилося наслідком дій непереборної сили, які виникли після укладення даного договору в результаті подій, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти (пожежа, повінь, землетрус, військові дії, громадські безпорядки і т.д.), що не дозволило сторонам виконати свої зобов`язання і безпосередньо вплинуло на виконання умов договору. При цьому строк виконання зобов`язань продовжується відповідно часу протягом якого діяли такі обставини.

В специфікації (додаток №1 до договору) сторони погодили найменування, кількість та вартість товару, який має бути поставлений в рамках договору (а.с.32). Загальна вартість робіт за Специфікацією складає 288 990,00 грн.

За накладними №42 та №43 від 28.12.2021 відповідач передав позивачу: каруселі, гойдалки, дитячі гірки, гімнастичний комплекс, тренажер турнік на загальну суму 288 990,00 (а.с.33, 34).

Платіжними дорученнями №№ 1946, 1947 від 28.12.2021 за придбання та встановлення дитячих майданчиків позивач оплатив відповідачу кошти в загальній сумі 288 990,00 грн. (а.с.35).

28.12.2021 сторони уклали договір зберігання №435, згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, у зв`язку з погодними умовами та неможливістю провести якісні бетонні роботи, згідно з актом приймання-передачі від 28.12.2021 №1, який є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає товар, що є власністю поклажодавця, згідно договору №434 від 28.12.2021, а саме: "придбання та встановлення дитячих майданчиків", 37530000-2 Вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (а.с.22-24).

Відповідно до п.1.2 договору зберігання за ним є безоплатним.

Згідно з п.2.1 договору №435 поставка товару здійснюється силами та за рахунок відповідача за адресою згідно додатку 1 до договору №434 від 28.12.2021 у строки, що визначені п.3.1.4.

Зберігач несе всі ризики і втрати під час завантаження та розвантаження товару (п.2.2. договору).

Умовами розділу 3.1 договору №435 визначено, що зберігач зобов`язаний: забезпечити схоронність товару; вчасно вживати заходів по запобіганню ушкодження, псування і втрати товару; забезпечити стан складських приміщень, де зберігається товар; здійснити доставку, монтаж та встановлення товару за власний рахунок та власними силами за адресою згідно додатку 1 до договору №434 від 28.12.2021 в 30-денний термін з дня отримання заявки від позивача, але не пізніше 15.04.2022.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та діє до 15.04.2022, але в будь-якому випадку повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

28.12.2021 сторони підписали акт приймання-передачі до договору зберігання, за яким поклажодавець передав, а зберігач прийняв каруселі - 7 шт, гойдалки- 7 шт, дитячі гірки - 7 шт, гімнастичний комплекс та тренажер турнік по 1 шт (а.с.25).

Листом від 11.04.2022 № 435 Ружинська селищна рада звернулася до ТОВ "Росквіт" з вимогою про виконання робіт щодо установки майданчика у строк до 15.04.2022 року (а.с.26).

Відповідач у відповіді на вказаний лист №98/22 від 13.04.2022 запропонував укласти додаткову угоду до договору зберігання, оскільки у підприємства відсутня можливість виконати договірні зобов`язання, в зв`язку із введенням воєнного стану в Україні (а.с.27).

13.04.2022 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору №435 від 28.12.2021 (а.с.28), якою підпункт 6.2 договору зберігання виклали в наступній редакції:

"Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", але не пізніше ніж до 31.12.2022, до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань".

Оскільки відповідач у строки встановлені договором не виконав погоджені сторонами роботи, Ружинська селищна рада Житомирської області звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" вартості непоставленого товару згідно договору зберігання №435 від 28.12.2021 у розмірі 288990,00 грн та про розірвання договорів зберігання та договір про закупівлю.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як убачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі двох договорів, які за правовою природою мають різні особливості, правову природу та регулюються різними нормами чинного законодавства.

Так, згідно договору про закупівлю №434 від 28.12.2021 між сторонами 28.12.2021 виникли правовідносини, що регулюються положеннями щодо поставки та про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.12.2022 відповідач згідно накладних №№ 42, 43 передав, а позивач прийняв товар, визначений договором, що вказує на належне виконання та дотримання відповідачем умов договору в частині поставки та передачі у власність позивача товару (а.с.33, 34).

Факт передачі товару покупцеві та його оплата останнім свідчить про повне виконання сторонами договору про закупівлю №434 в частині договірних умов купівлі-продажу товару.

Разом з тим, договір про закупівлю в частині виконання робіт зі встановлення дитячих майданчиків до 31.12.2021 є договором підряду.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Однією з вимог позивача є вимога про розірвання договору на закупівлю № 434 від 28.12.2021.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цією вимогою, позивач посилається на норми ст. 651 ЦК України, ст. 180 ГК України та умови п.п. 8.1 - 8.6 договору на закупівлю № 434 від 28.12.2021, вказуючи на невиконання відповідачем зобов`язань щодо монтажу, встановлення та облаштування дитячих майданчиків.

Відповідно до умов п.7.1 договору про закупівлю №434 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

28.12.2021 у зв`язку з погодними умовами та неможливістю проведення якісних бетонних робіт, сторони уклали договір зберігання №435, в якому виклали умови щодо зберігання товару, його поставки, монтажу та встановлення, які фактично дублюють умови щодо доставки, монтажу та встановлення товару, які сторони викладали в договорі на закупівлю № 434 від 28.12.2021.

Таким чином, в результаті укладення договору зберігання № 435 від 28.12.2021, сторони дійшли взаємної згоди про неможливість виконання підрядних робіт у строк встановлений п. 7.1 договору № 434 від 28.12.2021, та погодили новий строк виконання підрядних робіт - до 15.04.2022.

Виходячи з викладеного, строк дії договору № 434 від 28.12.2021 сплив 31.12.2021.

Судова колегія зазначає, що неможливо розірвати договір, якщо він був повністю виконаний усіма сторонами або якщо закінчився термін його дії. Якщо ж хоча б одна зі сторін не виконала умови договору частково або повністю, угода може бути розірвана і настають передбачені на такий випадок наслідки (наприклад, необхідність сплатити штраф).

У постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 07.10.2021 у справі №904/2903/20 викладено правовий висновок, відповідно до якого розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

З позовною заявою про розірвання договору про закупівлю №434 від 28.12.2021 позивач звернувся у травні 2022 року, тобто після закінчення строку дії цього договору.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору про закупівлю №434 від 28.12.2021 задоволенню не підлягають, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції в цій частині.

Відносно вимог позивача про стягнення вартості товару згідно договору зберігання №435 від 28.12.2021, а також розірвання договору зберігання №435 від 28.12.2021, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За умовами договору зберігання №435 від 28.12.2022 на відповідача було покладено зобов`язання щодо забезпечення схоронності товару, а також доставки, монтажу, встановлення товару за власний рахунок та власними силами в 30-денний термін з дня отримання заявки від позивача, але не пізніше 15.04.2022 року, за адресою згідно додатку 1 до договору №434 від 28.12.2021.

Зі змісту договору вбачається, що сторонами було укладено змішаний правочин, який містить елементи договору зберігання та договору підряду.

Згідно ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст.938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Положеннями ст.949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

У відповідності до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Сторони в п.3.1.4 договору зберігання від 28.12.2021 погодили, що зберігач зобов`язаний здійснити доставку, монтаж та встановлення товару за власний рахунок та власними силами за адресою згідно додатку 1 до договору №434 від 28.12.2021 в 30-денний термін з дня отримання заявки від позивача, але не пізніше 15.04.2022.

Відповідач свого обов`язку щодо доставки, монтажу та встановлення дитячих майданчиків за адресами об`єктів позивача до 15.04.2021 не виконав. Вказав, що не може виконати свої зобов`язання за договором, у зв`язку зі знищенням предмету зберігання.

Приписами статті 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Пункт 1 ч.1 ст.951 ЦК України вказує, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до умов договору зберігання № 435 від 28.12.2021 на зберігання відповідачу передано майно згідно договору №434 від 28.12.2021 вартістю 288990,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо доставки, монтажу та встановлення дитячих майданчиків за адресами об`єктів позивача до 15.04.2021, водночас відповідач вказав, що матеріально-технічна база ТОВ "Росквіт" знаходиться на окупованій території і знищена, тому є достатні підстави вважати, що майно передане на зберігання втрачене.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості переданого на зберігання майна в розмірі 288990,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не досліджено нікчемність договору зберігання №435 від 28.12.2021, слід вказати таке.

Згідно з приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, як убачається із матеріалів справи, ні позивач у своїй позовній заяві, ні відповідач у відзиві та подальших письмових поясненнях у суді першої інстанції не ставили питання про визнання даного договору нікчемним.

Крім того, у апеляційній скарзі відповідач, як підставу визнання договору №435 нікчемним, зазначає норми статті 43 закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої договір про закупівлю є нікчемним у разі ... «якщо замовник уклав договір про закупівлю до\без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього закону».

Водночас, як випливає зі змісту спірних правовідносин між сторонами, договір зберігання №435 від 28.12.2021 не є окремою публічною закупівлею, є безоплатним і укладався сторонами у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань у визначені договором №434 від 28.12.2021 строки. Таким чином, він безпосередньо випливає з умов договору №434 від 28.12.2021, укладеного між сторонами. Натомість, договір про закупівлю між сторонами №434 від 28.12.2021 укладений саме з використанням електронної системи за результатами електронного аукціону.

Отже, доводи скаржника про нікчемність договору зберігання, відсутність у ньому чіткої прописаної вартості переданого на зберігання майна відповідачем у суді першої інстанції не наводилися, а тому не беруться до уваги апеляційним господарським судом до уваги.

Щодо доводів скаржника про стягнення з нього збитків, з посиланням на п.10.1 договору про закупівлю та факт настання форс-мажорних обставин (військовий стан, бойові дії), судова колегія зазначає, що вказаний договір припинив свою дію, окрім того, вимога щодо стягнення майнової шкоди заявлена позивачем на підставі договору зберігання №435 від 28.12.2021.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що настання форс-мажорних обставин є підставою для звільнення сторони від відповідальності (штраф, пеня та ін.), а в даному випадку відшкодуванню підлягає завдана позивачу шкода.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, відповідач не виконав умов договору зберігання №435 щодо поставки та монтажу предмету зберігання (дитячих майданчиків) у визначений договором строк, та, як вказував сам відповідач у суді першої інстанції, він не може виконати його в подальшому, у зв`язку зі знищенням предмету зберігання.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору №435, а саме пункту 3.1, щодо забезпечення схоронності товару, запобігання ушкодженню, псуванню і втрати товару, здійснення доставки, монтажу та встановлення товару, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо розірвання договору зберігання №435 від 28.12.2021.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 288990,00 грн збитків та розірвання договору зберігання №435 від 28.12.2021, а в частині вимог про розірвання договору про закупівлю №434 від 28.12.2021 слід відмовити.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленимисудом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 10.01.2023 у справі №906/327/22 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росквіт" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.01.23 у справі № 906/327/22 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.01.23 у справі № 906/327/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу № 906/327/22 повернути до Господарського суду Житомирської області .

Повний текст постанови складений "17" травня 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.