Ухвала

від 13.03.2023 по справі 282/641/21

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/641/21

Провадження № 1-о/282/1/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року

смт.Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву представника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про перегляд вироку Любарського районного суду Житомирської області за нововиявленими обставинами у кримінальному провадженні №42019061340000078 від 13.11.2019 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, учасника АТО, раніше несудимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2023 року до Любарського районного суду Житомирської області надійшла заява представника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про перегляд вироку Любарського районного суду Житомирської області за нововиявленими обставинами у кримінальному провадженні №42019061340000078 від 13.11.2019.

Заява мотивована тим, що вироком Любарського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року (справа №282/641/21), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 190 КК України та засуджено за те, що він шляхом обману, а саме повідомленням неправдивих відомостей посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про те, що своїм правом на отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст. 116 Земельного кодексу України, не скористався, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, незаконно, всупереч принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в статті 14 Конституції України та статтях 5, 116, 121 ЗК України, будучи особою яка використала своє право та отримала безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1820886500:05:000:0245, площею 1,5485 а, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Старосолотвинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, умисно приховав даний факт, внаслідок чого незаконно повторно отримав у власність земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 1823182400:06:001:0009, що розташована за межами населених пунктів Вигнанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Разом з тим, із Постанови Верховного Суду від 10.05.2022 у справі №274/8616/20, ОСОБА_2 стало відомо, що моментом виникнення права власності на земельну ділянку є відповідне рішення (наказ), уповноваженого державного органу про передачу земельної ділянки у власність, а не державна реєстрація права власності особи на цю земельну ділянку.

З огляду на викладене, заявник зазначив, що спочатку у жовтні 2018 року ОСОБА_2 була передана у власність земельна ділянка в Любарському районі, а в послідуючому у грудні 2018 року, йому була передана земельна ділянка у Бердичівському районі.

Проте, прокурор, обвинувачуючи ОСОБА_2 в шахрайстві, певно за незнанням закону вважав, що набуття особою права власності на земельну ділянку пов`язується з державною реєстрацією права власності на земельну ділянку. А суд, приймаючи до уваги ту обставину, що ОСОБА_2 вину визнав, докази у справі не досліджував, свідків не допитував, суть обставин справи не з`ясовував, а у вироку продублював обвинувальний акт, в результаті чого ОСОБА_2 був незаконно засуджений.

Так, адвокатом ОСОБА_3 зазначено, що подання заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами зумовлено тим, що сам по собі вирок є незаконним, оскільки пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення є правонеспроможним.

Окрім того зазначив, що якщо не буде переглянутий вирок суду, ОСОБА_2 буде позбавлений можливості довести безпідставність позову прокурора про витребування земельної ділянки не дивлячись на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 04.10.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у власність в Любарському районі є законним.

Вивчивши заяву адвоката ОСОБА_3 , суд дійшов таких висновків.

Встановлено, що вироком Любарського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 45 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 765 (сімсот шістдесят п`ять) гривень. Згідно даного Вироку вбачає, що ОСОБА_2 , шляхом обману, а саме: повідомленням неправдивих відомостей посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про те, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст.116 Земельного Кодексу України, не скористався, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, незаконно, всупереч принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.ст.5, 116, 121 Земельного кодексу України, будучи особою, яка використала своє право та отримала безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1820886500:05:000:0245 площею 1,5485, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Старосолотвинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, умисно приховав даний факт, внаслідок чого незаконно повторно отримав у власність земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 1823182400:06:001:0009, що розташована за межами населених пунктів Вигнанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, вартістю 44699,08 гривень. Даний Вирок набрав законної сили, про що зазначено в Постанові Верховного Суду в справі №274/8616/20 від 10 травня 2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

У ч.2 ст.459 КПК України зазначено, що нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 2117/1/-588/11 від 12.05.2020 надане визначення нововиявленим обставинам. А саме, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. За змістом наведених норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення.

В своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно з якою перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.

Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №573/1306/18 від 18.05.2020 року дійшов висновку, що: «перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним. Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 1-9/2004 від 26.02.2020 дійшов таких висновків: «тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст.459 КПК, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК, у першу чергу, зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, системне тлумачення положень ст.459, пунктів 4, 5 ст.462, ст.91 КПК указує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 грудня 2005 року в справі «Попов проти Молдови» та рішенні від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти Росії») зазначив, що процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя.

В рішенні у справі «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини наголошує, що юридична визначеність вимагає поваги до принципу «res judicata», тобто остаточності судового рішення. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (пункти 61, 62). Як акцентує увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рябих проти Росії», відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі й непереборні обставини (пункт 52). Перегляд не повинен розглядатись як прихований спосіб оскарження.

Обставини, на які посилається представник засуджений у своїй заяві, як на нововиявлені, та такі, що могли вплинути на судове рішення, були відомі ОСОБА_2 на час розгляду справи у суді першої інстанції, тому не є такими, які б могли бути визнані судом нововиявленими в розумінні положень ст.459 КПК України.

Тому, наведені заявником обставини, не є нововиявленими, оскільки, на думку суду всі твердження сторони захисту з приводу нововиявлених обставин є фактичною незгодою з ухваленими відносно нього судовими рішенням в справі за його обвинуваченням, які набрали законної сили і які в такий спосіб заявник намагається безпідставно скасувати. Наведені стороною захисту обставини фактично стосуються повноти судових розглядів, оцінки достатності, належності та допустимості доказів в справі, що не вирішується в порядку ст. 459 КПК України, а є виключною компетенцією суду який вирішує справу по суті або апеляційної та касаційної інстанцій, якими переглядається рішення цих судів.

Таким чином, суд вважає, що зазначені засудженим обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні ст.459КПК України, у зв`язку з чим підстави для відкриття провадження за нововиявленими обставинами відсутні.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, суд керується положеннями ч.2 ст.464 КПК України про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», які необхідно розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження чи відмову у його відкритті.

Законодавець використав у цій нормі саме формулювання «суддя … вирішує питання про відкриття … провадження …», а не «суддя … відкриває … провадження …». Перше формулювання, на відміну від другого, насправді не означає, що за результатами вирішення відповідного питання має бути ухвалене лише рішення про відкриття провадження. Надавши судді повноваження «вирішувати питання», законодавець тим самим надав судді повноваження оцінювати, чи є підстави для відкриття провадження і, таким чином, вирішувати: відкрити провадження чи відмовити у його відкритті.

Даний Висновок щодо застосування норм права та право суду відмовити у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, перевіривши наявність підстав для відкриття провадження, прямо закріплений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.02.2020 р. (522/14170/17). Вказаний висновок є обов`язковим для застосування.

За таких обставин, слід відмовити у відкритті провадження за заявою представника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про перегляд вироку Любарського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст.459, 464 КПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження за заявою представника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про перегляд вироку Любарського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року за нововиявленими обставинами - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1