Ухвала

від 11.09.2024 по справі 282/641/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/641/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/96/24

Категорія ч.1 ст.190 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №42019061340000078 за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року, яким засуджено

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 45 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 765 (сімсот шістдесят п`ять) гривень.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави 2745,92 грн. витрат пов`язаних із проведенням судової почеркознавчої експертизи.

Питання про речові докази судом вирішено відповідно до ст. 100 КПК України та у апеляційній скарзі не оспорюється.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що згідно вимог ч.4 ст.116, ч.1 ст.121 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, проводиться один раз по кожному виду використання, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів, після набуття безоплатно 13.12.2018 року у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 1820886500:05:000:0245 площею 1,5485 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бердичівського району Житомирськокої області, за межами населених пунктів Старосолотвинської сільської ради, яку ОСОБА_8 18.12.2018 на підставі договору оренди землі, передав у оренду ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» ЄДРОПОУ 40307316, незаконно, повторно безоплатно набув право власності на ще одну земельну ділянку з кадастровим номером 1823182400:06:001:0009 площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Вигнанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , використавши своє право, передбачене Земельним кодексом України, на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної форми власності для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, отримав безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1820886500:05:000:0245 площею 1,5485, яка розташована за межами населеного пункту Старосолотвинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, зареєстрував 17.12.2018 року право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №44641242.

Проте, в подальшому у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме: на повторне, у порушення норм ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України, отримання у власність земельної ділянки державної форми власності для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.

Усвідомлюючи те, що він вже скористався правом на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, діючи з прямим умислом, переслідуючи корисливі мотиви, спрямовані на заволодіння земельною ділянкою державної форми власності шляхом обману, 04.01.2019 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 04.10.2018 року №6-4013/14-18-СГ, безоплатно приватизував земельну ділянку з кадастровим номером 1823182400:06:001:0009 площею 2 га, розташовану на території Любарського району (тепер Житомирського району) за межами населених пунктів Вигнанської сільської ради для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, тим самим подав неправдиві відомості про те, що він не використовував у минулому право безоплатної приватизації земельної ділянки за даним цільовим призначенням згідно ст.116 Земельного кодексу України.

За результатами розгляду заяв ОСОБА_8 , посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, будучи введені в оману, видали наказ №6-4502/14-18-СГ від 10.12.2018 року про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою, а в подальшому наказ №6-4013/14-18-СГ від 04.10.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_8 у власність земельної ділянки кадастровий номер 1823182400:06:001:0009 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами Вигнанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Відомості про право власності ОСОБА_8 , на земельну ділянку з кадастровим номером 1823182400:06:001:0009 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.01.2019 року за №29795695.

Таким чином, ОСОБА_8 , шляхом обману, а саме: повідомленням неправдивих відомостей посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про те, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст.116 Земельного Кодексу України не скористався, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, незаконно, всупереч принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.ст.5, 116, 121 Земельного кодексу України, будучи особою, яка використала своє право та отримала безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1820886500:05:000:0245 площею 1,5485, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Старосолотвинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, умисно приховав даний факт, внаслідок чого незаконно повторно отримав у власність земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 1823182400:06:001:0009, що розташована за межами населених пунктів Вигнанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, вартістю 44699,08 гривень.

В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_7 просить вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 виправдати.

Вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 4 жовтня 2018 року ОСОБА_8 була надана у власність земельна ділянка, що знаходилась в Любарському районі, а після цього, згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 10.12.2018 року, тобто більше ніж через 2 місяці ОСОБА_8 була надана земельна ділянка в Бердичівському районі. Оскільки земельна ділянка в Любарському районі ОСОБА_8 була надана раніше ніж в Бердичівському районі, відповідно він не міг вводити в оману посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, щоб отримати земельну ділянку в Любарському районі.

Зазначає, що земельну ділянку у ОСОБА_8 він купив на законних підставах, а ОСОБА_8 на законних підставах була надана земельна ділянка у власність в Любарському районі, однак на підставі вироку у ОСОБА_7 забрали цю земельну ділянку.

В запереченні прокурор ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_8 без змін.

Вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що провадження у справі за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.55, п. 8 ч. 2 ст.129 Конституції Українита офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного уРішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначенимиКонституцією Україниосновними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження, зокрема, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

При цьомузаконодавцем передбачено, якісудові рішення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку(ст. 392 КПК), коло осіб, які мають таке право та межі оскарження (ст. 393 КПК),особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень (ст. 394 КПК), порядок і строки апеляційного оскарження (ст. 395 КПК), вимоги до апеляційної скарги (ст. 396 КПК).

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Любарського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 45 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 765 (сімсот шістдесят п`ять) гривень.

28 липня 2023 року, через два роки, власник майна ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на вищевказаний вирок суду, в якій просить вирок скасувати та виправдати ОСОБА_8 . В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що цим вироком порушено його права, оскільки позбавленого права власності на земельну ділянку, яку він придбав на законних підставах.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у справі №654/1820/18 від 06.12.2021 року вказано, що при вирішенні питання чи відноситься особа, яка подала скаргу, до суб`єктів апеляційного оскарження, визначених п. 10 ч. 1ст. 393 КПК, апеляційному суду необхідно встановити, чи може оскаржене судове рішення вплинути на обсяг прав і свобод або зачіпати інтереси особи, під якими слід розуміти не просто зацікавленість у рішенні суду, а такі істотні інтереси, які на практиці можуть бути (мають бути) захищені шляхом перегляду вищим судом оскарженого судового рішення. Тобто належить визначитися чи спроможна ця особа з урахуванням норм процесуального закону захистити свої права, свободи та інтереси в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вирокущодо іншої особи.

Проте, як слідує зі справи ОСОБА_7 не є учасником кримінального провадження, не має у ньому процесуального статусу, а є власником земельної ділянки, яку він придбав у обвинуваченого після набуття останнім права власності на неї, і хоча вказаним вироком зачіпаються інтереси ОСОБА_7 , оскільки вказаний вирок має преюдиційне значення при розгляді позову про витребування земельної ділянки, на думку колегії, на час вирішення цього питання, він не належить до кола осіб, які можуть оскаржити вирок до суду вищого рівня, в порядку передбаченому КПК України, оскільки він не довів, що цей вирок стосується його інтересів, в такій мірі, що надає останньому згідно із частиною другою ст. 24 КПК, право на оскарження його до апеляційного суду зважаючи на можливість захисту свого права та інтересу в іншому порядку, а зокрема в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд, також враховує і те, що вирок було ухвалено в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а відповідно такий вирок не може бути оскарженим в апеляційному порядку згідно з ч.2 ст. 394 з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких судом було визнано недоцільним.

Колегія суддів також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини стосовно доступу до правосуддя.

Так, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція), визнано Україною, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У рішенні у справі «Мельник проти України» (2006р.), ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Крім того, колегія суддів судів бере до уваги, що власник майна ОСОБА_7 , який вказує, що оскаржуваним вироком істотно порушено його права та інтереси, повинен демонструвати своєю поведінкою зацікавленість у розгляді справи.

Однак, справа в апеляційному суді знаходиться з 07 квітня 2023 року, а власник майна та його представник, після відкриття провадження -11.09.2023 р., жодного разу до суду не з`явилися (06.12.2023, 13.03.2024, 28.03.2024, 02.05.2024, 11.09.2024 р.), хоча про кожне судове засідання вони були належним чином повідомлені.

Така їхповедінка надумку суду,враховуючи змагальністьпроцесу,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною своєїправової позиції,в томучислі доведенняперед судомтієї обставини,що цейвирок стосується інтересів ОСОБА_7 ,в тіймірі,що надаєостанньому згідноіз частиноюдругою ст.24КПК,право наоскарження йогодо апеляційногосуду, неможливості захистити свої права в іншому порядку, свідчить про їх не бажання брати участь у розгляді, втрату інтересу до вказаної справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року щодо ОСОБА_8

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: