Рішення

від 07.03.2023 по справі 643/3725/22

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/3725/22

Провадження № 2/643/184/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023

Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Тимош О.М.,

за участю секретаря судового засідання Волошко М.С.,

представник відповідача Яровенко О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новожанівський м`ясокомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Новожанівський м`ясокомбінат», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2022 по 29.07.2022 у розмірі 35000,00 грн, поновити її на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.07.2022 до дня поновлення на роботі, стягнути моральну шкоду у розмірі 94278,00 грн.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилалася на те, що наказом №21-к від 01.07.2011 її прийнято на посаду засолювач м`яса. Наказом №17-к від 01.06.2012 її переведено на посаду контролера якості, з 01.08.206 наказом №16-к від 29.07.2016 переведено на посаду референта з основної діяльності.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України керівництво ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» телефонним зв`язком позивачці повідомлено про те, що підприємство тимчасово припиняє роботу, про відновлення роботи повідомлять пізніше. Починаючи з березня 2022 року заробітну плату підприємство не виплачувало, пояснюючи причини невиплати складною ситуацією. У середині вересня телефонним зв`язком ОСОБА_1 повідомили про те, що її звільнено з ПП «Новожанівський м`ясокомбінат». Позивачка зверталась до підприємства із заявами 06.10.2022, 25.10.2022 про підтвердження її звільнення та надання копії наказу про звільнення та трудової книжки, однак відповідей не отримала. 21.11.2022 звернулась до ГУ Держпраці у Харківській області із заявою щодо порушення її права на працю. Відповідно до відповіді ГУ Держпраці у Харківській області від 25.11.2022 їй було запропоновано звернутися за захистом її прав в порядку цивільного судочинства.

03.12.2022 нею отримано від ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» копію наказу №НМК12-К про припинення трудового договору від 29 липня 2022 року, трудову книжку, розрахунковий лист за липень 2022 року та лист від 29 листопада 2022 року про необхідність отримати депоновану компенсаційну виплату за невикористані дні щорічної відпустки. Однак у період з 01.03.2022 по 29.07.2022, перебуваючи у трудових відносинах з ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» заробітної плати вона не отримувала. Оклад на місяць складав 7000,00 грн. Таким чином, заборгованість зі сплати заробітної плати за п`ять місяців на день звільнення складає 35000, 00 грн.

10.12.2022 ОСОБА_1 направляла на адресу ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» вимогу щодо скасування наказу №НМК12-К про припинення трудового договору від 29.07.2022, підприємство отримало вимогу, проте відповіді не надало.

Наказом №НМК12-К про припинення трудового договору від 29 липня 2022 року ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін. Однак, зі своєї сторони вона згоди не надавала, заяви про звільнення не подавала, день закінчення роботи не узгоджувала. У день звільнення вона на підприємстві нічого не отримувала, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 6680,70 грн отримала лише 06.12.2022.

Крім того, позивач вважає, що їй завдано моральної шкоди, оскільки вона працювала на підприємстві з 2011 року, була старанним працівником. Звільнення відбулося таємно без повідомлення, її емоційний стан подавлений, наразі вкрай важко знайти роботу в період військової агресії РФ з урахуванням її спеціалізації (м`ясопереробна діяльність), тому вважає, що підприємство завдало їй моральну шкоду у розмірі 94278, 00 грн, розмір якої розрахований як 38 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

06.02.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про часткове визнання позовних вимог. Представник відповідача зауважує, що наказом №97-к від 28.12.2018 ОСОБА_1 переведено з 01.01.2019 на посаду референта з основної діяльності на повний восьми годинний робочий день з окладом згідно штатного розкладу. Наказом №1 від 25.03.2022 оголошено призупинення трудових відносин з працівниками підприємства з 23.03.2022 до моменту дня припинення або скасування воєнного стану, зокрема з ОСОБА_1 . Позивачку повідомили про введення в дію наказу від 25.03.2022 телефоном, особисто з`явитися для ознайомлення остання відмовилась. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб, воєнний стан в Україні не скасований.

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до ст. 13 цього Закону призупинення дії трудового договору тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним договором. Так, дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. З 19.07.2022 статтю 13 Закону 2136-ІХ викладено в новій редакції та передбачено, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не у відношенні всього персоналу, а відносно конкретних працівників. Саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього. Також Законом визначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, тому вимогу позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі є необґрунтованими.

03.02.2023 відповідач скасував наказ № НМК 12-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 29.07.2022 та поновив позивача на посаді референта з основної діяльності, тому просили в цій частині закрити провадження по справі.

В частині відшкодування моральної шкоди відповідач визнав вимоги частково та погодився сплатити компенсацію моральної шкоди у сумі 5000,00 грн та компенсувати сплачений за подання позову судовий збір. В решті позовних вимог просив відмовити.

16.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що повноваження представника відповідача не підтверджені належними доказами. Представником відповідача у відзиві не зазначені причини несплати заробітної плати за період до прийняття наказу №1 від 25.03.2022 ( з 01.03.2022 до 25.03.2022). Позивачка стверджує, що неодноразово зверталася до відповідача з питань виплати заробітної плати та подальшої роботи, проте копія наказу №1 від 25.03.2022 про призупинення дії трудового договору не направлялася їй, вперше ознайомилася з ним разом із відзивом на позовну заяву. Відповідно з положеннями Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець мав повідомити працівників про призупинення трудових відносин за можливості у доступний спосіб. Проте відповідач не повідомив позивача про наявність такого наказу. У позивача є сумніви щодо наявності цього наказу та доведення його до відома працівників. Позивач також зазначає про невідповідність між наказом (№1) та додатком до наказу №1-К, який не містить жодних інших реквізитів, які б могли його ідентифікувати із наказом №1 від 25.03.2022. Позивач вважає, що не ознайомлення її у розумний строк із наказом про призупинення її трудового договору не може мати наслідком застосування цього наказу в частині не нарахування заробітної плати за період, протягом якого її не повідомляли про такий наказ.

На думку позивача, станом на 19.07.2022 відповідач мав прийняти наказ або внести зміни у наказ №1 від 25.03.2022, у якому було б зазначено про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та інші відомості, проте це не було зроблено. Позивач вважає, що оскільки відповідач скасував наказ № НМК 12-К від 29.07.2022 та поновив її на посаді референта з основної діяльності, чим визнав незаконним її звільнення, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.07.2022 до 03.02.2023.

27.02.2023 до суду надійшли заперечення відповідача, в яких зазначила, що повноваження представника відповідача належним чином підтверджені. Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи (п.10 Положення Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41). Відповідачем здійснено позивачу виплату у зв`язку зі звільненням у сумі 6680,70 грн та поновлено на посаді референта з основної діяльності. Відповідач не буде ініціювати повернення вказаної суми та вважає її виплатою заробітної плати позивачу з 01.03.2022 по 25.03.2022. Наказом №1 від 25.03.2022 призупинено трудові відносини з працівниками за переліком з 05.03.2022 до моменту дня припинення або скасування воєнного стану. Позивач була повідомлена про введення в дію наказу від 25.03.2022 телефоном, особисто з`явитися для ознайомлення відмовилася. У відповідності до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, яка здійснює збройну агресію проти України, тому вимоги про стягнення заробітної плати з 25.03.2022 є необґрунтованими.

06.03.2023 до суду від позивач надійшли додаткові пояснення по справі. Позивач зазначає, що відповідач здійснив незаконне звільнення, на момент якого не розрахувався з нею, повідомив про звільнення лише через 4 місяці. Після звернення до суду поновив на роботі та зазначив, що працювати та отримувати заробітну плату позивач не буде у зв`язку із дією наказу №1 від 25.03.2022 «Про зупинення дії трудового договору». Позивач зазначає, що вона вже рік не отримує заробітну плату та не може приступити до роботи. Позивач вважає, що визнані відповідачем вимоги про поновлення її на роботі та саме поновлення її на роботі не спричиняє реальних наслідків для неї, тому позивачка наполягала на відображенні у судовому рішенні про її поновлення на роботі. Також зазначає, що відповідач підмінює поняття «заборгованість із заробітної плати» з «грошовою компенсацією за невикористані щорічні відпустки», коли зазначає, що виплата відповідачем при звільненні має бути зарахована як погашення заборгованості із заробітної плати за березень 2022 року. Це різні виплати та їх взаємозалік неможливий.

Ухвалою судді від 05.01.2023 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення зазначених недоліків.

11.01.2023 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 05.01.2023.

Ухвалою судді від 12.01.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

03.02.2023 позивачем до суду подано заяву про витребування у відповідача доказів, а саме: довідку про розмір окладу, нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 29.07.2022.

Ухвалою суду від 06.02.2023 клопотання позивача задоволено, витребувано від ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» довідку про розмір окладу, нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 29.07.2022.

16.02.2023 позивач разом з відповіддю на відзив подала клопотання про витребування доказів, а саме: у Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державного кордону України за період з 24.02.2022 по теперішній час. В обґрунтування клопотання зазначила, що їй відомо про перебування працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з початку березня 2022 року за кордоном, тому вони не могли підписати додаток до наказу №1 від 25.03.2022 власноруч. Судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів від 16.02.2023, оскільки воно не відповідає вимогам ч.2 ст.84 ЦПК України.

Ухвалою суду від 07.03.2023 закрито провадження у справі в частині поновлення на роботі, вирішено питання щодо стягнення судового збору, сплаченого при зверненні до суду, з відповідача на користь позивача.

У судове засідання позивач повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи не з`явилася, подала заяву про проведення засідання без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала частково. Вимоги щодо стягнення заборгованості із виплати заробітної плати з 01.03.2022 по 29.07.2022 у сумі 35000 грн не визнала, оскільки з 25.03.2022 припинено дії трудових договорів, в тому числі з позивачем, виплата заробітної плати та інших виплат повинні відбуватися за рахунок держави-агресора. З 01.03.2022 по 25.03.2022 позивач не з`являлася на роботу. При звільненні позивачу була сплачена компенсація за невикористану частку відпустки, яку відповідач не має наміру вимагати з позивача до повернення. У частині поновлення позивача на роботі просила закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю спору, оскільки відповідач самостійно скасував наказ, яким позивача звільнено з роботи. Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.07.2022 до дня поновлення на роботі не визнала. Підприємство не здійснює нарахування заробітних плат у зв`язку із припиненням трудових договорів на підставі наказу №1 від 25.03.2022. Відповідач частково визнав вимоги про сплату компенсації моральної шкоди в сумі 5000 грн, погодився із незаконним звільненням позивача та самостійно усунув порушення.

Суд, вислухавши доводи представник позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

З 01.07.2011 ОСОБА_1 прийнята на посаду засолювач м`яса в ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» на підставі наказу №21-к від 01.07.2011.

01.06.2012 ОСОБА_1 переведена на посаду контролера якості на підставі наказу №17-к від 01.06.2012.

29.07.2016 ОСОБА_1 переведена на посаду референта з основної діяльності з 01.08.2016 на підставі наказу №16-к від 29.07.2016.

29.07.2022 позивача звільнено за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України відповідно до наказу №12-к від 29.07.2022.

Зазначене підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.10-11) та копією наказу №НМК 12-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 29.07.2022 (а.с.21).

З 01.01.2019 наказом №97-К від 28.12.2018 референта з основної діяльності ОСОБА_1 переведено на повний 8 годинний робочий день з окладом згідно штатного розкладу (а.с.59).

06.10.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» із заявою, в якій просила повідомити чи дійсно вона звільнена, просила ознайомити її з наказом про звільнення та направити документи за переліком на зазначену адресу (а.с.12-15).

25.10.2022 позивач повторно направила відповідачу заяву про надання наказу про звільнення та трудової книжки (а.с.16-18).

ОСОБА_1 21.11.2022 зверталася до Головного управління Держпраці у Харківській області щодо можливого порушення вимог чинного законодавства про праці з боку посадових осіб ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» стосовно неї. ГУ Держпраці надало відповідь №П-343/ХК2/362-3В-22 від 25.11.2022, в якій зазначило, що у разі якщо позивач вважає, що її права порушені вона має право згідно зі ст.4 ЦПК України за захистом порушених прав звернутися до суду в порядку цивільного судочинства шляхом подання позовної заяви (а.с.19-20).

Листом вих. №16 від 29.11.2022 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність отримати депоновану компенсаційну виплату за невикористані дні щорічної відпустки (а.с.22).

ОСОБА_1 нараховано за липень 2022 р. до сплати 6680,70 грн, оклад 7000 грн, що підтверджується розрахунковим листком (а.с.23,34).

10.12.2022 директору ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» направлена вимога щодо скасування від 09.12.2022 (а.с.24-26).

Згідно з описом вкладень 01.12.2022 на ім`я ОСОБА_1 направлено лист, наказ, розрахунковий лист та вкладиш трудової (а.с.33).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утриманих податків ОСОБА_1 протягом 2021-2022 р.р. отримувала заробітну плату в ПП «Новожанівський м`ясокомбінат». Березень-квітень 2022 року заробітна плата не нараховувалася. В липні 2022 року нараховано 8299,06 грн (а.с.35).

Згідно з випискою за рахунком за період 01.01.2022-31.12.2022 на рахунок ОСОБА_1 надходила заробітна плата: 20.01.2022 за 1-шу половину січня 2022 року 3685,00 грн, 04.02.2022 за 2-гу половину січня 2022 року 1708,50 грн, 18.02.2022 за 1-шу половину лютого 3685,00 грн, 07.03.2022 за 2-гу половину лютого 2022 року 1708,50 грн, 06.12.2022 виплата депонованої зарплати з остаточного розрахунку при звільненні за липень 2022 року 6680,70 грн (а.с.36-38, 39-40). Тобто за лютий 2022 року заробітна плата позивачці була виплачена.

Наказом №1 від 25.03.2022 у зв`язку з припиненням роботи ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, виїздом за межі міста працівників та неможливості забезпечити працівників роботою оголошено призупинення трудових відносин з працівниками за переліком, який наведений у додатку до наказу, діє з 23.03.2022 до моменту дня припинення або скасування воєнного стану (а.с.60). З додатку до наказу вбачається, що ОСОБА_1 відправлено повідомлення (а.с.61-62).

Наказом №2-К від 03.02.2023 скасовано наказ № НМК 12-К про припинення трудового договору (контракту) від 29.07.2022, яким звільнено ОСОБА_1 з посади референта з основної діяльності за згодою сторін. Поновлено ОСОБА_1 на посаді референта з основної діяльності з окладом згідно штатного розкладу (а.с.63).

Відповідно до довідки №6 від 22.02.2023 ОСОБА_1 працює в ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» на посаді референт з основної діяльності, сума нарахованого доходу за період з 01.01.2021 до 29.07.2022 становить 96837,79 грн.

21.02.2023 позивачем директору ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» направлено заяву щодо наказу №2-К від 03.02.2023 та ознайомлення з ним та умовами праці.

Статтею 43Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, ст.1Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Указом ПрезидентаУкраїни від24.02.2022року №64/2022 на території України строком на 30 діб введено воєнний стан, який затверджено Законом України №2101-ІХ.

Указом ПрезидентаУкраїни «Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні» від14березня 2022року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом ПрезидентаУкраїни «Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні» від18квітня 2022року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом ПрезидентаУкраїни «Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні» від17травня 2022року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом ПрезидентаУкраїни від12.08.2022№ 573/2022«Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України. Водночас відповідно до статті 64Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59,60,61,62,63 цієї Конституції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

П.3 Указа ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№ 64/2022 визначає, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнногостану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Верховною Радою України 15.03.2022 прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який набув чинності 24 березня 2022 року, та яким встановлено особливості регулювання трудових відносин на період воєнного стану.

Так, відповідно до ч.1-3 ст.13Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» в редакції, що діяла до 19.07.2022, тобто станом на прийняття наказу №1 від 25.03.2022, передбачено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, на момент прийняття наказу керівником ПП «Новожанівський м`ясокомбінат» жодних вимог до форми наказу, яким призупинилася дія трудового договору, не передбачалося. Лише в редакції Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка набула чинності 19.07.2022, з`явилися вимоги до форми наказу (розпорядження). При цьому суд зауважує, що наданий відповідачем наказ №1 від 25.03.2022 містить інформацію про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, прізвища, ім`я, по батькові відповідних працівників (у додатку до наказу), умови відновлення дії трудового договору.

Суд зауважує, що не зазначення у наказі про призупинення дії трудового договору кількості працівників та їх реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта, з урахуванням повного переліку прізвищ, імен та по батькові працівників підприємства, з якими призупинено дії трудових договорів, та відповідності іншим вимогам до таких наказів, не впливає на його правомірність.

Також суд враховує, що позивач, посилаючись на невідповідність наказу про призупинення дії трудового договору, не скористалася передбаченим ч.3 ст.13 Закону України «Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» правом на його оскарження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, що вбачається з наданої позивачем відповіді на відзив.

Відповідно до частини третьої статті 29КЗпП в редакції на дану підписання наказу №1 від 25.03.2022 ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.

Позивач вважає, що належне ознайомлення з наказом повинно відбуватися саме у відповідності до ч.3 ст.29 КЗпП України.

Як зазначає представник відповідача позивача повідомляли про призупинення дії трудового договору шляхом телефонного зв`язку, що відповідає приписам спеціального Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до яких роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб про призупинення дії трудового договору. Звісно, що в період воєнного стану в Україні, тим більше в березні 2022 року коли на території міста Харкова та Харківської області йшли активні бойові дії, можливість обміну електронними документами була ускладнена, а іноді і взагалі неможлива.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Крім того, розділ ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено п.2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Згідно з ч.2,3 ст.1 Закону України «Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Отже, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Позивачем не доведено, що в період з 01.03.2022 по 23.03.2022, нею виконувалася робота, за яку відповідач зобов`язаний був сплатити заробітну плату.

Стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 24.03.2022 по 29.07.2022 (день звільнення позивача) та з 30.07.2022 до дня поновлення на роботі, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, відповідач визнав неправомірність звільнення позивача та самостійно усунув порушення її прав, скасувавши наказ про звільнення, тому в цій частині провадження у справі було закрито, тому як наслідок підстави для стягнення заробітку за час вимушеного прогулу перестали існувати.

Як вбачається з наданих суду доказів, з 23.03.2022 трудовий договір з ОСОБА_1 був призупинений через введення в Україні воєнного стану, виїздом за межі міста частини працівників та неможливістю забезпечити працівників роботою, що передбачено ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Ч.4 ст.13 Закону України «Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» передбачає, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Так, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за період з 25.03.2022 по день ухвалення рішення, як пред`явленого до неналежного відповідача.

Згідно з ст.237-1КЗпП України відшкодуванняроботодавцем моральноїшкоди працівникупровадиться уразі,якщо порушенняйого законнихправ,у томучислі внаслідокдискримінації,мобінгу (цькування),факт якогопідтверджено судовимрішенням,що набралозаконної сили,призвели доморальних страждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкодаполягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Відповідно доч.1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідач визнав, що незаконно звільнив ОСОБА_1 та самостійно поновив порушене право, також визнав позов в частині відшкодування компенсації завданої моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Як вбачається з позову, визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в сумі 94278 грн, остання виходила з того, що вона з 2011 року працювала на підприємстві. Часто за власним бажанням працювала понаднормово, залишалась цілодобово на підприємстві. З 24 лютого 2022 року не отримувала заробітної плати, була таємно звільнена без повідомлення та виплат. Позивач зазначає, що має подавлений емоційний стан, вона не очікувала на такі вчинки з боку керівництва, тим більше, що до пенсії їй залишилося 3 роки 2 місяці, знайти іншу роботу в її віці майже нереально.

Суд вважає, що дійсно неправомірним звільненням позивача завдано моральні страждання ОСОБА_1 , що визнається й самим відповідачем. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд враховує, що звільнення позивачки не вплинуло на отримання нею доходу (заробітної плати), оскільки дія її трудового договору була призупинена відповідним наказом підприємства у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, та стягує з відповідача компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн, який єадекватним моральнимстражданням завданимпозивачу,а також відповідає вимогам розумності і справедливості.

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,280-284,289,354,355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новожанівський м`ясокомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Новожанівський м`ясокомбінат» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новожанівський м`ясокомбінат» в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в сумі 84278,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківської апеляційного суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Приватне підприємство «Новожанівський м`ясокомбінат», адреса місцезнаходження: 61157, м.Харків, вул.Азовстальська, 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21249755.

Повне судове рішення складено 13 березня 2023 року.

Суддя О.М.Тимош