Ухвала

від 23.02.2023 по справі 646/1174/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/1174/22 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/182/23 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційні скарги представників власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 січня 2023 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12022221140000902 від 11 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України про арешт майна, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

В провадженні СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221140000902 від 11 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України.

06.01.2023 року прокурор звернулась до суду з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого посилалась на те, що 23.12.2022 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , за наслідком чого виявлено та вилучено майно, яке зберігло на собі сліди кримінального правопорушення, а тому має бути використане як речові докази. Також, просила поновити строк для звернення з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 січня 2023 року клопотання прокурора про арешт майна задоволено частково.

Суд вирішив поновити строк для подання клопотання про арешт майна. Накласти арешт на майно вилучене під час обшуку 23.12.2022 р. за адресою АДРЕСА_1 шляхом заборони користування та розпорядження цим майном, а саме на:

-договір оренди приміщення № 5/01-2022 від 05.01.2022 на 5 арк.:

-блокнот рожевого кольору з чорновими записами всередині;

-прибор для відеозапису білого кольору S/N F90377373, 04/2021;

-мобільний телефон чорного кольору ТМ «Iphone 11 Pro», ІМЕ1 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора «Київстар»;

-мобільний телефон темно-синього кольору ТМ «Samsung S», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з карткою мобільного оператора «Лайф»;

-мобільний телефон синього кольору ТМ «Iphone 12 Pro Мах» з сім-карткою мобільного оператора «Лайф», ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ;

-блокнот фіолетового кольору з чорновими записами всередині;

-презервативи в кількості 8-ми штук з написом «Гуманітарна допомога, продаж заборонено, Національна безкоштовна гаряча лінія з питань ВІЛ/СНІДу. 0-800-500-451».

-презервативи в кількості 4-х штук на кожному з яких мається наступний напис «Гуманітарна допомога, продаж заборонено, Національна безкоштовна гаряча лінія з питань ВІЛ/СНІДу, 0-800-500-451».

-три презервативи «durex»;

-три фалоімітатори;

-плітка чорного кольору;

-ошийник червоного кольору;

-білі шкіряні наручники.

В іншій частині клопотання суд вирішив відмовити.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора та повернути ОСОБА_6 телефон «Samsung S», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з карткою мобільного оператора «Лайф».

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_8 зазначає, що слідчий судді необґрунтовано поновив строк на подання клопотання про арешт майна, оскільки прокурором не наведена жодна поважна причина пропуску такого строку.

Вказує, що відповідно до протоколів НСРД доданих до клопотання про арешт майна неможливо встановити подію злочину, а також причетність ОСОБА_6 , оскільки її ім`я не згадується в жодному протоколі. Також, вказує, що жодній особі у даному кримінальному провадженні не вручено повідомлення про підозру.

Зазначає, що під час проведення обшуку була присутня особи, відомості про яку не заносились до протоколу обшуку, однак, ця особа безперешкодно переміщалась по кімнатам, ховалась в коридорі, а тому не виключено, що цією особою були підкинуті фалоімітатори, оскільки ніхто із присутніх дівчат не впізнав дані предмети.

Посилається на те, що ОСОБА_6 одружена, здійснює активну волонтерську діяльність, надає допомогу біженцям, інвалідам, ВПО, соціально незахищеним особам, виконує доставку і роздачу гуманітарної допомоги, а також враховуючи, що ОСОБА_6 не є підозрюваною, її причетність не жодним чином не доведена органом досудового розслідування, а тому мобільний телефон «Samsung S», який належить її повинен бути повернутий власнику.

Представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про арешт майна, яке належить ОСОБА_7 .

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що прокурором було пропущено строк для звернення з клопотанням про арешт майна та слідчий суддя безпідставно поновив такий строк.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор та представник власника майна ОСОБА_8 до початку судового розгляду подали до апеляційного суду заяви в якій просили провести судовий розгляд без участі, та прокурор просить відмовити у задоволені апеляційних скарг, а представник власника майна просила задовольнити апеляційну скаргу. Представник власника майна ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилась.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні та представників власників майна, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно до ч. ч. 1, 6, 7 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час.

Частина 1 статті 117 КПК України зазначає, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Пропущений строк у кримінальному провадженні, що здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу, може бути поновлений, якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 26.08.2020 у справі № 760/18778/18, провадження № 51-421км20, «Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені». З огляду на зазначене, слідчий суддя робить висновок, що поновити строк можливо лише у тому випадку, коли наведені достатні підстави (переконливі аргументи) поважності причин пропуску такого строку, а також їх належне підтвердження.

Як вбачається зі змісту клопотання про арешт майна, 26.11.2022 року вперше клопотання про арешт майна було направлено до суду, однак ухвалю слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 03.01.2023 року було повернуто прокурору та встановлено строк для усунення недоліків 72 год з моменту отримання копії. Зазначену ухвалу прокурором було отримано 04.01.2023 року та 06.01.2023 року подано уточнене клопотання про арешт майна. При цьому, слідчим суддею не встановлено очевидних ознак зловживання органом досудового розслідування процесуальними можливостями наданими законодавцем щодо визначення строку для усунення недоліків, як і не встановлено будь-яких несприятливих наслідків для власника/володільця майна, які пов`язані з утриманняv органом досудового розслідування майна.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що передбачений ч.5 ст.171 КПК України строк для подання клопотання про накладення арешту на майно пропущений прокурором з об`єктивних, а відтак поважних причин, тому цей строк підлягає поновленню.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів провадження вбачається, що у провадженні СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221140000902 від 11 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2022 року надано дозвіл на проведення обшуку у масажному салоні у нежитлових приміщеннях першого поверху № 1-6 у житловому будинку літ. А-2, нежитлові приміщення підвалу № 9-1-:9-5 к житловому будинку літ. Б-2, належні на праві комунальної власності Харківській міській раді, код ЄДРПОУ 04059243; нежитлові приміщення підвальної частини №1-14 у житловому будинку літ. А-2 , належні на праві приватної власності Приватному науковому-виробничому підприємству «Промпроект», код ЄДРПОУ 21233582; нежитлові приміщення підвальної частини №9-1:9-5 житлового будинку літ. Б-2 та нежитлові приміщення підвальної частини №1-14 житлового будинку літ. А-2, що знаходиться в АДРЕСА_1 , які належать на праві комунальної власності Харківській міській раді, код ЄДРПОУ 04059243, з метою виявлення, фіксування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: чорнові записи, блокноти щодо діяльності масажного салону, електронні носії інформації (комп`ютерна техніка, флеш носії та інші носії інформації (колонки, магнітофони), грошові кошти, отриманні від протиправної діяльності, засоби контрацепції, інтимні іграшки, меблі (ліжка, матраци, настільні лампи, стільці, тумбочки, пуфи, шафи тощо), які використовуються для надання послуг інтимного характеру, мобільні телефони дівчат з сім картами, сім карти, які використовуються при наданні інтимних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , та інші матеріальні носії інформації, в яких містяться фактичні дані щодо вказаної протиправної діяльності, інших документів, що спростовують або підтверджують вчинення даного кримінального правопорушення, чорнових записів, електронних носіїв інформації (комп`ютерів, ноутбуків, жорстких дисків, лазерних дисків, USB-флеш-накопичувачів), на яких міститься інформація про обставини вчинення кримінального правопорушення та грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, що свідчать про протиправну діяльність вищевказаних та інших причетних до даного кримінального правопорушення осіб за період 2021- 2022 роки.

23.12.2022 року на підставі зазначеної ухвали слідчого судді проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1

Під час обшуку вилучено майно, предмети та грошові кошти відповідно до переліку зазначеному у протоколі обшуку.

Постановою слідчого від 26.12.2022 року предмети та речі, що були виявлені на вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовими доказами.

Задовольняючи частково клопотання прокурора, слідчий суддя врахував обставини зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що прокурором доведено, що вилучене майномістить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При постановлені ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.2,3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтом в доводах, що вказує про необґрунтованість апеляційних вимог.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України.

При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Доводи апелянтів про те, що слідчим було безпідставно вилучено особисті мобільні телефони спростовуються ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06.12.2022 року, якою надавався дозвіл на вилучення мобільних телефонів дівчат з сім картами, сім карти за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, відповідно до постанови слідчого від 26.12.2022 року вилучені мобільні телефони необхідні органу досудового розслідування потрібні для проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його представниками не надано та колегією суддів не встановлено.

Крім того, системний аналіз статей 170, 171 КПК України вказує на те, що арешт на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується до тимчасово вилученого майна та майна, яке виявлено слідчим або прокурором іншими заходами, ніж проведення обшуку.

Стосовно майна, яке було зазначено в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, для виявлення якого і проводиться обшук, судовий контроль обмеження права власності на це майно здійснюється під час розгляду клопотання слідчого або прокурора на дачу дозволу на проведення обшуку.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 року у справі № 457/1485/13-к, провадження № 51-4881км19, що згідно ч.5 ст.171 КПК України щодо тимчасово вилученого майна слідчим подається клопотання про його арешт або таке - повертається особі, в якої було вилучено. Щодо речей та документів, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку, то накладення на них арешту КПК України не передбачає.

Також, з узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» вбачається, що слідчим суддям необхідно ретельно оцінювати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК, оскільки вони залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор повинні вносити клопотання в порядку і строки, встановлені ч.5 ст.171 КПК, а стосовно майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч.5 ст.171 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що, оскільки, для законного утримання майна вилученого внаслідок проведення обшуку за переліком, зазначеним в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук та обмеження прав власності немає потреби звертатись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на це майно, оскільки доля речових доказів вирішується на підставі вимог статті 100 КПК України. За таких обставин доводи апеляційних скарг є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч.2, ч.3 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги представників власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 січня 2023 року про арешт майна- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4