Постанова

від 14.03.2023 по справі 420/17292/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/17292/22Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 420/17292/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 командир (з основної діяльності) в особі полковника Збройних сил України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника ЗСУ ОСОБА_2 від 29.10.2022 № 501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (п.3 зазначеного наказу), позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022 року (п.4 зазначеного наказу), позбавлення додаткової винагороди (п.5 зазначеного наказу) стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матроса ЗСУ ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплати стрільцю-номеру обслуги 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матросу ЗСУ ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника ЗСУ ОСОБА_2 від 29.10.2022 № 501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частиниА0216 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ».

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.12.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

27.12.2022 представник відповідача надав до Одеського окружного адміністративного суду відзив на адміністративний позов.

30.12.2022 до Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 420/17292/22 до закінчення воєнного стану в Україні.

В обґрунтування клопотання зазначено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку із військовою агресією РФ. Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.

Заявник зазначає, що в проваджені Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 420/17292/22. Відповідачем по справі є військова частина НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України та відповідно до пункту другого Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 залучена до здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Також представник відповідача зазначає, що відповідно до повідомлення від 17.12.2022 № 818/1427 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувано внесено наступне кримінальне правопорушення, а саме: 18.11.2022 слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Мелітополь до ЄРДР внесено кримінальне правопорушення за № 62022080030000199, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України за фактом «Непокора», відносно ОСОБА_1 , стрілець-номер обслуги 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матрос.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд першої інстанції зупинити провадження у справі № 420/17292/22 до закінчення строку дії воєнного стану.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.01.2023 клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі №420/17292/22 задовольнив. Зупинив провадження по справі № 420/17292/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі командира (з основної діяльності) полковника Збройних сил України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Постановляючи ухвалу від 13.01.2023 про зупинення провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у даній справі є Військової частини НОМЕР_1 в особі командира (з основної діяльності) полковника Збройних сил України ОСОБА_2 .

Суд зазначив, що військова частина - основна військова одиниця постійної організації в збройних силах, що організаційно може входити до складу більшої військової частини або з`єднання. Військові частини є складовою частиною Збройних Сил України.

При цьому, суд звернув увагу, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця-номера обслуги 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції зазначив, що положенням п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України встановлено обов`язок, а не право суду зупиняти провадження у справі з наведених у цій нормі підстав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що відповідач належить до військових формувань, які переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, а також до забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також з урахуванням того, що позивач наразі проходить військову службу у Військової частини НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності зупинення провадження у даній справі до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції не враховано, що наявність підстав передбачених п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України для зупинення провадження не означає, що суд повинен застосовувати її без врахування обставин конкретної справи;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що як представник відповідача так і представник позивача здійснювали процесуальні дії в строки встановлені судом та процесуальним законодавством, що виключає об`єктивну неможливість розгляду справи судом.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скарг, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначає, що ухвала Одеського Окружного адміністративного суду від 13.01.2023 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений ст. 236 КАС України є вичерпним.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Своєю чергою реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 КАС України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 № 7168, Указом Президента України від 19.04.2022 № 7300, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України 16.11.2022 № 2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX та продовжений до теперішнього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

За приписами ст. ст. 1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону № 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ст. 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону № 2232-XII.

Конструкція п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Між тим, з огляду на приписи ст. 3 Закону № 1934-XII, за змістом якої військові частини та органи військового управління (якими у цьому випадку є відповідач) є складовими елементами Збройних Сил України, такі суб`єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.

Зупинення провадження у справі за клопотанням військової частини (чи іншого військового формування) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення військового стану, про що безпосередньо зазначено відповідачем у задоволеному судом першої інстанції клопотанні у даній справі із посиланням на вказану норму.

Однак, колегія суддів зазначає, що зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, а також суперечить ч. 2 ст. 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно зі статтею 26 Закону № 389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

З аналізу положень ст. 26 Закону № 389-VIII слідує, що здійснення судами правосуддя на час введення воєнного стану не зупиняється.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України може бути застосована при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому на органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України не поширюється.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 27.02.2023 по справі № 380/7845/21.

Таким чином, посилання представника відповідача у клопотанні про зупинення провадження у справі на дію на території України правового режиму воєнного стану є необґрунтованими.

Також, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву до суду першої інстанції а також апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції подано адвокатом Лисевичем С.В., який діє в інтересах позивача.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що ані позивач, ані його представник не заперечували проти розгляду справи в умовах дії правового режиму воєнного стану, на особистій участі позивача у розгляді справи не наполягали. Навпаки, представник позивача, як і представник відповідача, займає активну позицію у розгляді справи та добросовісно користується процесуальними правами.

З огляду на викладене, сторони не позбавлені можливості приймати участь у справі.

Крім того, в зазначеному клопотанні відповідач також посилався на наявність відкритого кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 62022080030000199 за ч. 4 ст. 402 КК України, за фактом «Непокора», відносно ОСОБА_1 , як на підставу зупинення провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Колегія суддів критично оцінює наведені доводи відповідача з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Зі змісту клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі встановлено, що останнє не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у зазначеній кримінальній справі, так і в частині того, що зібрані у даній справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить приписам п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що вчинення позивачем діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення.

Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях військовослужбовця є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

В аспекті спірних правовідносин треба зауважити, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (порушення кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (внесення відомостей до ЄДР).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 812/1706/15, від 28 листопада 2019 року у справі 802/1969/17-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 814/334/17, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-а, від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97).

Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Тож вирішення питання про правомірність притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19.

З огляду на наведене, зазначені в клопотанні про зупинення провадження у справі доводи представника позивача, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали від 13.01.2023 по справі № 420/17292/22, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення.

З огляду на викладене, правовідносини в рамках даної справи мають бути досліджені судом першої інстанції з наданням оцінки в судовому рішенні.

Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 420/17292/22 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 420/17292/22 скасувати.

Направити справу № 420/17292/22 до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.