Постанова

від 29.11.2022 по справі 361/2297/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 361/2297/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1469/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Білич І.М.,

суддів Коцюрба О.П., Слюсар Т.А.,

секретар Рагушіна І.В.

за участю: представника відповідача ПАТ «Укрсіббанк» Доценко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г.,

у цивільній справі №361/2297/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах ОСОБА_4 про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження житловим приміщенням, та

зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради Київської області, приватний нотаріус Обухівського Районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору факторингу, визнання припиненим договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, визнання припиненими зобов`язань за договорами іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ТОВ «Кей-Колект» звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах ОСОБА_4 в якому з урахування збільшення позовних вимог просив: усунути перешкоди у реалізації права володіння, користування нерухомим майном шляхом надання безперешкодного доступу власнику в житлове приміщення та заборонити відповідачам користуватись даним житловим приміщенням, без попередньої згоди з власником - ТОВ "Кей-Колект" за адресою: АДРЕСА_1 ;

Позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_5 (позичальник) уклала з АКІБ "УкрСиббанк" кредитний договір № 11150602000 від 04 травня 2007 року, кредитний договір №11087566000 від 30 листопада 2006 року, кредитний договір №11087557000 від 30 листопада 2006 року, відповідно до умов якого, позичальнику було надано кредит, з загальним лімітом заборгованості в сумі 157 000, 00 доларів США зі сплатою 13 % відсотків річних та строком погашення до 04 травня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 травня 2007 року між ОСОБА_5 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено договір іпотеки №34798-Б відповідно до умов якого, ОСОБА_5 , як майновий поручитель, передала в іпотеку банку належне їй на праві приватної власності, нерухоме майно, а саме: двоповерховий житловий будинок з цокольним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року банк відступив товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", відповідно до договору факторингу № 1 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до позичальника та майнового поручителя за зобов`язаннями по кредитному договору та договору іпотеки.

У зв`язку із систематичним невиконанням позичальником взятих на себе кредитним договором зобов`язань, утворилась значна заборгованість.

12 листопада 2014 року ТОВ "Кей-Колект" набув у порядку, передбаченому підпунктом 4.2.1. договору іпотеки, ст.ст. 35, 37 Закону України "Про іпотеку" право власності на передачу в іпотеку квартиру, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

19 серпня 2015 року відповідачам було направлено вимогу про їх добровільне виселення зі спірної квартири, в якій містилась пропозиція щодо добровільного першочергового викупу спірного майна, серед яких, вимога про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. На момент звернення позивача до суду, відповідачами не виконані вимоги, в усіх аспектах, проігноровано добровільне виконання будь - якої вимоги щодо усунення перешкод користування, розпорядження та володіння спірною квартирою, хоча вимоги були ними отримані.

Позивач в даний час не може реалізувати своє право володіння, користування, нерухомим майном, оскільки відповідачі проживають у спірній квартирі та перешкоджають вільному доступу до квартири власника.

04 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому з урахування збільшення позивних вимог просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко Олександра Анатолійовича (з відкриттям розділу ), індексний номер: 17430329 від 24.11.2014 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Кей - Колект», код ЄДРПОУ 37825968 площею 0,0769 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності яких перейшло до ТОВ «Кей - Колект» на підставі Договору іпотеки № 34798 нерухомого майна, серія та номер: 5001 від 30 листопада 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лазаревою В.П.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко Олександра Анатолійовича (з відкриттям розділу ), індексний номер: 17430462 від 24 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей - Колект», код ЄДРПОУ 37825968, на житловий будинок реєстраційний номер: 510410232106, загальною площею 408,9 кв.м, житловою площею 153,4 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , на підставі Договору іпотеки № 34798 нерухомого майна,серія та номер: 5001 від 30 листопада 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лазаревою В.П.;

- визнати недійсним договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» у частині прав вимог по кредитному договору № 11087557000 від 30 листопада 2006 року, кредитному договору № 11087566000 від 30 листопада 2006 року, кредитному договору № 11150602000 від 04 травня 2007 року укладеними між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 ;

- визнати припиненим договір відступлення права вимоги від 12 грудня 2011 року за договорами іпотеки за реєстрами №5207-5208 між ПАТ «"УкрСиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» - у частині іпотечного договору № 34798 від 30 листопада 2006 року, зареєстрованого в реєстрі під № 5001, та іпотечного договору № 34798 - Б від 04 травня 2007 року, в реєстрі за № 1725 укладеного між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_5 ;

- витребувати майно із чужого незаконного володіння ТОВ «Кей - Колект» житловий будинок загальною площею 408,9 кв.м., житловою площею 153,40 кв.м. з господарськими будівлями та земельну ділянку кадастровий номер:3210600000:01:057:0027;

- визнати припиненими зобов`язання за кредитно-заставними договорами іпотеки № 34798 від 30 листопада 2006 року та № 34798 -Б від 04 травня 2007 року, кредитним договором № 11087557000 від 30 листопада 2006 року, кредитним договором № 11087566000 від 30 листопада 2006 року, кредитним договором № 11150602000 від 04.05.2007 року;

- вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку загальною площею 408,9 кв.м, житловою площею 153,4 кв.м, та земельна ділянка загальною площею 0,0769 га кадастровий номер 3210600000000580087 за адресою: АДРЕСА_1 , які виникли на підставі іпотечного договору від 30 листопада 2006 року зареєстрованого в реєстрі під № 5002 та на підставі іпотечного договору від 04 травня 2007 року зареєстрованого в реєстрі під № 1726 та посвідчених приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазаревою В.П.

В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що позичальник та іпотекодавець, ОСОБА_6 на дату укладення (12 грудня 2011 року) між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки та договору факторингу №1 (за договором іпотеки «34798», кредитним договором №11087557000 від 30 листопада 2006 року, за договором №11087566000 від 30 листопада 2006 року) за договором №111506022000, договору іпотеки №34798-Б від 04 травня 2007 року - не мала заборгованості перед кредитором - ПАТ «УкрСиббанк» та виконала всі взяті на себе грошові зобов'язання за вказаними договорами, що підтверджується договором відповідального зберігання документів на іпотечне майно, що укладався до підписання кредитних договорів 30 листопада 2006 року за №1108755700, 04 травня 2007 року за №11150602000, як вид забезпечення виконання позичальником кредитних коштів на вимогу відповідача 2, та повернутих кредитором, позичальнику з дотриманням обумовлених пунктів договору кредиту та договору відповідального зберігання в зв'язку з повним виконанням зобов'язань. Відтак, відступлення прав вимоги за кредитним договором та довором іпотеки, яким забезпечувалося усі грошові зобов'язання за кредитними договорами не відбулось.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені зустрічного позову та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обидва кредити забезпечувалися одним і тим самим нерухомим майном, житловим будинком та земельною ділянкою. В грудні 2010 року, ОСОБА_1 виконала перед кредитором усі взяті на себе грошові зобов`язання, передбачені кредитними договорами і відповідно ПАТ «УкрСиббанк» повернув оригінали право установчих документів на іпотечне нерухоме майно боржника яким забезпечувався кредит. Крім того, малолітня дитина, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була зареєстрована у житловому будинку за місцем реєстрації своєї матері. Вказуючи, що житловий будинок був побудований ОСОБА_1 за особисті кошти. Також звертає увагу, що зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельної ділянки за позивачем відбулися за іншим кадастровим номером відмінним від того, що передавався в іпотеку та те, що 22 червня 2015 року проведено реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» на підставі протиправних дій відповідача 3 (державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації МЮ України Марченко О.А. та третьої особи ОСОБА_7 . Зазначаючи, що у реєстраційній справі відсутній опис до рекомендованого листа який вказує на те, що вимоги передбачені іпотечним договором не виконані та не направлено боржнику повідомлення про усунення порушень у грошовій сумі еквівалентно якій набув право вимоги у АТ «УкрСиббанк» за договором про відступлення вимог та договором факторингу. Також відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог судом першої інстанції не застосовано зміни до Закону «Про іпотеку» та умови договору іпотеки №34798.

20 січня 2022 року до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому представник ТОВ «Кей-Колект» заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог законним і обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Беручи до уваги, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.

У судовому засіданні представник ПАТ «Укрсіббанк» - Доценко В.В. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог залишити без задоволення.

ОСОБА_1 до початку розгляду справи подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_1 (на той час мала прізвище ОСОБА_8 ) (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11087557000, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 150000,00 доларів США та сплатити проценти комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пункту 1.4 вищезазначеного договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника).

Згідно з пунктом 2.1 даного договору у забезпечення виконання зобов`язання позичальника за даним договором банком приймається застава нерухомості, а саме: двоповерховий житловий будинок загальною площею 408,9 кв. м, житловою площею 153,40 кв. м та земельна ділянка загальною площею 0,0769 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 11.1 цього договору встановлено, що відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Відповідно до пункту 11.2 даного договору, зазначене у пункті 11.1 договору повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору.

З метою забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту №11087557000 від 30 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 34798 від 30 листопада 2006 року, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно:

- двоповерховий будинок з цокольним поверхом будинок загальною площею 408,9 кв. м, житловою площею 153,40 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20 березня 2003 року Виконкомом Броварської міської ради на підставі рішення від 11 лютого 2003 року № 61, зареєстрованого в Броварському бюро технічної інвентаризації 20 березня 2003 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 198291, номер запису: 6147 в книзі 42, реєстраційний номер 384269;

- земельну ділянку загальною площею 0,0769 га за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 077366, виданого Броварським міським відділом земельних ресурсів на підставі рішення Броварської міської ради № 677 від 23 грудня 2003 року та зареєстрований у книзі записів державних актів за № 010633800203, кадастровий номер 3210600000000580087, і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на предмет іпотеки.

Ринкова вартість предмету іпотеки становить 2006244,00 грн.

12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" (клієнт) та ТОВ "Кей-Колект" (фактор) укладено договір факторингу № 1, за умовами якого клієнт зобов`язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 1.4 договору одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.

Права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення (пункту 3.1 договору).

Згідно виписки з додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року до таких договорів віднесено кредитний договір № 11087557000 від 30 листопада 2006 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .

Також, 12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" (цедент) та ТОВ "Кей-Колект" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зокрема, за договором іпотеки, що був укладений за кредитним договором № 11087557000 від 30 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1

14 березня 2014 року ТОВ "Кей-Колект" надіслав на адресу позивача повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки № 135-12794, у якій вимагалось здійснити погашення заборгованості за кредитним договором № 11087557000 від 30 листопада 2006 року протягом 30-ти днів з моменту отримання даної вимоги. У разі відсутності протягом зазначеного строку повідомлення про намір погасити заборгованість за кредитним договором № 11087557000 від 30 листопада 2006 року чи викупити майно, ТОВ "Кей-Колект" попередила позивача про намір задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" або продати вищевказане майно в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Дане повідомлення позивач отримала 21 березня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0530000236771.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» у частині прав вимог по кредитному договору № 11087557000 від 30 листопада 2006 року, кредитному договору № 11087566000 від 30 листопада 2006 року, кредитному договору № 11150602000 від 04 травня 2007 року укладеними між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 суд першої інстанції посилався на те, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Марченком О.А. було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неясності договору факторингу на підставі якого АТ «УкрСиббанк» передав у власність ТОВ «Кей-Колект» право вимоги, то колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи, а відтак не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Так як, 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТО «Кей-Колект» укладеного договір факторингу №1 відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передав у власність ТОВ «Кей-Колект», а ТОВ «Кей-Колект» прийняло права вимоги, у тому числі щодо договорів, укладених зі скаржником.

Розпорядження Держкомфінпослуг України №231 від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», на недотримання якого посилається скаржник як на підставу недійсності договору факторингу, прийнято на підставі п.6 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за яким Держкомфінпослуг України дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг.

Тобто п.п.2 п.1 зазначеного розпорядження поняття «Факторингу» не обмежується, а доповнюється вчиненням операцій з фінансовими активами, що зазначені п.1 цього розпорядження.

Враховуючи викладене, зазначене розпорядження не встановлює вимог, які мали бути додержавні сторонами спірного договору факторингу при його вчиненні, отже не може впливати на правомірність вказаного договору (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №758/4197/17, від 12 грудня 2018 року у справі №344/6145/16, від 09 липня 2018 року у справі №369/5388/16).

Доводи апеляційної скарги в частині того, що ТОВ «Кей-Колект» діяло без ліцензії на здійснення фінансових операції не заслуговують на увагу враховуючи наступне. ТОВ «Кей-Колект» є суб`єктом підприємницької діяльності та зареєстроване як фінансова установа і має право здійснювати фінансові послуги з факторингу. Виходячи із правового аналізу ст.1, ч.ч.1,2,4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» право вимоги за кредитним договором, що перейшло до ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної індивідуальної ліцензії.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №323/1762/16-ц).

В постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року зазначено, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений перелік видів діяльності, які потребують ліцензування. До такої діяльності надання факторингу не відноситься.

Унаслідок укладення вказаного договору факторингу відбулася заміна кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №639/4836/17 зазначив, що "законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується".

"Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.» - висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі №924/1208/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 346/2447/17, від 07 червня 2021 року у справі №648/3596/19 (провадження № 61-12225св20).

Обов`язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача, який не є стороною правочину, узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною в абз.5 п.5 постанови № 9 від 06 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Однак, скаржник, яка не є стороною оспорюваного нею правочина, не наводить та, відповідно, не доводить, які її права та законні інтереси порушуються оспорюваним правочином.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про те, що судом першої інстанції при постановленні рішення безпідставно не були застосовані зміни до Закону України «Про іпотеку» та умови договору іпотеки №34798.

Так як, після внесення змін до ст.36 Закону України "Про іпотеку", її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту договору іпотеки №34798 від 30 листопада 2006 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (на той час мала прізвище ОСОБА_5 ) (іпотекодавець), вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: або рішення суду; або виконавчого напису; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 4.2 договору).

Умови укладеного договору іпотеки містять в собі згоду іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, що по своїй суті є правовою підставою для реєстрації права власності.

14 березня 2014 року ТОВ "Кей-Колект" надіслав на адресу позивача повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки №135-12794, в якій вимагалось здійснити погашення заборгованості за кредитним договором №11087557000 від 30 листопада 2006 року протягом 30-ти днів з моменту отримання даної вимоги. У разі відсутності протягом зазначеного строку повідомлення про намір погасити заборгованість за кредитним договором №11087557000 від 30 листопада 2006 року чи викупити майно, ТОВ "Кей-Колект" попередило позивача про намір задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" або продати вищевказане майно в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Дане повідомлення позивач отримала 21 березня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0530000236771. Тобто, днем початку відліку 30-денного строку слід вважати 21 березня 2014 року.

В матеріалах справи наявні належні докази про те, що ТОВ "Кей-Колект" сповістило позивача (боржника) про усунення порушень та повідомило, що у разі не виконання зобов`язань, іпотекодержатель буде приймати рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та у відповідності до вимог договору.

Наведене свідчить про те, що ТОВ "Кей-Колект" дотримано умови іпотечного договору стосовно позасудового врегулювання питання про звернення стягнення шляхом надіслання повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ "Кей Колект" звернулось із заявами про державну реєстрацію права власності у листопаді 2014 року, тобто після завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Крім того, як вбачається зі змісту договору іпотеки від 30 листопада 2006 року №34798, при укладенні вказаного договору позивач - іпотекодавець свідчила, що укладанням цього договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, в тому числі про те, що неповнолітні та малолітні діти права користування житловим будинком та земельною ділянкою не мають (п. 1.3 договору іпотеки). Пунктом 2.4.9 вказаного договору передбачено обов`язок позивача - іпотекодавця не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя.

Судом також було встановлено, на момент укладення договору іпотеки від 30 листопада 2006 року №34798 неповнолітня дитина ОСОБА_4 , 2008 року народження, не була власником та не користувалась житловим будинком, яке передавалось в іпотеку, оскільки її було зареєстровано на постійне місце проживання після народження, тобто після укладення договору іпотеки.

Таким чином, оскільки на момент укладення договору іпотеки права дитини порушені не були, отримання дозволу на реалізацію предмета іпотеки від органів опіки і піклування не є необов`язковим, що спростовує доводи апеляційної скарги в частині строків реєстрації неповнолітньої дитини.

Щодо мораторію, запровадженого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", то зазначений мораторій застосовується у разі дотримання наступних умов: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника; що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку; нерухоме майно виступає предметом застави, саме за кредитом наданим в іноземній валюті.

Однак, в ході розгляду справи, колегія суддів вважає, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на спростування тих обставин, що згідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником і іншої житлової нерухомості, зокрема, будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Як на підставу своїх вимог в зустрічній позовній заяві так і в апеляційній скарзі скаржник посилається на виконання нею грошового зобов`язання, а відтак відсутності будь-яких претензій. Проте всупереч ч.З ст.1, п. 5 ч.З ст.175 ЦПК України остання не зазначила докази, що підтверджують її твердження щодо погашення кредиту - відсутність боргу - на час укладання договору факторингу та договору відступлення, та не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Комплексний аналіз ст.509, ч.1 ст.526, ст.533, 545, ч.1ст.1046 ЦК України говорить про те, що грошове зобов`язання не може бути виконано інакше, ніж у грошовій формі, якщо сторони договору не домовились про інше.

При цьому тягар доведення належного виконання позивачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе позивачка за зустрічним позовом як боржник у цьому зобов`язанні.

Доводи скаржниці про те, що, начебто, поза увагою суду залишилося повернення їй оригіналів « правоустановчих документів на іпотечне нерухоме майно» не відповідає фактичним обставинам справи та будується виключно на її помилковому ототожненні «правоустановчих документів на іпотечне нерухоме майно» до боргових документів. Що суперечить у тому числі, але не тільки, зазначеним вище нормам.

Крім того, як підкреслювала сама скаржниця у позовній заяві (збільшенні позовних вимог за зустрічним позовом), зазначені документи були передані банку за договором відповідального зберігання документів від 30 листопада 2006 року.

Відповідно до ст.953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Зобов`язання Відповідача2 в договорі відповідального зберігання повернути правовстановлюючі документи після погашення заборгованості за кредитом жодним чином не впливає на право поклажодавця отримати ці документи на його першу вимогу і в інших випадках.

Таким чином, отримання іпотекодавцем від зберігача правовстановлюючих документів не є доказом погашення кредитних зобов`язань.

Отже, скаржниця не спростувала та не довела належними та допустимими доказами (квитанції, довідки, платіжні доручення, тощо), що на час укладення договору факторингу вона не мала заборгованості перед АТ «УкрСиббанк».

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує про те, що поза увагою суду залишився той чи інший її довід в справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Крім того хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п.29; § 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року №63566/00).

Частиною 1 ст.2 Закону України № 1952-IV від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, ст. 11 Закону № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1952-IV передбачено порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Між тим, ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IVвстановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (ч.2 ст. 24 Закону № 1952).

Аналіз зазначених правових положень дає підстави для висновку, що в межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність підстав для проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Кей-Колект".

Згідно до матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2014 року ТОВ "Кей-Колект" звернулось до реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 8911011, в якій просило зареєструвати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210600000000580087, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із заявою про реєстрацію права власності державному реєстратору були подані наступні документи: довіреність від 10 листопада 2014 року № 10112014-1; копія паспорта; платіжні доручення від 30 жовтня 2014 року № 2823 та № 3822; копія повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 14 березня 2014 року № 135-12794; копія поштового повідомлення № 0530000236771; копія довідки-розрахунку залишку заборгованості боржника № 135-14980; копія повідомлення про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 15 грудня 2011 року № 12-22/26983; копія договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1; договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року; договір про надання споживчого кредиту від 30 листопада 2006 року № 11087557000; договір іпотеки від 30 листопада 2006 року № 34798; наказ № 11-К від 21 травня 2014 року; наказ № 75-К від 13 грудня 2013 року; протокол № 76 від 12 грудня 2013 року; протокол № 79 від 21 травня 2014 року; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19520100 від 29 жовтня 2014 року; статут ТОВ "Кей-Колект" № 78 від 28 лютого 2014 року; статут ПАТ "УкрСиббанк" від 04 жовтня 2013 року.

12 листопада 2014 року ТОВ "Кей-Колект" звернулось до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 8917276, у якій просило зареєструвати право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17430329 (з відкриттям розділу), згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку площею 0,0769 га з кадастровим номером 3210600000000580087, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

за суб`єктом: ТОВ "Кей-Колект".

24 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17430462 (з відкриттям розділу), згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок загальною площею 408,9 кв. м, житловою площею 153,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ТОВ "Кей-Колект".

Колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваного рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування виходячи з доводів апеляційної скарги нема.

Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем за зустрічним позовом судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: