Постанова

від 21.02.2023 по справі 363/1279/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №363/1279/22

номер провадження №22-ц/824/1168/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

при секретарі Рагушиній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошник Олександра Миколайовича на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2022 року, постановлену під головуванням судді Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П.,

у цивільній справі №363/1279/22 за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором пайової участі,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2022 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором пайової участі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 7 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовногопровадження з викликом учасників провадження у судове засідання.

Згідно розписки, яка міститься у матеріалах справи, 16 вересня 2022 року у приміщенні суду представником відповідача - адвокатом Мірошником О.В. особисто було отримано вміст конверту, який надсилався відповідачу, а саме: судову повістку про виклик відповідача до суду, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та пам`ятку про права і обов`язки учасника у справі.

29 листопада 2022 року, перед початком судовогозасіданням, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та його копію, які також датовані 29 листопада 2022 року.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Мірошник О.В. заявив усне клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на умови, які склалися в країні у зв`язку із введенням воєнного стану, відсутністю електроенергії та браком часу, у зв`язку із його зайнятістю у інших процесах.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2022 року представнику відповідача - адвокату Мірошнику О.М.відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив представника відповідача, поданий у цивільній справі за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором пайової участі - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Мірошник О.М.подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та поновити представнику відповідача строк для подання відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказував на те, що суд першої інстанції в повній мірі не дослідив докази поважних причин пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву. Оскільки, 16 вересня 2022 року представник відповідача особисто отримав судову повістку про виклик відповідача до суду, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками. Згідно зазначеного в ухвалі суду першої інстанції строку, скаржник мав подати відзив до 03 жовтня 2022 року. Проте, 15 вересня 2022 року скаржник знявся з обліку Оболонського районного у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку із зміною місця реєстрації, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку. 20 вересня 2022 року адвокат Мірошник О.М. отримав направлення на військово-лікарську комісію та з цього дня по сьогодні проходить комісію, яка потребує багато часу та зусиль. Вказані обставини унеможливлювали своєчасне подання відзиву і як наслідок дотримання строків його подачі.

Відзив на апеляційну скаргуподано не було.

Учасники справи про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.

До початку розгляду справи по суті від Вишгородської міської ради надійшов лист про розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник позивача до початку розгляду справи подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки судове засідання призначене до розгляду 21 лютого 2023 року на 14 год. 00 хв. вчасно не розпочалося (він не мав можливості чекати).

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України. З урахуванням того, що невідповідність початку розгляду справи часу визначеному в судовому повідомленні була обумовлена тривалістю розгляду призначених справ у колегії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно розписки від 16 вересня 2022 року адвокат Мірошник О.М. діючи в інтересах відповідача ОСОБА_1 отримав судову повістку, копію ухвали про відкриття провадження, пам`ятку про права та обов`язки та позовну заяву з додатками.

Також в ухвалі про відкриття, судом першої інстанції було визначено строк для надання відзиву тривалістю 5 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву.

29 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мірошник О.М. подав до суду відзив на позовну заяву та заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву, зазначити при цьому причини, які як вважав є поважними щодо його пропуску.

Відмовляючи у поновленні строку на подання відзиву суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача не було надано суду доказів поважності причин пропуску строку на подання відзиву. Вказані причини, зокрема, запровадження воєнного стану, відсутність світла, ракетні атаки не визнаються судом поважними, оскільки робота державних органів, в тому числі судів, прокуратур, адвокатів не зупинялася.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 178 ЦПК України та ч.1 ст. 278 ЦПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно п.1 ч.1 ст.191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Судом першої інстанції було визначено строк для надання відзиву тривалістю 5 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву.

Подання відповідачем відзиву на позов є його правом, а не обов`язком, відсутність відзиву не перешкоджає вирішенню справи на підставі наявних доказів і матеріалів, строк для подання відзиву встановлюється судом, тому щодо цього строку може за відповідних умов вирішуватися питання про його продовження, а не поновлення.

Сатттею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії встановлюється законом, а якщо такі строки законом не визначені, -встановлюються судом.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Частиною 1 ст.127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги зазначені норми права, які вказують на те, що у задоволенні заяви представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву слід було відмовити, з підстав того, що відповідно до положень ч.1 ст. 127 ЦПК України, поновлюється лише такий процесуальний строк, який встановлено законом, а строк на подачу відзиву на позовну заяву був встановлений судом, а не законом.

У той же час, слід зазначити, що представником відповідача при вирішенні питання щодо подання відзиву та розгляду питання щодо його прийняття, безпідставно не було взято до уваги ч. 2 ст. 127 ЦПК України, а саме: встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Цивільний процесуальний закон імперативно вимагає вчинити відповідну процесуальну дію (подати заяву, скаргу, документи тощо), щодо якої пропущено строк, саме в разі подання заяви про поновлення процесуального строку, водночас не вимагає цього в разі подання заяви про продовження встановленого судом процесуального строку. Тож попри подібність інститутів поновлення процесуального строку та продовження процесуального строку вони є різними:

- при поновленні процесуального строку йдеться про процесуальну дію, яка вже мала бути вчинена у певний визначений законом строк (мав бути поданий певний процесуальний документ, строк для подання якого вже настав), проте, не була вчинена, відповідний строк сплив і вирішується питання про його поновлення, що вимагає й подання на цей момент відповідного процесуального документа;

- при продовженні процесуального строку ставиться та вирішується питання про певне відтермінування відповідної процесуальної дії (що за заявою учасника справи може мати місце до спливу строку, встановленого судом, а за ініціативою суду може мати місце і після його спливу), яка ще не вчинена та саме з метою її вчинення (подання документа) в межах відповідного (продовженого) строку, що, природно, не передбачає обов`язковості подання процесуального документа на момент вирішення цього питання.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду як така що постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, підлягає скасуванню, справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.368, 372, 374, 379, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мірошник Олександра Миколайовича задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 березня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: