Ухвала

від 09.03.2023 по справі 372/3846/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_5 ,

представника власника майна - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м. Києві, матеріали за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «КАСТАС», на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, шляхом заборони користування ним, розпоряджання та відчуження, яке було вилучене в ході проведення 05 січня 2023 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне паливо в загальній кількості 1782302 літрів; 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «КАСТАС», подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна у кримінальному провадженні №42022112340000192 від 07 листопада 2022 року.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник зазначає, що ухвала слідчого судді не містить жодного належного та достатнього обґрунтування чи мотивів судді, які стали підставою прийняття такого рішення про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне паливо в загальній кількості 1782302 літрів та 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів, якими володіє ТОВ «КАСТАС».

Більше того, слідчий суддя взагалі не дослідив наявні в матеріалах справи докази та не дав їм жодної оцінки.

На думку апелянта, слідчий суддя навмисно проігнорував положення кримінально-процесуального законодавства України та незаконно задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, володільцем якого є ТОВ «КАСТАС», яке було необгрунтованим і не містило належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що майно на яке прокурор просив накласти арешт містить ознаки доказів в зазначеному кримінальному провадженні в розумінні ст. 98 КПК України.

Звертає увагу на той факт, що клопотання прокурора про арешт майна від 09 січня 2023 року подане з порушення процесуальних строків, які встановлені КПК України.

Також представник зауважує, що прокурор зазначив завідомо неправдиву інформацію у клопотанні про арешт, а саме ним було зазначено, що під час обшуку 05 січня 2023 року в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222210100:01:438:0133 виявлено та вилучено 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне пальне в загальній кількості 1782302 літрів та 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів.

Проте, в ході проведення обшуку 05 січня 2023 року за вищевказаною адресою резервуари з пальним не вилучалися взагалі, а з них лише відбиралися зразки палива, що підтверджується копією відповідного протоколу обшуку та додатком до протоколу обшуку, який містить перелік вилучених в ході обшуку речей і документів. Серед даного переліку зазначені лише скляні банки зі зразками палива, які були вилучені з резервуарів, однак самі резервуари не вилучалися.

Окрім того, в ході проведення обшуку жодні заміри кількості палива в зазначених резервуарах не проводилися, а тому відомості про наявну кількість літрів пального у вищезазначених резервуарах, які прокурор зазначив у поданому ним клопотанні про арешт, є неправдиві та нічим не обґрунтовані.

Більше того, прокурором не було надано жодного підтверджуючого документа щодо вжиття заходів щодо схоронності ніби то вилучених в ході проведення обшуку вищевказаних резервуарів з пальним.

Також, на думку представника власника майна, є необгрунтованою та незаконною постанова прокурора від 06 січня 2023 року про визнання речовими доказами вищезазначених резервуарів з пальним, які ніби то були вилучені в ході обшуку 05 січня 2023 року.

Крім того, як вказує апелянт, прокурором не було надано слідчому судді належних, допустимих та достатніх доказів того, що ТОВ «КАСТАС» причетне до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Сам факт того, що ТОВ «КАСТАС» орендує приміщення у ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ-ВВ» не може свідчити про те, що вони є співучасниками злочину та що посадові особи ТОВ «КАСТАС» причетні до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

ТОВ «КАСТАС» ніколи не здійснювало дій пов`язаних з виготовленням чи транспортуванням недоброякісного пального та його реалізацію за готівкову форму розрахунку.

Прокурором не було долучено до клопотання про арешт майна жодних належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що посадові особи ТОВ «КАСТАС» можуть вчинити дії спрямовані на приховання, знищення резервуарів з пальним чи іншим чином позбутися даного майна.

Окрім того, оскільки резервуари з пальним не були фактично вилучені у встановленому КПК України порядку, то вони не можуть визнавати належними та допустимими доказами в кримінальному провадженні, а отже підстави для накладення арешту на таке майно, з метою його збереження, відсутні.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, слідчими слідчого відділу Обухівського районного управління ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022112340000192 від 07 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Обухівської окружної прокуратури Київської області.

06 січня 2023 року 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне паливо в загальній кількості 1782302 літрів та 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів - визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

09 січня 2023 року прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, шляхом заборони користування ним, розпоряджання та відчуження, яке було вилучене в ході проведення 05 січня 2023 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: - 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне паливо в загальній кількості 1782302 літрів; - 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на зазначене майно.

Задовольняючи клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132 КПК України,повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказане майно, зокрема 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне паливо в загальній кількості 1782302 літрів та 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч.4 ст. 190 КК України.

Колегія судді звертає увагу на той факт, що прокурор у клопотанні та слідчий суддя в ухвалі вказали, що під час обшуку було виявлено та вилучено 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне пальне в загальній кількості 1782302 літрів та 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів.

Разом з тим, як вбачається із протоколу обшуку від 05 січня 2023 року та додатку до нього, за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222210100:01:438:0133 були вилучені скляні банки зі зразками палива, які були вилучені з резервуарів, однак самі резервуари не вилучалися (том 2 а.с. 22-30).

Тобто, майно на яке накладено арешт, по суті не вилучалось, та відповідно не набуло статусу тимчасово вилученого майна.

З урахуванням зазначеного, як вважає колегія судді, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане нерухоме майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Слід також звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку колегії судді є формальною, у зв`язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні, на час розгляду клопотання слідчим суддею, були відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, слідчий, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів також не вбачає.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «КАСТАС», - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, шляхом заборони користування ним, розпоряджання та відчуження, яке було вилучене в ході проведення 05 січня 2023 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне паливо в загальній кількості 1782302 літрів; 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, шляхом заборони користування ним, розпоряджання та відчуження, яке було вилучене в ході проведення 05 січня 2023 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться дизельне паливо в загальній кількості 1782302 літрів; 5 резервуарів для зберігання пального, в яких знаходиться бензин А-95 в загальній кількості 1151291 літрів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1459/2023

Єдиний унікальний номер справи - 372/3846/22

Категорія: ст. 171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_8

Доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1