Постанова

від 15.02.2023 по справі 357/6114/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 357/6114/20

провадження № 61-913св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші»,

відповідачі: Міністерство юстиції України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,

третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Андрієнко А. М., товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у складі колегії суддів:

Вербової І. М., Головачова Я. В., Андрієнко А. М., Міністерства юстиції України на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2021 року у складі судді Ярмола О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Андрієнко А. М., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , третя особа - товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», про визнання незаконним і скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (далі - ТОВ Агрофірма «Матюші») звернулося до суду

із позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші» посилалося на те, що впродовж 2014-2016 років позивачем із метою здійснення господарської діяльності було укладено договори оренди землі щодо земельних ділянок, розташованих у селі Матюші, та здійснено державну реєстрацію права оренди позивача на земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_27 .

Незважаючи на те, що усі договори оренди землі були дійсними та ніким не оскаржувалися, 28 лютого 2018 року від імені одночасно

29 орендодавців до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України була подана скарга щодо скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на належні їм земельні ділянки, яка зареєстрована за № 6454-33-18.

05 березня 2018 року ТОВ Агрофірма «Матюші» подало до Міністерства юстиції України письмові пояснення по суті поданої скарги, до яких долучило копії договорів оренди землі та додаткових угод до них, витяги та інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, докази про виплату орендної плати. На вказаному засіданні один

із скаржників ( ОСОБА_25 ) зазначив, що його підпис на скарзі

є підробленим.

На засіданнях 05, 07 березня 2018 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації розглянула скаргу та 07 березня 2018 року сформувала висновок, у якому Міністерству юстиції України рекомендовано скаргу задовольнити частково щодо 28 земельних ділянок.

У період із 02 березня 2018 року до 07 березня 2018 року державні реєстратори комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. та ОСОБА_28 розпочали реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди на 24 із 29 земельних ділянок скаржників за товариством із додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», а у день прийняття оскаржуваного наказу прийняли відповідні рішення про державну реєстрацію права оренди на ці земельні ділянки.

На думку позивача, Комісія здійснила розгляд скарги з низкою порушень норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 у редакції, що діяла на час розгляду скарги, та надала необґрунтований висновок про необхідність задоволення скарги, на підставі якого Міністерство юстиції України прийняло протиправне рішення про задоволення скарги, оформлене наказом № 729/5.

Позивач зазначав, що 19 із 29 оскаржуваних рішень було прийнято державними реєстраторами до 01 червня 2016 року, які Міністерство юстиції України не мало повноважень скасувати оскільки вони мають оскаржуватися виключно в судовому порядку. Крім того скарга, подана скаржниками, не відповідала вимогам щодо її оформлення та строку подачі, визначеним статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з чим Міністерство юстиції України було зобов`язано відмовити у її задоволенні без розгляду по суті.

Оскаржуваний наказ порушує майнові прав позивача на земельні ділянки, мирне володіння якими гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим просило суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 14 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України

від 15 березня 2018 року № 729/5 у частині розгляду та задоволення колективної скарги щодо рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 березня 2015 року № 19798303, від 27 січня 2015 року

№ 18890158, від 26 січня 2015 року № 18859398, від 09 лютого 2015 року № 19206000, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І.; від 26 січня 2015 року № 18860511, від 07 лютого

2015 року № 19175118, від 27 січня 2015 року № 18894648, від 07 квітня 2015 року № 20570478, від 28 січня 2015 року № 18927004, від 09 квітня 2015 року № 20610487, від 28 січня 2015 року № 18897149, від 28 січня 2015 року № 18928161, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журовим О. В.; від 24 березня 2015 року № 20232273,

від 18 серпня 2014 року № 15211529, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В., від 18 березня 2015 року

№ 20093286, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Л. О., від 19 березня 2015 року № 20140372, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н. В.,

від 09 лютого 2015 року № 19180670, від 07 лютого 2015 року

№ 19169479, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Куликом В. О., від 22 лютого 2015 року № 19523121, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бондар А. В.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судові витрати у розмірі 24 888,58 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Міністерство юстиції України не мало повноважень для задоволення колективної скарги

в частині скасування рішень державних реєстраторів, які були вчинені

до 01 січня 2016 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти

не мають зворотної дії в часі, а тому оскаржуваний наказ у частині, що стосується 19 оскаржуваних рішень, підлягає скасуванню.

Разом із тим, на думку суду першої інстанції, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, розглянувши подану колективну скаргу та додані до неї документи, перевіривши відомості, що містилися в Державному реєстрі прав, встановивши обставини, які мали значення для об`єктивного розгляду скарги, вважала її такою, що підлягає задоволенню, а позивачем не надано доказів, які свідчать про дату, з якої всі власники земельних ділянок дізналися чи повинні були дізнатися про реєстрацію договорів оренди. При цьому надання примірників самих договорів, доказів виплати орендної плати не є безперечним доказом обізнаності про вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то у силу положень статті 137, частин першої-другої статті 141 ЦПК України,

з урахуванням заявлених та поданих доказів судових витрат, понесених позивачем (49 777,16 грн), суд вважав, що підлягає частковому задоволенню вимога позивача про відшкодування судового збору

і витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто частково на загальну суму

24 888,58 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 14 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ТОВ Агрофірма «Матюші» задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України

від 15 березня 2018 року № 729/5.

Стягнуто з Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судовий збір у розмірі по 202,11 грн із кожного відповідача.

У стягненні з відповідачів на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення про державну реєстрації права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на частину земельних ділянок були прийняті державними реєстраторами протягом 2014-2016 (до 01 січня) років, а тому у Міністерства юстиції України були відсутні повноваження для розгляду скарг на дії державних реєстраторів.

Крім того, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України, на думку апеляційного суду, є незаконним, оскільки зі скаргою на дії реєстраторів орендодавці звернулися лише 27 лютого 2018 року, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 8 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що є підставою для відмови орендарям у задоволенні їх скарги. Орендарі знали або ж могли дізнатися про те, що право оренди на їх земельні ділянки зареєстровано за позивачем, оскільки договори оренди, укладені між ТОВ Агрофірма «Матюші» та фізичними особами, підписані сторонами, у судовому порядку недійсними або неукладеними не визнавалися, а протягом 2016-2017 років орендодавці отримували

від ТОВ «Агрофірма Матюші» орендну плату як у натуральній, так і в грошовій формах.

Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 07 березня 2018 року за результатами розгляду колективної скарги в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2018 року за № 6454-33-18, не містить посилань на конкретні дії чи бездіяльність реєстраторів, які були вчинені з порушенням конкретних норм чинного законодавства України, а тому не містять обґрунтувань необхідності скасування оскаржуваних рішень реєстраторів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року

у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд зробив висновок, що питання щодо стягнення на користь скаржника витрат на правничу допомогу було вже вирішено судом

при розгляді справи по суті. Так, у постанові суд вже зробив висновок

про відсутність підстав для стягнення на користь скаржника витрат

на правничу допомогу, оскільки останнім не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням відповідних витрат понесених на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У січні 2022 року ТОВ Агрофірма «Матюші» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У липні 2022 року ТОВ Агрофірма «Матюші» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий апеляційний розгляд для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесену під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

У липні 2022 року Міністерство юстиції України засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня

2021 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року поновлено

ТОВ Агрофірма «Матюші» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2022 року справу № 357/6114/20 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року поновлено

ТОВ Агрофірма «Матюші» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма «Матюші» на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 14 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 07 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року

У касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного суду

від 07 грудня 2021 року ТОВ Агрофірма «Матюші» посилається на пункт

1 частини другої статті 389 ЦПК України.

ТОВ Агрофірма «Матюші» оскаржує постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні з відповідачів понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 95, 137, 141 ЦПК України, неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 02 липня

2020 року у справі № 362/3912/18, від 22 грудня 2020 року у справі

№ 500/5177/17, від 03 березня 2021 року у справі № 645/5927/18,

від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 08 грудня 2021 року

у справі № 444/2445/19 та інших.

Висновок апеляційного суду про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, обґрунтований тим, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), проте такий висновок не відповідає дійсності, оскільки

у матеріалах справи наявне клопотання про приєднання доказів, подане 19 квітня 2021 року до суду першої інстанції із дотриманням процесуальних строків, до якого долучено такий опис. Таким чином, судом апеляційної інстанції повно та всебічно не досліджено обставини та докази, що мають значення для правильного вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що у додатку

№ 20/02/20-1 до договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ Агрофірма «Матюші» та адвокатським об`єднанням «ЕВЕРЛІГАЛ», встановлено фіксований розмір винагороди за надання правової допомоги, який є незмінним та не залежить від обсягу послуг та витраченого часу.

Зокрема, в постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 444/2445/19,

від 12 травня 2021 року у справі № 235/4969/19 зроблено висновок

про те, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, що нівелює необхідність подання детального опису та свідчить про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі

№ 910/4317/21 викладено правову позицію про те, що належними

і допустимими доказами на підтвердження того, які роботи та послуги були надані адвокатом, може слугувати акт прийому-передачі послуг,

а неврахування його як доказу та вимога суду щодо надання учасником справи детального опису виконаних робіт свідчить про прояв судом надмірного формалізму.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, надав неправильну оцінку обставинам справи та доказам, наданим стороною, у результаті чого дійшов помилкового висновку про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Касаційна скарга ТОВ Агрофірма «Матюші» на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення

ТОВ Агрофірма «Матюші» зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, посилаючись на абзац 6 частини другої статті

389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі зроблено з порушенням приписів статей 77, 79, 137, 141, 270 ЦПК України та не відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній

у постановах від 02 червня 2021 року у справі № 591/6892/18,

від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц, від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19, від 20 лютого 2019 року у справі

№ 592/4428/16-ц.

Заявлені позивачем (ТОВ Агрофірма «Матюші») позовні вимоги

у результаті апеляційного перегляду справи задоволено повністю, а тому понесені ним витрати на правову допомогу як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції в силу імперативно встановлених норм процесуального права підлягають стягненню з відповідачів.

Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що в апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма «Матюші», керуючись правом, наданим статтями 43, 141, 246 ЦПК України, зазначило суду про те, що протягом 5 днів із моменту прийняття постанови надасть суду належні і допустимі докази, зокрема детальний опис виконаних робіт та наданих послуг. Вказані дії були вчинені 13 грудня 2021 року із дотримання процесуальних строків, що

не було враховано апеляційним судом, а отже, суд повно та всебічно

не дослідив належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, не зазначив мотивів неприйняття (відхилення) доказів. Вказані дії апеляційного суду суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 154/704/20, відповідно до якої якщо стороною буде документально доведено, що вона понесла витрати на правову допомогу (договір на правову допомогу, акт прийому-передачі наданих послуг, платіжні документи на оплату таких послуг, розрахунок витрат), то у суду відсутні підстави для відмови

у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Крім того, апеляційним судом не досліджувалося питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат.

Касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня

2021 року

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень Міністерство юстиції України зазначає пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 707/477/20, відповідно до якого функцією державної реєстрації є лише офіційне підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речового права. Визнання права на користування земельною ділянкою реалізується шляхом подання позову до особи, яка таке право не визнає чи оспорює, проте Міністерство юстиції України не оспорює право позивача на користування спірними земельними ділянками, а лише здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. З огляду на зазначене, Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у справі.

Висновок судів про відсутність у Міністерства юстиції України повноважень щодо розгляду скарг у зв`язку з тим, що спірні правовідносини виникли до створення комісії (до 01 січня 2016 року),

є помилковими, оскільки чинне законодавство не передбачає прямої заборони прийняття до розгляду скарг на відповідні дії, що мали місце до вказаної дати, а також не встановлює порядок дій відповідача у випадку подання такої скарги.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2023 року ТОВ Агрофірма «Матюші» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Міністерства юстиції України, у якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги, просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення по суті спору залишити без змін.

Крім того, у відзиві міститься клопотання про стягнення з відповідачів витрат, понесених ТОВ Агрофірма «Матюші» на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 39 722,60 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що протягом 2014-2016 років між ТОВ Агрофірма «Матюші» та фізичними особами (власниками земельних ділянок) було укладено договори оренди землі, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право оренди, а саме:

- договір оренди землі від 05 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_19 , щодо земельної ділянки

з кадастровим номером 3220483500:01:008:0017 (а. с. 98, 99, т. 1). Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журовим О. В., індексний номер - 18927004 від 28 січня 2015 року (а. с. 104, т. 1);

- договір оренди землі від 05 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:009:0031 (а. с. 165, т. 1). Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журовим О. В., індексний номер - 18894648 від 27 січня 2015 року (а. с. 172, т. 1);

- договір оренди землі від 12 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_29 , правонаступниками якої є ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , відповідно до якого в оренду передано земельні ділянки з кадастровими номерами 3220483500:03:006:0008

та 3220483500:01:011:0042 (а. с. 21, 22, т. 1). Договір зареєстровано

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В., індексний номер рішення про державну реєстрацію - 20203738 від 23 березня 2015 року (а. с. 32, т. 1).

У подальшому між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_25 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, яка зареєстрована

29 листопада 2016 року рішенням державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Руденко Н. П., індексний номер - 32621940 (а. с. 34, т. 1). Також між сторонами укладено додаткову угоду, яка зареєстрована 29 листопада 2016 року, індексний номер - 32620310 (а. с. 36, т. 1);

- договір оренди землі від 12 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:002:0043 (а. с. 157, 158, т. 1). Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В., індексний номер рішення про державну реєстрацію - 20232273 від 24 березня 2015 року (а. с. 164, т. 1);

- договір оренди землі від 12 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_30 , правонаступником якої

є ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:009:0030 (а. с. 188, 189, т. 1). Договір зареєстровано

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І., індексний номер - 18890158 від 27 січня 2015 року (а. с. 194, т. 1);

- договір оренди землі від 13 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_31 , правонаступником якої є ОСОБА_10 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:014:0059 (а. с. 121, 122, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімської Н. І.; індексний номер - 19174803 від 07 лютого 2015 року (а. с. 127, т. 1).

У подальшому 12 квітня 2017 року між ТОВ Агрофірма «Матюші»

та ОСОБА_10 укладено додаткову угоду до договору оренди,

яка зареєстрована державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І. О., індексний номер - 34750744 від 12 квітня 2017 року (а. с. 130, т. 1);

- договір оренди землі від 19 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_7 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:008:0024 (а. с. 202, 203, т. 1). Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журовим О. В., індексний номер - 18860511 від 26 січня 2015 року (а. с. 208, т. 1);

- договір оренди землі від 19 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_32 , правонаступником якої є

ОСОБА_26 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:001:0033 (а. с. 232, т. 1). Договір зареєстровано

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І., індексний номер - 19206000

від 09 лютого 2015 року (а. с. 238, т. 1);

- договір оренди землі від 25 червня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_33 , правонаступником якого є ОСОБА_21 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0023 (а. с. 195, 196, т. 1). Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журовим О. В., індексний номер - 18897149

від 28 січня 2015 року (а. с. 201, т. 1);

- договір оренди землі від 05 липня 2014 року, укладений між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_22 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:002:0007 (а. с. 209, 210, т. 1). Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В.; індексний номер - 15211529 від 18 серпня 2014 року (а. с. 216, т. 1);

- договір оренди землі від 05 липня 2014 року, укладений між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_20 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:001:0024 (а. с. 149, 150, т. 1). Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журовим О. В., індексний номер - 20610487 від 09 квітня 2015 року (а. с. 156, т. 1);

- договір оренди землі від 09 липня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:008:0007 (а. с. 134, 135, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кулика В. О., індексний номер - 19180670 від 09 лютого 2015 року (а. с. 141, т. 1);

- договір оренди землі від 11 липня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_23 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:008:0026 (а. с. 224, 225, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімської Н. І., індексний номер - 18859398 від 26 січня 2015 року (а. с. 231, т. 1);

- договір оренди землі від 11 липня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_17 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:002:0009 (а. с. 246, 247, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кулика О. В., індексний номер - 19169479 від 07 лютого 2015 року (а. с. 2, т. 2);

- договір оренди землі від 06 серпня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_13 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:001:0061 (а. с. 217, 218, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журова О. В.; індексний номер - 20570478 від 07 квітня 2015 року (а. с. 223, т. 1);

- договір оренди землі від 06 серпня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_34 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:006:0058 (а. с. 226, 227, т. 5). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кулика В. О., індексний номер - 19146789 від 06 лютого 2015 року (а. с. 229, т. 5);

- договір оренди землі від 07 серпня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_27 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:001:0034 (а. с. 239, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журова О. В.; індексний номер - 18928161 від 28 січня 2015 року (а. с. 245, т. 1);

- договір оренди землі від 07 серпня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_4 , щодо 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009 (а. с. 65, 66, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попової Л. О., індексний номер - 20093286 від 18 березня 2015 року (а. с. 72, т. 1);

- договір оренди землі від 07 серпня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_5 , щодо 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:010:0009 (а. с. 73, 74, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н. В., індексний номер - 20140372 від 19 березня 2015 року (а. с. 82, т. 1);

- договір оренди землі від 07 серпня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_8 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:008:0053 (а. с. 113, 114, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журова О. В., індексний номер - 19175118 від 07 лютого 2015 року (а. с. 120, т. 1);

- договір оренди землі від 18 серпня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_35 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:009:0024 (а. с. 250, 251, т. 5). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімської Н. І.; індексний номер -19798303 від 04 березня 2015 року (а. с. 252, т. 5);

- договір оренди землі від 19 серпня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_36 , правонаступником якого є ОСОБА_16 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:001:0056 (а. с. 58, 59, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бондар А. В., індексний номер - 19523121 від 22 лютого 2015 року (а. с. 64, т. 1);

- договір оренди землі від 23 вересня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_12 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:004:0009 (а. с. 181, 182, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак О. О., індексний номер - 27745096 від 04 січня 2016 року (а. с. 187, т. 1);

- договір оренди землі від 08 жовтня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_11 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:001:0060 (а. с. 90, 91, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Хріпковою І. Д., індексний номер - 27745478

від 04 січня 2016 року (а. с. 97, т. 1);

- договір оренди землі від 20 жовтня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_9 , щодо земельної ділянки

з кадастровим номером 3220483500:01:014:0008 (а. с. 3, 4, т. 2). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Тютюном Д. С., індексний номер - 27745737

від 04 січня 2016 року (а. с. 9, т. 2);

- договір оренди землі від 10 грудня 2014 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_18 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:011:0020 (а. с. 83, 84, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак О. О., індексний номер - 27745309

від 04 січня 2016 року;

- договір оренди землі від 20 серпня 2015 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_14 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:006:0082 (а. с. 105, 106, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак О. О., індексний номер - 27745952 від 04 січня 2016 року (а. с. 112, т. 1);

- договір оренди землі від 20 листопада 2015 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_6 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:009:0025 (а. с. 142, 143, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Святошинського районного управління юстиції Київської області Пилипенко Ю. В., індексний номер - 27746015 від 04 січня

2016 року (а. с. 148, т. 1);

- договір оренди землі від 11 лютого 2016 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:009:0032 (а. с. 173, 174, т. 1). Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Набока В. М., індексний номер - 28581381 від 03 березня 2016 року (а. с. 179 зворот, т. 1);

- договір оренди землі від 11 квітня 2016 року, укладений між

ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_15 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:005:0048 (а. с. 48, 49, т. 1). Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо строкового платного користування (оренди) земельної ділянки здійснено державним реєстратором Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Малькевич Л. В., індексний номер - 29857566 від 01 червня 2016 року

(а. с. 54, 55, т. 1).

Таким чином, установлено, що рішення про державну реєстрації права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220483500:01:008:0017; 3220483500:01:009:0031; 3220483500:03:002:0043; 3220483500:01:009:0030; 3220483500:01:008:0024; 3220483500:01:001:0033; 3220483500:01:010:0023; 3220483500:03:001:0024; 3220483500:03:002:0007; 3220483500:01:008:0026; 3220483500:03:002:0009; 3220483500:03:006:0058; 3220483500:03:001:0061; 3220483500:01:010:0009; 3220483500:01:008:0053; 3220483500:01:001:0034; 3220483500:01:009:0024; 3220483500:01:001:0056; 3220483500:01:014:0059; 3220483500:03:006:0008; 3220483500:01:011:0042 були прийняті державними реєстраторами протягом 2014-2016 (до 01 січня) років.

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_37 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_40 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_32 , ОСОБА_27 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 звернулися до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України зі скаргою про проведення перевірки правомірності реєстраційних рішень прийнятих державними реєстраторами та з вимогою скасувати відповідні незаконні рішення (дії) державних реєстраторів про реєстрацію права оренди на земельні ділянки за ТОВ Агрофірма «Матюші», посилаючись на те, що між ними та ТОВ Агрофірма «Матюші» відсутні договірні правовідносини (а. с. 29-38, т. 3).

05 березня 2018 року ТОВ Агрофірма «Матюші» надало Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України пояснення, у яких просило відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на відсутність повноважень у Міністерства юстиції України повноважень розгляду вказаного питання, а також на недобросовісність скаржників, які отримували орендну плату, знали про укладені договори оренди та порушили строки звернення зі скаргою (а. с. 44-53, т. 3).

07 березня 2018 року скаржники надали комісії додаткові пояснення та уточнення до скарги, у яких, зокрема, вказували на те, що з додаткового дослідження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено факти вчинення подальших реєстраційних дій стосовно належних скаржникам земельних ділянок, які просили скасувати (а. с. 39-43, т. 3).

Із висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 07 березня 2018 року за результатами розгляду колективної скарги, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2018 року за № 6454-33-18, встановлено, що комісія, розглянувши скаргу, подані скаржниками документи, перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, встановивши обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та вирішила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 04 березня 2015 року № 19798303, від 27 січня 2015 року № 18890158,

від 26 січня 2015 року № 18859398, від 09 лютого 2015 року № 19206000, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І.,

від 26 січня 2015 року № 18860511, від 07 лютого 2015 року № 19175118, від 27 січня 2015 року № 18894648, від 07 квітня 2015 року № 20570478,

від 28 січня 2015 року № 18927004, від 09 квітня 2015 року № 20610487,

від 28 січня 2015 року № 18897149, від 28 січня 2015 року № 18928161, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журовим О. В.,

від 24 березня 2015 року № 20232273, від 18 серпня 2014 року

№ 15211529, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В., від 18 березня 2015 року № 20093286, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Л. О.,

від 19 березня 2015 року № 20140372, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н. В., від 09 лютого 2015 року № 19180670,

від 07 лютого 2015 року № 19169479, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Куликом В. О., від 22 лютого 2015 року № 19523121, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бондар А. В., від 04 січня 2016 року № 27745737, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Тютюном Д. С.,

від 04 січня 2016 року № 27745478, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Хріпковою І. Д., від 04 січня 2016 року

№ 27745096, від 04 січня 2016 року № 27745952, від 04 січня 2016 року

№ 27745309, прийняті державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак О. О., від 03 березня 2016 року № 28581381, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Набоком В. М.,

від 12 квітня 2017 року № 34750744, прийняте державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Карпусь І. О., від 29 листопада 2016 року № 32620310,

від 09 листопада 2016 року № 32621940, прийняті державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Руденко Н. П., від 01 червня 2016 року № 29857566, прийняте державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л. В., від 23 лютого 2018 року № 39848042, від 05 березня

2018 року № 40006368, від 03 березня 2018 року № 39972871,

від 02 березня 2018 року № 39954749, від 06 березня 2018 року

№ 40014480, від 05 березня 2018 року № 40005849, від 02 березня

2018 року № 39962548, від 03 березня 2018 року № 39985143,

від 05 березня 2018 року № 40001513, від 06 березня 2018 року

№ 40026665, від 03 березня 2018 року № 39974794, від 05 березня

2018 року № 40007011, від 06 березня 2018 року № 40010100,

від 03 березня 2018 року № 39977827, від 05 березня 2018 року

№ 39995606, від 06 березня 2018 року № 40027771, від 05 березня

2018 року № 39999979, від 05 березня 2018 року № 39997231, прийняті державним реєстратором комунального підприємства «Пріоритет»

Бартко Т. М., та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про інше речове право (право оренди), внесених на підставі цих рішень. Тимчасово заблокувати доступ державному нотаріусу Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л. В. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць (а. с. 54-61, т. 3).

Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5 колективну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_41 та інших

від 27 лютого 2018 року задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

- від 04 березня 2015 року № 19798303, від 27 січня 2015 року № 18890158, від 26 січня 2015 року № 18859398, від 09 лютого 2015 року № 19206000, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І.;

- від 26 січня 2015 року № 18860511, від 07 лютого 2015 року № 19175118, від 27 січня 2015 року № 18894648, від 07 квітня 2015 року № 20570478,

від 28 січня 2015 року № 18927004, від 09 квітня 2015 року № 20610487, від 28 січня 2015 року № 18897149, від 28 січня 2015 року № 18928161, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журовим О. В.;

- від 24 березня 2015 року № 20232273, від 18 серпня 2014 року

№ 15211529, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В.;

- від 18 березня 2015 року № 20093286, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Л. О.;

- від 19 березня 2015 року № 20140372, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н. В.;

- від 09 лютого 2015 року № 19180670, від 07 лютого 2015 року

№ 19169479, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Куликом В. О.;

- від 22 лютого 2015 року № 19523121, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бондар А. В.,

- від 04 січня 2016 року № 27745737, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Тютюном Д. С.;

- від 04 січня 2016 року № 27745478, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Хріпковою І. Д.,

- від 04 січня 2016 року № 27745096, від 04 січня 2016 року № 27745952, від 04 січня 2016 року № 27745309, прийняті державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак О. О.;

- від 03 березня 2016 року № 28581381, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Набоком В. М.;

- від 01 червня 2016 року № 29857566, прийняте державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л. В.;

- від 29 листопада 2016 року № 32621940, від 29 листопада 2016 року

№ 32620310, прийняті державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Руденко Н. П.;

- від 12 квітня 2017 року № 34750744, прийняте державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Карпусь І. О.;

- від 23 лютого 2018 року № 39848042, від 05 березня 2018 року

№ 40006368, від 03 березня 2018 року № 39972871, від 02 березня

2018 року № 39954749, від 06 березня 2018 року № 40014480,

від 05 березня 2018 року № 40005849, від 02 березня 2018 року

№ 39962548, від 03 березня 2018 року № 39985143, від 05 березня

2018 року № 40001513, від 06 березня 2018 року № 40026665,

від 03 березня 2018 року № 39974794, від 05 березня 2018 року

№ 40007011, від 06 березня 2018 року № 40010100, від 03 березня

2018 року № 39977827, від 05 березня 2018 року № 39995606,

від 06 березня 2018 року № 40027771, від 05 березня 2018 року

№ 39999979, від 05 березня 2018 року № 39997231, прийняті державним реєстратором комунального підприємства «Пріоритет» Бартко Т. М.

Установлено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про інше речове право (право оренди), внесених на підставі цих рішень.

Тимчасово заблоковано доступ державному нотаріусу Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л. В. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць (а. с. 62, т. 3).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи

в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що

не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга

ТОВ Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду

від 07 грудня 2021 року підлягає задоволенню, а касаційна скарга

ТОВ Агрофірма «Матюші» на ухвалу Київського апеляційного суду

від 31 травня 2022 року підлягає частковому задоволенню, виходячи

з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана постанова та ухвала апеляційного суду в повній мірі не відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні правовідносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Предметом спору у справі, що переглядається, є наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Оскаржуване рішення та дії Міністерства юстиції України, на думку позивача, порушують його право користування (оренди) земельними ділянками, одним із проявів якої є вимоги про скасування реєстраційних дій щодо цих земельних ділянок. Мотивами і підґрунтям захисту свого права користування є підстави ТОВ Агрофірма «Матюші» поновити порушене насамперед цивільне (майнове) право на земельні ділянки.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням предмету спору, мотивів та правового обґрунтування оскарження наказу Міністерства юстиції України, для правильного вирішення справи, судам необхідно з`ясувати, чи був оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України винесений у межах повноважень, відповідно до закону, з дотриманням встановленої процедури та на законних підставах.

Касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року по суті спору

Щодо повноважень Міністерства юстиції України у частині скасування рішень про державну реєстрацію прав, вчинених до 01 січня 2016 року

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26 листопада 2015 року Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Відповідні зміни набрали чинності з 01 січня 2016 року.

У зв`язку із законодавчими змінами Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запроваджено дворівневу процедуру оскарження рішень суб`єктів реєстрації. Зокрема, законодавець надав додаткову можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів при реєстрації нерухомого майна шляхом подання скарги до органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 01 січня 2016 року) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частиною другою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Порядком № 1128 визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством та його територіальними органами відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Разом із тим, до набрання чинності відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавством було передбачено право особи оскаржити дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця до суду.

Колегія суддів наголошує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 лютого

2009 року у справі «Йордачі проти Молдови» («Iordachi and Others v. Moldova», заява № 25198/02) резюмовано про те, що суд загалом вимагає того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму, а існуючий зв`язок між демократією та верховенством права гарантував те, що певні дискреційні повноваження держави щодо обмеження прав людини були визначені законом.

Європейська комісія за демократію через право (доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law) виснувала про те, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Таким чином, розгляд державними органами питання, що виходить за межі їх компетенції, є порушенням дискреційних повноважень як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України

від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється

з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження

у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Тобто, у згаданих нормах Основного Закону України втілено принцип обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі

№ 826/4906/17 зроблено висновок про те, що повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку

№ 1128 Міністерство юстиції України отримало з 01 січня 2016 року,

а порядок реалізації таких повноважень визначено з 01 січня 2016 року. Тобто, до 01 січня 2016 року повноваженнями розглядати скарги на дії державних реєстраторів були наділені виключно суди.

Аналогічна правова позиція щодо недопущення застосування положень законодавства, які розширюють повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації до дій (правовідносин), що здійснені до набрання чинності відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», викладена

у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі

№ 357/9440/20, від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/16,

від 06 лютого 2019 року у справі № 826/4906/17, від 02 грудня 2021 року

у справі № 160/1258/19.

У справі, що переглядається, перевірці підлягали реєстраційні дії, вчинені щодо земельних ділянок із кадастровими номерами: 3220483500:01:008:0017; 3220483500:01:009:0031; 3220483500:03:002:0043; 3220483500:01:009:0030; 3220483500:01:008:0024; 3220483500:01:001:0033; 3220483500:01:010:0023; 3220483500:03:001:0024; 3220483500:03:002:0007; 3220483500:01:008:0026; 3220483500:03:002:0009; 3220483500:03:006:0058; 3220483500:03:001:0061; 3220483500:01:010:0009; 3220483500:01:008:0053; 3220483500:01:001:0034; 3220483500:01:009:0024; 3220483500:01:001:0056; 3220483500:01:014:0059; 3220483500:03:006:0008; 3220483500:01:011:0042, 3220483500:01:008:0007, які були прийняті державними реєстраторами протягом 2014-2016 (до 01 січня) років, у зв`язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність повноважень у Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на дії державних реєстраторів, що вчинені до 01 січня 2016 року.

Розгляд Міністерством юстиції України питання, що виходить за межі його компетенції, є порушенням його дискреційних повноважень як суб`єкта владних повноважень, обмежених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо розгляду скарг на дії державного реєстратора про вчинення реєстраційних дій до 01 січня 2016 року.

Доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України у частині обґрунтування наявності повноважень вказаного органу щодо розгляду скарг на дії державного реєстратора про вчинення реєстраційних дій

до 01 січня 2016 року є безпідставними, свідчать про помилкове тлумачення заявником норм права та спростовуються релевантною судовою практикою у спірних правовідносинах.

Щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав, прийнятих після 01 січня 2016 року

Процедура розгляду скарги визначена положеннями статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.

Так, частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено,

у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника

у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності).

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів із дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які та їх склад затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.

Порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначено Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктом 2 розділу 1 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5, комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядком № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства (пункт 3 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації).

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Отже, питання дотримання скаржником строку на подання скарги, а також дотримання вимог щодо форми та змісту скарги встановлюється безпосередньо комісією перед розглядом скарги.

У разі, коли встановлено порушення вимог закону щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Звертаючись зі скаргою на рішення державного реєстратора, у випадку пропуску визначеного законодавством строку, скаржник повинен довести факт того, що він не знав та з об`єктивних причин не міг дізнатися про порушення своїх цивільних прав, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилалася.

У справі, що переглядається, суд установив, що договори оренди земельних ділянок, на підставі яких у ТОВ Агрофірма «Матюші» виникло право користування та була проведена відповідна державна реєстрація прав та їх обтяжень, були укладені у 2014-2016 роках. Вказані договори

не оскаржувалися та не були визнані недійсними чи неукладеними, а тому на них поширюється презумпція правомірності правочину. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано сторонами факт отримання відповідачами (фізичними особами) орендної плати

як у натуральній, так і в грошовій формах від ТОВ Агрофірма «Матюші».

Зі скаргою щодо скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки відповідачі (фізичні особи) до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України звернулися лише 27 лютого 2018 року, тобто з порушенням строку встановленого пунктом 8 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що є підставою для відмови орендарям у задоволенні їх скарги.

Разом із тим, розглядаючи скаргу, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України не звернула уваги на те, що строк для оскарження рішення державних реєстраторів, встановлений законом у 60 днів, сплив, а у своєму висновку питання пропуску встановленого пунктом 3 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» строку взагалі не вирішила.

Колегія суддів наголошує, що справедливість рішення (як судового, так і прийнятого відповідним органом) вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Рішення органу, до повноважень якого належить вирішення того чи іншого питання, має містити пояснення (мотиви), чому орган вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому враховано одні докази, але не взято до уваги інших доказів, чому обрано ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосовано чи не застосовано встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

Установивши, що відповідачі (фізичні особи) звернулися зі скаргою про скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки із пропуском встановленого строку, а у висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України питання пропуску строку взагалі не вирішувалося, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга не відповідала вимогам статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, зі змісту колективної скарги, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2018 року за № 6454-33-18, судом апеляційної інстанції встановлено, що у ній не було зазначено, які саме норми законодавства були порушені державними реєстраторами при вчиненні реєстраційних дій, не містилося посилань на конкретні дії чи бездіяльність реєстраторів, а отже, відсутнє обґрунтування необхідності скасування оскаржуваних рішень реєстраторів, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що скарга не відповідала вимогам закону.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03 березня 2020 року

у справі № 707/477/20, є безпідставними, оскільки фактичні обставини

у вказаній справі є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені

в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини

є подібними.

Так, у справі № 707/477/20 правовідносини, що виникли між сторонами, стосувалися права оренди земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на ній.

При цьому суб`єкти спірних правовідносин вважали, що кожен із них має право на користуватися спірною земельною ділянкою на праві оренди.

У цій справі Верховний Суд вказав, що перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, а також звернув увагу на те,

що захист права користування земельною ділянкою, на якій розташований належний особі об`єкт нерухомого майна та яка необхідна для його обслуговування, може бути здійснено шляхом визнання такого права в судовому порядку. Отже, у вказаній постанові звернуто увагу на необхідність застосування належного та ефективного способу захисту порушеного цивільного права за умов відсутності у позивача укладеного

з власником земельної ділянки договору оренди.

Разом із тим, належними відповідачами у справі, що виникає зі спору про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок,

є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Міністерства юстиції України як співвідповідача у спорі

не змінює його цивільно-правового характеру (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження № 11-958апп19)).

Оскаржуючи наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5, ТОВ Агрофірма «Матюші» зазначило у позовній заяві в якості співвідповідачів осіб, яким належать на праві власності спірні земельні ділянки.

У справі, що переглядається, оскаржуються не реєстраційні дії як основна вимога, а наказ Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій. При цьому позивач вказує на допущені порушення закону саме Міністерством.

Отже, позов мотивований не лише наявністю матеріально-правового спору з власниками земельних ділянок щодо права їх оренди, предметом позову не є вимоги про скасування чи поновлення рішень (записів) державних реєстраторів, а визнання незаконним рішення органу державної влади, що є передбаченим законом способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, щодо неналежного суб`єктного складу учасників правовідносин, не знайшли свого підтвердження. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

У спірних правовідносинах Верховний Суд, досліджуючи питання належного суб`єктного складу учасників, неодноразово наголошував на тому, що спір виник між позивачем (особою, яка вважає порушеним її право чи законний інтерес) та особою, за якою зареєстровано право власності на спірне майно, тобто фізичними особами щодо речових прав на нерухоме майно, стосовно якого здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому незалучення вказаних фізичних осіб в якості співвідповідачів указує про неналежний суб`єктний склад учасників справи. При цьому участь Міністерства юстиції України як співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Аналогічний висновок про правомірність залучення до участі у справі Міністерства юстиції України як співвідповідача викладено в подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року

у справі № 357/9440/20, від 30 червня 2021 року у справі № 143/324/20.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як в матеріальному, так і в процесуальному сенсі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду по суті спору.

З огляду на зазначене, постанова апеляційного суду по суті спору в частині визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5 є законною, прийнятою із дотриманням норм матеріального та без порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим у цій частині підлягає залишенню без змін.

Касаційна скарга ТОВ Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року

ТОВ Агрофірма «Матюші» оскаржує постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні з відповідачів понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат (зокрема витрат на правничу допомогу), виходив із того, що оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то у силу положень статті 137, частин першої-другої статті 141 ЦПК України, з урахуванням заявлених та поданих доказів судових витрат, понесених позивачем (49 777,16 грн), суд вважав, що підлягає частковому задоволенню вимога позивача про відшкодування судового збору і витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто частково на загальну суму

24 888,58 грн.

Разом із тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову ТОВ Агрофірма «Матюші»

в повному обсязі, апеляційний суд виходив із того, що на підтвердження понесених ТОВ Агрофірма «Матюші» витрат на правничу допомогу, товариство долучило: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17 травня 2021 року; додаткову угоду № 21/05/05-01 від 05 травня 2021 року; рахунок на оплату № 17 від 05 травня 2021 року; платіжне доручення № 43584 від 11 травня 2021 року. Разом із тим, позивачем

не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням відповідних витрат понесених на правничу допомогу, а тому підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.

Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду

не погоджується, з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої,так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ Агрофірма «Матюші» просило, зокрема, стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу. У позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок понесених судових витрат, додано копію договору про надання правової допомоги

від 22 грудня 2018 року № 18/12-06, укладеного між ТОВ Агрофірма «Матюші» та адвокатським об`єднанням «ЕВЕРЛІГАЛ» (а. с. 89-93, т. 3), додаткової угоди від 06 грудня 2019 року № 06/12/19-1 (а. с. 94, т. 3), додаткової угоди від 20 лютого 2020 року (а. с. 95, 96, т. 3), розрахунок

на оплату від 20 лютого 2020 року № 36 (а. с. 98, т. 3), платіжне доручення від 25 лютого 2020 року про сплату ТОВ Агрофірма «Матюші» на користь адвокатського об`єднання «ЕВЕРЛІГАЛ» суми у розмірі 47 675,16 грн

(а. с. 97, т. 3). У додатку від 20 лютого 2020 року № 20/02/20-1, який

є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги, сторони погодили розмір винагороди, обсяг якої становить грошову суму

в національній валюті України, еквівалентну 1 500,00 євро, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 300,00 євро, що разом становить 1 800,00 євро.

Крім того, у позовній заяві ТОВ Агрофірма «Матюші», посилаючись на вимоги статей 134, 141 ЦПК України, зазначило, що упродовж п`яти днів із моменту ухвалення судом рішення надасть детальний опис робіт (наданих послуг).

Оцінивши вказані докази у їх сукупності, надавши належну правову оцінку кожному доказу окремо, оцінивши на предмет співмірності складність справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), витраченим часом, обсягом послуг, з урахуванням часткового задоволення позову, суд першої інстанції вирішив питання про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто частково на загальну суму 24 888, 58 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 26 квітня 2021 року

ТОВ Агрофірма «Матюші»подало до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого подано акт прийому-передачі наданих послуг у рамках правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року № 18/12-06, та наведено детальний опис із зазначенням витраченого часу.

Апеляційний суд не звернув на зазначене належної правової уваги та

у порушення норм процесуального права, переоцінивши докази, які були оцінені місцевим судом із дотриманням вимог процесуального законодавства, не зазначив в оскаржуваному судовому рішенні,

які порушення норм процесуального права допустив суд першої інстанції

і в чому вони полягають.

Статтею 141 ЦПК України регламентовано порядок розподілу судових витрат, понесених сторонами у справі, та передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як зазначалося вище, спір про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Міністерства юстиції України як співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають його винним в порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження

№ 11-958апп19)).

Відповідачі - фізичні особи не надали суду відомостей, які б свідчили, що вони користуються передбаченими законом пільгами зі сплати судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн зарозгляд справи в суді першої інстанції та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 675,16 грн, а також судовий збір у розмірі 3 153,00 грн за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню у рівних частинах із відповідачів із урахуванням принципу пропорційності задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене, колегія суддів приймає доводи касаційної скарги ТОВ Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду

від 07 грудня 2021 року в частині відмови у стягненні з відповідачів понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції та вважає за необхідне оскаржувану постанову

у зазначеній частині скасувати з ухваленням нового судового рішення про стягнення із відповідачів у рівних частинах 52 930,16 грн (2 102,00 грн + 3 153,00 грн + 47 675,16 грн), що становить по 1 960,37 грн із кожного.

Касаційна скарга ТОВ Агрофірма «Матюші» на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року

15 грудня 2021 року ТОВ Агрофірма «Матюші» звернулося до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просило стягнути з відповідачів у рівних частинах понесені під час апеляційного перегляду справи витрати на правову допомогу у розмірі 60 320,16 грн. При цьому посилалося на те, що при подачі апеляційної скарги товариство зазначило розрахунок судових витрат, зокрема, витрати на правову допомогу

у розмірі 60 320,16 грн, частина доказів на понесення яких долучена

до апеляційної скарги (ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17 травня 2021 року; додаткову угоду № 21/05/05-01 від 05 травня

2021 року; рахунок на оплату № 17 від 05 травня 2021 року; платіжне доручення № 43584 від 11 травня 2021 року), інші докази відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 141 ЦПК України будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

До заяви про ухвалення додаткового рішення додано детальний опис наданих послуг та здійснених витрат у процесі надання професійної допомоги, акт прийому-передачі послуг у рамках правової допомоги

за договором про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року

№ 18/12-06.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року

у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд зробив висновок, що питання щодо стягнення на користь скаржника витрат на правничу допомогу було вже вирішено судом при розгляді справи по суті. Так, у постанові суд вже зробив висновок про відсутність підстав для стягнення на користь скаржника витрат на правничу допомогу, оскільки останнім не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням відповідних витрат понесених на правничу допомогу.

Колегія судів із зазначеним висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у таких випадках: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення

у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (частина п`ята статті 270 ЦПК України).

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

У справі, що переглядається, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ТОВ Агрофірма «Матюші» надало розрахунок судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів у разі задоволення апеляційної скарги.

На підтвердження договірних правовідносин між адвокатським об`єднанням «ЕВЕРЛІГАЛ» до апеляційної скарги додано додаткову угоду від 05 травня 2021 року № 21/05/05-01 до договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року № 18/12-06 та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17 травня 2021 року.

У пунктах 2, 3 вказаної додаткової угоди до договору його сторони погодили, що послуги адвоката з надання правової допомоги у цій справі є платними. Розмір винагороди становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 1 500,00 євро, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 300,00 євро, що разом становить 1 800,00 євро.

Платіжним дорученням від 11 травня 2021 року № 43584 підтверджено факт оплати ТОВ Агрофірма «Матюші» на користь адвокатського об`єднання «ЕВЕРЛІГАЛ» за надання правової допомоги 60 320,16 грн.

У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 154/704/20 зроблено висновок про те, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом із тим, при вирішенні питання про відмову в ухваленні додаткового рішення та стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що в апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма «Матюші», керуючись правом, наданим статтями 43, 141, 246 ЦПК України, зазначило суду про те, що протягом 5 днів із моменту прийняття постанови надасть суду належні і допустимі докази, зокрема детальний опис виконаних робіт та наданих послуг. Вказані дії були вчинені 13 грудня 2021 року із дотримання процесуальних строків (надано детальний опис наданих послуг, а також акт прийому-передачі наданих послуг), що не було враховано апеляційним судом, а отже, суд повно та всебічно не дослідив належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, не зазначив мотивів неприйняття (відхилення) доказів та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Апеляційний суд, не врахувавши вимог статей 141, 260, 270, 382 ЦПК України, безпідставно відмовив у задоволенні заяви.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що ухвалами, які перешкоджають подальшому провадженню у справі є ухвали, внаслідок постановлення яких здійснення подальшого провадження у справі стає неможливим, наприклад, ухвала про відмову у відкритті провадження, повернення заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження, залишення заяви без розгляду тощо.

У свою чергу, ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення

не є ухвалою, що перешкоджає провадженню у справі, оскільки вона постановлена після того, як розгляд справи вже закінчився

(див. постанову Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі

№ 466/10651/19).

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, встановивши, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду з урахуванням принципу розгляду справи в розумні строки, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ Агрофірма «Матюші»

на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року

та скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачів понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Щодо клопотання ТОВ Агрофірма «Матюші» про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в касаційному порядку

У відзиві на касаційну скаргу Міністерства юстиції України ТОВ Агрофірма «Матюші», зокрема, просить стягнути в рівних частках із відповідачів понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 39 722,60 грн.

На підтвердження факту понесених витрат ТОВ Агрофірма «Матюші» подано додаткову угоду від 25 січня 2023 року № 23/01/25-1 до договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року № 18/12-06, укладену між ТОВ Агрофірма «Матюші» та адвокатським об`єднанням «ЕВЕРЛІГАЛ», рахунок на оплату від 25 січня 2023 року № 14, платіжне доручення від 26 січня 2023 року № 64542490 про оплату за юридичні послуги у розмірі 39 722,60 грн.

Як зазначалося вище, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до вимог підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, оцінивши надані ТОВ Агрофірма «Матюші» докази на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне клопотання задовольнити та стягнути

з відповідачів у рівних частинах витрати на правничу допомогу, понесені

в касаційній інстанції у розмірі 39 722,60 грн, тобто по 1 471,20 грн

із кожного із відповідачів.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,

а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня

2021 року в частині оскарження зазначених рішень по суті спору зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм права, касаційна скарга ТОВ Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду

від 07 грудня 2021 року підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду в частині відмови у стягненні з відповідачів на користь

ТОВ Агрофірма «Матюші» судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідачів по 1 960,37 грн із кожного, виходячи з такого розрахунку: (2 102,00 грн (судовий збір за подачу позовної заяви) + 3 153,00 грн (судовий збір за подачу апеляційної скарги) + 47 675,16 грн (витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції)) / 27).

Доводи касаційної скарги ТОВ Агрофірма «Матюші» на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача по 2 234,08 грн із кожного, виходячи із такого розрахунку: 60 320,16 грн (витрати на правничу допомогу, понесені під час апеляційного перегляду справи) / 27.

У зв`язку із задоволенням клопотання ТОВ Агрофірма «Матюші» про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в касаційному порядку, підлягає стягненню з відповідачів

на користь позивача по 1 471,20 грн, виходячи із такого розрахунку: 39 722,60 грн (витрати на правничу допомогу, понесені під час касаційного перегляду справи) / 27.

Таким чином, на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» з відповідачів підлягають стягненню судові витрати по 5 665,65 грн із кожного

(1 960,37 грн + 2 234,08 грн + 1 471,20 грн = 5 665,65 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня

2021 року задовольнити.

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в частині відмови у стягненні з відповідачів понесених витрат на правничу допомогу скасувати.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня

2021 року залишити без змін.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року скасувати.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» з Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 по 5 665 (п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн 65 коп. із кожного судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

Є. В. Петров

В. В. Пророк