Постанова

від 06.03.2023 по справі 2-825/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2944/23

Справа № 2-825/11

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 травня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

До Іллічівськогоміського суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський М.М. з поданням в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи його тим, що у нього на примусовому виконані перебуває виконавчий лист по справі №2-825/11, виданий Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 293714,00 грн.

В добровільному порядку боржник не виконує рішення суду і відповідні постанови приватного виконавця; на виклики виконавця не з`являється; про причини невиконання рішення суду не повідомляє; не надає виконавцю достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким вона володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, про кошти та майно, належні йому від інших осіб.

Боржником до теперішнього часу рішення суду не виконано, ОСОБА_1 жодного разу не намагалась сплатити борг ОСОБА_2 або вчинити інші дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання рішення суду.

Саме невиконання боржником рішення Приморського районного суду міста Одеси по справі №2-825/11, призвело до відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання та вжиття до боржника заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «про виконавче провадження».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14 травня 2019 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання покладених на неї зобов`язань за виконавчим листом №2-825/11, що виданий Іллічівським міським судом Одеської області 01.12.2017 року.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не була повідомлення про відкриття виконавчого провадження щодо неї, так як скаржник не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 15 лютого 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 27 лютого по 03 березня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 березня 2023 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписамистатті 129-1Конституції України,судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст.18 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних, адміністративних, господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Невиконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили, порушує положення статті 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України, суперечить практиці Європейського суду з прав людини у справах проти України щодо тривалого невиконання рішень національних судів та відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту в розумінні статей 6 та 13 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції.

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно частин 1, 3, 4 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на примусовому виконані у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. перебуває виконавчий лист №2-825/11, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 01.12.2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості 293714,00 грн.

У добровільному порядку боржник не виконує рішення суду і відповідні постанови приватного виконавця.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи що боржник у добровільному порядку не виконує рішення суду, що підтверджується наданими державним виконавцем доказами, наявний факт ухилення боржника від виконання рішення суду навіть у примусовому порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань підлягало задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбаченихпунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

На підставі матеріалів справи встановлено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2018р. направлялась ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Конверт повернувся до приватного виконавця з відміткою пошти «не проживає» (т. 2, а.с. 11).

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 була повідомлена про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, та з урахуванням положень узагальнень, наданих Верховним Судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подання приватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіДолинського М.М. щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України підлягає задоволенню, оскільки сукупність доказів, а також діє можливість зробити висновок про доведеність та обґрунтованість, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Більш того, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду, підтверджується тим, що станом на момент розгляду апеляційної скарги скаржником не надано жодних доказів щодо повного та/або часткового виконання зобов`язання покладеного на неї рішенням суду.

Матеріали справи містять докази сплати ОСОБА_1 5000 гривень в рахунок погашення заборгованості, однак апеляційний суд вказує на неспіврозмірність заборгованості за судовими рішеннями, які набрали законної сили та перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавці (293714,00 грн.) та сплаченої нею 01.04.2022р. суми у рахунок виконання рішення (5000,00 грн.).

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 вирішена судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 06 березня року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І.Дришлюк