Рішення

від 05.01.2023 по справі 908/1149/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2023 Справа № 908/1149/22(640/7000/20)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДФІСТ

до відповідача: Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2020 №02512615050102

в межах справи № 908/1149/22

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДФІСТ

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Вайт Індастрі

Представники сторін не з`явились

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 02.11.2022 прийнято справу № 640/7000/20 до розгляду в межах справи №908/1149/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДФІСТ, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 29.11.2022р. о 12-00.

Ухвалою від 29.11.2022 відкладено підготовче засідання на 15.12.2022р. об 11-50. Запропоновано сторонам надати суду додаткові документальні докази по справі.

Ухвалою від 15.12.2022 закрито підготовче провадження у справі №908/1149/22 (640/7000/20) з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДФІСТ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2020, та призначити справу до розгляду по суті на 05.01.2023. о 09-30 год.

Сторони не направили своїх представників у судове засідання про що, повідомлені своєчасно та належним чином.

До суду 16.12.2022 надійшло клопотання відповідача в якому просить суд зобов`язати позивача надіслати на адресу ГУ ДПС у м. Києві копію позовної заяви з додатками посилаючись на те, що останнім не було отримано, у зв`язку з чим, не має можливості надіслати на адресу суду відзив на позовну заяву.

Зазначене клопотання залишається судом без задоволення, як подане безпідставно.

В матеріалах справи містяться наявні докази направлення Окружним адміністративним судом м. Києва копї позовної заяви на адресу відповідача (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, том 5, стор. 5). Крім того, в матеріалах справи є відзив відапвідача на позовну заяву. Викладене говорить про те, що відповідач обізнаний з позовними вимогами.

У відзиві на позовну заяву, Відповідач вважає доводи Позивача безпідставними та помилковими, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню.

Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, Головним управлінням Державної податкової служби України у місті Києві на підставі наказу начальника Головного управління ДПС у місті Києві на проведення перевірки №268 від 13.01.2020 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІСТ» (код 41911476)» було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ТРЕЙДФІСТ» (код 41911476) по взаємовідносинах з ТОВ «БЛЕЙН ТРЕЙД» (код 42550786) за березень, квітень 2019 року показників декларацій з податку на додану вартість та за три квартали 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки Головним Управлінням ДПС у місті Києві складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІСТ» (код за ЄДРПОУ 41911476) від 27.01.2020 №31/26-15-05-01-02/41911476.

В Акті перевірки відповідач вказує на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІСТ» п. 44.1 ст.44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 11 098 277 грн. за квітень 2019 року.

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2020 року №02512615050102 (форми «Р») щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Штрафна санкція (нарахування пені) прийнята на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, про що є посилання в відповідному повідомленні-рішенні.

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом установлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІСТ» придбало продукцію у ТОВ «БЛЕЙН ТРЕЙД». Цю продукцію реалізовано Позивачем на адресу ТОВ «ОККО-Схід», що підтверджується договором поставки сільськогосподарської продукції №СГ-02/ТО-19 від 27.02.2019 року видатковими накладними №10103 від 01.03.2019 року, №10203 від 02.03.2019 року, №10303 від 03.03.2019 року, №20103 від 01.03.2019 року, №20203 від 02.03.2019 року, №20303 від 03.03.2019 року, №30103 від 01.03.2019 року, №30203 від 02.03.2019 року, №30303 від 03.03.2019 року, №40103 від 01.03.2019 року, №40203 від 02.03.2019 року, №40303 від 03.03.2019 року, №50203 від 02.03.2019 року, №50303 від 03.03.2019 року та платіжними дорученнями, №60204 від 02.04.2019 року, №70204 від 02.04.2019 року. №80204 від 02.04.2019 року, №90204 від 02.04.2019 року, №100204 від 02.04.2019 року, №60304 від 03.04.2019 року, №70304 від 03.04.2019 року, №80304 від 03.04.2019 року, №90304 від 03.04.2019 року, №100304 від 03.04.2019 року, №60404 від 04.04.2019 року, №70404 від 04.04.2019 року, №80704 від 07.04.2019 року, №60804 від 08.04.2019 року, №60904 від 09.04.2019 року, №70904 від 09.04.2019 року, №61004 від 10.04.2019 року, №61104 від 11.04.2019 року, №71104 від 11.04.2019 року, №61204 від 12.04.2019 року, №71204 від 12.04.2019 року, №61304 від 13.04.2019 року, №71304 від 13.04.2019 року, №81304 від 13.04.2019 року, №61404 від 14.04.2019 року, №81404 від 14.04.2019 року, №181504 від 15.04.2019 року; специфікацією №3 до договору поставки сільськогосподарської продукції №СГ-02/ТО-19 від 27.02.2019 року, специфікацією №5 до договору поставки сільськогосподарської продукції №СГ-02/ТО-19 від 27.02.2019 року від 05.04.2019 року, специфікацією №1 до договору поставки сільськогосподарської продукції №СГ-02/ТО-19 від 28.02.2019 року; зведеним актом приймання-передачі №1 від 02.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №1 від 01.03.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №2 від 03.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №2 від 02.03.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №1 від 02.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №3 від 04.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №3 від 03.03.2019 року, акт приймання - передачі №1 від 07.04.2019 року, акт приймання - передачі №2 від 08.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №3 від 09.04.2019 року, акт приймання-передачі №4 від 10.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №5 від 11.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №6 від 12.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №7 від 13.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №8 від 14.04.2019 року, зведеним актом приймання-передачі №9 від 15.04.2019 року; товарно-транспортними накладними № 9092 від 03.04.2019 року, №10229 від 10.04.2019 року, №10230 від 10.04.2019 року, №10231 від 10.04.2019 року, №10255 від 12.04.2019 року, №10283 від 13.04.2019 року, №10199 від 07.04.2019 року, №10138 від 04.04.2019 року, №10127 від 07.04.2019 року, №10103 від 03.04.2019 року, №10104 від 03.04.2019 року, №10105 від 03.04.2019 року, №10106 від 03.04.2019 року, №10107 від 03.04.2019 року, №10108 від 03.04.2019 року, №10109 від 03.04.2019 року, №10110 від 03.04.2019 року, №10112 від 03.04.2019 року, №10113 від 03.04.2019 року, №10114 від 03.04.2019 року, №10115 від 03.04.2019 року, №10116 від 03.04.2019 року, №10117 від 03.04.2019 року, №10118 від 04.04.2019 року, №10119 від 03.04.2019 року, №10121 від 04.04.2019 року, №10123 від 04.04.2019 року, №10140 від 14.04.2019 року, №10128 від 04.04.2019 року, №10113 від 03.04.2019 року, №10140 від 03.04.2019 року, №10114 від 03.04.2019 року, №10103 від 03.04.2019 року, №10104 від 03.04.2019 року, №10105 від 03.04.2019 року, №10106 від 03.04.2019 року, №10107 від 03.04.2019 року, №10108 від 03.04.2019 року, №10109 від 03.04.2019 року, №10110 від 03.04.2019 року, №10112 від 03.04.2019 року, №10115 від 03.04.2019 року, №10116 від 03.04.2019 року, №10117 від 03.04.2019 року, №10118 від 03.04.2019 року, №10119 від 03.04.2019 року, №10121 від 03.04.2019 року, №10123 від 03.04.2019 року, №10127 від 03.04.2019 року, №10128 від 04.04.2019 року, №10138 від 04.04.2019 року., відповідні копії первинних документів наявні в матеріалах справи.

Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «БЛЕЙН ТРЕЙД» на підставі договору постачання № 03-2019/к від 18.02.2019, відповідно до якого ТОВ «БЛЕЙН ТРЕЙД» - Продавець зобов`язується поставити і передати у власність ТОВ "ТРЕЙДФІСТ" - Покупця, а Покупець прийняти і оплатити товар - кукурудзу 3 класу, українського походження, врожаю 2018р.

Продавцем ТОВ «БЛЕЙН ТРЕЙД» зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, перелік податкових накладних наведений в Акті перевірки та додатках до цього позову, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРЕЙДФІСТ» суми податку на додану вартість з отримання товару за податковими накладними, ТОВ «БЛЕЙН ТРЕЙД», враховано до складу податкового кредиту (р.10.1 Декларації з ПДВ) за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 16 667 247, 00грн. за перевіряє мий період: за березень 2019 на суму 15 447 403 грн.; за квітень 2019 на суму 1 219 844 грн.

На підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні/розрахунки коригування, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи Позивача

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначив, що контролюючий орган прийшов до безпідставного висновку про те, що договірні відносини Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІСТ» з контрагентом ТОВ «БЛЕЙН -ТРЕЙД» не опосередковуюся реальним виконанням операції, яка становить їх предмет. Так, Позивач пояснив, що підприємство має всі документи, які відносяться до документів сурової звітності та які свідчать про товарний характер операцій, з огляду на вищезазначене контролюючий орган прийшов до хибного висновку про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами за відповідний період.

Доводи Відповідача

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що за результатом аналізу інформації бази даних ДПС встановлено:

- відсутність технічних та технологічних можливостей на вчинення задекларованих господарських операцій;

- відсутність кваліфікованого персоналу;

- відсутність достатньої кількості працюючих осіб, які б могли забезпечити задекларовані в звітності обсяги реалізації, в тому числі за спеціальною освітою.

Таким чином, недоведена реальність здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІСТ» господарських операцій з контрагентом ТОВ «БЛЕЙН -ТРЕЙД», а первинні документи складені формально без фактичного здійснення таких операцій. Враховуючи зазначене, оскаржувані податкове повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТСІТЬ

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 192.3. ст. 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 Податкового кодексу України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену впервинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.

ВИСНОВКИ СУД

Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів Позивача.

Доводи відповідача щодо взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІСТ» здійсненні лише документально без реального здійснення господарських операцій, ґрунтуються лише на аналізі діяльності контрагента Позивача, зокрема, ТОВ «БЛЕЙН ТРЕЙД». До уваги не взяті взаємовідносини щодо подальшої реалізації товару.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах надання послуг/постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Зокрема, у Постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №824/54/16-а звертається увагу на: «…Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на інформацію, що наявна в інформаційних базах ДФС, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган».

Аналогічна правова позиція закріплена в Постанові Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №813/8791/14, Постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі за №802/31/17-а, Постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №813/1497/17.

Також, суд критично сприймає доводи контролюючого органу відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У Постановах Верховного суду у подібних правовідносинах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 22 травня 2020 року у справі № П /811/1384/16, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, з яких вбачається, що: «…відсутність у контрагентів позивача достатнього обсягу матеріальних та трудових ресурсів - не виключають можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчать про отримання необґрунтованої вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за умови укладення цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу…».

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагентів або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину.

На момент фактичного виконання господарських операцій усі контрагенти позивача як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, були зареєстрованими платниками ПДВ. В ході судового розгляду факту узгодженості дій Позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями встановлено не було.

Відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених належними та допустимими доказами.

При цьому, інших доказів, які б вказували на фіктивність правочинів Позивача із вказаними контрагентами податковим органом не зафіксовано ані в акті перевірки, ані в ході судових засідань, а зауважень Відповідача до наданих первинних документів матеріали справи також не містять.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz.Spain) серія. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку що висновки Головного управління ДПС у місті Києві в частині встановлення порушень податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлень- рішень є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

У зв`язку з чим виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, у суду наявні всі підстави для висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове-повідомлення-рішення від 17.02.2020 року №02512615050102, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням у розмірі 11 098 277,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 774 569,00 грн.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві, код ЄДРПОУ 44116011 (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … судове рішення складено 15.03.23.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.