Постанова

від 14.03.2023 по справі 641/2464/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/2464/21 Номер провадження 22-ц/814/357/23Головуючий у 1-й інстанції Маньковська О.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М. , при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоукрпром», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року акціонерне товариство«ВТБ Банк»в особіУповноваженої особиФГВФО наліквідацію АТ«ВТБ Банк»Стрюкової ІриниОлександрівни звернулисьдо судуз вказанимпозовом,в якомуз урахуваннямуточнених позовнихвимог від05.05.2021року прохалисудзастосувати наслідки недійсності нікчемного правочину від 27.11.2018 року по перерахуванню коштів в сумі 53 500, 00 грн. з поточного рахунку ТОВ «Енергоукрпром» № НОМЕР_1 в АТ «ВТБ Банк» на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «ВТБ Банк» за рахунком ОСОБА_1 , відкритим в АТ «ВТБ Банк» з призначенням платежу: «Позика працівнику на зворотній основі, згідно договору № 24 від 25.10.2018», шляхом повернення з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Енергоукрпром» грошових коштів в розмірі 53 110,45 грн, які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «ВТБ Банк» з поточного рахунку ТОВ «Енергоукрпром» № НОМЕР_1 в АТ «ВТБ Банк». Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовної заяви зазначили, що рішенням правління Національного банку України від 13.11.2018 року № 764-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії проблемних». На підставі рішення Правління НБУ від 27.11. 2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2018 року №3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації» та делегування повноважень тимчасового адміністратору банку», відповідно до якого, розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасово адміністрації строком на один місяць з 28.11.2018 року до 27.12.2018 року включно. В подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 року № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Розпочато процедуру ліквідації банку з 19.12.20218 року по 18.12. 2020 рік включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ВТБ Банк» Шевченка О.В. Рішенням дирекції Фонду № 2706 від 24.10.2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора на ОСОБА_2 . Рішенням виконавчої дирекції від 17.11.2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб. З 28.11.2018 року АТ «ВТБ Банк» здійснює свої повноваження на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказує,що 27.11.2018року нарахунокОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ВТБ Банк», в межах гарантованої суми відшкодування, було перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ «Енергоукрпром» № НОМЕР_1 , відкритого також в АТ «ВТБ Банк», в розмірі 53 500,00 грн з призначенням платежу «Позика працівнику на зворотній основі згідно договору № 24 від 25.10.2018 року».

На підставі наказу № 32-од від 29.11.2018 року «Про перевірку вкладів фізичних осіб», створено Комісію з перевірки документів, пов`язаних з укладанням АТ «ВТБ Банк» протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб АТ «ВТБ Банк». За результатами перевірки виявлено 135 операцій, які на підставі п. 9 ч. 3 ст.38Закону України«Про системугарантування вкладівфізичних осіб» мають ознаки нікчемності. Зокрема, наказом уповноваженої особи №92/1-од від 30.05.2019 року затверджено результати перевірки та визнано нікчемним правочин щодо перерахування грошових коштів в сумі 53500,00 грн. з поточного рахунку ТОВ «Енергоукрпром» на рахунок ОСОБА_1 , що відкриті в АТ«ВТБ Банк», на підставі ч. 3 ст.38Закону України«Про системугарантування вкладівфізичних осіб» з призначенням платежу «Позика працівнику на зворотній основі згідно договору № 24 від 25.10.2018».

Тому, посилаючись на положення ст.216ЦК України та положення Закону України«Про системугарантування вкладівфізичних осіб» позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за рахунком ОСОБА_1 , відкритим в АТ «ВТБ БАНК» шляхом повернення з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Енергоукрпром» грошових коштів в розмірі 53 500,00 грн, які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 в АТ «ВТБ БАНК» з поточного рахунку ТОВ «Енергоукрпром» в АТ «ВТБ Банк».

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоукрпром», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилось акціонерне товариство«ВТБ Банк»в особіУповноваженої особиФГВФО наліквідацію АТ«ВТБ Банк»Стрюкової ІриниОлександрівни та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Комінтернівського районногосуду містаХаркова від18січня 2022року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства«ВТБ Банк» задовольнити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує,що правочини(транзакції),в якихУповноваженою особоюФонду виявленоознаки нікчемності,здійснено уперіод віднесенняБанку докатегорії проблемнихта запровадженообмеження вйого діяльності,зокрема забороненопроведення будь-якихоперацій задоговорами,за результатамияких збільшуєтьсягарантована сумавідшкодування завкладами фізичнихосіб Фондомгарантування вкладівфізичних осіб.Тому перерахуваннягрошових коштівв сумі53500,00грн зпоточного рахункуТОВ «Енергоукрпром»№ НОМЕР_1 відкритого в АТ «ВТБ Банк» на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ВТБ Банк» є нікчемним відповідно до вимог п.7, п.9, ч.3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи в судове засідання не з?явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі рішення правління Національного банку України від 27.11.2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2018 року №3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку. Розпочато процедуру виведення банку з ринку (а.с. 19).

Рішенням Правління Національного банку України від 18.12.2018 року № 849-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку (а.с.20).

Відповідно до Рішення дирекції Фонду № 2706 від 24.10.2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора. Рішенням виконавчої дирекції № 1957 від 17.11.2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб (а.с. 21, 22).

Згідно з випискою по особовим рахункам за 27.11.2018 року вбачається, що на рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ВТБ Банк», перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ «Енергоукрпром» № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ВТБ Банк», в розмірі 53500,00 грн. з призначенням платежу: «Позика працівнику на зворотній основі згідно договору № 24 від 25.10.2018 року. Поповнення карткового рахунку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 » (а.с. 10, 11).

Як вбачається з повідомлень про нікчемність правочину № 3087/1-2 від 31.05.2019 року на ім?я ОСОБА_1 та № 3208/1-2 від 31.05.2019 року на адресу ТОВ «Енергоукрпром», уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Шевченко О.В. повідомлено вказаних осіб про нікчемність транзакції (операції) від 27.11.2018 року відповідно до пунктів 7), 9) частини 3 статті 38Закону України«Про системугарантування вкладівфізичних осіб» (а.с. 12,15).

В свою чергу, у вищенаведених нормах матеріального права зазначено наступне: правочини банку, у тому числі укладені з пов`язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення; банк уклав (переоформив) правочини, що призвели до збільшення витрат, понесених Фондом у зв`язку із здійсненням тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації банку, з порушенням норм законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проте, як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, між АТ «ВТ Банк» та ОСОБА_1 будь-яких договорів укладено не було, що не заперечується й сторонами. Як зазначає у відзиві представників відповідачів, договір про надання позики укладений між ТОВ «Енергоукрпром» та ОСОБА_1 25.10.2018 року. АТ «ВТБ Банк» перерахував наявні на поточному рахунку ТОВ «Енергоукрпром» грошові кошти на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 .

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач - АТ «ВТБ Банк», вказаний правочин не укладав, тому відсутні правові підстави для застосування положень пунктів 7), 9) частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які передбачають нікчемність правочинів, які були укладені банком. Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, тому в задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюковій І.О. до ОСОБА_1 , ТОВ «Енергоукрпром» про застосування наслідків недійсності правочину, слід відмовити.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для застосування наслідків нікчемного правочину, транзакції по рахункам проведеним 27 листопада 2018 року між відповідачами на підставі п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у вигляді повернення грошових коштів ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Енергоукрпром» в попередній стан.

Стаття 13ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Згідно з частиною першою ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Отже, за своєю правовою природою перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином в розумінні вищезазначених правових норм, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними.

Проведення банківських операцій є результатом правочинів, тобто цивільно-правових угод, які в цьому випадку позивачем не оспорюються та є дійсними в силу правової презумпції, закріпленої у статті 204 ЦК України.

Правовий висновок відносно того, що банківська операція з перерахування грошових коштів не є правочином, а тому не може бути визнана недійсною (нікчемною), висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі N 755/7957/16-ц, провадження N 14-209цс18, які згідно положення ч. 4 ст.263ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 203ЦК України встановлені загальні вимоги чинності правочину.

Відповідно до статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Такий правочин не створює ніяких юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України). Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Згідно із частиною першою статті 216ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, представник позивача, як на правову підставу нікчемності проведеної транзакції, для застосування наслідків її нікчемності посилався на положення п. 7 ч. 3 ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, згідно положення зазначених вимог законодавства правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, серед іншого, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38).

Однак, згідно досліджених матеріалів справи, жодної угоди між банком та відповідачами укладено не було. Транзакція перерахування коштів відбулась на виконання договору «Позика працівнику на зворотній основі згідно договору № 24 від 25.10.2018 року між ТОВ «Енергоукрпром» та ОСОБА_1 , отже не може бути визнана нікчемною на підставі даних норм діючого законодавства, тому що не розповсюджує свою дію на правовідносини між господарюючими суб`єктами та їх працівниками.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду рішення уповноваженої особи на підставі якого затверджено висновки комісії про визнання нікчемними надої транзакції з метою дослідження відповідності її статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною другою статті 38Закону України"Просистему гарантуваннявкладів фізичнихосіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що дії Фонду по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку.

Проте, Наказ уповноваженої особи N 92/1-од від 30 травня 2019 року яким затверджено результати перевірки, на який посилається в позовній заяві позивач, суду не надано. А з огляду на дату його прийняття, та з урахуванням дати з якої розпочато процедуру ліквідації з 19 грудня 2018 року суд приходить до висновку, що проведена перевірка з метою виявлення нікчемних правочинів в період процедури ліквідації не відповідає нормам статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Подібна правова позиція викладена у постановах ВерховногоСуду:від 18жовтня 2019року усправі N826/17410/16 (адміністративне провадження № К/9901/47192/18), від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16 (адміністративне провадження № К/9901/48533/18), що на підставі положення ч. 4 ст.263ЦПК України застосовується до спірних правовідносин.

На підставі досліджених доказів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а тому суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюковій І.О. до ОСОБА_1 , ТОВ «Енергоукрпром» про застосування наслідків недійсності правочину.

Так, приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ними доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 14 березня 2023 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.Ю. Кузнєцова

---

Л.М. Хіль