Ухвала

від 15.03.2023 по справі 755/3198/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/3198/23

Провадження №: 2-з/755/42/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Слободянюк Алла Володимирівна,розглянувши заяву позивача керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки Сергія Валентиновича, в інтересах держави, в особі Київської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки Сергія Валентиновича, в інтересах держави, в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки Сергія Валентиновича, в інтересах держави, в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення її територіальній громаді міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року було відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Одночасно позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 12,9 кв.м., розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2389509480000, номер запису про право власності 42717223), що на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_2 ; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 12,9 кв.м., розташовані на земельній ділянціпо АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2389509480000, номер запису про право власності 42717223).

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що в супереч вимогам діючого законодавства державними реєстраторами було здійснено державну реєстрацію прав за відповідачами на вищевказане нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці водного фонду. Як стверджує заявник, остання державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно була вчинена за відповідачем ОСОБА_2 . На думку позивача, вказані дії були вчинені не законно, а тому він звернувся до суду із відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення її до територіальної громади м. Києва

Тобто, як вказує позивач, оскільки ним в даному випадку фактично оспорюється право власності на майно, а саме на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, які знаходяться на земельній ділянці водного фонду та, при цьому, заявлено вимогу щодо повернення такого майна до територіальної громади м. Києва - невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки існує реальна загроза відчуження даного майна іншим особам, в тому числі й добросовісним набувачам теперішнім власником, а саме відповідачем ОСОБА_2 , адже в даному випадку він як власник вказаного майна, не позбавлений можливості розпоряджатися ним на власний розсуд, в тому числі здійснювати щодо нього будь-які дії відносно продажу, дарування та реєстрації права власності за іншими особами. Крім того, заявник посилається на те, що вжиття заходів забезпечення позову мають тимчасовий характер, а зокрема вони діють на час розгляду даної справи по суті та набрання рішенням суду законної сили, а також фактично спрямовані на збереження існуючого становища майна, яке є предметом даного позову, а тому на думку позивача, накладення арешту на наведений будинок та споруди на земельній ділянці - жодним чином не вплине на права відповідача у даній справі, як власника такого майна, так як об`єкт нерухомості фактично залишається у його володінні, а можливість розпоряджатися ним обмежується виключно на певний час.

Так, вивчивши матеріали даної заяви та позову, приходжу донаступного.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

В той же час, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову у цивільному процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, відповідно до наданої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 березня 2023 року, судом встановлено, що 15 червня 2021 року державним реєстратором - державним нотаріусом П`ятої Київської державної нотаріальної контори Наумовим В.В. прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 12,9 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 (індексний номер 58839919), на підставі якого відкрито розділ № 238950948000 та внесено запис № 42585101 про речове право.

У подальшому, 29 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А., на підставі договору дарування від 29 червня 2021 року, прийнято рішення про реєстрацію вищенаведеного майна за ОСОБА_2 (індексний номер НОМЕР_2).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 05 жовтня 2021 року державним кадастровим реєстратором відділу у Нижньосігорському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:134:0012 за адресою: АДРЕСА_2 площею - 0,009 га; категорія - землі водного фонду; вид використання - для експлуатації та обслуговування громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами; цільове призначення - 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

На думку позивача, вказані реєстрації дії щодо права власності на майно за вказаними особами було здійснено державними реєстраторами неправомірно та з істотним порушенням положень діючого законодавства, у зв`язку з чим він звернувся до суду із даним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, на якій розташовані вказаний громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору дарування громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення її до територіальної громади міста Києва.

Таким чином, оскільки в даному випадку предметом вказаного спору фактично є зазначене майно, що перебуває на земельній ділянці водного фонду та щодо якого позивач оспорює вчинення реєстраційних дій - застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами та унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення або частково задоволення позову, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, фактично забезпечить неможливість відчуження/обтяження майна іншим особам, в тому числі і добросовісним набувачам, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки за умови зміни власника або застосування іншого обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та породить необхідність подальших звернень позивача до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним.

Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника та обмежує лише можливість розпоряджатися ним.

Подібні за своїм змістом висновки щодо правомочностей власника у випадку накладення арешту на нерухоме майно викладені у постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21.

В той же час, суд зазначає, що вимоги позивача про застосування заходів забезпечення позову у даній справі, шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна - не підлягають задоволенню, оскільки накладення судом арешту на спірне нерухоме майно вже унеможливлює вчинення як відповідачем, так і іншими особами будь-яких дій щодо відчуження майна або дій, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтовано та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України , -

п о с т а н о в и в:

Заяву позивача керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки Сергія Валентиновича, в інтересах держави, в особі Київської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки Сергія Валентиновича, в інтересах держави, в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення - задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 12,9 кв.м., розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2389509480000, номер запису про право власності 42717223), що на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_2 .

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Стягувач: Дніпровська окружна прокуратура міста Києва, адреса: вул. Юрія Поправки, 14-а, м. Київ, 02094.

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному вико нанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Дніпровський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Слободянюк