Ухвала

від 14.03.2023 по справі 755/713/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 березня 2023 року

м. Київ

справа № 755/713/22

провадження № 61-3587ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу, середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 195 ім. В. І. Кудряшова м. Києва про визнання протиправними та скасування наказів про відсторонення від роботи, повідомлень про обов`язкове щеплення, акта про відмову надати роз`яснення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів №14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу, середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 195 ім. В. І. Кудряшова м. Києва про визнання протиправними та скасування наказів про відсторонення від роботи, повідомлень про обов`язкове щеплення, акта про відмову надати роз`яснення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу від 08 листопада 2021 року № 208К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та від 07 грудня 2021 року № 233К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Визнано протиправними та скасовано накази середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 195 ім. В. І. Кудряшова м. Києва від 08 листопада 2021 року № 97-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та від 07 грудня 2021 року № 337 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнено зі спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 904,40 грн з урахування обов`язкових податків та зборів.

Стягнено з середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 195 ім. В. І. Кудряшова м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 825,26 грн з урахуванням обов`язкових податків та зборів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року клопотання особи, яка не брала участі у справі, - управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про зупинення провадження у справі задоволено.

Провадження у цій справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21.

21 січня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року поновлено апеляційне провадження у вказаній цивільній справі за апеляційною скаргою управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року.

09 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у зазначеній вище справі.

Касаційна скарга підлягає визнанню неподаною та поверненню з огляду на таке.

Касаційна скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту, які визначені статтею 392 ЦПК України. У касаційній скарзі повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення (ухвала), що оскаржується; 5) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); 6) клопотання особи, яка подає скаргу; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги; 8) дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Відповідно до частини першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зневажливо звертається до Верховного Суду як до «комерційної компанії: «Верховний Суд»…, що веде свою комерційну діяльність за КВЕД 84,23 Діяльність у сфері юстиції та Правосуддя».

Подібні висловлювання заявник застосовує щодо держави Україна («корпорація Україна», «держава-корпорація Україна», «торгова корпорація Україна»,), Київського апеляційного суду («компанія «Київський апеляційний суд»), відповідачів («компанія», «комерційна компанія»)

Такий виклад касаційної скарги є виявом неповаги до суду, та учасників справи, а тому Верховний Суд констатує, що подання цієї скарги є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 06 лютого 2023 року у цій же справі (провадження № 61-1076ск23).

Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.

Отже, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 скарги у цій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим скарга підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 44, 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до спеціалізованої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу, середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 195 ім. В. І. Кудряшова м. Києва про визнання протиправними та скасування наказів про відсторонення від роботи, повідомлень про обов`язкове щеплення, акта про відмову надати роз`яснення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. І. Грушицький