Рішення

від 17.03.2023 по справі 756/3322/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17.03.2023 Справа № 756/3322/19

Унікальний №756/3322/19

Провадження №2/756/73/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Яценко Н.О.,

за участю секретаря - Волошиної А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 через адвоката Вичікова В.В. 07.03.2019 року звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача.

В обґрунтування позову вказує, що 03 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 кошти в суму 155 000 доларів США, що на момент укладення договору по курсу НБУ еквівалентно 4 123 000 грн., та зобов`язувалася повернути першу частину боргу в сумі 60 000 доларів США до 31.06.2018, а другу частину боргу в сумі 95 000 доларів США - до 31.12.2018.

На підтвердження факту укладення договору позики та його умов відповідачкою ОСОБА_3 у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було власноручно написано розписку про отримання коштів, оригінал якої знаходиться у позивача.

Незважаючи на те, що строк повернення коштів минув, відповідачка свої зобов`язання не виконала, кошти не повернула.

З цих підстав, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в сумі 155 000 доларів США., та три відсотки річних від простроченої суми боргу з 31.12.2018 року до 30.09.2019 року в сумі 4 385 долари США 33 центи, суму процентів просить визначити на дату ухвалення судового рішення у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.

Ухвалою від 29.03.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено справу в підготовче судове засідання.

07.03.2019 року подано заяву про забезпечення позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 11.03.2019 судді Яценко Н.О. передано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

13.10.2020 в судовому засіданні відповідачкою заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до завершення досудового розслідування кримінального провадження №12019100050007241 від 01.10.2019 року ухвалою суду з занесенням до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання відмовлено.

02.02.2021 в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, ухвалою суду з занесенням до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання було відмовлено.

15.07.2021 в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, ухвалою суду з занесенням до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання було відмовлено.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позову заперечувала з посиланням на те, що за договором позики від 03.10.2017 року, що оформлений у вигляді розписки, ОСОБА_3 грошові кошти не отримувала. Зазначена у розписці від 03.10.2017 року сума - це залишок боргу перед позивачем за договором позики від 29.05.2013 року. 03.10.2017 року ОСОБА_2 змусив ОСОБА_3 написати нову розписку в якій зафіксував розмір заборгованості за попереднім договором позики з урахуванням усіх можливих штрафних санкцій: процентів, пені, інфляційних витрат, погрожуючи у разі відмови її підписання, залишити відповідача без житла, оскільки її квартира, відповідно до Іпотечного договору від 29.05.2013 року виступала забезпеченням виконання зобов`язання за договором позики від 29.05.2013 року . Просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала посилаючись на те, що у травні 2013 року вона уклала з ОСОБА_2 . Іпотечний договір про заставу своєї квартири. У присутності свідків їй було вручено 60 000 доларів США, що еквівалентно 480 000 грн., але в Іпотечному договорі стояла сума вже з нарахованими процентами, що дорівнює 725 000 грн. Впродовж 2013-2017 року вона ОСОБА_2 сплатила частину боргу у сумі 14 200 доларів США. Крім того, починаючи з 2015 року вона перераховувала грошові кошти дружині ОСОБА_2 з 23 квітня 2015 по 06 вересня 2017 року на суму 163 604,16 грн. В присутності свідків того ж дня було досягнуто домовленості, що ОСОБА_2 знімає всі претензії стосовно Іпотечного договору і договору позики від 29.05.2013 року, які вже втратили чинність, про що свідчить власноручні підписи ОСОБА_2 на договорах «претензий не имею 03.10.2017». На залишок боргу ОСОБА_2 запропонував написати розписку, яка теж була написана в присутності свідків, яка включала залишок боргу з урахуванням усіх можливих штрафних санкцій: процентів, пені, інфляційних витрат. Коштів при цьому вона ніяких не отримувала, запевнив що залишок боргу по її зобов`язанням буде фактично закрито після повернення йому первинної суми боргу у розмірі 60 000 доларів США. Вона погодилась написати тест розписки під диктовку ОСОБА_2 , сподіваючись на його порядність. У зв`язку з затримкою виплат та її фінансовими труднощами ОСОБА_2 неоднарозово примушував її підписувати аналогічні розписки, а потім їх анульовував, після того як йому були сплачені чергові грошові суми. З 17.10.2017 року вона продовжувала сплачувати кошти дружині ОСОБА_2 сплатила ще 68 000 грн. 16.07.2018 року вона дізналась, що ОСОБА_2 без дозволу суду перереєстрував на себе її квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На цій підставі ОСОБА_2 поставив їй вимогу негайно виселитись із квартири і звільнити майно, що йому належить. Після того, 04.03.2019 року отриманні обманним шляхом боргові розписки пред`явив до суду, вимагаючи 155 000 доларів США. Таким чином позивач заволодів правами на її квартиру вартістю 60 000 доларів, грошовими коштами в сумі 20 000 доларів які вже сплачені по договору позики від 29.05.2013 року. та ще хоче стягнути з неї 155 000 доларів, які вона не отримувала - це розмір заборгованості за попереднім договором позики від 29.05.2013 року. з урахуванням усіх можливих штрафних санкцій: процентів, пені, інфляційних витрат. Просить в задоволенні позову відмовити.

В подальшому відповідач з представником в судові засідання не з`являлася , подавала клопотання про відкладення , разом з тим суд вважає за можливе закінчити розгляд справи без участі відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Як убачається з копії розписки від 03.10.2017 року, оригінал якої судом було оглянуто в судовому засіданні 02.12.2021 року та який знаходиться у позивача, ОСОБА_2 , надав в позику ОСОБА_3 гроші в сумі 155 000 доларів США, що на день укладення договору еквівалентно по курсу НБУ становить 4 123 000 грн. ОСОБА_3 зобов`язується повернути вказану суму в повному обсязі до 31.12.2018 року. З поверненням поетапними виплатами. Перші півроку має виплатити 60 000 доларів США до 31.06.2018 року, залишок суми в розмірі 95 000 доларів США зобов`язується сплатити до 31.12.2018 року (а.с.8) Спірна боргова розписка написана в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Судом було задоволено клопотання відповідача про допит вказаних осіб в якості свідків, проте вони до суду не з`являлися.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Ця судова практика є незмінною.

На спростування заявлених вимог відповідач надала суду договір позики грошей від 29.05.2013 з якого вбачається, що 29.05.2013 ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір позики грошей, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла в борг 725 000 грн. та зобов`язалася їх повернути до 29.05.2014. (а.с.81)

У забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором позики 29.05.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ОСОБА_2 двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.77-80). Разом з тим у борговій розписці, яка є предметом спору не зазначено, що вона написана на виконання вищевказаних договору позики від 29.05.2013 та іпотечного договору, як доводить суду відповідач.

Згідно витягу з реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження:12019100050007241) вбачається, що 30.09.2019 ОСОБА_3 звернулась до СВ Оболонського УП з заявою стосовно можливих протиправних дій невстановлених осіб, а саме примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань (а.с.125). Проте, слід зазначити, що звернення відповідача до правоохоронних органів з вказаною заявою мало місце після надходження даного позову до суду, а не в момент написання боргової розписки 03.10.2017 р.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про безгрошовість укладеного договору. Ці доводи відповідача спростовуються текстом боргової розписки.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст.8 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, а тому суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у відсутність нез`явившихся свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладеного з відповідачем договору позики та передачу йому грошових коштів позивач через представника пред`явив оригінал розписки у судовому засіданні, наявність якої у нього є свідченням як укладення між сторонами договору позики, так і невиконання відповідачем умов договору позики.

Відповідач доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.

Статтею 1049 ЦК України передбачений обов`язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З розписки вбачається, що відповідач отримав в борг 155 000 доларів США, що еквівалентно на день укладення договору по курсу НБУ становить 4 123 000 грн., разом з тим позивач просить суд стягнути позику в доларах США і оскільки грошові кошти не були повернуті у визначений ст.1049 ЦК України строк, суд вважає, що позов про стягнення суми боргу підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається з боргової розписки відповідач взяв на себе зобов`язання повернути першу частину боргу в сумі 60 000 доларів США до 30.06.2018, а другу частину боргу в сумі 95 000 доларів США - до 31.12.2018, проте у встановлений строк умови договору не виконала.

З дати 30.06.2018 року до 30.09.2019 року минуло 457 днів. Отже, станом на 30.09.2019 року сума трьох відсотків річних за неповернення першої частини боргу в сумі 60 000 доларів США складає : 60 000 доларів США помножити на 457 дні помножити на 3 поділити на 100 на 365 = 2253 долари США та 69 центів.

До 31.12.2018 року відповідач за договором позики зобов`язувалася повернути іншу частину, проте не виконала умови договору, позивачу наступну частину боргу в сумі 95 000 доларів США не повернула.

З дати 31.12.2018 року до 30.09.2019 минуло 273 дні. Станом на 30.09.2019 сума трьох відсотків річних за неповернення другої частини боргу в сумі 95 000 доларів США складає : 95 000 долари США помножити на 273 помножити на 3 поділити на 100 поділити на 365 = 2131,64 долари США. І з 01.10.2019 року по дату постановлення судового рішення суд рахує три відсотки річних на суму боргу 155000 доларів США і розмір 3 % складає 15912 долари США. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у суду є достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 20 297 доларів США.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 9605 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-83, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ІПН НОМЕР_2 ) суму боргу в розмірі 155 000 (сто п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, три проценти річних від простроченої суми станом на 03.03.2023 року в розмірі 20297 доларів 33 центи США (двадцять тисяч двісті дев`яносто сім доларів тридцять три центи).

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ІПН НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 9605 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.03.2023 року.

Суддя Н.О. Яценко